Постанова

від 05.02.2019 по справі 822/751/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №822/751/17

адміністративне провадження №К/9901/36393/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Блонського В.К. від 20 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Залімського І.Г., суддів: Сушка О.О., Смілянця Е.С. від 20 червня 2017 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Маяк до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Маяк (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило зобов'язати Кам'янець-Подільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Хмельницькій області включити Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Маяк до реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2017 рік.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило, що позбавлення його права бути платником єдиного податку четвертої групи у 2017 році на підставі підпункту 291.5-1.3 пункту 295.5-1 статті 295 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки Товариство на 1 січня базового (звітного) року не мало податкового боргу.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач у 2016 році в повній мірі сплатив податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а помилкове зарахування сплачених позивачем сум за іншим кодом платежу не свідчить про неналежне виконання ним податкового обов'язку щодо сплати вказаного податку та не може бути підставою для відмови у реєстрації СТОВ Маяк як платника єдиного податку.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки вони суперечать нормам матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а саме: - пункту 9.3 статті 9, пункту 10.5 статті 10, пункту 38.1 статті 38, підпункту 266.10.1 пункту 226.10 статті 266 Податкового кодексу України, статтям 8, 45 Бюджетного кодексу України, пункту 2.1 розділу 2 Порядку відкриття та закриття рахунків в національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансові України від 22 червня 2012 року №758, оскільки позивачем несвоєчасно сплачено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що призвело до виникнення податкового боргу у розмірі 2 154, 84 грн., факт наявності якого підтверджується актом звірки з Ярмолинецьким відділенням Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Хмельницькій області від 24 лютого 2017 року №945-22. Крім того, скаржник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права - статей 7, 9, пункту 6 статті 107, частини другої статті 123, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, в результаті чого він не був неналежним чином повідомлений про розгляд справи і був позбавлений приймати участь в судовому засіданні та подати заперечення проти позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційний суд дійшов висновку відмову у задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Маяк 01 березня 2000 року зареєстроване як юридична особа та знаходиться на обліку в Ярмолинецькому відділенні Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Хмельницькій області.

Відповідно до довідки Ярмолинецького відділення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області від 15 вересня 2016 року №41 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Маяк є платником єдиного податку четвертої групи на 2016 рік.

Ярмолинецьке відділення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області листом від 21 лютого 2017 року №99 повідомило позивача про те, що відповідно до підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України він не може бути платником єдиного податку четвертої групи у 2017 році, оскільки станом на 01 січня 2017 року у нього наявний борг в розмірі 2 154, 84 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Пунктом 299.6 статті 299 ПК України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4. пункту 298.1. статті 298 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України не може бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); ну за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Згідно із підпунктом б підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

У даній справі наявність у Товариства податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на думку відповідача, слугує підставою для відмови позивачу у реєстрації у 2017 році платником єдиного податку четвертої групи оподаткування.

Судами встановлено, що 19 лютого 2016 року СТОВ Маяк електронною поштою на адресу Ярмолинецького відділення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області направлено податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік з річною сумою податку на нерухоме майно, яка підлягає сплаті за даними платника - 3 615, 87 грн., в тому числі щоквартальні нарахування: І квартал - 903, 97 грн., ІІ квартал - 903, 97 грн., ІІІ квартал - 903, 97 грн., ІV квартал - 903, 96 грн.

Вказані грошові зобов'язання позивачем було сплачено вчасно, що підтверджується платіжними дорученнями від 30 березня 2016 року №226 на суму 903, 97 грн. за платежем 18010100 податок на нерухоме майно за І квартал 2016 року, від 30 червня 2016 року №271 на суму 903, 97 грн. за платежем 18010100 податок на нерухоме майно за ІІ квартал 2016 року та банківськими виписками від 28 вересня 2016 року на суму 903, 97 грн. за платежем податок на нерухоме майно за ІІІ квартал 2016 року і від 20 грудня 2016 року на суму 903, 97 грн. за платежем податок на нерухоме майно за ІV квартал 2016 року.

Актом звірки з Ярмолинецьким відділенням Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 24 лютого 2017 року №943-22 встановлено, що протягом 2016 року СТОВ Маяк кошти в сумі 2154,84 грн. (податок на нерухоме майно/нежитлова нерухомість) перераховувались разом з коштами в сумі 904 грн. (податок на нерухоме майно/житлова нерухомість) до Державного казначейства на код платежу 18010100 (податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачене юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості), а не на код платежу 18010400 (податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачене юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості).

В силу частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно із частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Отже, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, здійснення позивачем помилки під час перерахування суми грошового зобов'язання до місцевого бюджету не можна розцінювати як бездіяльність платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету.

Крім того, позивач до моменту визначення права на продовження використання статусу платника єдиного податку четвертої групи усунув вказану відповідачем підставу відмови у продовженні реєстрації платника єдиного податку четвертої групи шляхом сплати 10 лютого 2017 року суми в розмірі 2 873, 13 грн. за платежем 18010400 (податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачене юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості).

Зазначена обставина також підтверджується актом звірки Ярмолинецького відділення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 24 лютого 2017 року №949-22.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності мотивів, якими обґрунтовано оскаржувані судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими.

Що ж до посилань на несвоєчасне повідомлення Інспекції (23 березня 2017 року) про час і місце розгляду справи судом першої інстанції, то будь-яких доказів в підтвердження таких своїх тверджень остання ні до суду апеляційної інстанції, ні до суду касаційної інстанції не подала. Крім того, відповідач не скористався правом на участь в судому засіданні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції й подав клопотання про розгляд справи за відсутністі його представника.

За наведеного, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі №822/751/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду