Постанова

від 28.01.2019 по справі 922/2019/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2019 р. Справа № 922/2019/18

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (доповідача): судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача 1:Стойка О.В. Пелипенко Н.М., Пушай В.І. Склярук С.І. Кандиба Т.О. за ордером; Не з'явився; від відповідача 2:Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2018 року (повний текст складено 26.10.2018 року) у справі№ 922/2019/18 (суддя Жигалкін І.П.) за позовом до відповідачів проФізичної особи-підприємця Ву Куок Вьет, м. Харків 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна", м. Валки, Харківська область 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія", м. Харків усунення перешкод в користуванні майном В С Т А Н ОВ И В:

У серпні 2018 року до господарського суду звернувся Фізична особа-підприємець Ву Куок Вьет, м. Харків (далі -Позивач ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна", м. Валки, Харківська область (далі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія", м. Харків (далі -Відповідач 2 ) про усунення перешкод в користуванні майном, орендованим за договором оренди від 06.12.2013 р. за № 944832/н, а саме павільйоном С-003-21-0097 шляхом його звільнення від працівників Відповідача 2 чи будь-яких інших третіх осіб та надання вільного доступу Позивачу до павільйону до закінчення строку дії договору - 31 грудня 2019 р. включно.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.10.2018р. позовні вимоги задоволені частково, Відповідача 2 зобов'язано усунути перешкоди у користуванні Позивачем орендованим за Договором оренди від 06.12.2013 року за № 944832/н павільйоном С-003-21-0097, шляхом звільнення павільйону С-003-21-0097 від працівників Відповідача 2 та надання вільного доступу Позивачу до павільйону до закінчення строку дії Договору - 31 грудня 2019 року включно. Вирішено питання про розподіл судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач 2, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірне рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог заявник скарги зазначив, що судом першої інстанції не встановлено об'єктивно всі обставини справи та не з'ясовано - ким саме порушені права Позивача, не з'ясовано факт наявності спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем 2, не надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 277 ГПК України. Також апелянтом в апеляційній скарзі зазначено про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки державну реєстрацію Відповідача 1 припинено ще до відкриття провадження у справі.

Представник Позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, зазначав, що апеляційна скарга Відповідача 2 не містить в собі жодного обґрунтованого аргументу у якості підстави для скасування рішення суду, а тому підлягає залишенню без змін.

Юридичну особу Відповідача 1 припинено 25.07.2018р. згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Представник Відповідача 2 у судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника у судове засідання. Судова колегія, відмовила у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки Відповідачем 2 не надано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в клопотанні.

Також на адресу суду від Відповідача 2 надійшло клопотання про залучення додаткових доказів по справі. Зокрема, за змістом поданого клопотання, апелянт просив апеляційну інстанцію залучити до матеріалів справи докази, які на його думку підтверджують, що спірний Договір оренди є насправді Договором суборенди, оскільки Відповідач 1 не є власником орендованого майна.

Колегія суддів, також не знайшла підстав до задоволення цього клопотання, оскільки його подано з порушенням строку, встановленого в ухвалі суду про відкриття апеляційного провадження від 26.11.2018р. без надання відповідного клопотання на його продовження, як і не наведено підстав неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції. Щодо доказу який виготовлений після розгляду справи судом першої інстанції (витяг з акту прийому -передачі), то заявником не зазначено обставин справи, які цей доказ може підтвердити.

За таких обставин, вказані документи не оцінюються судовою колегією апеляційної інстанції при розгляді справи.

Також Відповідачем 2 надано клопотання про закриття провадження у справі за мотивами відсутності предмету спору, яке залишене судовою колегією без задоволення у зв'язку з його безпідставністю.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 06.12.2013р. між Позивачем та Відповідачем 1 Договору оренди № 944832/н, за умовами якого Відповідач прийняв на себе зобов'язання надати Позивачеві за плату в тимчасове платне користування майно, розташоване на території торгівельного центру "Барабашово", а саме: павільйон С-003-21-0097 (площа торгівельна - 29,4 кв.м., площа складська - 24,8 кв.м.), а Позивач прийняв на себе зобов'язання сплачувати орендну плату та послуги по прибиранню території Об'єкту оренди у відповідності до умов Договору;

- зміни орендодавця за Договором оренди з Відповідача 1 на Відповідача 2;

- фактичного продовження виконання Договору після закінчення строку його дії, факт користування Позивачем орендованим майном та виконання Позивачем зобов'язання з оплати орендної плати та відсутність заперечень з цього приводу.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на здійснення Відповідачем 2 перешкод у користуванні Позивачем об'єктом оренди, у зв'язку з чим просив усунути перешкоди у користуванні орендованим приміщенням за Договором оренди від 06.12.2013 року за № 944832/н павільйоном С-003-21-0097, шляхом звільнення павільйону С-003-21-0097 від працівників ТОВ "Харківська роздрібна компанія" чи будь- яких третіх осіб та надання йому вільного доступу до павільйону до закінчення строку дії Договору - 31 грудня 2019 року включно.

Відповідачі у суді першої інстанції не скористались правом на подання відзиву на позовну заяву, протягом розгляду справи не підтвердили та не спростовували заявлені Позивачем обставини справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту порушення Відповідачем 2 права Позивача на користування орендованим приміщенням. Також суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість задоволення вимоги Позивача про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням у відношенні будь-яких інших третіх осіб, за мотивами відсутності права на зобов'язання на підставі рішення суду вчинити або не вчинити дії особам, які не є стороною у справі.

Оскаржуючи зазначене рішення, Відповідач 2 вважає, що рішення господарського суду суперечить нормам процесуального та матеріального права, оскільки судом не встановлено об'єктивно всі обставини справи та не з'ясовано ким саме порушені права Позивача, не з'ясовано факт наявності спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем 2, не надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 277 ГПК України. Порушення норм процесуального права на думку апелянта полягає у не закритті провадження по справі у відношенні Відповідача 1, який за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, припинив свою діяльність 25.07.2018р., тобто ще до відкриття провадження у справі.

Колегія суддів вважає зазначені доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а рішення суду таким, що підлягає частковому скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування, в даному випадку - орендованим, павільйоном С-003-21-0097 за Договором оренди від 06.12.2013 року за № 944832/н.

Вищенаведені норми Цивільного кодексу України регулюють захист права власності або права користування в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником (користувачем) його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Позивачем такого позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Частиною 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом має довести як наявність права на користування спірним майном, так і здійснення Відповідачем 2 перешкод в користуванні орендованим за Договором оренди від 06.12.2013 року за № 944832/н павільйоном С-003-21-0097.

В матеріалах справи наявний лише Договір оренди від 06.12.2013 року за № 944832/н, за яким Відповідач 1 прийняв на себе зобов'язання надати Позивачеві за плату в тимчасове платне користування майно, розташоване на території торгівельного центру "Барабашово", а саме: павільйон С-003-21-0097 (площа торгівельна - 29,4 кв.м., площа складська - 24,8 кв.м.), а Позивач прийняв на себе зобов'язання сплачувати орендну плату та послуги по прибиранню території Об'єкту оренди у відповідності до умов Договору.

В п. 1.4. Договору зазначено, що Орендодавець не є власником об'єкта оренди, а володіє та користується ним на підставі договору оренди з власником об'єкта оренди.

Тобто, укладений між Позивачем та Відповідачем 1 Договір оренди за своєю правовою природою є договором суборенди, умови укладення якого залежать від наявності згоди орендодавця за основним договором (власника майна або уповноваженої ним особи) та строку основного договору оренди, якщо такий є в наявності.

Згідно із ч.ч.1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України визначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до п. 1.7. Договору строк його дії встановлений з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року включно, а перебіг цього строку визначений сторонами в п. 8.1. Договору у якості підстави до припинення його дії.

Судом першої інстанції, з посиланням на норми ст.ст. 764, 777 Цивільного кодексу України, зроблено висновок про те, що Договір оренди є продовженим на той самий строк, оскільки відсутні заперечення сторін з цього приводу.

Крім копії цього Договору в матеріалах справи наявні копії чотирьох квитанцій про оплату Позивачем коштів в 2014-2015 роках з призначенням платежу "за місце С-003-21-0097 за договором № 944832/н", отримувачами за якими зазначені Відповідач 1 та Відповідач 2, а також роздруківка з сайту http://www.barabashovo.kh.ua із зазначенням адреси Відповідача 2 щодо звернень з питань оренди.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, як продовження дії Договору після 2015року, так і заміни орендодавця за його умовами.

Так, в матеріалах справи відсутні основний договір оренди, а також відомості щодо власника спірного майна.

Клопотань з приводу надання або витребування таких доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції Позивачем не заявлено.

Зазначений висновок суду першої інстанції зроблений без дослідження обставин правовідносин Відповідачів з власником майна, а також у відсутності доказів продовження дії спірного договору після 2015року та заміни орендодавця за цим договором суборенди.

За таких підстав, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що правовідносини між Позивачем та Відповідачами продовжили існування після 2015року, а спірний Договір суборенди продовжений на той самий строк - є таким, що не базується на матеріалах справи, у зв'язку з чим вимога Позивача про усунення перешкод у користуванні орендованим майном по відношенню до Відповідача 2 не підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог по відношенню до третіх осіб, оскільки суд не має права зобов'язувати на підставі рішення суду вчинити або не вчинити дії особам, які не є стороною у справі.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 п. 6 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі припинення юридичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 25.07.2018р. внесено запис про припинення юридичної особи Відповідача 1, що згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є підставою до закриття провадження у справі.

Встановлено, що позовна заява не містить конкретних вимог до Відповідача 1, проте ухвалою суду першої інстанції від 08.08.18р. порушено справу за позовом стосовно обох відповідачів, хоча на цей момент юридичну особу Відповідача 1 вже було припинено.

Наведені обставини судом першої інстанції не досліджені та при розгляді даної справи рішення у відношенні Відповідача 1 фактично не прийнято.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне закрити провадження у даній справі щодо заявлених позовних вимог у відношенні Відповідача 1 на підставі п.6 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на момент розгляду справи в суді першої інстанції діяльність юридичної особи була припинена.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія", м. Харків підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2018р. скасуванню в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат на підставі ч. 1 п. 1, 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України через неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та через порушення норм процесуального права.

Згідно з п.4 ч. 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог по відношенню до Відповідача 2 та закритті провадження у відношенні Відповідача 1.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача, у зв'язку з чим з Позивача на користь Відповідача 2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2643грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 231, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія", м. Харків -задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2018 у справі № 922/2019/18 - скасувати в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія" усунути перешкоди у користуванні Фізичною особою - підприємцем Ву Куок Вьет орендованим за договором оренди від 06.12.2013 року за № 944832/н павільйоном С-003-21-0097, шляхом звільнення павільйону С-003-21-0097 від працівників ТОВ "Харківська роздрібна компанія" та надання вільного доступу Фізичній особі - підприємцюм Ву Куок Вьет до павільйону до закінчення строку дії Договору - 31 грудня 2019 року включно - відмовити.

Провадження у справі щодо Відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна", м. Валки, Харківська область - закрити на підставі ч. 1 п. 6 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за подання позовної заяви покласти на Фізичну особу- підприємця Ву Куок Вьет, м.Харків.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2018р. - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Фізичну особу- підприємця Ву Куок Вьет, м. Харків.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ву Куок Вьет (РНОКПП: 2979024034, зареєстрований за адресою: 61085, м. Харків, бульвар Садовий, 23) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія" (код ЄДРПОУ: 39783459, адреса: 61038, м. Харків, проспект Льва Ландау, 182) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2643грн.

Зобов'язати господарський суд Харківської області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 04.02.2019р.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя В.І. Пушай