Постанова

від 31.01.2019 по справі 910/15776/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2019 р. Справа№ 910/15776/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Олігарх медіа

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018

у справі № 910/15776/17 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Конкорд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Олігарх медіа

про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк Конкорд (надалі - ПАТ АКБ Конкорд , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням поданого позивачем уточнення позовної заяви від 23.03.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Олігарх медіа (надалі - ТОВ Інформаційне агентство Олігарх медіа , відповідач) про визнання інформації, поширеної в мережі Інтернет на сайті відповідача в розділі Статьи недостовірною та такою, що принижує престиж та порочить ділову репутацію ПАТ АКБ Конкорд , зокрема:

17 серпня 2017 року о 14:49 год. в статті під назвою: Конкорд пошел по делу об обнале за посиланням: http://oligarh.media/2017/08/17/konkord-poshel-po-delu-ob-obnale/;

17 серпня 2017 року о 16:55 год. в статті під назвою: Банк Конкорд привлек внимание правоохранителей (мова оригіналу) за посиланням: http://oligarh.media/2017/08/17/bank-konkord-privlek-vnimanie-pravoohranitelei/;

18 серпня 2017 року о 12:17 год. в статті під назвою: К банку Конкорд приковано повышенное внимание правоохранителей (мова оригіналу) за посиланням: http://oligarh.media/2017/08/18/k-banku-konkord-prikovano-povyshennoe-vnimanie-pravoohranitelei/, та зобов'язання відповідача видалити з сайту вказані статті протягом десяти днів з моменту набрання рішенням по даній справі законної сили та здійснити спростування недостовірної інформації, одночасно із публікацією резолютивної частини рішення по даній справі протягом десяти днів з моменту набрання рішенням по даній справі законної сили, шляхом розміщення на сайті відповідача повідомлення наступного змісту:

17 серпня 2017 року о 14:49 год. в мережі Інтернет на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО ОЛІГАРХ МЕДІА ( OLIGARH.MEDIA ) в розділі Статьи було розміщено статтю під назвою: Конкорд пошел по делу об обнале (мова оригіналу) за посиланням: http://olisarh.media/2017/08/17/konkord-poshel-DO-delu-ob-obnale/ серпня 2017 року о 16:55 год. на цьому ж сайті в тому ж розділі було розміщено статтю під назвою: Банк Конкорд привлек внимание правоохранителей (мова оригіналу) за посиланням: http://olisarh.media/2017/08/17/bank-konkord-privlek-vnimanie- pravoohranitelei/ 18 серпня 2017 року о 12:17 год. на цьому ж сайті в тому ж розділі було розміщено статтю під назвою: К банку Конкорд приковано повышенное внимание правоохранителей (мова оригіналу) за посиланням: http://olisarh.media/2017/08/18/k-banku-konkord-prikovano-povvshennoe-vnimanie-pravoohranitelei/ у яких було оприлюднено інформацію щодо причетності ПАТ АКБ КОНКОРД до протиправних дій. Повідомляємо, що дана інформація, оприлюднена на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО ОЛІГАРХ МЕДІА ( OLIGARH.MEDIA ) є непідтвердженою та недостовірною .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у справі № 910/15776/17 позов задоволено повністю, визнано інформацію, поширену в мережі Інтернет на сайті відповідача в розділі Статьи недостовірною та такою, що принижує престиж та порочить ділову репутацію ПАТ АКБ Конкорд , зобов'язано відповідача видалити з сайту OLIGARH.MEDIA спірні статті та здійснити спростування недостовірної інформації, одночасно із публікацією резолютивної частини рішення, стягнуто з відповідача на користь позивача 64 249,59 грн судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з доведеності факту порушення немайнових прав позивача на недоторканність ділової репутації, шляхом поширення відповідачем у мережі Інтернет спірної інформації, яка не відповідала дійсності; встановлення висновком лінгвістичної експертизи № 056/76 від 23.02.2018 того, що текстовий матеріал, розміщений на сайті відповідача, містить негативну інформацію про позивача, яка може завдати йому шкоду, а фрази, використані у спірних публікаціях, мають стверджувальний характер; ненадання відповідачем належних доказів достовірності опублікованої інформації; у зв'язку з тим, що опублікована інформація шкодить діловій репутації позивача та дискредитує останнього, суд дійшов висновку про правомірність позову та наявність підстав для його задоволення.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ Інформаційне агентство Олігарх медіа звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване судове рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги апелянт зазначав, що судом не було надано оцінки текстовому матеріалу в розрізі кожної з позовних вимог, проігнорувавши висновок судової експертизи щодо кожного з елементів спірних публікацій; судом узагальнено всі текстові матеріали як єдине джерело інформації, визначивши їх як негативне твердження про позивача; судом помилково не взято до уваги, що оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків не є предметом захисту відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), прецедентної практики Європейського суду з прав людини та статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 у справі № 910/15776/17 задоволено клопотання ТОВ Інформаційне агентство Олігарх медіа та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у справі № 910/15776/17, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та призначено розгляд справи на 03.09.2018.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на вмотивованість та правомірність висновків суду про висвітлення позивачем у спірних статтях інформації саме у формі тверджень, недостовірність викладеної у них інформації, їх обвинувальний характер та завдання шкоди діловій репутації позивача; зміст спірних статей, на думку позивача, прямо і недвозначно вказує читачеві на неправомірну діяльність позивача як банківської установи, проте відповідачем не доведено дійсності такої інформації; твердження відповідача виражені у формі оціночних суджень, повинні були б мати під собою фактичну основу згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, проте у відповідача не було жодного підґрунтя для поширення тверджень, що дискредитують ділову репутацію позивача та вказують на причетність його до незаконної діяльності.

Позивач також наголошував на необґрунтованості та недоведеності заявлених відповідачем до стягнення в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У зв'язку з розпочатою процедурою ліквідації та припиненням здійснення правосуддя Київським апеляційним господарським судом матеріали справи було передано до новоутвореного Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2018 апеляційну скаргу ТОВ Інформаційне агентство Олігарх медіа передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 апеляційну скаргу ТОВ Інформаційне агентство Олігарх медіа на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у справі №910/15776/17 прийнято до провадження вищевказаним складом суду, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною скаргою, призначено розгляд справи на 17.12.2018, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у справі №910/15776/17.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 та від 28.01.2019, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, у розгляді справи оголошувались перерви до 28.01.2019 та 31.01.2019 відповідно.

31.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи оригіналу звіту про науково-дослідну роботу ФОП ОСОБА_2 від 31.10.2107 за договором від 20.10.2017.

У судове засідання 31.01.2019 відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, вислухавши з цього приводу думку представника позивача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

31.01.2019 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 серпня 2017 року о 14:49 год. в мережі Інтернет на сайті ТОВ Інформаційне агентство Олігарх медіа ( OLIGARH.MEDIA ) в розділі Статьи було розміщено статтю під назвою: Конкорд пошел по делу об обнале (мова оригіналу) за посиланням: http://oligarh.media/2017/08/17/konkord-poshel-po-delu-ob-obnale/.

17 серпня 2017 року о 16:55 год. на сайті ТОВ Інформаційне агентство Олігарх медіа ( OLIGARH.MEDIA ) в розділі Статьи було розміщено статтю під назвою: Банк Конкорд привлек внимание правоохранителей (мова оригіналу) за посиланням: http://oligarh.media/2017/08/17/bank-konkord-privlek-vnimanie-pravoohranitelej.

18 серпня 2017 року о 12:17 год. на сайті ТОВ Інформаційне агентство Олігарх медіа ( OLIGARH.MEDIA ) в розділі Статьи було розміщено статтю під назвою: К банку Конкорд приковано повышенное внимание правоохранителей (мова оригіналу) за посиланням: http://oligarh.media/2017/08/18/k-banku-konkord-prikovano-povyshennoe-vnimanie -pravoohranitelej/.

Листом № 986 від 19.08.2017 позивач, вважаючи вказані публікації такими, що містять недостовірну інформацію про нього, мають обвинувальний характер та зашкоджують діловій репутації банку, звернувся до відповідача з проханням у досудовому порядку видалити вказані публікації або внести зміни шляхом видалення з публікацій їх обвинувальний характер. У даному листі позивач також попереджав відповідача про своє право на звернення до суду за захистом порушених прав на ділову репутацію та відшкодування шкоди.

У відповідь на вказаний лист, відповідач листом №1/2 від 21.08.2017 повідомив позивача, що викладена в опублікованих статтях інформація є оціночними судженнями, не несе обвинувального характеру і ґрунтується на ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, а згідно зі ст. 277 ЦК України та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, оціночні судження не підлягають судовому захисту.

У зв'язку з наведеними обставинами, посилаючись на те, що інформація, викладена у вищевказаних статтях є недостовірною, має обвинувальний характер та порочить його ділову репутацію як банківської установи, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ПАТ АКБ Конкорд , а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Положеннями ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст. 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України Про інформацію визначено, що під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про інформацію кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 ст. 7 України Про інформацію визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Як встановлено судом першої інстанції, предметом спору у даній справі є вимоги юридичної особи про визнання поширеної відповідачем в мережі Інтернет інформації недостовірною та такою, що принижує престиж та порочить ділову репутацію позивача, зобов'язання відповідача видалити поширену недостовірну інформацію з сайту та спростування вказаної інформації шляхом опублікування резолютивної частини судового рішення.

Приписами частини 1 ст. 91 ЦК України визначено, що юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

У пункті 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності у юридичної особи права на відповідь та права вимагати спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України, а також права на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи зазначено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Відтак, у разі встановлення судом факту порушення прав позивача у даній справі, зазначені права підлягають захисту судом.

Доводи відповідача про правомірність поширення ним спірної інформації оскільки наведені ним висловлювання є оціночними судженнями, не підлягають спростуванню, доведенню їх правдивості, а тому не підлягають судовому захисту, на переконання колегії суддів, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у ній докази.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/15776/17 було призначено судову лінгвістичну експертизу, проведення якої доручено Державному підприємству Українське бюро лінгвістичних експертиз ОСОБА_3 Наук України .

За результатами проведення судової лінгвістичної експертизи, експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України) було складено висновок № 056/76 від 23.02.2018.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Дослідивши та оцінивши зазначений висновок судової експертизи за правилами ст. 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, стосовно того, що такий не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей та відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності та обґрунтованості, а тому є належним та допустимим доказом відповідно до ст. 76 ГПК України.

За наслідками проведення судової експертизи, експертом було встановлено, що текстовий матеріал публікацій Конкорд пошел по делу об обнале , Банк Конкорд привлек внимание правоохранителей , К банку Конкорд приковано повышенное внимание правоохранителей наданий для дослідження, містить негативну інформацію про банк Конкорд , виражену і у формі твердження, і у формі оцінного судження. Також експертом встановлено, що є лінгвістичні підстави стверджувати, що зазначений текстовий матеріал, містить інформацію про банк Конкорд , яка може завдати шкоди його діловій репутації.

Частиною другою статті 47-1 Закону України Про інформацію , визначено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Разом з тим, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі Фельдек проти Словаччини у рішенні від 12.07.2001 зазначив, що якщо повідомлення є рівнозначним оціночному судженню, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатня фактична основа для оспорюваної заяви, оскільки навіть оціночне судження без будь-якої фактичної основи на його підтримку може бути надмірним (рішення від 24 лютого 1997 року у справі ОСОБА_4 і Гейзелс проти Бельгії (De Haes and Gijsels v. Belgium), Reports 1997-I, с. 236, п. 47; Єрусалем проти Австрії (Jerusalem v. Austria).

З урахуванням того, що висновками судової лінгвістичної експертизи було встановлено, що спірна інформація, поширена відповідачем, є негативною, викладена частково як у формі фактичних тверджень, так і оціночних суджень та може завдати шкоди діловій репутації позивача, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правомірно піддав ретельному аналізу зміст окремих елементів (фраз) поширеної спірної інформації, надавши їм належну правову оцінку.

Судом апеляційної інстанції також взято до уваги, що відповідачем будь-яких заперечень щодо встановлених у висновку експерта обставин до суду першої інстанції не подано, як і не надано належних доказів, які б спростовували встановлені у висновку експерта обставини та факти.

Як вбачається з висновку експерта № 056/76 від 23.02.2018 у заголовку статті: фраза Конкорд пошел по делу об обнале - має стверджувальний характер, трактується як висвітлення факту. Зазначене фактичне негативне твердження не підтверджується матеріалами справи та має обвинувальний характер щодо дій позивача.

Крім того, у зазначеній публікації стверджується, що позивач є фігурантом кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним переведенням безготівкових грошових коштів у готівку.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що в силу презумпції невинуватості, закріпленій у ст. 62 Конституції України та ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, факт вчинення особою кримінального правопорушення може бути перевірений та підтверджений лише наявністю обвинувального вироку щодо такої особи. Проте таких доказів матеріали справи не містять.

Проаналізувавши висновки експерта та зміст спірних публікацій, суд апеляційної інстанції вважає, що висловлювання, Конкорд пошел по делу об обнале , Банк Конкорд привлек внимание правоохранителей та Днепровский банк Конкорд вновь привлек к себе внимание правоохранителей... , наведені у спірних статтях, безперечно мають стверджувальний характер, несуть негативну інформацію про позивача та можуть завдати шкоди його діловій репутації.

У статтях Банк Конкорд привлек внимание правоохранителей та Конкорд пошел по делу об обнале йдеться про підприємства, банківські рахунки яких, відкриті в ПАТ АКБ КОНКОРД , були арештовані на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

Крім того, у статті Конкорд пошел по делу об обнале наведений витяг з резолютивної частини ухвали слідчого судді Геєць Ю.В. Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2017 у справі №335/8474/17 1-кс/335/5674/2017, у відповідності до якої суд наклав арешт на рахунки, відкриті у банку позивача, певним юридичним особам.

Однак, як вбачається зі змісту вказаної статті, у наведеному витягу з резолютивної частини даної ухвали маркером були обведені лише фрази: Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках. та які відкриті в ПАТ АКБ КОНКОРД (МФО 307350, ЄДРПОУ 34514392)... , що, на переконання колегії суддів, свідчить про акцентування автором уваги читачів саме на виділених фрагментах та обґрунтованість доводів позивача про те, що виділені відповідачем фрази свідомо ним вирвані із контексту ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2017, без аналізу змісту вказаного судового рішення вцілому, а назва та зміст статті формують у громадськості думку про участь позивача у сумнівних фінансових схемах, в процесі обслуговування клієнтів, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, як про те зазначається в ухвалі слідчого судді.

Водночас, в ухвалі слідчого судді Геєць Ю.В. Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2017 у справі №335/8474/17 1-кс/335/5674/2017 йдеться про незаконність діяльності саме службових осіб ГУ ДФС в Запорізькій області та ряду підприємств, які є підконтрольними особам, що діють за сприянням службових осіб ДФС України у Запорізькій області, а не позивача. Проте, позивач згадується у тексті ухвалі лише як установа, в якій були відкриті відповідні рахунки вказаними підприємствами, грошові кошти на яких, підлягають арешту.

Отже, інформація, яка викладена відповідачем у спірних статтях у формі фактичних тверджень не відповідає дійсності, а тому висновок суду першої інстанції про недоведеність фактичних тверджень розміщених відповідачем у спірних статтях, є правомірним та відповідає встановленим обставинам.

Як роз'яснено у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин, як-то: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У пункті 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 12.11.2008 № 01-8/676 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) зазначено, що за загальним правилом цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов'язаними суб'єктами цих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій.

При цьому, під поняттям спростування розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, - в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним. Крім того, спростування обов'язково має бути проведено або підписано особою, яка поширила неправдиву інформацію і цим порушила немайнові права позивача. У протилежному випадку застосовуються інші способи захисту - відповідь, висловлювання, висловлювання своєї думки тощо.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27.02.2009, під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Частиною 2 ст. 34 Господарського кодексу України визначено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що поширена відповідачем у спірних статтях інформація є недостовірною, принижує статус позивача в суспільстві, серед партнерів та клієнтів, оскільки необґрунтовано ставить під сумнів дотримання позивачем у його діяльності моральних та правових норм, чим шкодить діловій репутації позивача та дискредитує його як банківську установу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на встановлені обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів вважає, що у даній справі мало місце порушення особистих немайнових прав позивача, які підлягають захисту, а тому позовні вимоги ПАТ АКБ Конкорд є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 29.05.2018 у справі №910/15776/17 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги обґрунтованих та законних висновків місцевого господарського суду не спростовують. У зв'язку з цим, оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ Інформаційне агентство Олігарх медіа - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 270-271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Олігарх медіа на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у справі №910/15776/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у справі №910/15776/17 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у справі №910/15776/17.

4. Матеріали справи № 910/15776/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.02.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

ОСОБА_1