Рішення

від 05.02.2019 по справі 908/2665/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/115/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2019 Справа № 908/2665/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» ОСОБА_1 (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Роксолана» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 3)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : ОСОБА_2, директор, протокол № 614 від 16.11.2018р.; ОСОБА_3, довіреність № 02/19 від 30.01.2019р.;

ВСТАНОВИВ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Роксолана» про стягнення заборгованості за договором № М-63/15 добровільного страхування майна від 01 грудня 2015 року в загальній сумі 20498,25 грн., яка складається із заборгованості зі сплати суми невикористаного страхового платежу в розмірі 14 872,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 040,23 грн. та втрат від інфляції за весь час прострочення в розмірі 4 586,02 грн.

В позові позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення невикористаного страхового платежу в сумі 14872,00 грн. За порушення строку виконання грошового зобов'язання, відповідачу нараховані санкції, передбачені ст. 625 ЦК України. Посилаючись на вищевикладене, позивач просить позов задовольнити.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 р., справу № 908/2665/18 передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.12.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2665/18 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/115/18. Підготовче судове засідання призначено на 09.01.2019 р.

Ухвалою суду від 09.01.2019 р., суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.02.2019 р.

Відповідач - проти позову заперечив. Мотивує наступним: ТДВ СК Роксолана тривалий час успішно співпрацювала з ПАТ КБ Хрещатик не тільки в сфері страхування власного та орендованого майна банку, заставного, іпотечного майна, але й в сфері розміщення в банку власних грошових коштів. Так, на депозитних та поточних рахунках компанії у банку Хрещатик розміщено грошові кошти в сумі, що перевищує 76,9 тис.дол. США та 1 672,4 тис.грн. Однак в зв'язку з визнанням ПАТ КБ Хрещатик неплатоспроможним, відповідач був позбавлений прав на користування та розпорядження цими коштами, незважаючи на положення Конституції України про гарантії держави щодо захисту та непорушність права власності (ст.ст. 13, 41), положення Цивільного кодексу України щодо недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань та обов'язковості виконання зобов'язань належним чином (ст.ст. 525, 526) та положення інших норм законодавства України, на які посилається позивач в своїй позовній заяві.

В той же час, відповідач здійснив всі можливі заходи щодо виконання своїх зобов'язань перед позивачем. Так, з метою виконання зобов'язання, що виникло в зв'язку з достроковим припиненням договору страхування М-63/15 від 01.12.2015р., згідно умов додаткової угоди № 1 від 11.06.2016р., відповідачем було направлено на адресу позивача платіжне доручення № 16 від 19.07.2016р. на суму 14 872,00 грн. (вих. № 108 від 19.07.2016р.).

Позивач не наводив будь-яких зауважень, заперечень або пояснень щодо неприйняття виконання зобов'язання з боку відповідача, тому останнім вважалось це зобов'язання повністю виконаним.

Відповідач наголошує, що ним були здійснені всі необхідні дії для повернення позивачу суми невикористаного страхового платежу у відповідності до умов договору страхування М-63/15 від 01.12.2015р. та додаткової угоди № 1 від 21.06.2016р.

Відзначає, що в даному випадку мало місце ухиляння позивача від прийняття виконання, а тому вважає, що вимоги позивача щодо додаткового стягнення грошових коштів з ТДВ СК Роксолана в зв'язку з припиненням договору страхування М-63/15 від 01.12.2015р. є безпідставними.

Стосовно вимоги позивача про стягнення суми інфляційних та 3% річних, зауважує, що відповідальність боржника за ст. 625 ЦК України настає у випадку прострочення виконання зобов'язання, а в даному випадку порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало, і, відповідно, вимоги позивача щодо стягнення суми інфляційних та 3% річних також є безпідставними (ч. 4 ст. 613 ЦК України).

Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив, позивач вказав на безпідставність доводів відповідача.

Позивач в судове засідання 05.02.2019 р. свого представника не направив, натомість, надіслав письмову заяву про розгляд справи без участі його представника. Заява мотивована тим, що у зв'язку з ліквідаційною процедурою ПАТ «КБ «Хрещатик» , значною завантаженістю та скороченням штату, відсутністю коштів на оплату відряджень, банк не має можливості забезпечити прибуття представника.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом були вжиті достатні заходи для повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2665/18.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне клопотання позивача задовольнити та розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

В судовому засіданні 05.02.2019р. представники відповідача, підтримали заперечення на позовну заяву у повному обсязі.

У судовому засіданні 05.02.2019р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.12.2015р. між позивачем (Страхувальником) та відповідачем (Страховиком) було укладено договір № М-63/15 добровільного страхування майна (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Страховик, на підставі умов Правил добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ , реєстр. № 1081732 від 11.12.2008р., та Правил добровільного страхування майна (іншого, ніж передбачено п. 5-9 ст. 6 Закону України Про страхування ) , реєстр. № 1181729 від 11.12.2008р., зобов'язується застрахувати майно (нежитлові приміщення), що знаходиться в оренді у Страхувальника, згідно Договору оренди нежилого приміщення № 70/15 від 01.12.2015р. (зі змінами та доповненнями за наявності).

Відповідно до п. 1.2. Договору Страховик зобов'язується при настанні страхового випадку, передбаченого Договором страхування, здійснити виплату страхового відшкодування Вигодонабувачу (Страхувальнику), а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі в обумовлені цим Договором строки та виконувати інші умови Договору.

Умовами п. 4.3. Договору встановлено страховий платіж, який сплачується Страхувальником Страховику, у розмірі 26 557,15 грн.

Згідно п. 7.1. Договір страхування набуває чинності з 01 грудня 2015 року та діє до 31 жовтня 2018 року включно.

Пунктом 7.3.1. Договору передбачено, що у випадку дострокового припинення дії Договору за вимогою Страхувальника Страховик повертає йому страхові платежі за період, який залишився до закінчення дії Договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи (30%), фактичних виплат страхового відшкодування, які були здійснені по цьому Договору. Якщо вимога Страхувальника обумовлена порушенням Страховиком умов Договору, то останній повертає Страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

На виконання умов Договору позивач сплатив відповідачу страховий платіж в сумі 26557,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14 16576 від 14.12.2015р.

21 червня 2016 року між Страховиком та Страхувальником було укладено додаткову № 1 до договору добровільного страхування майна № М-63/15 від 01.12.2015р. (далі - Додаткова угода), згідно якої дію Договору страхування достроково припинено з 01.07.2016р.

В п. 3 Додаткової угоди до Договору, Сторони домовились, що Страховик зобов'язується повернути на розрахунковий рахунок Страхувальника суму невикористаного страхового платежу у розмірі 14872,00 грн., протягом 30 банківських днів з дня підписання Сторонами цієї Додаткової угоди.

Як зазначено в позовній заяві, відповідач свої зобов'язання щодо повернення суми невикористаного страхового платежу в повному обсязі не виконав.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Роксолана» заборгованості зі сплати суми невикористаного страхового платежу в розмірі 14 872,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 040,23 грн. та втрат від інфляції за весь час прострочення в розмірі 4 586,02 грн., стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Укладений між Сторонами Договір № М-63/15 від 01.12.2015 р. за своєю правовою природою є договором страхування.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 997 ЦК України визначено, що договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

В даному випадку, умовами Договору, а саме п. 7.3.1 Сторонами було узгоджено, що у випадку дострокового припинення дії Договору за вимогою Страхувальника Страховик повертає йому страхові платежі за період, який залишився до закінчення дії Договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи (30%), фактичних виплат страхового відшкодування, які були здійснені по цьому Договору. Якщо вимога Страхувальника обумовлена порушенням Страховиком умов Договору, то останній повертає Страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

Матеріали справи свідчать, що 21.06.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову № 1 до договору добровільного страхування майна № М-63/15 від 01.12.2015р., згідно якої дію Договору страхування достроково припинено з 01.07.2016р.

При цьому, в п. 3 Додаткової угоди до Договору, Сторони домовились, що Страховик зобов'язується повернути на розрахунковий рахунок Страхувальника суму невикористаного страхового платежу у розмірі 14872,00 грн., протягом 30 банківських днів з дня підписання Сторонами цієї Додаткової угоди.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За доводами відповідача, ним були здійснені всі необхідні дії для повернення позивачу суми невикористаного страхового платежу у відповідності до умов договору страхування М-63/15 від 01.12.2015р. та додаткової угоди № 1 від 21.06.2016р. Так, на виконання умов Додаткової угоди, відповідачем було направлено на адресу позивача платіжне доручення № 16 від 19.07.2016р. на суму 14872,00 грн.

Відповідач наголошує, що в даному випадку мало місце ухиляння позивача від прийняття виконання, а тому вважає, що вимоги позивача щодо додаткового стягнення грошових коштів з ТДВ СК Роксолана в зв'язку з припиненням договору страхування М-63/15 від 01.12.2015р. є безпідставними.

Доводи відповідача спростовуються наступними обставинами:

Частиною 1 статті 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинних шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

05.04.2016р. Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 234 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик до категорії неплатоспроможних .

На підставі вищевказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016р. № 463 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ Хрещатик , згідно якого в ПАТ КБ Хрещатик з 05.04.2016р. було запроваджено тимчасову адміністрацію. Строки здійснення тимчасової адміністрації продовжувались до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З 06.06.2016р. на підставі рішення Правління Нацбанку України № 46-рш від 02.06.2016 у ПАТ КБ Хрещатик було розпочато ліквідацію ОСОБА_4, порядок проведення якої передбачено розділом 8 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон).

Отже, процедуру щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків врегульовано Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним та пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Наслідки запровадження початку процедури ліквідації банку врегульовано ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Згідно п. 1, 4 ч. 5 статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

При цьому, під кредиторами банку маються на увазі юридичні або фізичні особи, які мають документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань (ст. 2 статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Верховний Суд України в постанові від 25.03.2015р. у справі № 3-24гс15 зазначив, що зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка носять майново-грошовий характер, а відтак, Клієнти виступають кредиторами за майновими вимогами з розпорядження належними їм коштами, на яких поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Таким чином, для отримання коштів, зокрема, що містяться на поточних та вкладних рахунках, кредитори банку мають звернутися до банку відповідно до положень Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

При цьому, прострочення кредитора після віднесення ОСОБА_4 до категорії неплатоспроможних не виникає, адже операції по рахунку відповідача було обмежено відповідно до положень ст. 1074 Цивільного кодексу України та ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Згідно з приписами ст. 49 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, передбаченій ст. 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, після запровадження у ПАТ КБ Хрещатик тимчасової адміністрації (з метою виведення його з ринку) та переходу до процедури ліквідації ОСОБА_4, задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Відтак, враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію ОСОБА_4, останній не міг перерахувати грошові кошти у розмірі 14872,00 грн. з поточного рахунку ТДВ СК Роксолана № 26500001074647 в ПАТ КБ Хрещатик на рахунок № 32074106301026 в ПАТ КБ Хрещатик , зазначивши призначення платежу Поверн. частини страх. платежу з-но дод. угоди № 1 від 21.06.16р. до дог. М-63/15 адже, задоволення вимог кредиторів ОСОБА_4 здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та в порядку передбаченому Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Згідно письмових пояснень позивача, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.09.2016р. № 1776 Про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ КБ Хрещатик , ТДВ СК Роксолана було визнано кредитором ОСОБА_4 на суму 3 600 413,23 грн. та віднесено до 9-ї черги погашення у відповідності до ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Отже, платіжні доручення відповідача на перерахування грошових коштів наявних на його рахунку, відкритому у ПАТ КБ Хрещатик , в рахунок повернення страхового платежу в розмірі 14 872,00 грн., не були виконані позивачем у зв'язку з обмеженням, встановленим ст. 1074 Цивільного кодексу України та п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , то за таких підстав, позивач не є кредитором, який прострочив, у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.

Викладене свідчить, що ТДВ СК Роксолана , як зобов'язана сторона, має виконувати взяті на себе зобов'язання за договором № М-63/15 добровільного страхування майна від 01.12.2015р. та зобов'язана повернути суму невикористаного страхового платежу в розмірі 14872,00 грн. та нести відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

За таких обставин, суд констатує наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати суми невикористаного страхового платежу в розмірі 14 872,00 грн., у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення (за період з 03.08.2016 р. по 01.12.2018 р.) суму 1040,23 грн. - 3% річних та суму 4586,02 грн. втрат від інфляції.

Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних перевірено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , та визнано вірним.

Отже, позов задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 1762,00 грн. покладається на відповідача

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Роксолана» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 3, код ЄДРПОУ 30001181) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» ОСОБА_1 (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А, код ЄДРПОУ 19364259) суму 14872 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. заборгованості зі сплати суми невикористаного страхового платежу, суму 1040 (одна тисяча сорок) грн. 23 коп. 3% річних, суму 4586 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят шість) грн. 02 коп. втрат від інфляції та суму 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 , пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 07 лютого 2019 р.

Суддя М.В. Мірошниченко