Рішення

від 04.02.2019 по справі 910/15334/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2019Справа № 910/15334/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА СТАР КОМПАНІ

до Товариства з обмеженою відповідальністю АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГРАДОБУДІВНИК

про стягнення 250 140,30 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники

позивач: Васильєв О.М. за довіреністю б/н від 09.01.2019

відповідач: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА СТАР КОМПАНІ (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 12.11.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГРАДОБУДІВНИК (відповідач) про стягнення 250 140,30 грн. на підставі Договору поставки № 21.08.2018 від 21.08.2018 та Договору поставки № 21.08.2018/1 від 21.08.2018, з яких: 166 753,50 грн. - основний борг, 14 724,71 грн. - пеня, 1 227,61 грн. - 3 % річних, 67 434,48 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за видатковими накладними № 851 від 30.08.2018 (на підставі Договору поставки № 21.08.2018 від 21.08.2018) та № 850 від 30.08.2018 (на підставі Договору поставки № 21.08.2018 від 21.08.2018) поставив відповідачу товар на загальну суму 349 803,79 грн., тоді як в порушення умов наведених договорів відповідач прострочив на 26 днів оплату за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 851, а за товар згідно видаткової накладної № 850 на суму 166 753,50 грн. - не розархувався у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА СТАР КОМПАНІ залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

06.12.2018 через відділ діловодства суду надійшла заява позивача (направлена засобами поштового зв'язку 04.12.2018) на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2018, до якої позивачем додано позовну заяву № б/н від 04.12.2018 (в редакції після усунення недоліків), копії вищенаведених договорів поставки, копію платіжного доручення № 403 від 04.10.2018, розрахунки заборгованості та докази направлення позовної заяви № б/н від 04.12.2018 з додатками відповідачу.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 07.12.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА СТАР КОМПАНІ прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15334/18, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

28.12.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою Господарського суд міста Києва про відкриття провадження у справі від 07.12.2018 судом встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з відомостей з офіційного веб-сайту ПАТ УКРПОШТА в розділі щодо відстеження статусу поштових відправлень, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 у справі № 910/15334/18 вручено відповідачеві 17.12.2018, відтак, встановлений судом 15-денний строк для подання відзиву сплинув 02.01.2018 (останній день для подання відзиву).

Станом на час направлення позивачем до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та станом на час постановлення даної ухвали суду відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Врахувавши приписи ч.ч. 6, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, які підлягають застосуванню судом при розгляді поданого позивачем клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданого позивачем клопотання, а, отже, про доцільність та правомірність проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2019 призначено судове засідання на 23.01.2019 о 10:40 год. та визнано явку сторін в судове засідання не обов'язковою.

У судове засідання, призначене на 23.01.2019, з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 23.01.2019, не з'явився.

У судовому засіданні 23.01.2019 представник позивача повідомив суд про можливість врегулювання спору мирним шляхом та просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

В судовому засіданні, призначеному на 23.01.2019, після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про відкладення судового засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 відкладено судове засідання на 04.02.2019 о 10:20 год.

30.01.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 266 922,98 грн., з яких: 166 753,50 грн. - сума основного боргу, 27 884,31 грн. - пеня, 2 324,41 грн. - 3% річних, 69 960,76 грн. - штраф.

У судове засідання, призначене на 04.02.2019, з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 04.02.2019, не з'явився.

У судовому засіданні, призначеному на 04.02.2019, здійснювався розгляд клопотання позивача, поданого 30.01.2019 через відділ діловодства суду, про збільшення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 04.02.2019 підтримав зазначене клопотання та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 266 922,98 грн., з яких: 166 753,50 грн. - сума основного боргу, 27 884,31 грн. - пеня, 2 324,41 грн. - 3% річних, 69 960,76 грн. - штраф.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи положення п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України та те, що справа № 910/15334/18 розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а перше судове засідання відбулося 23.01.2019, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача, подане 30.01.2019 через відділ діловодства суду, про збільшення позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

У судовому засіданні, призначеному на 04.02.2019, судом досліджено докази і письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, а також докази, надані позивачем разом із заявою на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2018, заслухано усні пояснення представника позивача, який підтримав первісно заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

21.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА СТАР КОМПАНІ (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГРАДОБУДІВНИК (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № 21.08.18 (надалі -Договір № 21.08.18 від 21.08.2018), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами даного договору, а покупець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити вказаний товар.

Згідно п. 1.2 Договору № 21.08.18 від 21.08.2018 предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у додатку(ах) до договору, а саме: товар по рахунку СК0011201893 від 21.08.2018 на суму 183 050,29 грн.

У додатку № 1 до Договору № 21.08.18 від 21.08.2018 зазначено перелік товарів, що є предметом поставки за договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 21.08.18 від 21.08.2018, передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана постачальником у видатковій накладній є датою поставки товару постачальником.

Пунктом 3.1 Договору № 21.08.18 від 21.08.2018 сторони погодили, що передавання-прийняття товару здійснюється згідно накладної представником покупця на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 8.1 Договору № 21.08.18 від 21.08.2018, Договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2018. Дострокове розірвання Договору можливе тільки у випадках, передбачених чинним законодавством України. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Якщо сторони за 10 робочих днів до дати закінчення не повідомили про розірвання договору, останній пролонгується на один рік (п. 8.2 Договору № 21.08.18 від 21.08.2018).

На виконання умов Договору № 21.08.18 від 21.08.2018 позивач поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № 851 від 30.08.2018 на суму 183 050,29 грн, у т.ч. ПДВ - 30 508,38 грн.

Наведена видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками.

Відповідно до п. 6.1 Договору № 21.08.18 від 21.08.2018, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) партіі товару шляхом перерахунку коштів на рахунок постачальника, не пізніше 06 вересня 2018 року.

Згідно з матеріалами справи, відповідач за отриманий товар згідно видаткової накладної № 851 від 30.08.2018 розрахувався лише 04.10.20180, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 403 від 04.10.2018. А отже, покупець є таким, що прострочив виконання зобов'язання за наведеною накладною.

Крім того, 21.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА СТАР КОМПАНІ (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГРАДОБУДІВНИК (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № 21.08.18/1 (надалі - Договір № 21.08.18/1 від 21.08.2018), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами даного договору, а покупець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити вказаний товар.

Згідно п.1.2 Договору № 21.08.18/1 від 21.08.2018 предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у додатку(ах) до договору, а саме: товар по рахунку СК0011201894 від 21.08.2018 на суму 166 753,50 грн.

У додатку № 1 до Договору № 21.08.18/1 від 21.08.2018 зазначено перелік товарів, що є предметом поставки за договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 21.08.18/1 від 21.08.2018, передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана постачальником у видатковій накладній є датою поставки товару постачальником.

Згідно п. 8.1 Договору № 21.08.18/1 від 21.08.2018, Договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Дострокове розірвання Договору можливе тільки у випадках, передбачених чинним законодавством України. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Якщо сторони за 10 робочих днів до дати закінчення не повідомили про розірвання договору, останній пролонгується на один рік (п. 8.2 Договору № 21.08.18/1 від 21.08.2018).

На виконання умов Договору № 21.08.18/1 від 21.08.2018 позивач поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № 850 від 30.08.2018 на суму 166 753,50 грн, у т.ч. ПДВ - 27 792,17 грн.

Зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками.

Пунктом 6.1 Договору № 21.08.18/1 від 21.08.2018, сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість товару шляхом перерахунку коштів на рахунок постачальника не пізніше 06 вересня 2018 року.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначив, що відповідач порушив свої зобов'язання по оплаті товару, отриманого згідно видаткових накладних № 851 від 30.08.2018, № 850 від 30.08.2018 на підставі Договорів поставки № 21.08.2018 від 21.08.2018 та № 21.08.2018/1 від 21.08.2018. Внаслідок зазначеного, станом на момент подання позову у відповідача утворився борг по оплаті товару, поставленого позивачем в сумі 166 753,50 грн. За прострочення виконання зобов'язання позивачем було нараховано на суму боргу 14 724,71 грн. пені, 1 227,61 грн. 3% річних та 67 434,48 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 21.08.18 від 21.08.2018 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що на підставі Договорів поставки № 21.08.2018 та № 21.08.2018/1 від 21.08.2018 позивач здійснив поставку товару відповідачу, відповідно до видаткових накладних № 851 від 30.08.2018 на суму 183 050,29 грн. та № 850 від 30.08.2018 на суму 166 753,50 грн.

Наведені видаткові накладні приймаються судом у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.1 Договорів № 21.08.18 та № 21.08.18/1, відповідач був зобов'язаний оплатити позивачу вартість (ціну) партії товару шляхом перерахунку коштів на рахунок позивача, не пізніше 06 вересня 2018 року.

Враховуючи зазначені положення, відповідач був зобов'язаний оплатити позивачу:

- 183 050,29 грн. за отриманий товар згідно видаткової накладної № 851 від 30.08.2018 до 06.09.2018 (включно);

- 166 753,50 грн. за отриманий товар згідно видаткової накладної № 850 від 30.08.2018 до 06.09.2018 (включно).

По матеріалам справи судом встановлено, що 04.10.2018 відповідачем було здійснено оплату за будівельні матеріали згідно рахунку СК0011201893 від 21.08.2018 на суму 183 050,29 грн. Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 403 від 04.10.2018 на суму 183 050,29 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не здійснив оплату за товар, поставлений позивачем на підставі видаткової накладної № 850 від 30.08.2018 в сумі 166 753,50 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім товар станом на момент подання позову становила 166 753,50 грн.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 166 753,50 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар на підставі Договору № 21.08.18/1 від 21.08.2018 згідно видаткової накладної № 850 від 30.08.2018 (основного боргу) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 14 724,71 грн. пені та 1 227,61 грн. 3% річних.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договорами № 21.08.18 та № 21.08.18/1 від 21.08.2018 щодо своєчасної та повної сплати за поставлений товар, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договорами.

По матеріалам справи судом встановлено, що, відповідно до п. 6.1 Договорів № 21.08.18 та № 21.08.18/1, відповідач був зобов'язаний оплатити позивачу вартість (ціну) партії товару шляхом перерахунку коштів на рахунок позивача, не пізніше 06 вересня 2018 року.

Отже, враховуючи зазначене, строк оплати товару:

- за видатковою накладною № 851 від 30.08.2018 сплинув 06.09.2018;

- за видатковою накладною № 850 від 30.08.2018 сплинув 06.09.2018.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на час розгляду справи по суті, відповідач з порушенням строків оплати, передбачених умовами Договору № 21.08.18 від 21.08.2018, здійснив оплату за поставлений позивачем товар на підставі видаткової накладної № 851 від 30.08.2018, 04.10.2018, тобто з порушенням строку оплати.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 7.3 Договорів № 21.08.18 та № 21.08.18/1 від 21.08.2018, сторони узгодили, що, за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого п. 6.1 цих Договорів, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов'язання, від суми боргу за кожен день прострочки.

Дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем вірно визначено періоди нарахування пені по кожній видатковій накладній окремо та враховано положення, ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в загальній сумі 14 724,71 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в сумі 14 724,71 грн .

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором № 21.08.18 від 21.08.2018 щодо своєчасної та повної сплати за поставлений товар, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором № 21.08.18 від 21.08.2018.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 227,61 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 67 434,48 грн. штрафу на підставі п. 7.4 Договорів № 21.08.18 та № 21.08.18/1 від 21.08.2018, у зв'язку із порушенням відповідачем грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 7.4 Договорів № 21.08.18 та № 21.08.18/1 від 21.08.2018, в разі порушення грошових зобов'язань за Договором, постачальник також має право стягнути з покупця штраф в розмірі 10% від вартості кожної партії неоплачених товарів, поставлених постачальником протягом строку дії даного Договору, а в разі порушення грошових зобов'язань більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів, постачальник має право стягнути штраф в розмірі 20% від вартості поставлених, але не оплачених товарів.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладених між сторонами Договорів № 21.08.18 та № 21.08.18/1 від 21.08.2018 стосовно строків оплати за поставлений позивачем товар більше, ніж на 20 (двадцять) календарних днів.

За таких обставин, враховуючи наявну у відповідача заборгованість та положення пунктів п. 6.2 Договорів № 21.08.18 та № 21.08.18/1 від 21.08.2018, вимога позивача про стягнення 67 434,48 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зі змісту якого вбачається, що сума судових витрат складається з суми судового збору у розмірі 3752,10 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Частинами 4, 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу Українив передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розподіл сум, які підлягають сплаті у якості витрат на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, покладаються відповідно до статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, а у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з матеріалами справи, між позивачем та адвокатом Шевченко Ксенією Юріївною укладено договір про надання юридичних послуг за № 01/10/10 від 01.10.2018. Пунктом 3.1. цього договору визначено, що вартість послуг за договором становить 30 000,00 грн. На підтвердження надання послуг позивачу адвокатом суду надано акт виконаних робіт (надання послуг) від 12.11.2018, в якому зазначено види робіт: надання консультацій - 2 год, формування правової позиції - 4 год, проведення переговорів, досудове врегулювання спору - 3 год, підрахунок суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат - 4 год, підготовка та направлення позову до суду - 6 год, підготовка клопотань - 1 год. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 12.11.2018 позивач сплатив готівкою адвокату 30 000,00 грн.

Проаналізувавши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04, п. 269).

Як зазначено вище, в переліку робіт, що зазначені в акті виконаних робіт (надання послуг) від 12.11.2018 містяться роботи, зокрема, з: проведення переговорів, досудового врегулювання спорів; розрахунку інфляційних втрат, підготовка клопотань. В матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження досудового врегулювання спору, як-от: направлення вимоги про сплату боргу, направлення претензії, отримання відповіді на претензію, а також доказів на проведення розрахунків та заявлення до стягнення інфляційних втрат і будь-яких клопотань позивача.

З огляду на відсутність доказів на підтвердження наведеного переліку робіт, з урахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат, суд вважає за доцільне задовольнити частково вимоги щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. та покласти їх на відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір в розмірі 3 752,10 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 46, 73, 74, 76-80, 86, 124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГРАДОБУДІВНИК (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 18-А; ідентифікаційний код 39024170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА СТАР КОМПАНІ (14000, м. Чернігів, вул. Гончара, буд. 84; ідентифікаційний код 39371184) 166 753,50 грн. (сто шістдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят три гривні 50 коп.) основного боргу, 14 724,71 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять чотири гривні 71 коп.) пені, 1 227,61 грн. (одну тисячу двісті двадцять сім гривень 61 коп.) 3% річних, 67 434,48 грн. (шістдесят сім тисяч чотириста тридцять чотири гривні 48 коп.) штрафу, 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, та 3 752,10 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 10 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 05.02.2019.

Суддя Гумега О.В.