Ухвала

від 01.02.2019 по справі 910/1069/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.02.2019Справа № 910/1069/19

Суддя Привалов А.І., розглянувши заяву ОСОБА_1

про забезпечення позову

у справі № 910/1069/19

за позовом ОСОБА_1;

до 1) ОСОБА_2;

2) товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-2016

про розірвання договору

без участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) ОСОБА_2; 2) товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-2016 про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.12.2018р. та визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 07.12.2018р., на підставі якого було внесено зміни до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-2016 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.12.2018р. між позивачем та відповідачем-1 був укладений Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-2016 , номінальною вартістю 10 150 000,00 грн. За умовами п.2.2. вказаного договору, відповідач-1 зобов'язався провести розрахунки за придбану частку рівними частинами до 15-го числа поточного місяця у розмірі 8,33% статутного капіталу Товариства, що за номінальною вартістю статутного фонду становить 845 833,50 грн. протягом 12 місяців. Проте, відповідач-1 взяті на себе за договором зобов'язання не виконав та станом на день подачі позову жодних платежів не здійснив. Відтак, оскільки відповідач-1 істотно порушив умови Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-2016 , позивач, на підставі ст. 651 ЦК України, просить розірвати вказаний договір у судовому порядку.

Крім того, позивач просить визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 07.12.2018р., на підставі якого було внесено зміни до складу засновників Товариства та відповідно внесено відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-2016 , оскільки відчужені позивачем корпоративні права за спірним договором, як особливий вид майна, не можуть бути йому повернуті у спосіб, як звичайне майно, а тільки шляхом застосування приписів чинного законодавства, яким врегульовано правовідносини набуття, припинення корпоративних прав та їх реєстрації.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії відносно товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-2016 (код ЄДРПОУ 40440067).

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Водночас, у даному випадку судом не встановлено наявності виняткових обставин, в зв'язку з чим, заява розглядається без повідомлення учасників справи у відповідності до приписів ч. 1 ст.140 ГПК України.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову та додані до неї докази, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходами забезпечення позову є тимчасове обмеження прав особи тією мірою та таким чином, як це необхідно для збереження в період розгляду справи можливості безперешкодного виконання рішення суду, в разі задоволенню позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що оскільки він не має правового статусу учасника ТОВ ФЕНІКС-2016 , то відповідно позбавлений можливості провести загальні збори учасників Товариства, а також не вправі спонукати відповідача, як дійсного учасника Товариства, провести такі збори та прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників, у зв'язку з невиконанням умов Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.12.2018 року.

Також неможливо, в даному випадку, провести реєстрацію змін на підставі інших правочинів, передбачених ст. 17 Закону про реєстрацію, оскільки для їх вчинення вимагається волевиявлення всіх сторін.

Невжиття визначеного у заяві заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених корпоративних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позо про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.12.2018р. та визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 07.12.2018р., оскільки у разі, якщо по закінчення розгляду даної справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКС-2016" на підставі прийнятих за відсутності позивача рішень, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1

Дослідивши додані до заяви та позову докази, суд відзначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано: 01.02.2019р.

Суддя А.І. Привалов