Рішення

від 25.01.2019 по справі 2340/4609/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року справа № 2340/4609/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецстрой-65" до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Спецстрой-65" з позовною заявою до Управління Держпраці у Черкаській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову №ЧК-962/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-597 від 13.11.2018 про накладення штрафу у сумі 223 380 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за наслідками інспекційного відвідування позивача управлінням Держпраці у Черкаській області встановлені порушення законодавства про працю, а саме допущення до роботи працівника без видання відповідного наказу та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги частини 3 статті 54 Кодексу законів про працю України. За вказане порушення відповідач постановою про №ЧК-962/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-597 від 13.11.2018 наклав на позивача штраф у сумі 223 380 грн.

Позивач вважає, що факт порушення ним вимог статті 24 Кодексу законів про працю України відсутній, оскільки у правовідносинах між позивачем та фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені цивільно-правові договори про виконання робіт (надання послуг), які регулюють відносини між позивачем (замовником) та виконавцем (найманою фізичною особою). ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виконують роботи на підприємстві систематично, виконувані роботи не носять постійного характеру. Виконавці за договорами не керуються правилами внутрішнього трудового розпорядку, не отримують матеріальну допомогу або щомісячні виплати як працівники, їх час роботи не зазначався в табелі. Виконавці за вказаними договорами виконували роботи на власний ризик відповідно до норм Цивільного кодексу України, без соціальних гарантій передбачених трудових законодавством України. Виконавці не забезпечувалися робочим місцем, до їх відома на доведено інструкцію з охорони праці, відсутні посадові обов'язки і т.д.

З вказаних підстав вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що порушує його права.

Відповідач проти позову заперечив. 14.12.2018 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що акт №ЧК-962/365/АВ від 24.10.2018 підписаний директором товариства з обмеженою відповідальністю Спецстрой-65 ОСОБА_3 без зауважень та заперечень.

Під час інспекційного відвідування встановлено, що у відповідача працюють 4 особи, з них ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працюють за трудовим договором, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за цивільно-правовим договором. На спростування наявності трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надані копії цивільно-правових договорів, за змістом яких простежується фактична підміна трудових правовідносин цивільно-правовими. Вказані цивільно-правові договори укладені на тривалий характер послуг, а позивач зобов'язується забезпечувати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 усім необхідним для виконання роботи. У вказаних цивільно-правових договорах відсутнє конкретне визначення об'єму та характеру виконуваних робіт та послуг, що надаються, ні у кількісному, на у якісному вираженні, а визначена лише функціональна трудова діяльність. Фактично оплата послуг не залежить від якості і кількості та здійснюється за сам процес праці, а саме за виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 особами трудових функцій. Згідно з поясненнями директора позивача заробітна плата працівникам, як постійним, так і працівникам за цивільно-правовими договорами, виплачується готівкою по відомості на виплату заробітної плати.

Факт допуску позивачем до роботи ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин підтверджується тією обставиною, що 01.02.2016 позивачем видано наказ №4 про прийняття ОСОБА_2 на посаду бухгалтера з 01.02.2016 по цивільно-правовому договору.

Факт допуску позивачем до роботи ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин підтверджується тією обставиною, що 01.08.2018 позивачем видано наказ №4 про прийняття ОСОБА_1 на роботу ізолювальником на виробничу дільницю.

З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

03.01.2019 позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позивач останні роки майже не здійснює діяльність, не отримує належного прибутку та не має потреби у постійних працівниках. Договір від 01.08.2018 про виконання ізоляційних робіт із ОСОБА_1 не є трудовим, ним встановлено строк виконання робіт, а предметом договору є виконання робіт, а не виробничий процес. 31.10.2018 дію договору припинено шляхом його виконання. Позивач уклав з ОСОБА_2 три цивільно-правові договори, а саме 01.02.2016, 01.01.2017 та 01.01.2018 лише для подачі річної звітності та дрібних поодиноких завдань протягом року.

Позивач хоча і оформив відповідні розпорядження та наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак чітко зазначає в них, що вказані особи виконують роботи відповідно до цивільно-правових договорів.

Крім цього зазначив, що позивач здійснював подання звітності по Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України, де зазначена кількість осіб у штаті та кількість осіб за цивільно-правовим договором.

Відповідач не надав доказів наявності у спірних цивільно-правових договорів ознак нікчемних правочинів або доказів визнання судом таких договорів недійсними.

15.01.2019 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що вказані позивачем у відповіді на відзив не спростовують доводів відповідача, та зазначив доводи, аналогічні наведеним у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Дослідивши письмові докази, які містяться у справі, суд встановив наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю Спецстрой-65 06.12.2005 зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №615561.

Наказом начальника Управління Держпраці у Черкаській області №1031-Н від 23.10.2018 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Корякіній Л.І. доручено у період з 24.10.2018 по 25.10.2018 здійснити позаплановий захід (інспекційне відвідування) з питань оформлення трудових відносин у товариства з обмеженою відповідальністю Спецстрой-65 .

За результатами інспекційного відвідування позивача головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Корякіною Л.І. складений акт інспекційного відвідування №ЧК-962/365/АВ від 24.10.2018.

Згідно акту №ЧК-962/365/АВ від 24.10.2018 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 працюють за цивільно-правовими договорами.

Так, відповідно до цивільно-правового договору від 01.08.2018 ОСОБА_1 бере на себе зобов'язання виконання ізоляційних робіт; строк дії договору з 01.08.2018 по 31.10.2018, що свідчить про тривалий характер послуг, що надаються за договором. Товариство забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором; за виконану роботу сплачує винагороду у розмірі 3925 грн.

Відповідно до цивільно-правового договору від 01.02.2016 ОСОБА_2 бере на себе зобов'язання ведення бухгалтерської звітності; строк дії договорів з 01.02.2016 по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 по 31.12.2018, що свідчить про тривалий характер послуг, що надаються за договором. Товариство забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором; за виконану роботу товариство сплачує виконавцеві винагороду у розмірі відповідно 1380 грн., 3200 грн. та 3723 грн. Наданий в ході інспекційного відвідування наказ №4 від 01.02.2016 на прийняття ОСОБА_2 на посаду бухгалтера по цивільно-правовому договору.

Згідно змісту вказаних цивільно-правових договорів відсутнє конкретне визначення об'єму та характеру виконуваних робіт та послуг, що надаються, ні у кількісному, ні у якісному вираженні, а визначена лише функціональна трудова діяльність; фактична оплата послуг не залежить від якості і кількості та здійснюється за сам процес праці, а саме за виконання вказаними особами трудових функцій. За поясненнями директора товариства заробітна плата працівникам підприємства, як постійним, так і працівникам за цивільно-правовими договорами, виплачується готівкою по відомості на виплату заробітної плати.

За висновком перевірки цивільно-правові договори мають ознаки трудових відносин між ТОВ Спецстрой-65 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2, внаслідок чого позивачем допущені порушення статті 21 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015, а саме: допуск позивачем до роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без видання відповідного наказу та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

На підставі акту інспекційного відвідування №ЧК-962/365/АВ від 24.10.2018 заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області Жарковою М.В. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-962/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-597 від 13.11.2018, за якою за порушення законодавства про працю, керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штраф у сумі 223 380 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

В акті інспекційного відвідування позивача встановлено допуск до роботи працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без укладення трудових договорів, оформлених у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та без повідомлення про прийняття працівника на роботу Державної фіскальної служби, чим порушено вимоги статті 21 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що згідно цивільно-правового договору від 01.08.2018, укладеного між позивачем (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець), Виконавець зобов'язується виконати замовнику ізоляційні роботи у строк з 01.08.2018 по 31.10.2018, а Замовник зобов'язаний за виконану роботу сплатити Виконавцю винагороду у сумі 3925 грн.

Актом здавання-приймання виконаної роботи від 28.09.2018 підтверджується, що роботи згідно з цивільно-правовим договором від 01.08.2018 виконано якісно та в повному обсязі, та сплачено Виконавцю винагороду у сумі 3925 грн.

Між позивачем (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець) були укладені цивільно-правові договори від 01.02.2016 (строком дії з 01.02.2016 по 31.12.2016), від 01.02.2017 (строком дії з 01.01.2017 по 31.12.2017) та від 01.01.2018 (строком дії з 01.01.2018 по 31.12.2018). Згідно вказаних договорів Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги ведення бухгалтерського обліку, а Замовник зобов'язаний за надані послуги сплатити Виконавцю винагороду у сумі 1380 грн., 3200 грн. та 3723 грн. відповідно.

Актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.12.2016, від 31.12.2017 та від 30.09.2018 Виконавцем були надані послуги згідно вказаних договорів з ведення бухгалтерської звітності та сплачено Виконавцю винагороду у сумах 1380 грн., 3200 грн. та 3723 грн. відповідно.

Вказані докази свідчать, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували із позивачем у трудових правовідносинах та виконували роботи згідно цивільно-правових договорів.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відхиляє доводи відповідача, що позивачем були видані накази про прийняття на роботу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки у вказаних наказах зазначено про прийняття на роботу за цивільно-правовими договорами.

Також суд зазначає, що відповідач не довів тієї обставини, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично виконували роботи з дотриманням трудового розпорядку.

Згідно ст. 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідачем не доведено, що працівника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щомісячно нараховувалась заробітна плата. Натомість цивільно-правовими договорами та актами виконаних робіт передбачена разова оплата за весь період виконання робіт. Таким чином, відповідач не довів порушення позивачем ст. 21 Кодексу законів про України.

Посилання відповідача на тривалий характер роботи та відсутність у цивільно-правових договорах конкретного визначення об'єму та характеру виконуваних робіт та послуг, що надаються, ні у кількісному, ні у якісному вираженні, а визначення лише функціональної трудової діяльності на думку суду не є достатнім доказом наявності саме трудових відносин.

Враховуючи викладене, відповідач не довів законності прийняття №ЧК-962/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-597 від 13.11.2018 про накладення штрафу у сумі 223 380 грн., відтак вона є підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області (бул. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39881228) №962/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-597 від 13.11.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у сумі 223 380 грн. на товариства з обмеженою відповідальністю "Спецстрой-65" (вул. Чорновола (Енгельса), буд. 261, м. Черкаси, 18018, код ЄДРПОУ 33903387).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Черкаській області (бул. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39881228) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецстрой-65" (вул. Чорновола (Енгельса), буд. 261, м. Черкаси, 18018, код ЄДРПОУ 33903387) витрати зі сплати судового збору у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Руденко