Рішення

від 09.01.2019 по справі 138/1255/18

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/1255/18

Провадження №:2/138/88/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Цибульського О.Є.,

за участю: секретаря Політанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Могилеві-Подільському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 м. Могилева-Подільського про зміну дати звільнення і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного із затримання видачу трудової книжки (вкладиша до трудової книжки),

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що вона працювала в їдальні Могилів-Подільської СЗШ І-ІІІ № 1 з 08.09.2000. Перебуваючи у черговій відпустці, позивач написала та подала заяву про звільнення за власним бажанням з 31.07.2017. Наказом № 54-К від 31.07.2017 її було звільнено з посади кухара за власним бажанням. В день звільнення позивач була відсутня на роботі, а відповідач не повідомив її про необхідність отримання належно оформленої трудової книжки, чим порушив вимоги КЗпП України. Про дату її звільнення позивач дізналась тільки після особистого звернення до відділу освіти. Позивач зверталась особисто до відповідача про повернення трудової книжки, однак її повернуто не було. З наказом про звільнення позивач ознайомилась лише 11 жовтня 2017 року. Також, з позивачем не було поведено остаточно розрахунку. Вкладиш до трудової книжки позивачу було повернуто лише 17.10.2017.

Зважаючи на викладене, позивач просить суд зобов'язати відповідача - Середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 1 м. Могилева-Подільського змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 31 липня 2017 року на 19 жовтня 2017 року та внести відповідні відомості до вкладки в трудову книжку ОСОБА_1; стягнути з відповідача - Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 м. Могилева-Подільського на користь ОСОБА_1, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 серпня 2017 року по 19 жовтня 2017 року, включно, в розмірі 9 774 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 80 копійок; стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у виді судового збору.

20.09.2018 до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, мотивована тим, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Також, позивач звертає увагу на те, що відповідач по теперішній час не надіслав на її адресу трудову книжку, яку мав завести та видати при звільненні, як прописано нормами та законами про працю. Вкладиш який позивачу повернули є недійсним документом без самої трудової книжки, та є мотивацією для відповідача для подання апеляційних скарг.

Трудову книжку позивач не отримувала, а що до вкладиша, то він повинен був бути вшитий в трудову книжку. При прийнятті на роботу позивача, посадові особи мали виконувати норми закону, а не порушувати на протязі всього часу, і звинувачувати позивача в тому, що в неї немає трудової книжки.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу днем звільнення в такому разі вважається не 31.07.2017 - день наказу про звільнення, а день видачі трудової книжки, та сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. За період з 01.08.2017 року до 08.10.2018 року сума середнього заробітку відповідно до розрахунку, який додається до справи, становить 48 350,35 грн. Зважаючи на викладене, позивач просить зобов'язати відповідача - Середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 1 м. Могилева-Подільського видати належно оформлену трудову книжку; зобов'язати відповідача - Середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 1 м. Могилева-Подільського змінити дату її звільнення з 31 липня 2017 року на день отримання трудової книжки; стягнути з відповідача - Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 м. Могилева-Подільського на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у зв'язку з невидачею їй трудової книжки, згідно розрахунку середньоденної заробітної плати, яка становить 48 350 гривень.

Позивач в судове засідання не з'явилась, подала до суду клопотання в якому просила розгляд справи провести без її участі, змінені позовні вимоги підтримала в повній мірі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просив в задоволенні позову відмовити в повній мірі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи таке:

судом встановлено, що з 08.09.2000 позивач працювала в шкільній їдальні Могилів-Подільської СЗШ І-ІІІ ступенів № 1 на посаді кухонного працівника шкільної їдальні, що підтверджується вкладишем до трудової книжки виданим на ім'я ОСОБА_1, копія якого була надана суду відповідачем. З 20.05.2004 позивача було переведено на посаду комірника шкільної їдальні в СЗШ І-ІІІ ступенів № 1, а наказом № 84-К від 01.10.2016 її було переведено з 0,5 ставки комірника на 0,5 ставки посади кухара з 01.10.2016 з посадовим окладом згідно зі штатним розписом (а.с.21).

20.07.2017 позивач подала заяву на ім'я Костика В.В., як директора СЗШ І-ІІІ ступенів № 1, про звільнення з посади кухара за власним бажанням з 31.07.2017 (а.с.53).

Відповідно до положень ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Наказом № 54-К від 31.07.2017 директора СЗШ І-ІІІ ступенів №1 м. Могилева-Подільського ОСОБА_1 було звільнено з 0,5 ставки посади кухара, з 31.07.2017 за власним бажанням /ст. 38 КЗпП України/, що підтверджується копією вказаного наказу (а.с.54).

31.07.2017 працівники школи, в складі комісії: голови профспілкового комітету Мельник А.С., заступника директора з АГЧ Цуркановським В.М., секретаря-друкарки ОСОБА_5, склали акт про відсутність кухара ОСОБА_1 на роботі 31.07.2017 без поважних причин впродовж робочого дня (а.с.52).

Частинами 1 та 2 статті 47 КЗпП України передбачено, зокрема, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Тобто, у випадку звільнення за бажанням працівника копія наказу про звільнення видається на вимогу працівника.

Разом з тим, щодо трудової книжки то відповідно до п.4.1. та 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом N 58 від 29.07.93 Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

01.08.2017, листом № 05-22/214/1 від 01.08.2017 позивача було повідомлено про необхідність прибуття до навчального закладу для отримання трудової книжки. Копію такого листа також надано суду (а.с.51).

В позові позивач не визнала таку обставину та стверджувала те, що роботодавець їй не повідомляв про необхідність явки для отримання трудової книжки до дня її самостійного звернення до нього з даним питанням.

Як на докази надсилання вказаного листа, представник відповідача послався на лист за підписом начальника ЦВПЗ Банаха В.В. №44 від 22.11.2017 про те, що листоноша ЦВПЗ м. Могилів-Подільського ОСОБА_7 в обслуговуванні якої знаходиться будинок АДРЕСА_1 пам'ятає, що в період з 01.08.2017 по 07.08.2017 вона доставляла за адресою: АДРЕСА_1 просте поштове відправлення з м. Могилів-Подільський на ім'я ОСОБА_1, яке через те, що поштова скринька у даного адресата знаходиться в несправному стані залишила в під'їзді біля поламаної абонентської установки де знаходиться поштова скринька адресата (а.с.55). Позивач в позові зазначає, що це є неналежний доказ, однак на підтвердження неналежності такого доказу не навела жодних підстав.

При вирішенні даної справи суд зважає на те, що закон дійсно не вимагає від роботодавця надсилання згаданого вище листа відправленням з рекомендованим повідомленням, однак в разі наявності спору з даного приводу саме такий доказ може бути підставою для доведення такого факту.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання роботодавцем свого обов'язку з приводу повідомлення працівника про необхідність явки для отримання трудової книжки суду надано не було, а тому таку обставину суд вважає недоведеною.

Також, суду надано акт-доповідну від 07.08.2017 СЗШ І-ІІІ ступенів № 1 м. Могилева-Подільського, згідно якого 07.08.2017 комісія до складу якої увійшли три працівники школи здійснювала неодноразово телефонні дзвінки на номер НОМЕР_1 до ОСОБА_1 щодо отримання нею трудової книжки та передачу матеріальних цінностей, відповідно до своїх посадових обов'язків. На телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідача жодного разу (а.с.57). Тобто, жоден із членів комісії не повідомив позивача про необхідність явки на роботу для отримання трудової книжки після звільнення, а вони лише намагались вчинити такі дії.

Таким чином, жоден представлений стороною відповідача суду доказ беззаперечно не підтверджує факт того, що роботодавець повідомив позивача про необхідність явки на роботу для отримання трудової книжки одразу після вирішення питання про звільнення, як того вимагає Інструкція.

Стверджуючи в позові факт того, що 03.10.2017 позивач звернулась до відповідача з проханням повернути їй трудову книжку вона не надала суду жодного доказу на підтвердження такої обставини.

Позивач надала суду лише заяву адресовану відповідачеві, датовану 11.10.2017 і, в якій вона уже вказує, що їй відомо, що згідно наказу від 31.07.2017 її було звільнено за власним бажанням. Трудова книжка в день звільнення їй видана не була. В листі позивач вимагає надіслати (рекомендованим листом) на її адресу належно оформлену трудову книжку та сплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. На такій заяві міститься відмітка про її отримання працівником школи (а.с. 60).

17.10.2017 на адресу позивача було надіслано лист № 05-22/298 СЗШ І-ІІІ ступенів № 1, згідно якого позивачу було повідомлено про необхідність явки до навчального закладу для закінчення процедури звільнення та отримання трудової книжки. Також в листі вказано, що оскільки 01.10.2016 позивач була переведена на 0,5 ставки кухара і відповідно до посадових інструкцій № 1.14 затверджених наказом № 8 від 31.01.2011 п. 2.10 Кухар несе матеріальну відповідальність за наявність продуктів харчування, експлуатації і зберігання в робочому стані холодильного, електричного та технологічного обладнання , то позивач зобов'язана була при звільненні виконати вимоги інструкції. Крім того, згідно наказу № 149 від 31.08.2016 Про затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку для шкільного колективу при звільненні працівник зобов'язаний надати обхідний лист. Також, при зверненні до централізованої бухгалтерії управління освіти Могилів-Подільської міської ради позивачу було надано пояснення у зв'язку з чим виникла її заборгованість і що необхідно зробити в цьому випадку (а.с. 56).

Разом з тим, порушення позивачем порядку звільнення через вказані обставини суд не може вважати такими, які б давали роботодавцю підстави не повертати звільненому працівнику документ на підставі якого особу було прийнято на роботу. Крім того, питання про повернення зайво сплачених коштів відповідач має право вирішити в судовому порядку в разі наявності спору з даного питання, а щодо нездачі обхідного листа то така обставина не свідчить про можливість затримки виконання будь-якого обов'язку, що покладається на роботодавця при звільненні працівника. Також, суд зважає на те, що доказів зникнення будь-яких матеріальних цінностей ввірених позивачу суду надано не було.

Крім того, на підтвердження повернення позивачу наявного у відповідача вкладиша до трудової книжки, виданого на ім'я ОСОБА_1, представник відповідача надав суду копію квитанції відділення зв'язку про відправку на адресу та на ім'я позивача рекомендованого поштового відправлення 19.10.2017 (а.с. 61).

Та обставина, що вкладка до трудової книжки була повернута в жовтні 2017 року визнана позивачем в позові.

Позивач, при уточнені позовних вимог зазначила, що вкладиш до трудової книжки не підтверджує її робочий стаж та просила зобов'язати відповідача видати їй належним чином оформлену трудову книжку, при цьому посилаючись на положення КЗпП України та Інструкції щодо порядку прийняття на роботу та ведення кадрової роботи.

Представник відповідача в свою чергу надав суду журнал обліку трудових книжок, з якого слідує, що 21.01.2008 позивач брала у відповідача вкладиш до трудової книжки, про що у вказаному журналі було здійснено підпис від її імені (а.с.62).

При вирішенні даного спору суд зважає на те, що відповідно до ст. 47, 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідальність за ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Згідно з п.п. 3,4 Постанови Кабінету Міністрів Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 № 301, трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому за підписом в журналі обліку.

Разом з тим, суд вважає доведеним той факт, що позивач працювала в школі без трудової книжки, а лише на підставі вкладки до такої книжки, а відтак позовна вимога щодо зобов'язання роботодавця видати позивачу належним чином оформлену саме трудову книжку задоволенню не підлягає.

При вирішенні такого питання суд зважає на те, що згідно ст. 48 КЗпП України, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Тобто, лише у разі заповнення усіх сторінок трудової книжки заводиться вкладиш до неї.

Разом з тим, як слідує зі змісту вкладишу до трудової книжки його було заведеного на ім'я позивача ще 10.05.1995 за першим місцем роботи, а саме ВДСО при Могилів-Подільському РВ УМВС України по Вінницькій області. Записи про роботу позивача ведуться починаючи з 23.03.1995, тобто з початку її трудової діяльності. З 23.03.1995 по 04.09.1998 позивач працювала у вказаному відділі міліції, а з 08.09.2000 була прийнята на посаду кухонного працівника шкільної їдальні Могилів-Подільської ЗОШ №1. В даному закладі позивач працювала на різних посадах, аж до 31.07.2017, тобто до дати звільнення за власним бажанням (а.с. 64).

Позивач в позові не заперечувала ту обставину, що уся її трудова діяльність, з самого її початку, відображена у вкладиші до трудової книжки, але в заяві про уточнення позовних вимог усі пояснення позивача зводились до того, що в разі відсутності трудової книжки роботодавець мав завести таку книжку. Також те, що роботодавець зобов'язаний був оформити відносно неї трудову книжку та посилаючись на такі обставини суд вважає, що дії відповідача є неправомірними, оскільки без трудової книжки сам по собі вкладиш є недійсним.

Разом з тим, відповідно до вимог п.1 3 Інструкції саме працівник при влаштуванні на роботу зобов'язаний подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

За правилом п.1.4 Інструкції виключенням є лише випадок коли особа вперше влаштовується на роботу та ще не має трудової книжки. В такому випадку вона має пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.

Таким чином, в разі прийняття позивача на роботу в СЗОШ № 1 м. Могилів-Подільського в 2000 році не на підставі трудової книжки, а на підставі вкладишу до неї така обставина є підставою для притягнення особи, яка вчинила такі дії до відповідальності, в тому числі і дисциплінарної, але така обставина не може бути підставою для зобов'язання відповідача видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку, оскільки дана установа є другим місцем роботи позивача і при прийнятті на роботу така книжка не подавалась самим же працівником роботодавцю.

Тобто суд, зважаючи саме на викладене вище, а також те, що у відповідача був лише вкладиш до трудової книжки, виданий на ім'я ОСОБА_1, а також те, що такий вкладиш було повернуто позивачу, вважає, що підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку немає.

Таким чином, вважаючи доведеним факт того, що позивач працювала в школі на підставі вкладишу до трудової книжки та те, що такий вкладиш був повернутий їй лише 19.10.2017 суд вважає, що слід зобов'язати відповідача видати наказ про зміну дати звільнення позивача, а саме з 31 липня 2017 року на 19 жовтня 2017 року та внести відповідні відомості до вкладишу в трудову книжку позивача.

Як наслідок також підлягає частковому задоволенню і вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2017 по 19.10.2017, включно.

Таке судове рішення ґрунтується на встановлених вище обставинах та тому, що відповідно до п. 4.1 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому п. 2.10 цієї Інструкції.

Частиною 5 статті 235 КзпП України також передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Тобто майнова відповідальність за затримку видачі працівнику трудової книжки покладає на власника або уповноваженого ним органу лише у разі встановлення вини власника або уповноваженого ним органу, при цьому зазначені вище факти свідчать про наявність вини власника в затримці видачі позивачу документу на підставі якого її було прийнято на роботу, оскільки роботодавець не довів факту виконання свого обов'язку щодо повідомлення позивача про необхідність явки для отримання трудової книжки.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати цей Порядок застосовується у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 2, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігається заробіток, або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Так, суду надано довідку № 01-11/604 від 11.10.2017 управління освіти Могилів-Подільської міської ради, з якої слідує, що заробітна плата позивача за повних відпрацьованих два місяці до дня події, а саме за травень-червень 2017 року, складає 6981,86 грн. Середньоденна заробітна плата позивача складає 174,55 грн. (а.с.5).

З листів Міністерства соціальної політики України № 11535/0/14-16/13 від 05.08.2016 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік , слідує, що за період після дня звільнення, а саме з 01.08.2017 до фактичного повернення позивачу вкладишу до трудової книжки, а саме 19.10.2017, включно, час вимушеного прогулу позивача становить 57 днів.

Зважаючи на положення згаданого вище п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу при затримці видачі позивачу вкладишу до трудової книжки, з 01 серпня 2017 року по 19 жовтня 2017 року, включно, становить 9 774,80 грн. (57 днів х 174,55 грн. середнього заробітку позивача за один день вимушеного прогулу).

Таким чином, зважаючи на положення вказаних вище норм, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково, зобов'язати відповідача - Середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 1 м. Могилева-Подільського змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 31 липня 2017 року на 19 жовтня 2017 року та внести відповідні відомості до вкладки в трудову книжку ОСОБА_1; стягнути з відповідача - Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 м. Могилева-Подільського на користь ОСОБА_1, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 серпня 2017 року по 19 жовтня 2017 року, включно, в розмірі 9 774 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Керуючись ст. 38, 47,48, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати відповідача - Середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 1 м. Могилева-Подільського (код ЄДРПОУ 21724239) змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 31 липня 2017 року на 19 жовтня 2017 року та внести відповідні відомості до вкладки в трудову книжку ОСОБА_1.

Стягнути з відповідача - Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 м. Могилева-Подільського (код ЄДРПОУ 21724239) на користь ОСОБА_1, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 серпня 2017 року по 19 жовтня 2017 року, включно, в розмірі 9 774 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 80 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити рішення суду до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з відповідача - Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 м. Могилева-Подільського (код ЄДРПОУ 21724239) на користь Державної судової адміністрації України судові витрати у виді судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Решту судових витрат компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: