Рішення

від 05.07.2007 по справі 30/51-07-1049    

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2007 р.

Справа  № 30/51-07-1049

Позивач:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

                  Фізична особа -підприємець

ОСОБА_2

Третя особа

на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Державна акціонерна компанія „Хліб України”

Відповідач: Фізична

особа -підприємець ОСОБА_3;

                     Дочірнє підприємство

Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Одесазерно”

Про 

визнання  договору

недійсним

Суддя                                               

Рога Н.В.

Представники:

Від 

позивачів:ОСОБА_1.- згідно паспорту,

                          ОСОБА_1.- згідно

довіреності НОМЕР_1. 

Від 

третьої особи: не з'явився;

Від підприємця ОСОБА_3:

ОСОБА_4.- довіреність НОМЕР_2.

Від 

ДП „Одесазерно”: Андрейцева О.М.- довіреність №1

від 01.12.2005р.

Суть спору: Позивачі,

Фізичні особи - підприємціОСОБА_1. та ОСОБА_2, звернулися до господарського

суду Одеської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, за

участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -

Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України”

„Одесазерно” (далі - ДП „Одесазерно”), про визнання недійсним  договору                            оренди НОМЕР_3,

укладеного 27.12.2002р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 та ДП

„Одесазерно”.

Представник позивачів позовну заяву

підтримує,  наполягає на задоволенні

позову .

Відповідач - Підприємець ОСОБА_3

проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.  

В ході розгляду справи змінено

правовий статус третьої особи по справі - ДП „Одеса зерно” та визнано його

відповідачем по справі. ДП „Одесазерно” проти позову не заперечує.

З метою повного та всебічного

розгулу справи, до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивачів,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору судом залучено Державну

акціонерну компанію  (далі-ДАК) „Хліб

України”. Третя особа про місце та час судових засідань був повідомлений належним

чином, але, представник  третьої особи до

суду не з'являвся, своїх міркувань щодо позову до суду не надав. За таких

обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до

ст.75 ГПК України.                     

У розгляді справи оголошувалась

перерва відповідно до ст.77 ГПК України.

Розглянувши  у відкритому судовому засіданні матеріали

справи, заслухавши  пояснення

представників сторін, суд встановив:

На даний  час гр..гр.ОСОБА_1. та ОСОБА_2 є

власниками  нежитлових приміщень: літ.”А”

-приміщення №№1-13; літ „К”- приміщення №№1-4; літ.”Л”- приміщення №1; літ.

„Г,Д” -приміщення №№1-17; літ.”Ж”- приміщення №№1-4; загальною площею 6692,3

кв.м, що розташовані  АДРЕСА_1. Даний

факт підтверджується  договором

купівлі-продажу від 05.12.2006р., Витягом НОМЕР_3 про реєстрацію права

власності на нерухоме майно від 05.12.2006р., Витягом з Державного реєстру

право чинів НОМЕР_4. Зазначений об'єкт був придбаний ними з метою здійснення

підприємницької діяльності, так як придбане майно уявляє собою складські

приміщення.

В ході здійснення права власності ,

позивачам стало відомо, що  27  грудня 

2002р. між ДП „Одесазерно” (орендодавець) та Підприємцем ОСОБА_3

(Орендар)   був укладений договір оренди

НОМЕР_3 , згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове

платне користування орендоване майно площею 7090 кв.м, розміщене АДРЕСА_1, що

знаходиться на балансі ДП.  Майно

передається в оренду з метою здійснення підприємницької діяльності. Строк дії

Договору - 10 років , з 01.01.2003р. до 01.01.2012р. включно (п.10.1 Договору).

28 грудня 2002р. Сторони уклали

Додаткову угоду №1 до Договору від 27.12.2002р. НОМЕР_3, якою визначили, що з

28.12.2002р. розмір орендної плати складає 15 386 грн. 10 коп., до складу якої

входить вартість наданих Орендодавцем послуг, та Орендодавець дозволив Орендарю

укладання окремих договорів на поставку електропостачання, води та інше.

30 грудня 2002р. сторони уклали

Додаткову угоду №2 до Договору від 27.12.2002р. НОМЕР_3, якою визначили, що при

укладанні та виконанні цього договору оренди сторони не керуються Законом

України „Про оренду державного та комунального майна”. 

03 січня 2003р. сторони за

договором підписали Акт приймання-передачі житлового приміщення в оренду згідно

з Договором НОМЕР_3.

Позивачі вважають, що даний договір

має бути визнаний недійсним, посилаючись на таке:  об'єкт оренди - не житлові приміщення,

розташовані АДРЕСА_1 , що знаходилися на балансі ДП „Одесазерно”, на момент

укладення Договору були державною власністю, тому, оскаржуваний Договір оренди

мав відповідати вимогам Закону України „Про оренду державного та комунального

майна”, зокрема містити такі істотні умови, передбачені ст.10 Закону, як:

орендна плата з урахуванням індексації, відновлення орендованого майна та умови

його повернення, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки

сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. На думку

позивачів, дані істотні умови відсутні у оскаржуваному договорі, що є підставою

вважати Договір таким, що не відповідає вимогам законодавства, що діяло на

момент укладення Договору.

Крім того, позивачі зазначили, що

оскаржуваний Договір не відповідає умовам типового договору оренди

індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до

державної власності, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від

23.08.2000р. №1774.

На підставі зазначеного, позивачі

вважають, що Договір НОМЕР_3 від 27.12.2002р. має бути визнаний недійсним на

підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Позивачі також зазначили, що

відповідно до п.3.7.3. Статуту ДП „Одесазерно” має право здійснювати будь-які

угоди з майном ДАК „Хліб України”, що знаходиться на балансі ДП  тільки з дозволу Компанії. На думку

позивачів, дозволу Компанії на укладення Договору  або погодження Договору при його укладенні з

Компанією не відбулося.

Відповідач - ДП „Одесазерно” проти

позову не заперечує, посилаючись на те що договір був укладений без погодження

із Компанією, без урахування вимог Закону України „Про оренду державного та

комунального майна”. Крім того, на момент укладення договору об'єкт оренди

знаходився у податкові заставі  і згоди

ДПІ Суворовського району м. Одеси на передачу цього майна в оренду отримано не

було.

Відповідач також  звернув 

увагу суду на те, що представником підприємця ОСОБА_3 у даній справі є

ОСОБА_4.- колишній директор ДП „Одесазерно”, якій підписував оскаржуваний

Договір оренди НОМЕР_3 від 27.12.2002р.

Відповідач - Підприємець ОСОБА_3

проти позову заперечує, посилаючись на те, що правовідносини між сторонами

за  оскаржуваним Договором не регулюються

Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, про що зазначено

у Додатковій угоді №2 до Договору НОМЕР_3. 

Крім того, згідно висновку науково-практичної експертизи Інституту

держави і права ім. В.М.Корецького НАН України 

орендні відносини , які виникли між підприємствами ДАК „Хліб України” та

суб'єктами господарювання  зазначеним

Законом не регулюються.

Відповідач також зазначив, що

укладення договорів передбачено п.5.4. Статуту ДП „Одесазерно”, згідно якого

директор укладає в Україні та за кордоном договори та інші угоди від імені

підприємства, а п.3.7.3. Статуту передбачено лише виконання умов договору з

дозволу Компанії.     

Розглянув матеріали справи, суд

доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог  за таких підстав:   

Відповідно до ст. 15 Цивільного

кодексу України  кожна особа має право на

захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або

оспорювання. Згідно ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до

суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту права є визнання правочину недійсним.

Як вбачається з матеріалів

справи,  позивачі є власниками  нежитлових приміщень: літ.”А” -приміщення

№№1-13; літ „К”- приміщення №№1-4; літ.”Л”- приміщення №1; літ. „Г,Д”

-приміщення №№1-17; літ.”Ж”- приміщення №№1-4; загальною площею 6692,3 кв.м, що

розташовані  АДРЕСА_1. Даний факт

підтверджується  договором

купівлі-продажу від 05.12.2006р., Витягом НОМЕР_3 про реєстрацію права власності

на нерухоме майно від 05.12.2006р., Витягом з Державного реєстру правочинів

НОМЕР_4. і не заперечується відповідачами 

по справі.  Зазначений об'єкт був

придбаний ними з метою здійснення підприємницької діяльності, так як придбане

майно уявляє собою складські приміщення, що не суперечить ст.320 Цивільного

кодексу України. 

Згідно ст.319 Цивільного кодексу

України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний

розсуд. Власність зобов'язує.

За таких обставин, позивачі

правомірно звернулися до суду з даним позовом.

        Як вбачається з матеріалів справи, ДП

„Одесазерно”, згідно Статуту в редакції 2001р., зареєстрованої Ленінською

райадміністрацією Одеського міськвиконкому 18.01.2002р., є дочірнім

підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України”, яка є його

засновником. Відповідно до п.4.3. Статуту 

Майно Компанії передається 

підприємству в користування. Підприємство має право вчиняти щодо майна

Компанії будь-які дії тільки з дозволу Компанії. Майно, що набуте Підприємством

в результаті власної господарської діяльності 

належить Компанії на праві власності. 

Підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, вчиняючи

будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству і цьому Статуту.

Відповідно до п.5.1. Статуту

Управління Підприємством здійснюють Компанія, уповноважена особа за

довіреністю, директор Підприємства. 

Директор діє від імені Підприємства без довіреності (п.5.5.Статуту).

Згідно п.5.4. Статуту директор, зокрема, укладає в Україні та за кордоном

договори та інші угоди від імені Підприємства відповідно до Статуту та

Положення про порядок укладення, затвердженого Компанією.

Отже, з зазначеного вбачається, що

Договір оренди НОМЕР_3 від 27.12.2002р. мав бути укладений з дозволу Компанії

або мав бути погоджений з Компанією.

Відповідно до Закону України „Про

власність” , що діяв на момент укладення оскаржуваного Договору оренди НОМЕР_3

від 27.12.2002р., лише власник на свій розсуд володіє, користується та

розпоряджається належним йому майном. Передача майна в орендне довгострокове

користування є розпорядженням майном, тому, вимоги п.4.3. Статуту ДП

„Одесазерно” не суперечать  вимогам  законодавства, що діяло на момент укладення

Договору.

Згідно ст.48 Цивільного кодексу

України, яка кореспондується з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсною

є угода, що не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, Договір оренди

НОМЕР_3 від 27.12.2002р. був укладений як з порушенням вимог законодавства, так

і з порушенням п.4.3. Статуту ДП „Одесазерно”, що є підставою для визнання

такого договору недійсним.

Що стосується посилання відповідача

- Підприємця ОСОБА_3 на наявність 

висновку науково-практичної експертизи Інституту держави і права

ім..В.М.Корецького НАН України , згідно якого 

орендні відносини, які виникли між підприємствами ДАК „Хліб України” та

суб'єктами господарювання  зазначеним

Законом не регулюються, то з цього приводу слід зазначити, що у даному висновку

мова йде про визначення юридичного статусу конкретної юридичної особи -

дочірнього підприємства ДАК „Хліб України” -Київського інституту хлібопродуктів

та розповсюдження Закону України „Про оренду державного та комунального майна”

конкретно на орендні відносини цих суб'єктів. За таких обставин, не можна

застосовувати даний висновок до всі орендних відносин, які виникли між

підприємствами ДАК „Хліб України” та суб'єктами підприємницької

діяльності. 

При цьому, слід зауважити, що

згідно довідки НОМЕР_5 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств

та організацій України  ДП „Одесазерно”

належить до державної власності .

Згідно п.4 Прикінцевих та

перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з

01.01.2004р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності

Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав

і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.216 Цивільного

кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що

пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину  кожна із сторін зобов'язана повернути  другій стороні в натурі все, що вона одержала

на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема

тоді, коли одержане полягає у користуванні майном - відшкодувати вартість того,

що одержано за цінами , що існують на момент відшкодування. 

У даному  спорі мова йде саме про визнання недійсним

провочину, за яким одержане однією із сторін полягає у користуванні майном,

отже, питання щодо правових наслідків недійсності  Договору оренди НОМЕР_3 від 27.12.2002р.

мають визначити позивачі по справі, тому у даній справі воно н

розглядається.    

Судові витрати по сплаті держмита

та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покласти на

відповідачів  відповідно до ст..ст.44.49

ГПК України.

                                   Керуючись

ст.ст. 44.49,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Фізичних осіб -

підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_1-задовольнити 

.

2. Визнати  недійсним договір оренди  НОМЕР_3  

від 27.12. 2002р., укладений між Дочірнім підприємством Державної

акціонерної компанії „Хліб України„ „Одесазерно” та Фізичною особою

-підприємцем ОСОБА_3.

3.Стягнути з Дочірнього

підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України „ „Одесазерно” (м.

Одеса, вул. Балтська дорога, 2, код 30704295, р\р 2600803290163 в АКБ

„Правексбанк” м. Київ, МФО 321983)  на

користь Фізичної особи -підприємця 

ОСОБА_1(АДРЕСА_2, код НОМЕР_6) витрати по сплаті державного мита у сумі

42 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 29 грн. 50 коп.

4. Стягнути з Дочірнього

підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України „ „Одесазерно” (м.

Одеса, вул. Балтська дорога, 2, код 30704295, р\р 2600803290163 в АКБ

„Правексбанк” м.Київ, МФО 321983)  на

користь Фізичної особи -підприємця 

ОСОБА_2  (АДРЕСА_3, код НОМЕР_7)

витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ

судового процесу у сумі 29 грн. 50 коп.

5. Стягнути з Фізичної особи

-підприємця   ОСОБА_3 (АДРЕСА_4, код

НОМЕР_8) на користь Фізичної особи -підприємця 

ОСОБА_1(АДРЕСА_2, код НОМЕР_6) витрати по сплаті державного мита у сумі

42 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 29 грн. 50 коп.

6. Стягнути з Фізичної особи

-підприємця   ОСОБА_3 (АДРЕСА_4, код

НОМЕР_8) на користь Фізичної особи -підприємця 

ОСОБА_2  (АДРЕСА_3, код НОМЕР_7)

витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ

судового процесу у сумі 29 грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

           Накази видати після набрання

рішенням законної сили.

                                   Рішення

підписане 10 липня 2007р.

                Суддя