Ухвала

від 26.12.2018 по справі 369/16419/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/16419/18

Провадження №2/369/4987/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Ріпка Л.Ю.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського бласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове госполарство до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння ,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Першого заступника керівника Прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського бласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове господарство до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння .

Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява від позивача про забезпечення позову по даній справі.

Свої вимоги обґрунтував тим, що підставою пред'явлення вказаного позову є те, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 25.12.2012 № 3641, всупереч вимогам ст. ст. 19, 55, 83, 84, 116, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 7, 8, 57 Лісового кодексу України відведено у приватну власність земельні ділянки лісогосподарського призначення ДП Київське лісове господарство загальною площею 3 га на території Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району. На підставі вищевказаного розпорядження громадяни отримали у власність земельні ділянки, а саме: ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:0025; ОСОБА_2 - площею 1 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:0026; ОСОБА_3 - площею 1 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:0027. У подальшому, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 22.11.2017 та від 13.12.2017 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486000:03:002:0025, 3222486000:03:002:0026, 3222486000:03:002:0027 на користь ОСОБА_5 У свою чергу, ОСОБА_5 здійснено поділ і об'єднання вказаних земельних ділянок, внаслідок чого утворилися земельні ділянки: площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, площею 0,4 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086 та площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087, та за останньою зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно . Окрім того, ОСОБА_5 здійснено поділ земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, внаслідок чого утворилися земельні ділянки: площею 0,1478 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5088, площею 1,2493 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5091 та площею 0,6029 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5092. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей Державного земельного кадастру право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486000:03:002:5088, 3222486000:03:002:5091, 3222486000:03:002:5092 на даний час не оформлено. Окрім того, ОСОБА_5 здійснено поділ земельної ділянки площею 0,4 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086, внаслідок чого утворилися дві ділянки: площею 0,1522 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5094; площею 0,2478 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5093. Також, здійснено поділ земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087, внаслідок чого утворилися три ділянки: площею 0,1012 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5097; площею 0,4275 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5096 та площею 0,0713 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5095. Однак, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей Державного земельного кадастру право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486000:03:002:5094, 3222486000:03:002:5093, 3222486000:03:002:5097, 3222486000:03:002:5096 та 3222486000:03:002:5095 на даний час не оформлено. Таким чином, ОСОБА_5 являється власницею земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486000:03:002:5085, 3222486000:03:002:5086 та 3222486000:03:002:5087 .

За таких обставин вбачається необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, площею 0,4 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086, площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087 , оскільки останні можуть бути поділені/об'єднанні та у подальшому відчужені на користь третіх осіб, що в подальшому унеможливить виконання судового рішення.

Тому заявник просив суд Вжити заходів забезпечення позову - накласти арешт на земельні ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, площею 0,4 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086, площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087 , які розташовані на території Петрушівської сільської ради Києво-Святошинського району та належать на праві власності ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт серії СН № 372628, виданий 26.11.1996 Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_1).

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зміст та форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України .

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір з приводу витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння земельних ділянок площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, площею 0,4 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086, площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087 , які розташовані на території Петрушівської сільської ради Києво-Святошинського району та належать на праві власності ОСОБА_5.

Згідно ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і за реєстрова на відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Враховуючи викладене, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову та заявлений позивачем захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, є взаємопов'язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист.

При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Враховуючи предмет позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв'язку між заходом забезпечення позову (накладення арешту на спірне нерухоме майно) та предметом позовних вимог.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

З матеріалів заяви вбачається, що предметом спору між сторонами є вирішення питання про право власності, на яке позивач просить накласти арешт, унеможлививши тим самим його відчуження до вирішення справи.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову, в межах заявлених позовних вимог, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України , -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського бласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове господарство до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, площею 0,4 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086, площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087 , які розташовані на території Петрушівської сільської ради Києво-Святошинського району та належать на праві власності ОСОБА_5.

Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред'явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України Про виконавче провадження для пред'явлення виконавчого документа.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Інформація про стягувача: Прокуратура Київської області, юридична адреса : м.Київ, б-р. ОСОБА_6, 27/2.

Інформація про боржника: ОСОБА_5, адреса реєстрації : АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт серії СН № 372628, виданий 26.11.1996 Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Копію даної ухвали направити заявнику для пред'явлення до виконання та сторонам для відома.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Суддя Дубас Т.В.