Рішення

від 06.02.2019 по справі 905/1965/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.02.2019р. Справа №905/1965/18

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування",

м.Краматорськ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Святовит", м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 160268,28 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Краматорський завод важкого верстатобудування", м.Краматорськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 підприємства "Святовит", м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 160268,28 грн., у тому числі основний борг в сумі 130806,22 грн., три проценти річних в сумі 8922,86 грн. та інфляція в сумі 20539,20 грн.

В обґрунтування свої вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №27-06/2017 від 27.06.2017р., специфікацію до нього №1, видаткові накладні №155 від 19.09.2017р., №123 від 10.08.2017р., №19 від 29.01.2018р., розрахунок суми боргу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.10.2018р. відкрите провадження у справі №905/1965/18, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно із ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою №8/860 від 20.01.2019р., що надійшла до суду 21.01.2019р., зменшив предмет позову позивач, заявивши вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 50000,00 грн., трьох процентів річних в сумі 3307,05 грн., інфляції в сумі 6127,88 грн. та пені в сумі 41186,34 грн.

Відповідач в судові засідання не з'явився, поважних причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство "Святовит" зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

Відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвал суду від 10.01.2019р. уповноваженій особі, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно зі ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

27.06.2017р. між сторонами був підписаний договір №27-16/2017, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність покупцю у встановлений термін деталі (продукція), а відповідач (покупець) взяв на себе зобов'язання згідно з умовами даного договору прийняти продукцію та оплатити її вартість. Найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якість та інші характеристики, ціна, строки та умови передачі вказуються в специфікаціях до договору, що є його невід'ємними частинами (п.п.1.1-1.2 договору).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Договір, в якому одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, згідно із ст.265 Господарського кодексу України є договором поставки.

Відповідно до ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно із ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, в силу ст.ст.11, 712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

При цьому, положеннями ч.ч.1-3 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як встановлено, загальна сума договору №27-16/2017 від 27.06.2017р. з урахуванням ПДВ становить 1140000,00 грн. (п.2.2 договору).

Відповідно до п.6.1 договору поставка здійснюється автомобільним транспортом на умовах EXW-ПАТ КЗВВ згідно Інкотермс у редакції 2010р. Транспортні витрати покладаються на покупця (п.6.2 договору).

Договір №27-16/2017 від 27.06.2017р. згідно з п.14.2 набирає чинності з моменту його підписання і діє один рік.

Дія договору продовжується шляхом підписання додаткової угоди. У випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, він вважається пролонгованим на строк до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.14.2).

Сторонами 27.06.2017р. підписано специфікацію №1 до договору поставки, в якій узгоджено найменування продукції, що має бути поставлена позивачем відповідачу, її кількість, та вартість, строки відвантаження, умови оплати. Зокрема, постачанню позивачем відповідачу підлягав лоток вібропитателя кр.К-01-200-00 СБ у кількості 50 штук, на загальну суму 1140000,00 грн.

Відповідно до п.6.3 договору №27-16/2017 від 27.06.2017р. постачальник зобов'язаний поставити продукцію у термін, зазначений у відповідній специфікації.

За змістом специфікації №1, сторонами узгоджено наступні умови відвантаження продукції (лоток вібропитателя кр.К-01-200-00 СБ):

- 01.08.2017р. у кількості 15 штук на суму (з урахуванням авансових платежів) 408000,00 грн.

- 25.08.2017р. у кількості 20 штук на суму (з урахуванням авансових платежів) 504000,00 грн.

- 10.09.2017р. у кількості 15 штук (з урахуванням авансових платежів) 127200,00 грн.

Тобто, постачанню позивачем відповідачу підлягав лоток вібропитателя кр.К-01-200-00 СБ у кількості 50 штук на загальну суму 1140000,00 грн. (100800,00 грн. (попередня оплата)+408000,00 грн.+504000,00 грн.+127200,00 грн.).

Відповідно до п.9.1 договору №27-16/2017 від 27.06.2017р. приймання продукції проводиться сторонами за кількістю, зазначеною у рахунку та видатковій накладній.

Згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними позивачем поставлено, а відповідачем прийнято:

- за видатковою накладною №123 від 10.08.2017р. лоток вібропитателя К-01-200-00СБ у кількості 16 шт. на суму 364800,00 грн. (рахунок №123 від 10.08.2017р. на суму 364800,00 грн., довіреність на отримання цінностей №2 від 09.08.2017р.);

- за видатковою накладною №155 від 19.09.2017р. лоток вібропитателя К-01-200-00СБ у кількості 22 шт. на суму 501600,00 грн. (рахунок №155 від 19.09.2017р. на суму 501600,00 грн., довіреність на отримання цінностей №6 від 18.09.2017р.);

- за видатковою накладною №19 від 29.01.2018р. лоток вібропитателя К-01-200-00СБ у кількості 12 штук на суму 273600,00 грн. (рахунок №19 від 29.01.2018р. на суму 273600,00 грн., довіреність на отримання цінностей №1 від 26.01.2018р.).

Факт отримання від позивача товару за договором на вказану суму з боку відповідача не спростований.

При цьому, відповідач приймаючи продукцію від позивача погодився зі зміною позивачем раніше узгоджених обсягів поставок.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За умовами п.п.10.1-10.2 договору №27-16/2017 від 27.06.2017р. розрахунки здійснюються за кожну партію товару, вказаного у специфікаціях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі. Датою оплати товару є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата здійснюється в національній валюті України гривні.

У специфікації №1 від 27.06.2017р. до договору сторонами узгоджено наступний порядок оплати: покупець зобов'язався здійснити протягом 5 банківських днів попередню оплату у розмірі 100800,00 грн. з ПДВ з моменту підписання даної специфікації (тобто у строк до 05.07.2017р.).

В подальшому, оплата мала бути здійснена наступним чином:

- за продукцію, відвантажену 01.08.2017р., у кількості 15 одиниць строк оплати - протягом 50 днів з моменту відвантаження, в сумі 408000,00 грн.

- за продукцію, відвантажену 25.08.2017р., у кількості 20 одиниць строк оплати - протягом 35 днів з моменту відвантаження в сумі 504000,00 грн.

- за продукцію, відвантажену 10.09.2017р., у кількості 15 одиниць строк оплати - протягом 25 днів з моменту відвантаження в сумі 127200,00 грн.

Тобто, незважаючи на зміну позивачем графіку поставок, умови специфікації щодо проведення платежів залишились незмінними, а саме: грошові кошти в сумі 408000,00 грн. мають бути сплачені відповідачем протягом 50 днів з моменту відвантаження 15 одиниць товару; грошові кошти в сумі 504000,00 грн. мають бути сплачені відповідачем протягом 35 днів з моменту відвантаження 20 одиниць товару; грошові кошти в сумі 127200,00 грн. мають бути сплачені відповідачем протягом 25 днів з моменту відвантаження 15 одиниць товару.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки про рух коштів по рахунку позивача, відповідачем здійснено передплату в сумі 100800,00 грн.-17.07.2017р.

За таких обставин, свої зобов'язання з перерахування попередньої оплати в сумі 100800,00 грн. відповідачем виконано з простроченням з 06.07.2017р. по 16.07.2017р.

Одночасно, як було встановлено судом вище, постачання продукції позивачем відповідачу відбулося згідно видаткових накладних №155 від 19.09.2017р., №123 від 10.08.2017р., №19 від 29.01.2018р., тобто, не у відповідності з узгодженим сторонами графіком.

Таким чином, за висновками суду, приймаючи до уваги фактичні дати відвантаження позивачем продукції позивачу:

- грошові кошти в сумі 408000,00 грн. мали бути сплачені відповідачем в строк до 29.09.2017р.;

- грошові кошти в сумі 504000,00 грн. мали бути сплачені відповідачем в строк до 24.10.2017р.;

- грошові кошти в сумі 127200,00 грн. мали бути сплачені відповідачем в строк до 23.02.2018р.

Відповідно до наданих до матеріалів справи банківської виписки про рух коштів по рахунку позивача та платіжних доручень відповідачем здійснено оплату за отриманий товар всього в сумі 989200,00 грн., а саме :

- 05.10.2017р. на суму 300000,00 грн. (банківська виписка від 20.01.2019р., призначення платежу - договір №27-16/2017 від 27.06.2017р., рах. №123 від 10.08.2017р.)

- 01.11.2017р. на суму 64800,00 грн. (банківська виписка від 20.01.2019р., призначення платежу - договір №27-16/2017 від 27.06.2017р., рах. №123 від 10.08.2017р.);

- 01.11.2017р. на суму 85200,00 грн. (банківська виписка від 20.01.2019р., призначення платежу - договір №27-16/2017 від 27.06.2017р., рах. №155 від 19.09.2017р.)

- 04.12.2017р. на суму 150000,00 грн. (банківська виписка від 20.01.2019р., призначення платежу - договір №27-16/2017 від 27.06.2017р., рах. №155 від 19.09.2017р.)

- 14.12.2017р. на суму 10200,00 грн. (банківська виписка від 20.01.2019р., призначення платежу - договір №27-16/2017 від 27.06.2017р., рах. №155 від 19.09.2017р.)

- 04.01.2018р. на суму 140100,00 грн. (платіжне доручення №1 від 04.01.2018р., призначення платежу - договір №27-16/2017 від 27.06.2017р., рах. №155 від 19.09.2017р.)

- 18.01.2018р. на суму 30000,00 грн. (платіжне доручення №55 від 18.01.2018р., призначення платежу - договір №27-16/2017 від 27.06.2017р., рах. №155 від 19.09.2017р.)

- 06.03.2018р. на суму 100000,00 грн. (платіжне доручення №71 від 06.03.2018р., призначення платежу - договір №27-16/2017 від 27.06.2017р., рах. №19 від 29.01.2018р.)

- 18.05.2018р. на суму 50000,00 грн. (платіжне доручення №16 від 18.05.2018р., призначення платежу - договір №27-16/2017 від 27.06.2017р., рах. №19 від 29.01.2018р.)

- 15.06.2018р. на суму 58900,00 грн. (платіжне доручення №24 від 15.06.2018р., призначення платежу - договір №27-16/2017 від 27.06.2017р., рах. №19 від 29.01.2018р.).

При цьому, враховуючи умови укладеної між сторонами специфікації, суд не враховує призначення платежів, зазначене у банківських виписках та платіжних дорученнях, оскільки сплаті відповідачем підлягали позивачу три платежі на певні суми, які залежали виключно від факту отримання певної кількості товару. Одночасно, розмір цих платежів жодним чином не залежить від вартості однієї одиниці товару.

Таким чином, за висновками суду, всупереч вимог ст.ст.526, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідачем свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості товару в сумі 50000,00 грн. не виконані.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному розмірі.

За приписом ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з п.11.2 договору №27-16/2017 від 27.06.2017р. у разі прострочення терміну оплати продукції покупець сплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню у розмірі 2 (подвійної) облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Згідно вказаного пункту договору позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені всього на суму 41186,34 грн., а саме:

- за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з попередньої оплати за період з 06.07.2017р. по 17.07.2017р. всього в сумі 828,49 грн.

- за несвоєчасну оплату узгодженої у специфікації першої партії товару на суму 241200,00 грн. (з урахуванням передплати) з 30.09.2017р. по 05.10.2017р. пеню в сумі 991,23 грн.

- за несвоєчасну оплату узгодженої у специфікації другої партії за період з 25.10.2017р. по 04.01.2018р. пеню в сумі 20260,03 грн.

- за несвоєчасну оплату узгодженої у специфікації третьої партії за період з 24.02.2018р. по 24.08.2018р. пеню в сумі 19106,59 грн.

Проте, суд дійшов висновку про наступне прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем:

1) зі сплати попередньої оплати за період з 06.07.2017р. по 16.07.2017р.,

2) зі сплати грошових коштів в сумі 408000,00 грн. за період з 30.09.2017р. по 04.10.2017р. на суму 408000,00 грн. та за період з 05.10.2017р. по 31.10.2017р. на суму 108000,00 грн.;

3) зі сплати грошових коштів в сумі 504000,00 грн. за період з 25.10.2017р. по 31.10.2017р. на суму 504000,00 грн., за період з 01.11.2017р. по 03.12.2017р. на суму 462000,00 грн., за період з 04.12.12.2017р. по 13.12.2017р. на суму 312000,00 грн., за період з 14.12.2017р. по 03.01.2018р. на суму 301800,00 грн., за період з 04.01.2018р. по 17.01.2018р. на суму 161700,00 грн., з 18.01.2018р. по 05.03.2018р. на суму 131700,00 грн., за період з 06.03.2018р. по 17.05.2018р. на суму 31700,00 грн.

4) зі сплати грошових коштів в сумі 127200,00 грн. за період з 24.02.2018р. по 17.05.2018р., за період з 18.05.2018р. по 14.06.2018р. на суму 108900,00 грн., за період з 15.06.2018р. по 24.10.2018р. на суму 50000,00 грн.

Враховуючи, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, суд дійшов висновку про невірне нарахування позивачем суми пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати попередньої оплати. Таким чином, за перерахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 759,45 грн., а решта вимог про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне перерахування попередньої оплати, є неправомірною та підлягає залишенню без задоволення.

Одночасно, враховуючи визначення позивачем граничних меж нарахування пені, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в загальній сумі 38629,30 грн., з яких:

1) за перший платіж в сумі 408000,00 грн. за період з 30.09.2017р. по 05.10.2017р. пеня в сумі 1471,23 грн.;

2) за другий платіж в сумі 504000,00 грн. за період з 25.10.2017р. по 04.01.2018р. пеня в сумі 21159,31 грн.;

3) за третій платіж в сумі 127200,00 грн. за період з 24.02.2018р. по 24.08.2018р. в сумі 15998,76 грн.

Решта вимог про стягнення пені є неправомірною та підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми пені, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення інфляцію за період з листопада 2017р. по квітень 2018 грн. в сумі 6127,88 грн., а також три проценти річних в сумі 3307,05 грн., з яких:

- за прострочення виконання зобов'язання з попередньої оплати за період з 06.07.2017р. по 17.07.2017р. три проценти річних в сумі 99,42 грн.

- за несвоєчасну оплату першої партії на суму 241200,00 грн. (з урахуванням передплати) з 30.09.2017р. по 05.10.2017р.- три проценти річних в сумі 118,95 грн.

- за несвоєчасну оплату другої партії за період з 25.10.2017р. по 04.01.2018р. - три проценти річних в сумі 1134,24 грн.;

- за несвоєчасну оплату третьої партії за період з 24.02.2018р. по 24.08.2018р. - три проценти річних в сумі 1954,44 грн.

Проте, враховуючи викладені вище висновки суду щодо нарахування пені на суму простроченого зобов'язання з попередньої оплати, за перерахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних в сумі 91,13 грн. за період з 06.07.2017р. по 16.07.2017р., а решта вимог про стягнення трьох процентів річних, нарахованих за несвоєчасне перерахування попередньої оплати, є неправомірною та підлягає залишенню без задоволення.

Одночасно, з підстав викладених вище, перерахунку також підлягають три проценти річних. Проте, виходячи з того що за проведеним судом розрахунком за період з 30.09.2017р. по 24.08.2018р. загальна сума трьох процентів річних перевищує визначену позивачем у позові, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в межах заявленого до стягнення розміру - в сумі 3307,05 грн. за період з 06.07.2017р. по 24.08.2018р.

Щодо вимог про стягнення інфляції суд враховує ті обставини, що відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція нарахована за повний місяць на залишок заборгованості на останній день місяця. Однак, виходячи з того, що за перерахунком суду сума інфляційних є більшою, ніж заявлена позивачем, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 6127,88 грн. за період з листопада 2017р. по квітень 2018р.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", м.Краматорськ до ОСОБА_1 підприємства "Святовит", м.Краматорськ підлягають частковому задоволенню, а саме, основний борг в сумі 50000,00 грн., пеня в сумі 39388,75 грн., три проценти річних в сумі 3307,05 грн. та інфляція в сумі 6127,88 грн., всього заборгованість в сумі 98823,68 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому, враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог, а також приймаючи до уваги те, що позивачем при подачі майнового позову було сплачено судовий збір в розмірі 2431,20 грн., тобто більше, ніж встановлено законом (1,5 відсотки ціни позову -2404,02 грн.), за п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір судовий збір в сумі 669,20 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 46, 74, 76, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", м.Краматорськ до ОСОБА_1 підприємства "Святовит", м.Краматорськ про стягнення основного боргу в розмірі 50000,00 грн., трьох процентів річних в сумі 3307,05 грн., інфляції в сумі 6127,88 грн. та пені в сумі 41186,34 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Святовит" (84301, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 36693991) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" (84306, Донецька обл., м.Краматорськ, вул..Олекса Тихого, б.6, ЄДРПОУ 00222999) основний борг в сумі 50000,00 грн., пеню в сумі 39388,75 грн., три проценти річних в сумі 3307,05 грн., інфляцію в сумі 6127,88 грн., всього заборгованість в сумі 98823,68 грн., судовий збір в сумі 1730,46 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути ОСОБА_1 акціонерному товариству "Краматорський завод важкого верстатобудування" (84306, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Олекса Тихого, б.6, ЄДРПОУ 00222999) з державного бюджету України судовий збір в сумі 921,88 грн. сплачений згідно платіжного доручення №399999826 від 25.09.2018р.

В судовому засіданні 06.02.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 06.02.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина