Рішення

від 29.01.2019 по справі 1340/4449/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/4449/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Колодій О.Р.,

за участю:

представники позивача Репецький В.В.,

представник відповідача Павліш О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТАНАЇС-ЛТД" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "ТАНАЇС-ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "ТАНАЇС-ЛТД") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівської області, у якому згідно уточненнях позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати рішення від 30.10.2014 № 38 про анулювання реєстрації платника єдиного податку товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНАЇС-ЛТД" (код ЄДРПОУ 20852656).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішення контролюючого органу по анулюванню реєстрації платника єдиного податку та виключенню позивача з реєстру платників єдиного податку прийняте всупереч вимогам податкового законодавства, без дотримання порядку та не в спосіб передбачений законодавством, зокрема реєстрацію платника єдиного податку анульовано шляхом виключення позивача з реєстру платників єдиного податку без проведення перевірки та складання акту. Також, звертає увагу, що позивачем не було порушено вимог п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України. Стверджує, що товариство належним чином сплачувало свої податкові зобов'язання платника єдиного податку ІІІ групи у порядку та строки, що визначенні чинним законодавством як до 01.10.2014 та і після, оскільки про анулювання реєстрації платника єдиного податку товариству не було відомо.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 19.11.2018 (вх. № 37065).

У судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ТОВ "ТАНАЇС-ЛТД" зареєстроване як юридична особа та з 01.01.2012 зареєстроване в органах ДФС платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку № 060421 (спрощена система оподаткування, ІІІ група 5%).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Львівській області від 30.10.2014 № 38 анульовано реєстрацію позивача як платника єдиного податку. Підставою зазначено: наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що підтверджено карткою особового рахунку (КОР) платника податку. Розмір податкової заборгованості на дату складання рішення 10967,49 грн, що відповідно до абзацу 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України є підставою для анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку. Датою анулювання є 30.09.2014.

Позивач вважає, що анулювання реєстрації платника єдиного податку прийняте з порушенням норм податкового законодавства, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України, який при вирішенні справи застосовується в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року.

Згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадку передбаченому пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу тобто, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Згідно з абз. 8 п.п. 298.2.3. п. 298.2. ст. 298 ПК України платник єдиного податку зобов'язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Положеннями п. 299.11. ст. 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Аналогійний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права висловив Верховний Суд в постанові від 15.05.2018 у справі № 813/676/17.

Проте, судом встановлено, що жодної перевірки ТОВ "ТАНАЇС-ЛТД" контролюючим органом проведено не було та, відповідно не було складено акту про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Спірне рішення від 30.10.2014 № 38 про анулювання реєстрації платника єдиного податку було прийняте контролюючим органом на підставі картки особового рахунку (КОР) платника податку, а не на підставі акта перевірки, як встановлено в п. 299.11 ст. 299 ПК України.

Разом з тим суд звертає увагу, що у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2018 у справі № 857/1191/18 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Танаїс-ЛТД про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, встановлено, що згідно із долучених до апеляційної скарги платіжних доручень, такі датовані 2014 роком та одне - 12 січня 2015 року, тобто сплата податкових зобов'язань з єдиного податку - юридичної особи була вчинена Товариством ще як до дати подання позову ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області до суду (09 квітня 2015 року), так і до дати розгляду справи в суді першої інстанції (28 квітня 2015 року). Колегія суддів звертає увагу, що такі платіжні доручення не отримали оцінки судом першої інстанції, тоді як наявність або відсутність у платника податкового боргу, підстав та податкового звітного періоду, за який він виник, виконання платником податків свого податкового обов'язку щодо своєчасної сплати податкових зобов'язань та правомірність застосування до нього штрафних санкцій, застосованих за несвоєчасну сплату сум податкових зобов'язань, відповідно до ст. 138 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваного судового рішення) входять до предмету доказування при розгляді судом адміністративного позову про стягнення сум податкового боргу. З аналізу представлених відповідачем до апеляційного розгляду доказів колегія суддів зазначає, що такі спростовують доводи ДПІ щодо наявності у відповідача податкового боргу зі сплати єдиного податку у сумі, за стягненням якої було подано позовну заяву.

Як передбачено ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, суд звертає увагу на відсутність взагалі будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких відповідачем встановлено наявність у позивача податкового боргу.

Таким чином, судом встановлено, що на момент прийняття оскарженого рішення у позивача був відсутній податковий борг, а відтак відсутня передбачена абзацом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України необхідна умова для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку - існування податкового боргу в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Враховуючи зазначене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що контролюючий орган при прийнятті рішення від 30.10.2014 № 38 про анулювання реєстрації платника єдиного податку діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а тому зазначене рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ТОВ "ТАНАЇС-ЛТД" судовий збір у розмірі 1762,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 6, 14, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області від 30.10.2014 № 38 про анулювання реєстрації платника єдиного податку товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНАЇС-ЛТД" (код ЄДРПОУ 20852656).

3. Судовий збір в розмірі 1762,00 грн присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНАЇС-ЛТД" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.02.2019.

Суддя Костецький Н.В.