Рішення

від 22.01.2019 по справі 910/11023/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

22.01.2019Справа № 910/11023/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/11023/18

за позовом приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Д-Е Сервіс , м. Київ,

про стягнення попередньої оплати та безпідставно набутих грошових коштів,

за участю представників:

позивача - Корнієнка А.А. (довіреність від 03.01.2019 №10);

відповідача - не з'явився;

вільний слухач - ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.08.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (далі - Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю Д-Е Сервіс (далі - Товариство) про стягнення: 292 184,93 грн. попередньої оплати; 54 050,98 грн. безпідставно набутих грошових коштів; 6 183,43 втрат від інфляції; 1 830,33 грн. 3 % річних; 359 387,18 грн. пені; 68 176,48 грн. штрафу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що:

- 11.08.2016 Підприємством (замовник) і Товариством (виконавець) укладено договір № 11/08-16 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором надати послуги з капітального ремонту дрезини замовника, а останній зобов'язався прийняти послуги (роботи) та оплатити їх;

- відповідачем неналежним чином виконано умови Договору, внаслідок чого позивачем і були заявлені вказані вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/11023/18; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.09.2018.

10.09.2018 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, на виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі.

17.09.2018 позивач подав суду висновок експертного дослідження дрезини ДГКУ від 31.08.2018 №3852 та додаткові документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/11023/18 до судового розгляду по суті на 09.10.2018.

09.10.2018 сторони справи подали суду спільну заяву про затвердження мирової угоди.

У судовому засіданні 09.10.2018 було оголошено перерву до 16.10.2018.

12.10.2018 Товариство подало суду письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 відмовлено у затвердженні мирової угоди від 05.10.2018 зі справи № 910/11023/18, укладеної Товариством і Підприємством.

У судовому засіданні 16.10.2018 по справі № 910/11023/18 Господарським судом міста Києва було оголошено перерву до 25.10.2018.

Судове засідання призначене на 25.10.2018 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Курдельчука І.Д. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 учасників справи повідомлено про те, що у зв'язку з направленням від 21.11.2018 судді Курдельчука І.Д. до Національної школи суддів України на 27.11.2018, судовий розгляд справи по суті призначеної на 27.11.2018 відбудеться 28.11.2018.

У судовому засіданні 28.11.2018 було оголошено перерву до 06.12.2018.

05.12.2018 відповідач подав суду: клопотання про долучення до матеріалів справи документів; письмові пояснення, в яких Товариство просило у задоволенні позову відмовити повністю.

06.12.2018 позивач і відповідач подали суду клопотання про оголошення перерви у зв'язку із укладенням сторонами мирової угоди.

У судовому засіданні 06.12.2018 було оголошено перерву до 22.01.2019, про що учасники процесу були повідомлені під розписку.

У судове засідання 22.01.2019 представники відповідача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 22.01.2019 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представник позивача виступив з промовою (заключним словом), в якій посилався на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 22.01.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.08.2016 Підприємством (замовник) і Товариством (виконавець) укладено Договір, за умовами якого:

- виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, надати послуги з капітального ремонту дрезини замовника ДГКУ № 3852 (далі - об'єкт) в обсязі ПР-3 (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх (пункт 1.1 Договору);

- період надання послуг - 30 робочих днів з дати фактичної передачі об'єкта в ремонт за актом приймання-передачі, за умови виконання замовником зобов'язань з оплати послуг згідно з підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 Договору (пункт 1.2 Договору);

- загальна вартість Договору згідно планової калькуляції (додаток 1 до Договору) на виконання капітального ремонту дрезини ДГКУ в об'ємі ПР-3 складає 433 440 грн., у тому числі ПДВ - 72 240 грн. (пункт 3.1 Договору);

- загальна вартість Договору може бути зменшена або збільшена тільки за взаємною письмовою згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до Договору (пункт 3.3 Договору);

- оплата послуг замовником здійснюється таким чином:

попередня оплата послуг у розмірі 30 % від загальної вартості послуг, що становить 130 032 грн., в тому числі ПДВ - 21 672 грн., здійснюється замовником протягом десяти банківських днів з дня отримання замовником виставленого виконавцем рахунку-фактури після підписання Договору;

наступна оплата послуг проводиться у розмірі 30 % від загальної вартості ремонту, що становить 130 032 грн., в тому числі ПДВ - 21 672 грн., здійснюється замовником протягом п'яти банківських днів після комісійного приймання ним об'єкта з ремонту та оформлення обома сторонами відповідного акта приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, форми ОЗ-2 Мінстату України, на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури;

остаточний розрахунок за надані послуги у розмірі 40 % від вартості ремонту, що становить 173 376 грн., в тому числі - 28 896 грн. замовник сплачує підряднику протягом п'яти банківських днів з моменту прийняття наданих послуг за Договором в цілому шляхом підписання акта надання послуг, на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури (пункт 4.3 Договору);

- Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до Договору або в односторонньому порядку при невиконанні стороною своїх зобов'язань за Договором за умови повідомлення про це у строк не пізніше 30 днів до його розірвання. При цьому замовник має оплатити виконавцю послуги, надані на час розірвання Договору, а виконавець - повернути замовнику кошти попередньої оплати, у випадку якщо послуги не були надані замовнику з вини виконавця (пункт 9.3 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплений печатками та діє до 31.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань сторонами (пункт 11.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - в.о.заступника голови правління ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності від 22.02.2016 № 45, та від відповідача - директором ОСОБА_4., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, укладений учасниками процесу Договір за своєю правовою природою є договором з надання послуг.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору позивач повністю перерахував попередню оплату, що підтверджується такими платіжними дорученнями: 25.08.2016 № 57839 на суму 65 016 грн.; від 26.08.2016 № 57920 на суму 65 016 грн.

Разом з тим, 13.09.2016 сторонами було складено і підписано дефектовочний акт № 13/09 на наднормативно зношені деталі та вузли дрезини ДГКу № 3852, виявлені після розбирання та дефектування.

В подальшому 27.12.2012 сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, за умовами якої: збільшено ціну Договору на 540 509,79 грн. з ПДВ; визначено, що Договір діє до 01.08.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань сторонами.

28.12.2016 відповідач виставив для оплати рахунок № 94 на суму 540 509,78 грн., у свою чергу, позивач платіжним дорученням від 14.06.2017 № 1927 оплатив 216 203,91 грн.

Позивач 26.06.2018 надіслав відповідачу лист № 3204, в якому Підприємство повідомило про відмову від Договору та вимагало протягом п'яти банківських днів з моменту отримання листа повернути попередню оплату у розмірі 30 % від загальної вартості робіт, а саме 346 235,91 грн.

Факт надсилання вказаного листа підтверджується описом у поштове відправлення та фіскальним чеком від 27.06.2018 № 4783, копії яких долучені до матеріалів справи.

Товариство відповіді на вказаний лист не надало; належним чином не відреагувало та грошові кошти не повернуло.

Враховуючи невиконання відповідачем умов Договору позивач просить стягнути з Товариства 292 184,93 грн. попередньої оплати, 54 050,98 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 6 183,43 грн. втрат від інфляції, 1 830,33 грн. 3 % річних, 359 387,18 грн. пені, 68 176,48 грн. штрафу.

Відповідач, у свою чергу, заперечив проти доводів Підприємства, вказавши, що ним були надані послуги за Договором належним чином.

Так, відповідач склав акти надання послуг від 13.02.2018 № 23 на суму 346 235,91 грн. та від 13.02.2018 № 24 на суму 424 879,53 грн., які були надіслані Підприємству 20.03.2018 та отримані позивачем 21.03.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи.

Також, відповідачем в підтвердження виконаних робіт надані такі акти: від 17.01.2017 № 17/01-17-01 здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ); від 29.06.2017 № 1 здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей; від 06.07.2017 № б/н приймання-передачі вузлів та агрегатів.

Слід зазначити, що з вказаних актів вбачається, що об'єкт ремонту передавався філії позивача, проте жодного документального підтвердження наявності у керівника філії повноважень на підписання таких документів і отримання об'єкта з ремонту суду не подано.

З огляду на те, що суду не подано належного документального підтвердження виконання відповідачем умов Договору щодо виконання робіт (надання послуг) і належного оформлення приймання-передачі згідно з розділом V Договору, то наявні підстави для повернення попередньої оплати у розмірі 292 184,93 грн.

Слід зазначити, що попередня оплата за Договором до внесення змін додатковою угодою від 27.12.2016 № 1, була внесена позивачем ще 25.08.2016.

Проте доказів того, що Товариство виконало роботи (надало послуги) протягом 30 робочих днів з 25.08.2016 суду не подано.

Після укладення додаткової угоди від 27.12.2016 № 1, позивач оплатив рахунок від 28.12.2016 № 94, 14.06.2017.

Разом з тим, Товариством не подано доказів виконання робіт (надання послуг) після спливу 30 робочих днів з 14.06.2017.

Натомість акти виконаних робіт оформлені аж лютим 2018 року, а надіслані на адресу Підприємства в кінці березня 2018 року.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення попередньої оплати у сумі 294 184,93 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 359 387,18 грн. пені (період нарахування з 27.07.2017 по 30.07.2018) та 68 176,48 грн. штрафу.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Договору передбачено, що на вимогу замовника виконавець у випадку порушення строку надання послуг згідно з частиною другою статті 231 ГК України сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості послуг (пункт 3.1 Договору) за кожний день прострочення виконання зобов'язань за Договором, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує замовнику штраф у розмірі семи відсотків вказаної у пункті 3.1 Договору вартості послуг.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні в частині визначення розміру пені.

Так, за розрахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 130 821,70 грн. (період нарахування з 27.07.2017 по 27.01.2018 - шестимісячний строк нарахування в порядку частини шостої статті 232 ГК України).

З огляду на наявність прострочення виконання зобов'язань за Договором зі сторони виконавця, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до вимог про стягнення 54 050,98 грн., 6 183,43 грн. втрат від інфляції та 1 830,33 грн. 3 % річних, то у їх задоволенні слід відмовити, з огляду на таке.

Позивач визначив, що сума 54 050,98 грн. є безпідставно набутим відповідачем майном.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено грошові кошти у сумі 54 050,98 грн. як попередню оплату на виконання умов Договору, а тому вони отримані відповідачем за наявності достатньої правової підстави (рахунок, Договір).

Таким чином, в силу правої природи грошових коштів (54 050,98 грн.) підстави для застосування статті 1212 ЦК України та задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Оскільки, 6 183,43 грн. втрат від інфляції та 1 830,33 грн. 3 % річних є похідними від вимоги про стягнення 54 050,98 грн., то вони також не підлягають задоволенню.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

За результатами розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити, що час розгляду справи є тривалим і виправданим у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному та надмірною завантаженістю.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої цієї статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому суд враховує пріоритети визначені частиною третьої статті 2 згідно до якої основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; … 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Враховуючи процесуальну поведінку учасників судового процесу суд неодноразово відкладав підготовче засідання для забезпечення засад верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивності, а також змагальності сторін.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.1.2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається що строк який можна визначити розумним не може бути однаковим для всіх справ і було би неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37; ідентифікаційний код 04737111) до товариства з обмеженою відповідальністю Д-Е Сервіс (04071, м. Київ, вул. Електриків, 16, прим. 1-М; 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8; ідентифікаційний код 40167612) про стягнення попередньої оплати та безпідставно набутих грошових коштів задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Д-Е Сервіс (04071, м. Київ, вул. Електриків, 16, прим. 1-М; 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8; ідентифікаційний код 40167612) на користь приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37; ідентифікаційний код 04737111): 292 184 (двісті дев'яносто дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 93 коп. передоплати; 68 176 (шістдесят вісім тисяч сто сімдесят шість) грн. 48 коп. штрафу; 130 821 (сто тридцять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 70 коп. пені та 7 367 (сім тисяч триста шістдесят сім) грн. 75 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.02.2019.

Суддя І.Д. Курдельчук