Рішення

від 06.02.2019 по справі 908/2094/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/94/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2019 Справа № 908/2094/18

Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2094/18

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волна" (69054, м. Запоріжжя, вул. Поштова, 167)

про стягнення суми

За участю представників:

від позивача: Шикун О.Ф.- довіреність № 417/20-19 від 02.01.2019;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

11.10.2018р. в господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волна" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 660031 від 01.01.2012 р. у розмірі 6727,24 грн, що складається з: суми 5664,64 грн основного боргу, суми 39,27 грн втрат від інфляції, суми 92,09 грн 3% річних та суми 931,24 грн пені. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 660031 від 01.01.2012, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 5664,64 грн. На прострочену заборгованість позивачем також нарахована пеня за загальний період з 20.02.2018 по 26.09.2018 у розмірі 931,24 грн., 3 % річних за загальний період з 20.02.2018 по 26.09.2018 у розмірі 92,09 грн. та інфляційні втрати у розмірі 39,27 грн.

Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 276 ГК України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-IV, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. року № 1198.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2018р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2094/18 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2018р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Мірошниченко М.В., відкрито провадження у справі № 908/2094/18, якій присвоєно номер провадження 33/94/18, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання господарського суду призначено на 13.11.2018р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.11.2018р., на підставі ч. 2 ст. 202 ГПК України, у зв'язку з неявкою відповідача, розгляд справи відкладено на 11.12.2018р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.12.2018р., на підставі ч. 6 ст. 250 ГПК України, суд ухвалив справу № 908/2094/18 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.01.2019р.

Ухвалою суду від 09.01.2019р. підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті на 05.02.2019р.

В судовому засіданні 05.02.2019 р. судом оголошено перерву до 06.02.2019 р.

На виконання ухвали суду від 11.12.2018 представник позивача у судовому засіданні 09.01.2019р. надав письмові пояснення щодо перерахунків у січні 2018 року, що були долучені до матеріалів справи. Відповідно до вказаних пояснень у січні 2018 року споживачам, які знаходяться у житлових будинках, обладнаних загальнобудинковими приладами обліку теплової енергії, було виконано перерахунки нарахувань за спожиту теплову енергію за період жовтень-грудень 2017 року на підставі показань загальнобудинкового приладу обліку у відсотковому співвідношенні від теплового навантаження.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, своїм правом надати відзив не скористався. Ували суду від 16.10.2018 р., 13.11.2018 р., 11.12.2018 р. та 09.01.2019 р. були направлені відповідачу на його юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - (69054, м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 167). Зазначена кореспонденція повертається у зв'язку з не запитом . Враховуючи викладене, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. За змістом п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

10.12.2018 р. до господарського суду Запорізької області від позивача надійшло письмове клопотання про долучення до матеріалів справи копії банківської виписки за 09.01.2019 р. та Довідки № 503/юр від 05.02.2019 р. про стан заборгованості відповідача перед позивачем станом на 05.02.2019 р. Клопотання обґрунтовано ст. 207 ГПК України та тим фактом, що сума основного боргу по даній справі, була сплачена відповідачем після призначення даної справи по суті.

Відповідно до ст. 207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на викладені позивачем у своєму клопотанні обставини та наявність поважних причин не заявлення його в підготовчому провадженні, суд клопотання позивача задовольняє та залучає до матеріалів справи копію банківської виписки за 09.01.2019 р. та Довідку № 503/юр від 05.02.2019 р. про стан заборгованості відповідача перед позивачем станом на 05.02.2019 р.

У судовому засіданні 06.02.2019 справу розглянуто по суті, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.05.2012 р. у справі № 5009/1151/12 позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волна" задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Волна", укласти з Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600031 у редакції позивача.

01.06.2012 р. після набрання рішенням господарського суду Запорізької області від 16.05.2012 р. у справі № 5009/1151/12 законної сили, на його виконання видано наказ.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012 р. вказане рішення суду залишено без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до п. 1.1 укладеного рішенням суду договору №600031 за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Додатком № 1 до договору вказано, що теплопостачальна організація відпускає споживачу теплову енергію на об'єкт - вул. Горького, 167, прим. 41 цокольного поверху літ. А-5.

Згідно з п. 3.2.26 договору споживач зобов'язаний щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (акт).

За приписами п. 4.1.9 договору теплопостачальна організація має право вимагати повернення підписаних та належним чином оформлених актів в термін передбачений умовами даного договору, а в разі неповернення актів вважати їх прийнятими споживачем в редакції теплопостачальної організації.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадках їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Згідно з п. п. 6.2, 6.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 6.5 договору при наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Пунктом 6.7 договору сторони погодили, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання-передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно з п. 7.2.8 договору в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.4 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до п. п. 10.1, 10.4 договору цей договір набирає чинності з 01.01.2012р. і діє до 01.01.2013 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже його умови на час розгляду справи судом є чинними.

Позивач на виконання умов договору передав у власність відповідача теплову енергію відповідно до наступних актів приймання-передачі:

- акт від 31.10.2017 р. за жовтень 2017 року на суму 205,09 грн.;

- акт від 30.11.2017 р. за листопад 2017 року на суму 982,39 грн.;

- акт від 31.12.2017 р. за грудень 2017 року на суму 1146,13 грн.;

- акт від 31.01.2018 р., яким нараховано за січень 2018 року заборгованість за теплову енергію у розмірі 1077,72 грн. без ПДВ (1293,26 грн. - з ПДВ відповідно); також у вказаному акті було здійснено перерахування заборгованості за теплову енергію за жовтень-грудень 2017 року;

- акт від 28.02.2018 р. за лютий 2018 року на суму 1054,99 грн.;

- акт від 31.03.2018 р. за березень 2018 року на суму 1161,95 грн.;

- акт від 30.04.2018 р. за квітень 2018 року на суму 246,53 грн.

Як встановлено судом та зазначено позивачем у поясненнях б/н від 17.12.2018р., в січні 2018 року в своїй роботі у взаємовідносинах зі споживачами житлово-комунальних послуг враховано прийняття Виконавчим комітетом Запорізької міської ради рішення № 6 про визнання таким, що втратило чинність рішення Виконавчого комітету ЗМР № 428 від 17.01.2018 р., відповідно до якого розподіл обсягів теплової енергії врахованою будинковим приладом обліку між житловими та не житловими приміщеннями багатоквартирних будинків здійснювався пропорційно опалювальній площі. Так, у січні 2018 року споживачам, які знаходяться у житлових будинках, обладнаних загальнобудинковими приладами обліку теплової енергії, було виконано перерахунки нарахувань за спожиту енергію за період жовтень-грудень 2017 року на підставі показань загальнобудинкового приладу обліку у відсотковому співвідношенні від теплового навантаження.

В акті приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2018 р. було здійснено перерахування заборгованості за теплову енергію за жовтень-грудень 2017 року. Знято суми без ПДВ за жовтень 2017 року в розмірі 170,91 грн., за листопад 2017 року в розмірі 818,66 грн., за грудень 2017 року в розмірі 955,11 грн. Нараховано за жовтень 2017 р. суму 139,32 грн. (167,18 грн. з ПДВ), за листопад 2017 р. суму 669,29 грн. (803,15 з ПДВ), за грудень 2017 р. суму 781,32 грн. (937,58 з ПДВ), що також відображено в розрахунках основної заборгованості, долученої позивачем до позовної заяви.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату отриманої відповідачем теплової енергії:

- рахунок від 31.10.2017 р. за жовтень 2017 року на суму 205,09 грн.;

- рахунок від 30.11.2017 р. за листопад 2017 року на суму 982,39 грн.;

- рахунок від 31.12.2017 р. за грудень 2017 року на суму 1146,13 грн.;

- рахунок від 31.01.2018 р., яким нараховано за січень 2018 року заборгованість за теплову енергію у розмірі 1077,72 грн. без ПДВ (1293,26 грн. - з ПДВ відповідно); також у вказаному рахунку було зазначено про перерахування заборгованості за теплову енергію за жовтень-грудень 2017 року;

- рахунок від 28.02.2018 р. за лютий 2018 року на суму 1054,99 грн.;

- рахунок від 31.03.2018 р. за березень 2018 року на суму 1161,95 грн.;

- рахунок від 30.04.2018 р. за квітень 2018 року на суму 246,53 грн.

В матеріалах справи містяться докази отримання під розпис актів та рахунків, виписаних відповідачу - особою Землеченко, а також докази направлення Концерном акту, рахунку, акту звірки за жовтень 2017 року.

Відповідач в порушення умов пункту 6.7 договору акти не підписав та не повернув на протязі п'яти днів, заперечень не надав. У зв'язку з цим Концерт МТМ підписав акт з позначенням про відмову у підписанні його споживачем та про погодження на підставі п. 6.7.2 договору.

Позивач, у зв'язку з несплатою заборгованості відповідачем за вищезазначеними актами та рахунками, звернувся до відповідача з претензією № 2647-04 від 07.09.2018 р. з вимогою сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії № 600031 у розмірі 5664,64 грн. Претензія отримана 13.09.2018 р. особою Землеченко, проте залишена без відповіді, заборгованість несплачена. Позивачем на прострочену заборгованість нарахована пеня за загальний період з 20.02.2018 р. по 26.09.2018 р. у розмірі 931,24 грн., 3 % річних за загальний період з 20.02.2018 р. по 26.09.2018 р. у розмірі 92,09 грн. та інфляційні втрати на суму 3201,17 грн. (заборгованість станом на січень 2018 р.) в розмірі 38,27 грн. за період березень-серпень 2018 р. та на суму 1054,99 грн. (заборгованість за лютий 2018) в розмірі 1,00 грн. за період квітень-серпень 2018 р.

Предметом позову по даній справі є стягнення з заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600031 від 25.07.2012 р. у загальному розмірі 6727,24 грн., з яких 5664,64 грн. - основна заборгованість, 92,09 грн. - 3 % річних, 931,24 грн. - пеня та 39,27 грн. - інфляційні втрати.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч умовам пункту 6.4 договору, не розрахувався з позивачем за теплову енергію до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 5664,64 грн. Станом на дату подання даного позову до суду, відповідач заборгованість у розмірі 5664,64 грн. не сплатив.

Разом з тим, після відкриття провадження у даній справі (16.10.2018 р.), платежем, здійсненим 09.01.2019 р., відповідач повністю сплатив суму основної заборгованості в розмірі 5664,64 грн., що підтверджується банківською випискою за 09.01.2019 р., копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі за вимогою про стягнення суми 5664,64 грн. основного боргу підлягає закриттю.

На прострочену заборгованість позивачем нарахована пеня у розмірі 931,24 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.8 договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Суд зазначає, що позивач у своєму розрахунку вірно обмежив пеню подвійною обліковою ставкою НБУ, в цілому розрахунок є вірний, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 931,24 грн. підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано. Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат судом перевірений, є вірним, у зв'язку з чим стягненню підлягають 3 % річних в розмірі 92,09 грн. та інфляційні втрати в розмірі 39,27 грн.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Так, частиною 1 статті 7 вказаного Закону встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, із урахуванням ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачений судовий збір (стосовно позовної вимоги, за якою закрито провадження у справі) в сумі 1483,78 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідної заяви.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в сумі 278,22 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волна" (69054, м. Запоріжжя, вул. Поштова, 167, код ЄДРПОУ 13630949) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79а, код ЄДРПОУ 32121458, п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) суму 92 (дев'яносто дві) грн. 09 коп. 3 % річних, суму 931 (дев'ятсот тридцять одна) грн. 24 коп. пені, суму 39 (тридцять дев'ять) грн. 27 коп. інфляційних втрат та суму 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 22 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі № 908/2094/18 за вимогою про стягнення суми 5664,64 грн. основного боргу - закрити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 07 лютого 2019 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко