Постанова

від 30.01.2019 по справі 826/5448/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5448/16 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменко В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2018 (м. Київ, дата виготовлення повного тексту 16.07.2018) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ББДО до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ ББДО звернулося з позовом до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000469204 від 15.10.2015 та № 0004702204 від 15.10.2015.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що встановлені під час перевірки формування податкового кредиту та податкового зобов'язання ґрунтуються не на дійсних обставинах формування та ведення податкового обліку, а виключно на припущеннях перевіряючих та на неправильному застосуванні норм податкового законодавства.

Згідно заперечень на адміністративний позов за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2017 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 19.05.2017 позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 апеляційну скаргу ТОВ ББДО залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2017 - без змін.

02.10.2017 позивачем подано касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2017 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ББДО задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2018 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цього, Вищим адміністративним судом України зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання спірних господарських операцій позивачем надано договори, додатки до договорів, податкові накладні, акти приймання-передачі поданих послуг, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахунку, картку по рахунку.

Однак, судами не зазначено, з яких підстав ними відхилено дані документи та не зазначено, які саме з них складено з порушенням Закону України Про бухгалтерський облік .

Судом касаційної інстанції зазначено, що надані до суду апеляційної інстанції копії договорів просування продукції клієнта, копії додатків до договорів, копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), копія договору про агентські послуги та роздруківку рекламного відеоролика, які можуть свідчити про використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, безпідставно не прийнято судом до уваги, оскільки суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Таким чином, в даному випадку, суди першої та апеляційної інстанції повинні виходити із реальності здійснення платником податку господарських операцій. Предметом доказування є факт здійснення господарських операцій в рамках звичайної виробничої діяльності платника податку, а також з'ясування питання, чи містять відомості в первинних бухгалтерських документах повну, достовірну, взаємопов'язану і несуперечливу інформацію. Крім того, відсутність окремих реквізитів у первинну документі не може бути достатньою підставою для невизнання господарської операції.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2018 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема, апелянт вказує на те, що позивачем не надано належних первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договорів укладених позивачем з ТОВ Брадок Трейд , ТОВ Тревелін та ТОВ Пронто Тівісі , а надані складені з порушенням Закону України Про бухгалтерський облік , а також те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту використання послуг отриманих від зазначених контрагентів у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, у зв'язку з цим позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВ Брадок Трейд , ТОВ Тревелін та ТОВ Пронто Тівісі .

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу податкового органу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у суду відсутні підстави для висновку про те, що позивачем на вимогу перевіряючих не було надано будь-яких інших документів, крім первинних, тому відповідач не може посилатись на відсутність вказаних документів під час розгляду справи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9).

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ББДО з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Брадок Трейд за період з 01.11.2011 по 31.12.2012, ТОВ Тревелін за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, ТОВ Аустаффінг Бізнес Груп за листопад 2014 року та березень 2015 року, ТОВ Пронто Тівісі за листопад - грудень 2014 року та квітень 2015 року, ТОВ Атом Фільм Студія за березень 2015 року.

На підставі зазначеної перевірки складено акт № 4006/26-56-22-04-09/35962292 від 21.09.2015 (а.с. 14-79т. 1), яким встановлено порушення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 327 647,00 грн, у тому числі по періодам:

-за ІІ-VI кв. 2011 року на загальну суму 416 673,00 грн (в т.ч. за VI кв. 2011 року на суму 416 673,00 грн;

-за І кв. 2012 року на загальну суму 374 717, 00 грн;

- за І півріччя 2012 року на загальну суму 374717,00 грн (в т.ч. за ІІ кв. 2012 року на суму 0 грн);

- за 9 міс.2012 року на загальну суму 374717,00 грн (в т.ч. за ІІ кв. 2012 року на суму 0 грн);

- за 2012 рік на загальну суму 374717,00 грн (в т.ч. за ІV кв. 2012 року на суму 0 грн);

- за 2013 рік на загальну суму 500476,00 грн;

- за 2014 рік на загальну суму 35781,00 грн.

2). п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 1 478 777,00 грн, у т.ч. по періодам:

-жовтень 2011 року - 179 080,00 грн;

- листопад 2011 року - 70 000,00 грн;

- грудень 2011 року - 113 239,00 грн;

-лютий 2012 року - 255540,00 грн;

-липень 2012 року - 20 428,00 грн;

-серпень 2012 року - 30 541,00 грн;

-вересень 2012 року - 50 364,00 грн;

-лютий 2013 року - 100 500,00 грн;

-березень 2013 року - 47333,00 грн;

-квітень 2013 року - 37 500,00 грн;

-травень 2013 року - 75 650,00 грн;

-червень 2013 року - 145 850,00 грн;

-липень 2013 року - 111 650,00 грн;

-вересень 2013 року - 8333,00 грн;

-грудень 2014 року - 39857,00 грн;

- квітень 2015 року - 193 006,00 грн.

15.10.2015 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004702204, яким занижено суму ПДВ за платежем: ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 1012554,00 грн, сума грошового зобов'язання за основним платежем 810 043,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 202 511, 00 грн (а.с.80 т 1).

15.10.2015 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004692204, яким позивачу занижено податок на прибуток за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участі іноземних інвесторів на загальну суму 1138718, 00 грн, сума грошового зобов'язання за основним платежем 910 974,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 227 744,00 грн (а.с.81 т 1).

Рішенням ГУ ДФС № 19818/10/26-15-10-05-35 від 29.12.2015 первинну скаргу позивача залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 82-93 т. 1).

Щодо контрагента ТОВ Пронто Тівісі , колегія суддів зазначає наступне.

1. Між ТОВ ББДО (замовник) та ТОВ Пронто Тівісі (виконавець) укладено договір про створення творів на замовлення № 17.11.14-ПР від 17.11.2014 відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги (виконувати роботи) зі створення за замовленням замовника оригінального (их) об'єкту (ів) авторського права, результатом надання (виконання) яких стане створення аудіовізуального (их) твору (ів) (створеного за допомогою фото-, відео- та/або комп'ютерної техніки) - арт-інсталяції (розміром 4*2м) та рекламного відео ролику (ів) під умовною назвою Pepsi Retro Installation 2014, хронометражем 10 (десять) секунд для телебачення (ТБ) та 90 (дев'яносто секунд) для мережі Інтернет та передати замовникові виключні майнові авторські права на твори, з метою реклами продукції під ТМ Pepsi . Замовник зобов'язується прийняти твори на виключні майнові авторські та суміжні права на твори та сплатити виконавцеві винагороду на умовах, визначених цим Договором (а.с. 224-229 т. 1) та додаток до договору із переліком творів (а.с. 230 т. 1).

Згідно пункту 2.2 договору ціна договору включає також вартість матеріальних носіїв з творами, переданих виконавцем замовнику по цьому договору. Пунктом 3 договору передбачений порядок розрахунків, зокрема, у підпункті 3.1.2 визначено, що остаточний розрахунок замовник здійснює до 16 січня 2015 року, але не раніше дати підписання акту приймання - передачі послуг, акту прийому - передачі відеороликів та прав на відеороликів, акту прийому - передачі арт - інсталяції, надання виконавцем копій документів, що підтверджують наявність прав на використання музичного твору (музичного супроводу відеоролика). Пунктом 4 договору визначені права та обов'язки сторін, зокрема виконавець зобов'язаний передавати на затвердження замовнику сценарій та зразки творів на матеріальних носіях на умовах, визначених цим договором (п.п. 4.4.2); надати замовнику необхідні дозволи, отримані від моделей - героїв (-нь) творів на участь у творах (п.п. 4.4.3), після створення творів і узгодження творів із замовником в порядку передбаченому в договорі надати замовнику акт (п.п. 4.4.4). У відповідності до пункту 7.1 та 7.4 договору виконавець в межах надання послуг, надає на розгляд замовника чорновий монтаж творів; приймання творів та виключних майнових авторських та суміжних прав на твори оформлюється за підписом сторонами відповідного акту приймання - передачі послуг, акту - прийому - передачі відеороликів та прав на відеоролики, акту прийому - передачі арт - інсталяції.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні, акт надання послуги з технічної підготовки нового формату відеоролику під умовною назвою Pepsi_Retro_Installation_2014_10 хронометражем 10 секунд (в тому числі тиражування цифрових копій у форматі DCP) для подальшого використання у якості рекламних матеріалів в кінотеатрах з метою реклами продукції під ТМ Пепсі (а.с. 249 - 250 т.1); податкові накладні (а.с. 253, 256, 260 т. 1).

Разом з тим, до апеляційної скарги позивачем було надано акт здачі - приймання виконаних робіт (послуг) від 01.12.2014 до договору № 17/11/14-ПР від 17.11.2014, предметом якого є послуги зі створення за допомогою фото-відео- комп'ютерної техніки оригінальних аудіовізуальних творів - рекламних відеороликів під умовною назвою Pepsi Retro Installation 2014 , хронометражем 10 секунд для телебачення та 90 секунд для мережі Інтернет, включаючи вартість винагороди за передачу виключних майнових авторських та суміжних прав на твори (а.с. 185 т.2), видаткову накладну від 01.12.2014 №10 на Арт-інсталяцію розміром 4х2м (а.с. 186 т.2), а також роздруківку (screen - shots) рекламного відеоролика під умовною назвою Pepsi Retro Installation 2014 до акту здачі - приймання виконаних робіт (послуг) від 01.12.2014 (а.с. 189 - 198 т.2).

Проте, позивачем не надано суду матеріальних носіїв з творами, акти приймання - передачі відеороликів та прав на відеоролики, акт приймання - передачі арт - інсталяції, документів на підтвердження права використання музичного твору, затвердженого сценарію та зразки творів на матеріальних носіях, дозволів отримані від моделей - героїв (-нь) творів на участь у творах, погодження чорнового монтажу творів.

2. 30.12.2014 між ТОВ ББДО (замовник) та ТОВ Пронто Тівісі (виконавець) укладено договір № 30/12/14-Б згідно з яким виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, а саме здійснити ремонт (реконструкцію) наданих замовником рекламних матеріалів: арт-інсталяція розміром 4*2м, яка використовується клієнтом замовника в якості рекламного матеріалу з метою реклами продукції під ТМ Pepsi та здійснити подальшу установку даної арт-інсталяції (а.с. 231-232 т. 1).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкову накладну (а.с. 259 т.1).

Разом з тим, до апеляційної скарги позивачем було надано акт здачі - приймання виконаних робіт (послуг) до договору № 30/12/14-Б від 30.12.2014 (а.с. 179 т.2), акт прийняття - передачі від 01.01.2015 рекламного матеріалу: Арт - інсталяція (конструкція, матеріал ДВП, 4х2м) для проведення її відновлення (ремонту) та установки та акт приймання - передачі від 14.01.2015, згідно якого замовник прийняв зазначений рекламний матеріал після проведеного виконавцем відновлення (ремонту) та установки Арт - інсталяції (зворотній бік а.с. 179, а.с. 180 т.2).

Будь - яких інших документів, як б засвідчували реальність отриманих послуг за вказаним договором, зокрема документів, які підтверджують наявність виявлених та усунутих дефектів в арт - інсталяції, придбання деталей/елементів, транспортування інсталяції, подальший монтаж арт - інсталяції тощо, позивачем суду не надано.

3. 17.03.2015 між позивачем та ТОВ Пронто Тівісі укладені договір № 17/03/15-КЖ про виконання робіт (надання послуг) згідно з яким виконавець бере на себе зобов'язання, на замовлення замовника, своєчасно та належним чином виконувати роботи по створенню аудіовізуальних творів - рекламних відеороликів згідно умов цього договору та положень затверджених сторонами у відповідних додаткових угодах до цього, а замовник бере на себе зобов'язання оплачувати прийняті результати виконаних робіт на умовах, що визначені цим договором та додатковими угодами (а.с. 233-242 т. 1) та додаткові угоди разом з додатками (а.с. 243-248 т. 1).

Згідно положень пункту 1.2, підпункту 1.4.3, підпунктів 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, пункту 2.2, пунктів 3.1 та 3.3 договору документами які засвідчують факт виконання робіт є технічне завдання, акт приймання - передачі виконаних робіт, календарно - постановочний план виробництва відеоролику, розкадровки, сценарій відеороликів, та, відповідно до пунктів 2.4 та 8 додаткової угоди № 1 від 23.03.2015 - запис готового відеоролику, документи щодо передачі виконавцю фотоматеріалів та дозволу на їх використання.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані акт надання послуг (а.с. 251 - 251 т.1); податкові накладні (а.с. 257, 258 т.1)

Проте, позивачем не надано суду технічного завдання, календарно - постановочного плану виробництва відеоролику, розкадровки, сценарію відеоролику, запису готового відеоролику, документів щодо передачі виконавцю фотоматеріалів та дозволу на їх використання.

Крім цього, позивачем на підтвердження оплати отриманих послуг (виконаних робіт) надані платіжні доручення без зазначення в призначеннях платежу реквізитів договорів, що унеможливлює встановити які послуги (роботи) сплачені (а.с. 262 т.1, а.с. 1 - 5 т.2).

Щодо контрагенту ТОВ Брадок Трейд , колегія суддів зазначає наступне.

19.08.2011 між позивачем та ТОВ Брадок Трейд укладено договір № Брд2 згідно з яким позивач (замовник) доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання, особисто або шляхом залучення третіх осіб, в інтересах клієнтів замовника надати послуги з розробки креативних ідей і макетів для реклами продукції ТОВ Сандора , ТОВ Ріглі Україна , ТОВ Хенкель Україна , ТОВ Українські новітні технології , ТОВ Байєр та інших клієнтів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги на умовах цього договору (а.с. 15-17 т. 2), додатки до договору (а.с. 18-54 т. 2).

Згідно положень договору, послуги приймаються виконавцем до виконання після підписання відповідного додатку до договору (п. 1.2). Послуги вважаються виконаними з моменту підписання сторонами акта наданих послуг (п.1.5). Замовник зобов'язаний надавати виконавцю консультаційне сприяння, забезпечувати його необхідною технічною документацією та інформаційними матеріалами та надати необхідні для виконання послуг вихідні дані, що стосуються послуг (п. 2.1.1). Також, виконавець зобов'язаний надавати послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором, додержуючись вимог, що містяться у відповідному додатку та інших вихідних даних, наданих замовником, а також спеціальних вказівок останнього; використовувати надані замовником інформаційні матеріали та розроблену виконавцем документацію лише для цілей, встановлених договором (п. 3.1.2; 3.1.3). Окрім цього, в пункті 4.2 договору визначено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником у безготівковій формі на підставі відповідного рахунка виконавця.

Також, згідно умов пункту 2.4, підпунктів 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.1.10 пункту 3.10 додатку (заявка) № 1 від 19.08.2018 до вказаного договору документами, які мають засвідчувати факт надання послуг за вказаним договором є акти приймання - передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на ролик, затверджені замовником календарно - постановочний план, розкадровка до ролику, документи на підтвердження затвердження продюсера, режисера, оператора, ілюстратора, студії пост - продакшн, костюмів, макетів декорацій, реквізиту, місця проведення зйомок, документи на підтвердження передачі третіми особами, які будуть приймати участь у створенні ролику виключних майнових авторських та суміжних прав на ролик.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 55 - 73, 76 - 84 т.2), податкові накладні (а.с. 85 - 100, а.с. 103 - 115 т.2), на підтвердження оплати надані платіжні доручення, в яких в призначенні платежу зазначено про оплату за послуги за певний місць року згідно договору № Брд2 від 19.08.2011 (а.с. 116 - 119, 121 - 127 т.2).

Разом з тим, під час першого апеляційного розгляду справи позивачем надані фото реклами, яка була предметом додатку № 18 від 01.02.2012 (акт від 21.02.2012) до договору № 02Брд2 від 19.08.2011 (а.с. 232 - 236 т.2), які, на думку позивача, підтверджують надання послуг, проте, колегія суддів вважає, що зазначені фото не можуть бути належним доказом надання ТОВ Брадок Трейд позивачу рекламних послуг, оскільки неможливо їх пов'язати з актом. З цих підстав, колегія суддів вважає, що не є належними доказами надані позивачем інші фото (а.с. 48 - 80 т. 3).

Проте, позивачем не надані суду документи на підтвердження факту надання виконавцю технічної документації, інформаційних матеріалів, вихідних даних, вимог виконавця щодо оплати, актів приймання - передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на ролик, затвердженого календарно - постановочного плану, розкадровки до ролику, документів на підтвердження затвердження продюсера, режисера, оператора, ілюстратора, студії пост - продакшн, костюмів, макетів декорацій, реквізиту, місця проведення зйомок, документів на підтвердження передачі третіми особами, які будуть приймати участь у створенні ролику виключних майнових авторських та суміжних прав на ролик.

22.12.2011 між позивачем та ТОВ Брадок Трейд укладено договір № 22/12 за яким ТОВ Брадок Трейд (виконавець) зобов'язується за завданням ТОВ Брадок Трейд (замовник) виконати роботи пов'язані з виробництвом аудіовізуального твору - 1 (одного) рекламного відеоролика з умовною назвою (сюжетом) Салін для клієнта Замовника - ТОВ Байєр з хронометражем Ролика - 30 секунд з наступною передачею виключних майнових прав інтелектуальної власності на ролик, а також суміжних прав виконавців (авторів) у складі ролику замовнику, з наступною передачею всіх авторських і суміжних прав на ролик клієнту замовника ТОВ Байєр , а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи (а.с. 10-13 т. 2).

Пунктами 2.5, підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 вказаного договору передбачено, що замовник має надати виконавцю всю необхідну інформацію включаючи керівні інструкції щодо змісту, форми та дизайну та прийняти виконані роботи відповідно до акта приймання - передачі виконаних робіт, який є підставою для переходу виключних майнових прав інтелектуальної власності.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 74 т.2), податкова накладна (а.с. 101 т.2), на підтвердження оплати надане платіжне доручення № 131 від 14.03.2012 на загальну суму 860 842,12 грн. (а.с. 120 т.2)

Проте, позивачем не надані документі на підтвердження факту передачі виконавцю інформації необхідної для виконання умов договору № 22/12 від 22.12.2011, зокрема, керівних інструкції щодо змісту, форми та дизайну.

Разом з тим, як було зазначено вище, на підтвердження факту виконання фінансово - господарських зобов'язань за договором № 22/12 від 22.12.2011 позивачем надано суду копію акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 161 від 09.02.2012 (а.с. 74 т.2) пунктом 1.1 якого встановлено, зокрема, що разом з результатами робіт виконавець на умовах договору передав замовнику виключні майнові права інтелектуальної власності на ролик, всі авторські та суміжні права на ролик, водночас документів на підтвердження факту передачі відповідних прав позивачем суду не надано. Пунктом 2.2 вказаного акту встановлено, що порядок здійснення оплати наданих послуг за цим актом здійснюється на умовах пункту 4.2 договору, водночас договір № 22/12 від 22.12.2011 не містить пункту 4.2 та розділом 4 вказаного договору визначено зобов'язання виконавця, а не порядок здійснення оплати за договором.

Стосовно контрагенту ТОВ Тревелін , колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

01.02.2013 між позивачем та ТОВ Тревелін укладено договір № 02/2013 згідно з яким позивач (замовник) доручає, а ТОВ Тревелін (виконавець) бере на себе зобов'язання, особисто або шляхом залучення третіх осіб в інтересах клієнтів замовника надати рекламні послуги для реклами продукції ТОВ Сандора , ТОВ Ріглі Україна , ТОВ Хенкель Україна , ТОВ Байер та інших клієнтів замовника та передати виключні майнові права інтелектуальної власності на результати послуг (в разі їх виникнення), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги, а також права на умовах цього договору (а.с. 94-97 т. 1).

Згідно положень договору, послуги приймаються виконавцем до виконання після підписання відповідного додатку до договору (п. 1.3). Послуги вважаються виконаними з моменту підписання сторонами акта наданих послуг (п.1.6). Замовник зобов'язаний надавати виконавцю консультаційне сприяння, забезпечувати його необхідною технічною документацією та інформаційними матеріалами та надати необхідні для виконання послуг вихідні дані, що стосуються послуг (п. 2.1.1). Також, виконавець зобов'язаний надавати послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором, додержуючись вимог, що містяться у відповідному додатку та інших вихідних даних, наданих замовником, а також спеціальних вказівок останнього; використовувати надані замовником інформаційні матеріали та розроблену виконавцем документацію лише для цілей, встановлених договором (п. 3.1.2; 3.1.3). Окрім цього, в пункті 6.2 договору визначено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником у безготівковій формі на підставі відповідного рахунка виконавця.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи були додані додатки до вищенаведеного договору, згідно яких виконавець бере на себе зобов'язання, особисто, або із залученням третіх осіб, надати визначені в додатку рекламні послуги для наступних торгівельних марок Пепсі , Gillette , суб'єктів господарювання, зокрема ТОВ Ріглі Україна , ТОВ Байер ; послуги з розробки поліграфічних рекламно - інформаційних матеріалів з зображенням відносно продукції ТМ замовника Right Guard , Fa , Diademine , Syoss , Schauma , Gliss Kur , Taft , Perfect Mousse , Palette , Brillance . Згідно вказаних додатків, оплата проводиться замовником на умовах пункту 6.2 договору (а.с. 98-135 т. 1).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 136 - 161 т.1), податкові накладні з витягами з Єдиного реєстру податкових накладних (а.с. 162 - 195 т.1); на підтвердження оплати надані платіжні доручення, в яких в призначенні платежу зазначено про оплату за надані послуги за певний місць року згідно договору № 02/2013 від 01.02.2013 (а.с. 196 - 218 т.1), оборотно - сальдові відомості та картки по рахункам (а.с. 218 - 224).

Разом з тим, під час першого апеляційного розгляду справи позивачем були надані договори, що укладені з ТОВ Ріглі Україна з додатком (а.с. 218 - 223 т.2); а також знімки екрану персонального комп'ютера з рекламним роликом, який був предметом додатку № 14 від 01.07.2013 (акт від 24.07.2013) до договору № 02/2013 від 01.02.2013. Крім цього, позивачем було надано договір №01/03 S-11-1228 від 01.03.2010, що укладений з ТОВ Сандора з додатком та актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 153 від 24.07.2013, а також фото, які, на думку позивача, підтверджують надання послуг згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 24.07.2013 (послуги надані ТОВ Тревелін згідно додатку № 15 від 04.07.2013 до договору № 02/2013 від 01.02.2013), які в подальшому були надані ТОВ Сандора , проте, колегія суддів вважає, що зазначені фото не можуть бути належним доказом надання ТОВ Тревелін позивачу рекламних послуг для ТМ Пепсі , оскільки неможливо їх пов'язати з актом від 24.07.2013 (а.с. 1-19 т.3). З цих підстав, колегія суддів вважає, що не є належними доказами надані позивачем інші фото по торгівельним маркам Right Guard , Syoss , Fa , Gliss Kur , Schauma , Diademine Taft (а.с. 20 - 47 т.3)

За таких обставин, позивачем не надано суду документів на підтвердження факту передачі виконавцю технічної документації та інформаційних матеріалів, актів здачі - прийняття наданих послуг щодо авторських та суміжних прав, рахунків.

З огляду на викладене, колегія суддів дослідивши та проаналізувавши надані позивачем, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції всі первинні документи, які містяться в матеріалах справи позивачем не надано належних первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договорів укладених позивачем з ТОВ Пронто Тівісі , ТОВ "Брадок Трейд", ТОВ "Тревелін", позивачем не надано доказів на підтвердження факту використання послуг отриманих від зазначених контрагентів у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга податкового органу підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2018 - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ББДО до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04.02.2019.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна