Рішення

від 30.01.2019 по справі 910/12574/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2019Справа № 910/12574/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є. при секретарі судового засідання Хмельовському В.О. розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Русанівка" (02154, м.Київ, вул.Ентузіастів, 49, код ЄДРПОУ 01981655)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеріл Системз Інжиніринг" (04108, м.Київ, вул.Мостицька, 20, офіс 1, код ЄДРПОУ 39207227)

про стягнення 84 910,97 грн,-

за участю представників сторін:

від позивача: Коваль А.М., довіреність № 89 від 25.01.19;

від відповідача: не з'явився;

віл вільний слухач: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Русанівка", 20 вересня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеріл Системз Інжиніринг", про стягнення 84 910,97 грн.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Стеріл Системз Інжиніринг" неналежно виконано умови Договору №б/н від 02.03.2017 на виконання робіт з капітального ремонту приміщень, що призвело до виникнення грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

08.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12574/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 повідомлено сторін про те, що судове засідання, призначене на 14.11.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є у відпустці, наступне засідання у справі призначено на 05.12.18.

У підготовче засідання 05.12.2018 з'явилися представники позивача. Представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, забезпечення рівності прав та обов'язків всіх учасників процесу, суд дійшов висновку про необхідність продовження за власною ініціативою строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 27.12.2018.

У підготовче засідання 27.12.2018 з'явилися представники позивача, надали документи для долучення до матеріалів справи. Представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В підготовчому судовому засіданні 27.12.2018 присутніми представниками позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ч.2 ст.177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п.3 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 30.01.2019.

У судове засідання з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача у судове засідання 30.01.2019 не з'явився.

У судовому засіданні 30.01.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стеріл системз інжиніринг (далі - відповідач, виконавець) та Комунальним некомерційним підприємством Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка (далі - замовник, позивач) було укладено Договір б/н (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи відповідно до Договору, кошторисної документації та вимог законодавства, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, кількість та ціна робіт з капітального ремонту вказується у Договірній ціні (Додаток №4), який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна вартість договору є твердою та становить 999 133,00 грн, в тому числі ПДВ - 166322,00 грн. Аналогічна вартість робіт визначена у зведеному кошторисному розрахунку вартості об'єкта будівництва від 02.03.2017, форми №05, який є додатком та невід'ємною частиною даного Договору.

В подальшому, між сторонами було укладено низку додаткових угод, якими було, зокрема, змінено загальну вартість договору, яка є твердою, та становить 778 986,14 грн, в тому числі ПДВ - 129 831,02 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено відповідачу кошти за виконані роботи в сумі 778 986,14 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, які підтверджуються реальний факт виконання господарської операції, а відповідно і є належними доказами здійснення позивачем оплати виконаних робіт у сумі, визначеній Договором.

З матеріалів справи вбачається, що виконання робіт за договором підтверджено актами виконаних робіт форми КБ-2в. Зазначені акти підписані обома сторонами та не містять будь-яких зауважень.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач посилається на те, що аудиторським звітом за результатом перевірки вартості фактично виконаних обсягів робіт з капітального ремонту приміщення КНП ЦПМСД Русанівка за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 49, було встановлено завищення відповідачем вартості фактично виконаних робіт на суму 84 910,97 грн, що зумовило звернення із цим позовом до суду.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з приписами статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

У силу приписів частин першої, другої, третьої статті 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі; якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником; кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим; кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором; зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Згідно з частинами першою, другою статті 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором; за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Положеннями частини першої статті 857 Цивільного кодексу України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Згідно з частиною першою статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до частини першої статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до приписів статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У відповідності до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Судом встановлено, що договір повністю виконано його сторонами, тобто роботи виконані відповідачем, прийняті та оплачені позивачем, згідно з погодженої сторонами вартості робіт, жодних претензій зі сторони замовника до підрядника заявлено не було та матеріалами справи не підтверджується.

Таким чином, вимагаючи повернення частини виконаного за договором, позивач фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, що є порушенням вказаних вимог чинного законодавства.

Частиною першою статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, що полягає у порушенні зобов'язання (невиконання або виконання його з порушенням умов), та завдання у зв'язку з цим збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Частинами першою, другою статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно із статтями 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами статей 525, 526 названого Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Крім того, посилаючись на статтю 1212 Цивільного кодексу України, позивач зазначає суду про те, що частина коштів, сплачені позивачем у сумі 84 910,97 грн є такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави, проте, такі висновки позивача є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений сторонами договір, недійсним ні повністю, ані в частині ціни договору не визнавався і зміни до нього не вносились; докази перевищення сторонами кошторису - відсутні.

Відтак, оскільки сторонами було укладено договір, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім як оплату належно виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, і вони не можуть вважатися ні збитками, ані безпідставно набутим майном.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 22.01.2013 № 5006/18/13/2012.

При цьому посилання позивача на Аудиторський звіт, як на беззаперечну підставу для стягнення збитків є безпідставними.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що встановлені Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Висновку перевірки виконаних обсягів робіт КП Київекспертиза від 03.07.2018 №070-01/319 факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України, тобто сам лише Аудиторський звіт не є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків та не звільняє сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами. Аудиторській звіт не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені Договором, та які підтверджені відповідним актом здачі-приймання виконаних робіт. Одночасно, Договір сторонами не оскаржувався та не визнавався недійсним, що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи по суті..

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, покладених в основу позову, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позовних вимог Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Русанівка" відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 07.02.2019

Суддя О.Є. Блажівська