Ухвала

від 01.02.2019 по справі 579/73/19

КРОЛЕВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 579/73/19

6/579/5/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2019 року Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Моргуна О.В.

за участі секретаря судового засідання Сергієнко Ж.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевець подання державного виконавця Кролевецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ТОВ Дубовицька Січ ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И В:

державний виконавець Кролевецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області Солодка Н.Р. звернулась до суду із вказаним поданням, мотивуючи свої вимоги тим, що відділі ДВС ГТУЮ у Сумській області на примусовому виконанні знаходиться вимога Ю-4672-17 У від 05.12.2017 року, видана ГУ ДФС у Сумській області про стягнення з ТОВ Дубовицька Січ , код 41359192, на користь ГУ ДФС у Сумській області заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 12496 грн. Керівник ТОВ Дубовицька Січ ОСОБА_1 борг на користь держави в особі ГУ ДФС у Сумській області не сплатив, до Кролевецького РВ ДВС не з'явився. Відділом ДВС ГТУЮ у Сумській області в ході проведених виконавчих дій встановлено, що ТОВ Дубовицька Січ , код 41359192, зареєстровано в м.Кролевець, вул. 8 Березня, 22В, не функціонує, іншого доходу не має, направлені запити про майновий стан боржника, але майна, зареєстрованого за боржником та на яке може бути звернуто стягнення, не виявлено. Керівник ТОВ Дубовицька Січ ОСОБА_1 на виклик від 12.11.2018 року, направлений на його адресу рекомендованим листом, до Кролевецького РВ ДВС не з'явився, попереджений державним виконавцем про направлення подання про обмеження у праві виїзду за межі України.

Стягувач ГУ ДФС у Сумській області звернувся до відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області із заявою про направлення подання до Кролевецького районного суду про обмеження керівника ТОВ Дубовицька Січ у праві виїзду за межі України, оскільки він завдає матеріальної шкоди державі та суттєво порушує інтереси ГУ ДФС у Сумській області.

Наявність у керівника ТОВ Дубовицька Січ ОСОБА_1 неврегульованих боргових зобов'язань, покладених на боржника вимогою ГУ ДФС у Сумській області Ю-4672-17 У від 05.12.2017 року є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Посилаючись на викладене, державний виконавець Кролевецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області Солодка Н.Р. просить суд вжити заходів для забезпечення виконання зобов'язань про стягнення заборгованості за виконавчим документом - вимогою Ю-4672-17 У від 05.12.2017 року, виданою ГУ ДФС у Сумській області, а саме: тимчасово обмежити керівника боржника ТОВ Дубовицька Січ , код 41359192, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Недригайлівським РВ УМВС України в Сумській області 21.08.2008 року, що проживає АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України до повного погашення боргу на користь держави в особі ГУ ДФС у Сумській області.

Кролевецький районний відділ ДВС ГТУЮ у Сумській області в судове засідання свого представника не направив, надавши клопотання, в якому просить розгляд подання Кролевецького РВ ДВС про обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ТОВ Дубовицька Січ ОСОБА_1 проводити без участі представника відділу (а.с.15).

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши наявні в справі докази, приходить до висновку, що подання державного виконавця Кролевецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ТОВ Дубовицька Січ ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах кожної держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною . При чому згідно ч. 3 указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі Гочев проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Схожі висновки ЄСПЛ ще раніше зробив у справі Ігнатов проти Болгарії ( Ignatov v. Bulgaria , 02.07.2009), де неможливість судового оскарження тривалого обмеження указаного вище права людини, що полягало у забороні видачі закордонного паспорту, була визнана порушенням ст.2 Протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції.

У справі Хлюстов проти Росії ( Khlyustov v. Russia від 11.07.2013) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв'язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано автоматично , тобто лише у зв'язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадане вище право не може бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що на виконанні у Кролевецькому районному відділі ДВС ГТУЮ у Сумській області знаходиться вимога № Ю-4672-17 У, видана 05.12.2017 року ГУ ДФС у Сумській області про стягнення з ТОВ Дубовицька Січ , код за ЄДРПОУ 41359192 на користь держави боргу (недоїмки) в розмірі 12496 грн. (а.с.7).

Листом від 19.10.2018 року Конотопське управління ГУ ФДС у Сумській області звернулось до Кролевецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області, в якому, серед іншого, просить обмежити виїзд за кордон керівника ТОВ Дубовицька Січ (а.с.8).

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Слід зауважити, що словосполучення невиконання боржником судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб) означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

В наданих державним виконавцем суду документах відсутні дані, що ТОВ Дубовицька Січ , яке у поданні зазначено як боржник, було належним чином у встановленому законом порядку повідомлене про відкриття виконавчого провадження відносно нього, тобто відсутні докази того, що будь-який представник товариства чи його керівник отримав копії відповідних документів та йому надавалась можливість для добровільного виконання Вимоги, тобто відсутні реєстри направлення виконавчих документів, а також докази того, що вони були отримані ОСОБА_1, що є порушеним прав боржника на самостійне та добровільне виконання Вимоги.

Також, державним виконавцем не надано доказів того, що ним були направлені запити щодо встановлення майнового стану боржника. Не знайшло свого підтвердження у матеріалах подання і посилання державного виконавця на те, що у боржника ТОВ Дубовицька Січ відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.

В порушення вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, при зверненні з поданням, державним виконавцем не було вказано даних боржника по виконавчому провадженню, оскільки у поданні державний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон керівника ТОВ Дубовицька Січ ОСОБА_1, проте не надано доказів, що саме він є директором ТОВ Дубовицька Січ , тобто державним виконавцем не наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначається, хто є керівником юридичної особи боржника. Також не надано доказів того, що громадянин України ОСОБА_1 як керівник ТОВ Дубовицька Січ несе відповідальність за не виконання зобов'язань товариством. Крім того, слід також зазначити, що в порушення вимог Інструкції подання державного виконавця не містить номера виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження, дати відкриття виконавчого провадження тощо, до подання не додано копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно доданого до подання Акту від 03.10.2018 року, державний виконавець здійснила вихід за адресою боржника ТОВ Дубовицька Січ , а саме: в с.Дубовичі та по вул.8 Березня, 22В в м.Кролевець, та було встановлено, що за вказаною адресою боржника ТОВ Дубовицька Січ не існує (а.с.12). Однак, у вказаному Акті державний виконавець не зазначає, які саме заходи під час виходу на вказані адреси ним провадились для встановлення наявності чи відсутності майна боржника та наявності самого боржника, який є юридичною особою.

12 листопада 2018 року керівнику ТОВ Дубовицька Січ ОСОБА_1 за адресою його зареєстрованого місця проживання в с.Тимченки Недригайлівського району Сумської області, вул.Мічуріна, 32 (а.с.10) рекомендованим листом направлений виклик державного виконавця (а.с.11), однак доказів отримання ОСОБА_1 вказаного виклику чи повернення листа без вручення матеріали подання не містять.

Право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Отже, виконавець повинен довести факти умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов'язань. Для цього, перш за все, є необхідним встановити факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та необхідності вчинення дій щодо виконання виконавчого документа. Особа, яка має не виконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Однак, матеріали подання не містять доказів щодо обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та доказів про те, що боржник ухиляється від явки до державного виконавця, а відповідно і фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань.

Оскільки такий захід як обмеження у праві виїзду за межі України повинен бути виправданим, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування), а дані, які б давали можливість зробити висновок про те, що боржник дійсно ухиляється від виконання зобов'язань, в матеріалах справи відсутні, як і відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_1 є керівником боржника ТОВ Дубовицька Січ та несе відповідальність по зобов'язаннях товариства, суд приходить до висновку, що подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 261, 352, 353, 441 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

у задоволенні подання державного виконавця Кролевецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ТОВ Дубовицька Січ ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складено 6 лютого 2019 року.

СуддяО. В. Моргун