Рішення
від 29.01.2019 по справі 910/4121/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2019Справа № 910/4121/18

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Бабаджанян М. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали господарської справи

За позовом Приватного підприємства "СЕЛТІК" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1)

До Публічного акціонерного товариства "БГ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48)

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмет спору, на стороні відповідача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17),

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУБ-ІНЖБУД" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12).

про визнання недійсним договору іпотеки

Представники сторін:

від позивача: Красіков В.В., директор;

від відповідача: Шалашова В.І., довіреність № б/н від 26.02.18;

від третьої особи-1: Кустова Т. В., довіреність № 27-13699/18 від 02.07.2018;

від третьої особи-2: Гладищенко М. І., довіреність № б/н від 02.07.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "СЕЛТІК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "БГ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач) про визнання недійсним договору іпотеки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що умови договору іпотеки № б/н від 29.02.2008, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства" та Приватним підприємством "СЕЛТІК", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А. М. (реєстровий номер 1145) суперечать вимогам Закону України "Про іпотеку".

05.04.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2018 залишено позовну заяву Приватного підприємства "СЕЛТІК" без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом: подання до суду письмової заяви з зазначенням повного найменування відповідача; подання заяви з попереднім орієнтовним розрахунком судових витрат по справі, які позивач поніс та з яких сум складаються вказані витрати; подання до суду письмової заяви з доданням до неї доказів відповідно до ст. 91 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2018 клопотання Приватного підприємства "СЕЛТІК" про вжиття заходів забезпечення позову та додані до нього документи повернуто заявнику.

13.04.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання по справі про розгляд клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову від 05.04.2018.

27.04.2018 від позивач через відділ діловодства суду надійшла заява з додатками про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/4121/18 у порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання на 22.05.2018 в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 19.06.2018 та залучено до участі у справі третьою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа-1).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні на 12.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 02.08.2018 та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУБ-ІНЖБУД".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 клопотання ПАТ "БГ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зупинення провадження у справі №910/4121/18 (вих. № 04/629 від 21.05.2018) задоволено, зупинено провадження у справі № 910/4121/18 до перегляду в касаційному порядку справи №826/26802/15 у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 апеляційну скаргу Приватного підприємства "СЕЛТІК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2018 у справі №910/4121/18 частково задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2018 у справі №910/4121/18 скасовано, 08.08.2018 матеріали оскарження повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду клопотання Приватного підприємства "СЕЛТІК" про вжиття заходів забезпечення позову, проте матеріали справи №910/4121/18 до Господарського суду міста Києва не повернуто, в зв`язку з розглядом апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 про зупинення провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Селтік" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/4121/18 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/4121/18 скасовано, справу № 910/4121/18 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва 04.10.2018, а безпосередньо до сектору судді Бондаренко Г.П. вказані матеріали господарської справи передано 12.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 поновлено провадження у справі № 910/4121/18 та підготовче засідання призначено на 20.11.2018, в якому має бути розглянуто клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

19.11.2018 від ПАТ "БГ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення щодо поданого клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, в яких просили відмовити в задоволенні клопотання позивача, а також надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у задоволенні клопотання Приватного підприємства "СЕЛТІК" про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено, у задоволенні клопотання ПАТ "БГ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зупинення провадження у справі відмовлено, оголошено перерву в підготовчому засіданні на 11.12.2018.

11.12.2018 від ФГВФО надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

В судовому засіданні 12.12.2018 Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.01.2019.

В судовому засіданні 08.01.2019 Судом оголошено перерву в судовому засіданні по суті спору на 29.01.2019.

28.01.2019 через відділ канцелярії господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експертів комісійної судово - економічної експертизи № 21692/18-72/30015/30016/18-72/30017-30019/18-71 від 28.12.2018.

В судове засіданні 29.01.2019 прибули учасники справи.

Позивач в судовому засіданні підтримав подане ним через канцелярію суду клопотання про приєднання документів, відповідач, третя особа - 1 та третя особа - 2 проти задоволення клопотання заперечили.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин , учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи.

Розглянувши клопотання позивача про долучення доказів, Суд вирішив не приймати дані докази до розгляду, з тих підстав, що відповідне клопотання подане позивачем після закриття підготовчого провадження, не подано доказів надсилання вказаних доказів іншим учасникам процесу, позивачем не було зазначено поважних причин, за яких не було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експертів комісійної судово - економічної експертизи № 21692/18-72/30015/30016/18-72/30017-30019/18-71 від 28.12.2018 раніше та не можливості надіслати дані докази іншим учасникам процесу, відповідно, Суд згідно вимог процесуального закону залишає без розгляду відповідний доказ (не надає такому доказу оцінки при вирішенні спору).

Чинним ГПК України не передбачено можливості повернення судом документів (доказів), поданих із пропуском строку, встановленого судом, тому правових підстав для їх повернення відповідному учаснику справи суд не має, проте такі докази не підлягають правовій оцінці суду при вирішенні спору.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач та треті особи проти задоволення позовних вимог заперечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що 29.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством Універсальний Банк Розвитку та Партнерства (правонаступником всіх прав і обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "БГ БАНК"), як банком та Товариством з обмеженою відповідальністю КСК - Центр , як позичальником укладено кредитний договір № 11 (про надання відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії) (надалі - кредитний договір). На умовах кредитного договору, з врахуванням подальших змін та доповнень, банком було відкрито Товариству з обмеженою відповідальністю КСК - Центр кредитну мультивалютну лінію з загальним лімітом 6 095 180, 00 доларів США.

З метою забезпечення виконання кредитного договору між банком та Приватним підприємством Селтік , як іпотекодавцем було укладено договір іпотеки від 29.02.2008, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А. М. та зареєстровано в реєстрі за № 1145 (далі за текстом - договір іпотеки, спірний договір). В подальшому сторонами неодноразово вносилися зміни до договору іпотеки.

Так, відповідно до п. 1.1. договору іпотеки (в редакції на момент укладання договору) в порядку та на умовах, визначених договором іпотекодавець передає, а іпотекодержатель в наступну іпотеку належне іпотекодавцю на праві власності нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху, зазначеного на плані літерою Е , загальною площею 13 491, 30 кв.м., що розташоване в м. Києві, по вулиці Магнітогорській, будинок № 1, в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю КСК - Центр за кредитним договором № 11 від 29.02.2008, з усіма можливими змінами, укладеним між іпотеко держателем та боржником, щодо вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь - якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами кредитного договору, сплати процентів у розмірі, строки, в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, сплати неустойки (штрафу, пені) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договору, відшкодування збитків та витрат, іншої заборгованості, що можуть виникнути у іпотеко держателя в зв'язку з укладенням та виконанням кредитного договору.

В п. 1.1.1. договору іпотеки (в редакції на момент укладання договору) визначено в чому саме полягає зміст та розмір основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, строк і порядок його виконання боржником та/або іпотекодавцем.

Згідно з п. 1.2. договору іпотеки (в редакції на момент укладання договору) предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору, посвідченого 09.08.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кістановим С. М., зареєстрованого в реєстрі за № 982 та акту прийому - передачі нежилого приміщення від 09.08.2005, зареєстрованих в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації право власності на об'єкти нерухомого майна 01.09.2005 в реєстровій книзі № 10з-230 за реєстровим № 733-з, та підтверджується Довідкою - характеристикою Київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за № 1315294 від 15.02.2008.

Згідно з умовами договору іпотеки (з врахуванням внесених змін 16.05.2013) позивач передав в іпотеку Банку належне на праві власності нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. Е ), загальною площею 13 491, 30 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 46.

Згідно з п. 1.2. договору іпотеки (з врахуванням внесених змін 16.05.2013) предмет іпотеки є власністю іпотекодавця, що підтверджується договором, посвідченим 09.08.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кістановим С. М., зареєстрованов реєстрі за № 982. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іпотекодавцем 08.04.2013, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер № 3070980 від 29.04.2013, виданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, номер запису про право власності 834897, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52667480000.

Переданий в іпотеку об'єкт нерухомості складається: літ Е - нежиле приміщення хімічного цеху, загальною площею - 13 491, 30 кв. м. (п. 1.3. договору іпотеки).

Пунктом 1.8. договору визначено, що заставна за цим договором на моменту його укладання не видавалася.

Згідно з п. 6.4 договору іпотеки договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного розрахунку боржником та/або іпотекодавця із іпотекодержателем за основним зобов'язанням та/або за договором іпотеки.

В зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором.

16.10.2013 відповідач (який є правонаступником ПАТ Банк Перший та ВАТ Універсальний Банк Розвитку та Партнерства ) за наслідками процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними з позивачем, набув право власності на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху, за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 46, загальною площею 13 491, 3 кв.м.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А. М. 29.02.2008, за реєстровим номером № 1145.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним: (1) відповідач направив позивачу вимогу № 15/199 від 15.05.2017 після звернення стягнення на предмет іпотеки в 2013 році; (2) відповідач при набутті у власність в 2013 році предмету іпотеки був зобов'язаний відшкодувати позивачу 43 452 916, 52 грн (сума перевищення вартості предмета іпотеки від суми розміру забезпечених іпотекою вимог), проте не відшкодував; (3) при укладанні спірного договору сторонами не було визначено всіх його істотних умов, зокрема, кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки; (4) при укладанні спірного договору сторонами було невірно зазначено площу об'єкту іпотеки, а саме в договорі зазначено 13 491, 30 кв.м., а згідно правовстановлюючих документів площа об'єкту іпотеки становить 12 913, 0 кв.м; (5) іпотека є дійсною до припинення основного зобов'язання, відповідно оскільки основне зобов'язання припинено, будь - які наступні вимоги є недійсними.

Відповідач та треті особи проти задоволення позовних вимог заперечують з тих підстав, що: сторони повернулися в попередній стан, що існував до вчинення позасудового звернення, відповідно заборгованість за основним зобов'язанням непогашена та продовжує збільшуватися; договір іпотеки відповідає вимогам чинного законодавства України, підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень, нотаріально посвідчений, що свідчить про те що при його укладанні сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов; позивачем не доведено обставин на які є посилання в позовні заяві. Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Згідно із ст. 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України внормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Предметом доказування у будь-якій господарській справі є лише ті факти, які обґрунтовують заявлені вимоги або мають інше матеріально-правове значення для вирішення господарської справи по суті і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивачем заявлені вимоги про визнання договору іпотеки недійсним, відповідно до предмету доказування у даній справі входять лише обставини дотримання сторонами вимог чинного законодавства на момент укладання договору іпотеки - 29.02.2008, і не входять будь - які інші обставини, зокрема, щодо виконання спірного договору чи кредитного договору, обставини щодо наявності чи відсутності заборгованості позивача за кредитним договором.

Враховуючи зазначене Суд при вирішенні справи по суті не встановлює обставини виконання договору іпотеки та не оцінює їх, оскільки такі обставини не входять до предмету доказування у даній справі щодо визнання договору недійсним на момент його укладення.

Зокрема, Суд не здійснює оцінку наступних доводів позивача: (1) відповідач направив позивачу вимогу № 15/199 від 15.05.2017 після звернення стягнення на предмет іпотеки в 2013 році; (2) відповідач при набутті у власність в 2013 році предмету іпотеки був зобов'язаний відшкодувати позивачу суму перевищення вартості предмета іпотеки від суми розміру забезпечених іпотекою вимог, проте не відшкодував; (5) іпотека є дійсною до припинення основного зобов'язання, відповідно оскільки основне зобов'язання припинено, будь - які наступні вимоги є недійсними.

Така позиція Суду додатково підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у дані й справі, якою скасовано увалу Господарського суду від 02.08.2018 про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 826/26802/15, яка стосувалася реєстрації за позикодавцем права власності на спірний предмет іпотеки.

Інші обставини на які посилається позивач (а саме: (3) при укладанні спірного договору сторонами не було визначено всіх його істотних умов; (4) при укладанні спірного договору сторонами було невірно зазначено площу об'єкту іпотеки) входять до предмету доказування у даній справі, відповідно підлягають встановленню та оцінці Судом для визначення обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Основне зобов'язання - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;

Законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України (ст. 2 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до ст. 5 Закону України Про іпотеку предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності. Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Статтею 6 Закону України Про іпотеку внормовано, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про іпотеку іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що предметом іпотеки за спірним договором є нерухоме майно належне на праві власності позивачу, про що зокрема зазначено в договорі. Договір іпотеки містить істотні умови визначені ст. 18 Закону України Про іпотеку , зокрема, щодо змісту та розміру основного зобов'язання, строку та порядку його виконання, щодо опису предмету іпотеки, достатнього для його ідентифікації та щодо посилання на відсутність заставної.

При цьому чинне, на момент укладання договору, законодавство не містило вимог щодо необхідності зазначення в договорі іпотеки кадастрового номеру земельної ділянки, підстав володіння, користування, розпорядження та її цільове призначення.

Земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки, не є предметом іпотеки, а відтак відсутні законодавчі вимоги до її ідентифікації (земельної ділянки).

Так, статтею 18 Закону України Про іпотеку передбачено зазначення цільового призначення земельної ділянки, якщо предметом іпотеки виступає саме земельна ділянка, проте за спірним договором предметом іпотеки є будівля (споруда), а не земельна ділянка. Згідно з положеннями ст. 6 вказаного закону будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована за умови належності іпотекодавцю земельної ділянки, на якій розташована будівля (споруда) на праві власності. Матеріали справи не містять доказів із яких би вбачалося, що земельна ділянка на якій розташований об'єкт іпотеки за спірним договором, на момент укладення спірного договору, належала на праві приватної власності позивачу.

Щодо невідповідності площі об'єкта іпотеки зазначеної в договорі відомостям що вказані в правовстановлюючих документах на об'єкт іпотеки, то, по - перше, позивач не надав в матеріали справи жодного доказу, із якого б вбачалося, що відповідно до правовстановлюючих документів на предмет іпотеки його площа становить 12 913, 0 кв.м., а по - друге, допущення сторонами помилки щодо площі об'єкту іпотеки, за умови зазначення інших ідентифікуючих ознак предмету іпотеки, само по собі не є підставою для визнання договору недійсним.

За приписами ст. 229 Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний недійсним, за умови якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення. При цьому, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Отже, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним позивачем в позовній заяві не доведено, а інших підстав для визнання договору недійсним, під час розгляду справи, Судом не встановлено.

Так само Судом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок укладення спірного договору.

З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що договір іпотеки не суперечить положенням ст. 203 Цивільного кодексу України, Закону України Про іпотеку , іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочинів, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, як не доведених та необґрунтованих.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Що стосується заяви відповідача про застосування у справі наслідків пропуску позовної давності, то відповідно п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Тобто, відмова у позові з підстав пропущення строку позовної давності можлива лише у випадку, якщо судом буде встановлено наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки, позовні вимоги позивача не доведені, що є самостійною підставою для відмови в позові, суд відмовляє у позові саме з підстав того, що суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 У задоволенні позову Приватного підприємства "СЕЛТІК" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1; ідентифікаційний код 32243688) до Публічного акціонерного товариства "БГ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48; ідентифікаційний код 20717958), за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код 21708016) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУБ-ІНЖБУД" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 32735917) відмовити повністю.

2. Покласти судові витрати на Приватне підприємство "СЕЛТІК" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1; ідентифікаційний код 32243688).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.02.2019.

Суддя Г. П. Бондаренко

Дата ухвалення рішення29.01.2019
Оприлюднено07.02.2019

Судовий реєстр по справі —910/4121/18

Постанова від 12.06.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дідиченко М.А.

Ухвала від 22.05.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дідиченко М.А.

Ухвала від 21.05.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дідиченко М.А.

Ухвала від 10.04.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дідиченко М.А.

Ухвала від 04.03.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дідиченко М.А.

Рішення від 29.01.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондаренко Г.П.

Ухвала від 11.12.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондаренко Г.П.

Ухвала від 20.11.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондаренко Г.П.

Ухвала від 30.10.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондаренко Г.П.

Постанова від 24.09.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Калатай Н.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні