Рішення

від 06.02.2019 по справі 927/887/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2019 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/887/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОРЕСУРС - А , вул. Мурманська, 29М, м. Кіровоград, 25014

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 К.О.М. , вул. Незалежності, 3, с. Сальне, Ніжинський район, Чернігівська область, 16673

про стягнення 85731грн.21коп.

у відсутності сторін, які в судове засідання не з'явились.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 60930грн.13коп. боргу за товар, 13094грн.49коп. пені, нарахованої за період з 19.05.2018 по 14.11.2018, 1132грн.89коп. трьох відсотків річних, нарахованих за період з 19.05.2018 по 14.11.2018, та 10573грн.70коп. двадцяти восьми відсотків річних, нарахованих за період з 19.05.2018 по 14.11.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу №1533/Н від 30.04.2018 та специфікації до даного договору від 30.04.2018 по видатковій накладній №/04/01343 від 30.04.2018 позивачем передано відповідачу товар - насіння кукурудзи Сингента, загальною вартістю 80087грн.70коп., що еквівалентно 2985,00 доларам США за курсом, узгодженим сторонами на момент підписання договору та специфікації - 26,83грн. за 1 долар США. За повідомленням позивача, відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 20000,00грн., що відповідно до п.2.3., 2.5. договору в перерахунку в долари США на день оплати склало 714,03 долара США за курсом гривні відносно долара США 28,01грн. за 1 долар США. В зв'язку з цим, позивач вказує, що за відповідачем рахується борг у сумі 2270,97 доларів США, що відповідає 60930грн.13коп. за курсом, узгодженим сторонами в специфікації, як мінімально допустимий при проведенні розрахунків між сторонами, 26,83грн. за 1 долар США. Цю суму боргу позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також застосувати до нього за прострочення оплати товару передбачені договором та законом заходи відповідальності у вигляді сплати пені та процентів річних.

Позивач в судове засідання не з'явися.

До початку судового засідання на електронну скриньку суду від позивача надійшло клопотання про проведення засідання, що відбудеться 06 лютого 2019 року об 11год.30хв., без участі його представника.

Вказане клопотання не приймається судом до розгляду, оскільки не скріплено електронним цифровим підписом, і станом на момент проведення судового засідання примірник вказаного клопотання в паперовій формі, скріплений власноручним підписом заявника, не надійшов.

Відзив відповідачем не надано.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 08.01.2019 двічі надсилалась на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві та яка співпадає із адресою місцезнаходження, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом 14.01.2019, а саме: вул. Незалежності, 3, с. Сальне, Ніжинський район, Чернігівська область, 16673. Проте, як вбачається із матеріалів справи, вказана ухвала двічі повернулась без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв'язку про причини повернення: вперше - неправильно зазначена адреса одержувача та вдруге - за даною адресою не проживає .

В силу приписів ст.242 Господарського процесуального кодексу України копія судового рішення, яке ухвалено поза межами судового засідання, надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення.

На конверті з відбитком календарного штемпелю з датою 17.01.2019, в якому процесуальний документ від 08.01.2019 вдруге направлявся на адресу відповідача, міститься відмітка за даною адресою не проживає .

Отже у разі, якщо судове рішення направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з відсутністю адресата, тому суд доходить висновку, що адресат повідомлений про відкриття провадження у справі та про дату, час і місце слухання справи.

Відповідач відзив на позов не надав, про причини не надання відзиву суду не повідомлено, в зв'язку з чим суд на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи по суті за відсутності сторін в судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2018 року між Товариством з обмеженню відповідальністю АГРОРЕСУРС - А (позивач у справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 К.О.М. (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір №1533/Н купівлі-продажу (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач передає у власність відповідачу (постачає), а відповідач оплачує (купує) та приймає товари (засоби захисту рослин та/або насіння) у кількості, в одиницях виміру, асортименті, у строк, за ціною та вартістю, в порядку та на умовах, визначених цим договором, специфікаціях (додатках) до цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору орієнтовні ціни на товар визначаються у специфікаціях. Фактичні ціни на поставлений товар вказуються у видаткових накладних на поставку товарів покупцю. Ціна (вартість) договору складає загальна вартість фактично поставленого продавцем товару згідно з цим договором.

Згідно із п.2.3. договору сторони домовились, що для перерахунку вартості товару (ціни договору) в національну валюту України та визначення валютного еквіваленту кожного платежу використовується середній курс продажу долара США чи Євро на Міжбанківському валютному ринку України згідно за даними, оприлюдненими на сайті за адресою: www.udinform.com в розділі Міжбанківський ринок станом на день, що передує дню зарахування гривень на розрахунковий рахунок продавця.

В силу п.2.5. договору сторони домовились, що при збільшенні, на момент оплати, встановленого міжбанківського курсу гривні до долару США чи Євро, пропорційно, автоматично змінюється і загальна вартість товару (ціна договору) у гривневому обсязі, і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди (про зміну загальної вартості товару (ціни договору), але незмінною фіксованою величиною залишається сума еквіваленту загальної ціни договору, враховуючи ПДВ, за винятком зміни розміру ввізного/вивізного мита та інших обов'язкових платежів, що сплачується при імпорті товарів в Україну (експорті з країни виробника), а також зміни/встановлення нових податків/зборів з реалізації таких товарів, що матиме прямий вплив на ціну товарів (податку на додану вартість тощо).

Відповідно до п.4.1. договору покупець зобов'язується перерахувати грошові кошти за товар на поточний рахунок продавця в національній валюті України (гривні) у строки та розмірі, визначені в специфікаціях до договору.

До договору сторонами підписано специфікацію від 30.04.2018 (додаток №1), в якому узгоджено найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість партії товару, термін поставки, порядок розрахунків, строк оплати.

Зокрема, відповідно до специфікації від 30.04.2018 (додатку №1) позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу насіння кукурудзи Сингента, в кількості 30 пак., загальною вартістю 80087грн.70коп., що еквівалентно 2985,00 доларам США; термін поставки - 10 травня 2018р.

Також в вищенаведеній специфікації сторонами узгоджено, що суму в національній валюті України (гривні) у розмірі 100% від суми договору еквівалентну 2985 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) дол. США 00 центів, виходячи з курсу продажу валюти (долар США) на Міжбанківському ринку України згідно п.2.3., 2.4., 2.5., встановленого на день, який передує списанню коштів, але не нижче узгодженого сторонами рівня 26,83грн. за 1 долар США покупець зобов'язується оплатити в строк до 18 травня 2018 року включно.

Відповідно до п.9.1. договору договір набуває чинності з моменту підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору №1533/Н від 30.04.2018, він підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір №1533/Н від 30.04.2018 є обов'язковими для виконання сторонами.

Аналіз змісту та суб'єктного складу договору свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору №1533/Н від 30.04.2018 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання договору позивачем по видатковій накладній №04/01343 від 30.04.2018 передано відповідачу товар - насіння кукурудзи Сингента, в кількості 30 пак., загальною вартістю 80087грн.70коп.

Про отримання відповідачем товару, погодження з ціною та кількістю поставленого товару свідчить відбиток печатки відповідача на вищевказаній видатковій накладній, якою засвідчено підпис особи, яка отримувала товар від позивача для відповідача. Повноваження особи, яка приймала товар, на отримання товару від позивача для відповідача підтверджується довіреністю №19 від 30.04.2018.

Відповідачем доказів, які спростовують факт отримання ним від позивача на підставі договору по видатковій накладній №04/01343 від 30.04.2018 товару загальною вартістю 80087грн.70коп. під час розгляду справи не надано.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов'язання в частині поставки відповідачу товару в кількості, визначеній в специфікації, яка є додатком №1 до договору.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище термін оплати спірної партії товару відповідно до п.4.1. договору сторонами узгоджено в специфікації від 30.04.2018, яка є додатком №1 до договору, та визначено, що відповідач зобов'язується оплатити товар до 18 травня 2018 року включно.

За повідомленням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 20000грн.00коп.

Факт перерахування відповідачем 12.10.2018 на рахунок позивача коштів у сумі 20000грн.00коп. підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (а.с.15).

За правилами, встановленими сторонами в п.2.3.-2.5. договору, вказана сума еквівалентна 714,03 доларам США, за середнім курсом продажу долару США на Міжбанківському ринку України, згідно з інформацією, розміщеною на сайті www.udinform.com станом на 11.10.2018, тобто на день, що передує дню зарахуванню коштів на розрахунковий рахунок позивача, - 28,01грн. за 1 долар США.

За твердженням позивача, більше грошових коштів від відповідача в рахунок оплати отриманого товару не надходило, внаслідок чого за ним рахується борг у розмірі 60930грн.13коп., що еквівалентно 2270,97 доларів США, за курсом узгодженим сторонами в специфікації як мінімально допустимий при проведенні розрахунків між сторонами, - 26,83грн. за 1 долар США.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів, які спростовують наявність боргу в розмірі 60930грн.13коп., в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надав.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З огляду на принцип свободи договору та враховуючи, що в договорі сторони передбачили можливість автоматичної зміни (без підписання додаткової угоди) вартості товару в гривневому еквіваленті, внаслідок збільшення на момент оплати встановленого на міжбанківському валютному ринку України курсу гривні до долару США, а тому суд доходить висновку, що дії позивача по визначенню валютного еквіваленту отриманого від відповідача 12.10.2018 платежу за товар на суму 20000грн. на рівні 714,03 долара США з урахуванням курсу гривні до долару США, встановленого на день, що передує дню зарахування коштів на рахунок позивача, є правомірними.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що на момент вирішення спору, сума боргу становить 60930грн.13коп.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом термін виконання зобов'язання сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати товару, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі договору №1533/Н від 30.04.2018 по видатковій накладній №04/01343 від 30.04.2018, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 60930грн.13коп. боргу є правомірною та задовольняється судом в повному обсязі.

Відповідно до п.6.1. договору за невиконання договірних зобов'язань та порушення строків сплати за товар, передбачених п.4.1. договору покупець несе матеріальну відповідальність в вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той час, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 13094грн.49коп. пені, нарахованої за період з 19.05.2018 по 14.11.2018.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем при обчисленні суми пені допущенні такі помилки: за день, в який відповідачем здійснено часткову оплату вартості товару на суму 20000грн., а саме за 12.10.2018, пеня нарахована на всю суму поставленого товару, без урахування даної оплати; а також позивачем невірно визначено кількість днів у періодах нарахування пені під час зміни облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, розмір пені, обрахований судом за визначений позивачем період прострочки судом становить 13211грн.64коп., а позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 13094грн.49коп., яка є менше, аніж встановлена судом.

За змістом ч.1, 2 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Тобто, відповідно до норм господарського процесу при зверненні до суду позивач самостійно визначає обсяг порушення свого права, спосіб його захисту, та тільки він вправі розпоряджатись предметом спору під час провадження у справі, а суд лише оцінює наявність підстав для захисту в межах заявленої вимоги. До того ж, з огляду на принцип рівності учасників судового процесу перед судом і законом суд не вправі самостійно змінювати (збільшувати) розмір позовних вимог.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару, а тому вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом в повному обсязі в межах заявленого позивачем розміру, а саме: в сумі 13094грн.49коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 6.7. договору сторони узгодили, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, продавець має право застосувати (нарахувати), а покупець зобов'язаний виконати (оплатити) наступний захід правової відповідальності: 28 (двадцять вісім) процентів річних від простроченої суми.

З посиланням на вищенаведену цивільно-правову норму та умову договору позивач просить стягнути з відповідача 1132грн.89коп. трьох відсотків річних, нарахованих за період з 19.05.2018 по 14.11.2018, та 10573грн.70коп. двадцяти восьми відсотків річних, нарахованих за період з 19.05.2018 по 14.11.2018.

Враховуючи, що сторони скористались правом на встановлення в договорі іншого розміру процентів річних, аніж передбачений ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, одночасне нарахування позивачем за порушення відповідачем строків оплати товару і 3% річних і 28% річних є неправомірним, оскільки по суті позивачем застосовується до відповідача двічі один і той же захід відповідальності, що суперечить нормам чинного законодавства, якими встановлена неможливість притягнення двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

З огляду на вищевикладене позовна вимога про стягнення з відповідача 1132грн.89коп. трьох відсотків річних, нарахованих за період з 19.05.2018 по 14.11.2018, є неправомірною, в зв'язку з чим в її задоволенні належить відмовити повністю.

Здійснивши перевірку розрахунку 28% річних, судом встановлено, що як і при нарахуванні пені, позивачем за день, в який відповідачем здійснено часткову оплату вартості товару на суму 20000грн., а саме за 12.10.2018, 28% річних нараховані на всю суму поставленого товару, без урахування даної оплати.

Судом встановлено, що за визначений позивачем період розмір 28% річних фактично становить 10559грн.01коп.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, разом з тим, з огляду на встановлену вище помилку в розрахунку, суд приходить до висновку, що вимогу позивача в частині стягнення з відповідача 28% річних належить задовольнити частково у встановленому судом розмірі, а саме у сумі 10559грн.01коп.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задовольняються частково і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 60930грн.13коп. боргу, 13094грн.49коп. пені та 10559грн.01коп. 28% річних.

Згідно із ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з доданого до позовної заяви попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, серед таких витрат позивачем зазначено 600грн. витрат на відрядження представника до Господарського суду Чернігівської області для участі у судових засіданнях та 1762грн.00коп. судового збору, сплаченого за подання позову до суду.

За подання даної позовної заяви до господарського суду позивачем платіжним дорученням №5680 від 04.12.2018 сплачено судовий збір у сумі 1762грн.00коп.

Доказів понесення інших витрат під час розгляду справи позивачем суду не надано. Крім того, розгляд справи здійснено судом у відсутності сторін, в тому числі і представника позивача, який в судове засідання не з'явився, а тому зазначені позивачем в попередньому (орієнтовному) розрахунку витрати на відрядження представника до Господарського суду Чернігівської області для участі у судових засіданнях ним фактично понесені не були.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог частково, сплачений позивачем за подання до господарського суду позову судовий збір також підлягає частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1738грн.41коп. В іншій частині (23грн.59коп.) судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.14, 73, 74, 23, 129, 165, 202, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОРЕСУРС - А (вул. Мурманська, 29М, м. Кіровоград, 25014, ідентифікаційний код 39374096) до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 К.О.М. (вул. Незалежності, 3, с. Сальне, Ніжинський район, Чернігівська область, 16673, ідентифікаційний код 41096239) про стягнення 85731грн.21коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 К.О.М. (вул. Незалежності, 3, с. Сальне, Ніжинський район, Чернігівська область, 16673, ідентифікаційний код 41096239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОРЕСУРС - А (вул. Мурманська, 29М, м. Кіровоград, 25014, ідентифікаційний код 39374096) 60930грн.13коп. боргу, 13094грн.49коп. пені, 10559грн.01коп. 28% річних та 1738грн.41коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 14грн.69коп. 28% річних та 1132грн.89коп. трьох відсотків річних відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5. п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 06 лютого 2019 року.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http:/reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т. Г. Оленич