Рішення

від 05.02.2019 по справі 927/942/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2019 року м. Чернігів Cправа № 927/942/18 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/942/18, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансоіл»

вул. Нафтовиків, 131-Б, м. Херсон, 73009

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ОІЛ ТРЕЙД»

вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14000

адреса засновника: вул. Сімферопольська, будинок 60, смт. Каланчак, Каланчацький район, Херсонська область, 75800

місцезнаходження юридичної особи: вул. Звіринецька, будинок, 63, м. Київ, 01014

Про стягнення 573768,76 грн

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_1, довіреність вих.№25 від 30.01.2019; адвокат, свідоцтво серія ЧН №000106 від 20.07.2018

Відповідача: не з?явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансоіл» подано позов про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ОІЛ ТРЕЙД» 437451,38 грн основного боргу; 48582,48 грн інфляційних; 8297,00 грн 3% річних та 79437,90 грн пені.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманих нафтопродуктів згідно з накладними: №РН-0000478 від 20.07.2017 на суму 285696,58 грн; №РН-0000641 від 02.09.2017 на суму 294574,80 грн та №РН-0000847 від 19.10.2017 на суму 117180,00 грн, за договором поставки нафтопродуктів №62 від 20.04.2015.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 22.01.2019 о 10:00. Визнано обов'язковою явку в судове засідання повноважних представників сторін.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 26.12.2018: №1400042427642 та №7580001161239, але повноважного представника у судове засідання 22.01.2019 не направив.

Ухвала суду від 26.12.2018 про відкриття провадження у справі, направлена на адресу позивача, зазначену в позовній заяві: вул. Нафтовиків, 131-Б, м. Херсон, 73009, повернулась до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» .

14.01.2019 ухвала суду від 26.12.2018 про відкриття провадження у справі, була повторно направлена судом на адресу позивача, зазначену в позовній заяві (вул. Нафтовиків, 131-Б, м.Херсон, 73009), що підтверджується відміткою відділу документального забезпечення (канцелярія) суду.

Повторно направлена позивачу ухвала суду від 26.12.2018 про відкриття провадження у справі, була отримана за довіреністю представником позивача ОСОБА_2 18.01.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7300903067674 від 14.01.2019. Таким чином, позивач також був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але повноважного представника у судове засідання 22.01.2019 не направив.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого судом на момент відкриття провадження у даній справі, щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ОІЛ ТРЕЙД» , за умовами пошуку: ідентифікаційний код юридичної особи 39646436, місцезнаходження юридичної особи: вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14000; адреса засновника: вул. Сімферопольська, будинок 60, смт. Каланчак, Каланчацький район, Херсонська область, 75800.

У судовому засіданні 22.01.2019 судом також були вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за умовами пошуку за умовами пошуку: ідентифікаційний код юридичної особи 39646436, вбачається, що 02.01.2019 відбулася державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи відповідача щодо зміни місцезнаходження: вул. Звіринецька, будинок, 63, м. Київ, 01014; запис 10641050009013642; адреса засновника юридичної особи ОСОБА_3 не змінилась: вул. Сімферопольська, будинок 60, смт. Каланчак, Каланчацький район, Херсонська область, 75800. Дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство або припинення - відсутні.

Отже, станом на дату судового засідання 22.01.2019, відповідачем змінено місцезнаходження на вул. Звіринецька, будинок, 63, м. Київ, 01014.

Ухвалою суду від 22.01.2019 розгляд справи відкладено на 05.02.2019 о 12:00. Ухвалено позивачу: оригінали доданих до позовної заяви копій документів надати для огляду в судове засідання; надати письмові пояснення щодо нарахування інфляційних втрат та за які конкретно місяці було взято індекси інфляції для їх нарахування; забезпечити обов?язкову явку повноважного представника в судове засідання.

Ухвалою суду від 25.01.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_4 від 24.01.2019 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 22.01.2019: №1400042681999 (вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14000); №7580001182538 (адреса засновника: вул. Сімферопольська, будинок 60, смт. Каланчак, Каланчацький район, Херсонська область, 75800), але повноважних представників у судове засідання 05.02.2019 не направив.

05.02.2019 судом вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем (за місцезнаходження юридичної особи: вул. Звіринецька, будинок, 63, м. Київ, 01014) ухвали суду від 22.01.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400042504140. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ «Укрпошта» , відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400042504140, станом на 24.01.2019 знаходиться на відправленні у точці видачі/доставки.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судових засіданнях 22.01.2019 та 05.02.2019 не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (ч.2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ) від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, у судовому засіданні 05.02.2019 розпочато розгляд справи по суті.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

У судовому засіданні 05.02.2019 суд здійснив огляд оригіналів доданих до позовної заяви копій документів.

Письмових пояснень щодо нарахування інфляційних втрат та за які конкретно місяці було взято індекси інфляції для їх нарахування, на виконання ухвали суду від 22.01.2019, позивачем не надано. Присутній в судовому засіданні 05.02.2019 повноважний представник позивача про причини невиконання ухвали суду від 22.01.2019 в цій частині, не повідомив.

Рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансоіл» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ОІЛ ТРЕЙД» (покупець) було укладено договір №62 поставки нафтопродуктів.

Відповідно до п. 1.1. договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити нафтопродукти, в кількості, вказаній в заявках покупця, на підставі яких постачальник виставляє покупцеві рахунок і передає документи, що підтверджують постачання.

Згідно з п. 7.1. договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання. У разі, якщо за 1 календарний місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не попередить іншу про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015 по своїй правовій природі є договором поставки.

Огляд оригіналу договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015 здійснено судом у судовому засіданні 05.02.2018.

Доказів припинення чи розірвання договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015 сторони суду не надали.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 2.1.,2.2. договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015 передбачено, що загальну вартість цього договору складає сума усіх видаткових накладних, оформлених (виданих покупцеві) за цим договором, які підтверджують факт передачі товару покупцеві, його кількість і вартість. Ціна включає податки і обов?язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

У відповідності до п. 3.2.-3.4. договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015, постачальник вважається таким, що виконав своє зобов?язання з постачання товару з моменту передачі товару покупцеві (представникові покупця) або транспортній організації, залежно від умов постачання. Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною, яка повинна містити прізвище та підпис уповноваженої особи покупця. Право власності на товар переходить до покупця з дати постачання, вказаної у видатковій накладній.

Товар відвантажується впродовж 3-х днів з моменту здійснення передоплати або з моменту отримання заявки на відвантаження (за умов відстрочення платежу).

Остаточна кількість товару, що поставляється відповідно до цього договору, визначається на підставі видаткових накладних, дані яких служать підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків.

Представник покупця, який приймає товар у постачальника, зобов?язаний надати представникові постачальника доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей і підписати видаткову накладну і товарно-транспортну накладну, надану представником постачальника (п.3.5. договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015).

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015, позивачем (постачальником) за період з 20.07.2017 по 19.10.2017 було передано відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 697451,38 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін, копії яких додано до матеріалів справи, а огляд оригіналів здійснено судом у судовому засіданні 05.02.2018: №РН-0000478 від 20.07.2017 на суму 285696,58 грн; №РН-0000641 від 02.09.2017 на суму 294574,80 грн; №РН-0000847 від 19.10.2017 на суму 117180,00 грн (а.с.10,12,14).

Факт поставки товару підтверджується також товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти): №478 від 20.07.2017; №641 від 02.09.2017; №847 від 19.10.2017, копії яких також додано до матеріалів справи (а.с.11,13,15), огляд оригіналів здійснено судом у судовому засіданні 05.02.2018.

Відповідач щодо обсягу та вартості отриманого товару заперечень суду не надав.

Пунктами 2.3., 2.5. договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015 передбачено, що покупець зобов?язується сплатити вартість товару на умовах 100%-ної передоплати на підставі рахунку постачальника впродовж 1-го банківського дня з моменту його отримання.

При постачанні товару з відстроченням платежу покупець зобов?язаний сплатити повну вартість товару впродовж 3 календарних днів від дати постачання конкретного об?єму товару, на підставі рахунку постачальника. Датою здійснення будь-якого платежу за даним договором вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Остаточні розрахунки сторін да даним договором, у відповідності до п. 2.6. договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015, за кожне постачання товару здійснюються на підставі видаткових накладних.

Згідно з ч.1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5. вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як вбачається з наданих позивачем до матеріалів справи видаткових накладних: №РН-0000478 від 20.07.2017 на суму 285696,58 грн; №РН-0000641 від 02.09.2017 на суму 294574,80 грн; №РН-0000847 від 19.10.2017 на суму 117180,00 грн (а.с.10,12,14), зазначені видаткові накладні містять такі обов'язкові реквізити як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис уповноважених осіб сторін (підписи яких були засвідчені відтиском печатки товариств).

Разом з тим, відсутність у видаткових накладних: №РН-0000478 від 20.07.2017 на суму 285696,58 грн; №РН-0000641 від 02.09.2017 на суму 294574,80 грн; №РН-0000847 від 19.10.2017 на суму 117180,00 грн (а.с.10,12,14) назви посади особи, яка отримала товар за цими накладними, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є не уповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі.

Відтиск печатки на зазначених спірних видаткових накладних: №РН-0000478 від 20.07.2017 на суму 285696,58 грн; №РН-0000641 від 02.09.2017 на суму 294574,80 грн; №РН-0000847 від 19.10.2017 на суму 117180,00 грн є свідченням участі ТОВ «АГРО ОІЛ ТРЕЙД» , як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цими видатковими накладними.

Відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяли уповноважені особи відповідача при прийнятті товару) у видаткових накладних також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Оскільки, за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а тому ненадання рахунків на оплату не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити поставлений йому товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №910/19702/17.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, за поставлений товар відповідач зобов?язаний був здійснити оплату наступним чином, а саме: по видатковій накладній №РН-0000478 від 20.07.2017 на суму 285696,58 грн - по 24.07.2017 включно (23.07.2017 вихідний); №РН-0000641 від 02.09.2017 на суму 294574,80 грн - по 05.09.2017 включно; №РН-0000847 від 19.10.2017 на суму 117180,00 грн - по 23.10.2017 включно (22.10.2017 вихідний).

Як вбачається з матеріалів справи та наданого позивачем розрахунку суми основного боргу, відповідач за поставлений по вищевказаними видатковими накладними товар по договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015 розрахувався частково, сплативши 260000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №44 від 01.09.2017 на суму 200000,00 грн; №82 від 10.10.2017 на суму 10000,00 грн; №108 від 23.10.2017 на суму 10000,00 грн; №119 від 31.10.2017 на суму 10000,00 грн; №141 від 27.11.2017 на суму 30000,00 грн, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.16-20).

Загальна сума боргу за поставлений товар по договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015 за спірними видатковими накладними становить 437451,38 грн.

Доказів сплати решти суми зазначеної заборгованості за отриманий товар по вищевказаним видатковим накладним відповідач суду не надав.

Враховуючи, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар за спірними видатковими накладними, скріпленими печатками сторін, а саме: №РН-0000478 від 20.07.2017 на суму 285696,58 грн; №РН-0000641 від 02.09.2017 на суму 294574,80 грн; №РН-0000847 від 19.10.2017 на суму 117180,00 грн, які були підписані без будь-яких зауважень з боку відповідача, однак за поставлений товар відповідач в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 437451,38 грн, а тому вказана сума заборгованості підлягає стягненню на користь позивача.

Заперечень щодо наявності суми боргу в розмірі 437451,38 грн по договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015 від відповідача також не надходило.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 79437,90 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого товару за період з 24.07.2017 по 10.04.2018.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015 передбачено, що у разі прострочення оплати покупцем товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, але перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що пеня підлягає стягненню в сумі 71150,39 грн, оскільки позивачем при розрахунку пені не враховано вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Так, по накладній №РН-0000478 від 20.07.2017 на суму 285696,58 грн прострочка оплати виникла з 25.07.2017, відповідно нарахування пені припинилось 25.01.2018, сума пені становить 12792,32 грн;

по накладній №РН-0000641 від 02.09.2017 на суму 294574,80 грн прострочка оплати виникла з 06.09.2018, відповідно нарахування пені припинилось 06.03.2018, сума пені становить 41773,11 грн;

по накладній №РН-0000847 від 19.10.2017 на суму 117180,00 грн прострочка оплати виникла з 24.10.2017, відповідно нарахування пені припинилось 24.04.2018, але позивачем пеня нарахована по 10.04.2018, а тому сума пені становить 16584,96 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 8297,00 грн 3% річних за період за період з 24.07.2017 по 10.04.2018.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, а тому перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 8297,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, заявлено до стягнення 48582,48 грн інфляційних нарахувань за період з 24.07.2017 по 10.04.2018, відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції.

Як вбачається із розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наведеного у позовній заяві, позивач просить стягнути інфляційні нарахування за період заборгованості з 24.07.2017 по 01.09.2017; з 06.09.2017 по 10.10.2017; з 10.10.2017 по 19.10.2017; з 19.10.2017 по 23.10.2017; з 23.10.2017 по 19.11.2017 та з 19.11.2017 по 10.04.2018, застосувавши індекси інфляції в розмірі 100,1; 101,6; 101,2; 101,1, в тому числі за різні періоди прострочки застосований один і той же індекс інфляції, а також за один і той же період прострочки на одну і ту ж суму заборгованості здійснено нарахування інфляційних втрат. При цьому, позивачем не було зазначено в розрахунку, за які саме місяці застосовані індекси інфляції, що унеможливлювало здійснити судом перевірку правильності нарахування позивачем інфляційних втрат.

Представник позивача в судове засідання 22.01.2019 для дачі пояснень по справі не з?явився, а тому суд вважав за необхідне витребувати від позивача письмові пояснення щодо нарахування інфляційних втрат та за які конкретно місяці було взято індекси інфляції для їх нарахування, про що зазначено в ухвалі суду від 22.01.2019.

Позивач, вимог ухвали суду від 22.01.2019 не виконав, письмових пояснень щодо нарахування інфляційних втрат та за які конкретно місяці було взято індекси інфляції для їх нарахування, суду не надав.

Присутній в судовому засіданні 05.02.2019 повноважний представник позивача також не зміг пояснити наведеного в позовній заяві розрахунку інфляційних втрат; про причини невиконання ухвали суду від 22.01.2019 в цій частині, не повідомив.

Приймаючи до уваги, що позивачем без поважних причин не було виконано вимог суду та не надано письмових пояснень щодо нарахування інфляційних втрат та за які конкретно місяці було взято індекси інфляції для їх нарахування, що унеможливлює провести перевірку правильності нарахування інфляційних нарахувань окремо по кожній накладній: №РН-0000478 від 20.07.2017 на суму 285696,58 грн; №РН-0000641 від 02.09.2017 на суму 294574,80 грн та №РН-0000847 від 19.10.2017 на суму 117180,00 грн, за договором поставки нафтопродуктів №62 від 20.04.2015, а тому суд доходить висновку, що спір в частині стягнення 48582,48 грн інфляційних нарахувань за період з 24.07.2017 по 10.04.2018, не може бути вирішений за наявними у справі документами.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення 48582,48 грн інфляційних нарахувань за період з 24.07.2017 по 10.04.2018, суд залишає без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлений товар по договору №62 поставки нафтопродуктів від 20.04.2015, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений товар є порушенням положень договору та норм чинного законодавства, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.546,549,625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 437451,38 грн основного боргу; 71150,39 грн пені; 8297,00 грн 3% річних. У частині стягнення 8287,51 грн пені, відмовити.

Позовні вимоги в частині стягнення 48582,48 грн інфляційних нарахувань за період з 24.07.2017 по 10.04.2018, суд залишає без розгляду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 7753,48 грн.

Керуючись ст.73; 74; 76; 77; 79; 86; 129; 178; 202; п.4 ч.1 ст. 226; 233; 238; 241; 252 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансоіл» (вул. Нафтовиків, 131-Б, м. Херсон, 73009; ідентифікаційний код 37049586) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ОІЛ ТРЕЙД» (вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14000; адреса засновника: вул. Сімферопольська, будинок 60, смт. Каланчак, Каланчацький район, Херсонська область, 75800; місцезнаходження юридичної особи: вул. Звіринецька, будинок, 63, м. Київ, 01014; ідентифікаційний код 39646436) про стягнення 573768,76 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ОІЛ ТРЕЙД» (вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14000; адреса засновника: вул. Сімферопольська, будинок 60, смт. Каланчак, Каланчацький район, Херсонська область, 75800; місцезнаходження юридичної особи: вул. Звіринецька, будинок, 63, м. Київ, 01014; ідентифікаційний код 39646436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансоіл» (вул. Нафтовиків, 131-Б, м. Херсон, 73009; ідентифікаційний код 37049586) 437451,38 грн основного боргу; 71150,39 грн грн пені; 8297,00 грн 3% річних та 7753,48 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансоіл» (вул. Нафтовиків, 131-Б, м. Херсон, 73009; ідентифікаційний код 37049586) у частині стягнення 8287,51 грн пені, відмовити.

5. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансоіл» (вул. Нафтовиків, 131-Б, м. Херсон, 73009; ідентифікаційний код 37049586) у частині стягнення 48582,48 грн інфляційних нарахувань за період з 24.07.2017 по 10.04.2018, залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 06.02.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко