Рішення

від 06.02.2019 по справі 1340/5729/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5729/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області,

про скасування постанови

ВСТАНОВИВ :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Військової частини НОМЕР_1 про скасування постанови від 12.11.2018 року № ВП 56367515.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.03.2018 року Львівським окружним адміністративним судом було винесено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення військовослужбовцю, яким зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 19.06.2017 по 20.07.2018; на вказане рішення військовою частиною було подано апеляційну скаргу 26.04.2018 року, але не дивлячись на те, що рішення оскаржується 06.07.2018 року було відкрито виконавче провадження № 56367515. Після отримання Військовою частиною НОМЕР_1 постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження представник військової частини звернувся до Франківського ВДВС із письмовою заявою про зупинення виконавчого провадження № 56367515 від 12.07.2018 року. Про результати розгляду заяви про зупинення виконавчого провадження військова частина до 26.11.2018 року не повідомлялась, жодні постанови на адресу військової частини не надходили. З моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (06.07.2018) і до моменту направлення військовою частиною документів про добровільне виконання рішення суду (документи направлені 08.11.2018, а постанова про стягнення виконавчого збору від 12.11.2018 року на адресу Військової частини НОМЕР_1 надійшла 19.11.2018) державний виконавець у даному виконавчому провадженні не вчиняла жодних дій. Позивач стверджує, що державний виконавець порушив вимоги ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» та не виконав законні вимоги представника військової частини щодо зупинення виконавчого провадження, не дотримався вимог п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», не зазначив у постанові про відкриття виконавчого провадження № 56367515 щодо сплати виконавчого збору та його розміру. Позивач покликається на те, що державним виконавцем при обчисленні виконавчого збору застосовано невірно норму права в частині обрахунку виконавчого збору: застосовано ч.3 ст. 27 Закону «Про виконавче провадження», а не ч.2 ст. 27 вказаного закону (10% суми, що підлягає примусовому стягненню).

Згідно ухвали від 14.12.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, підготовче засідання призначено на 10.01.2019.

Франківський відділ державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області подав відзив на позовну заяву від 03.01.2018 року № 125, у якому зазначає, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 56367515 з примусового виконання виконавчого листа № 813/290/18, виданого 02.05.2018 Львівським окружним адміністративним судом, згідно якого зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 19.06.2017 по 20.07.2017. Судове рішення набрало законної сили 24.04.2018. 06.07.2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та скеровано боржнику та стягувачу до відома. Відповідно до ч.3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника фізичної особи і у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи. Державним виконавцем 12.11.2018 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП 56367515, у якій вказано стягнути з боржника юридичної особи виконавчий збір у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, а саме: у розмірі 14892 грн. Відповідач стверджує, що постанова про стягнення виконавчого збору від 12.11.2018 року відповідає вимогам, передбаченим ч.3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

10.01.2019 згідно протокольної ухвали закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 07.02.2019. У судовому засіданні 07.02.2019 року оголошувалась перерва до 16.00.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року у справі № 813/290/18 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), що проживає за адресою: АДРЕСА_2 грошове забезпечення з 19.06.2017 по 20.07.2017.

На виконання рішення видано 02.05.2018 виконавчий лист № 813/290/18.

Згідно постанови державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Калинець Х.Р. від 06.07.2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 56367515 з виконання вищезазначеного виконавчого листа, у якій вказано, що боржнику необхідно виконати рішення протягом 10 робочих днів, а саме: до 20.07.2018.

Військова частина НОМЕР_1 оскаржила рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року, згідно ухвали від 13.06.2018 року відкрито апеляційне провадження № 876/3742/18.

З покликанням на те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 у справі № 813/290/18 не набрало законної сили позивач звернувся до державного виконавця з заявою, у якій просив зупинити виконавче провадження ВП № 56367515. Заяву отримано 12.07.2018 року, про що зроблено відмітку на заяві.

Виконавче провадження не було зупинено.

Львівським апеляційним адміністративним судом 23.08.2018 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі №813/290/18 без змін. (постанова №876/3742/18).

Військова частина НОМЕР_1 оскаржила вказане рішення у касаційному порядку. Верховним судом згідно ухвали від 04.10.2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 813/290/18. Ухвалу направлено військовій частині відповідно до листа Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 08.10.2018 № 813/290/18/32529/18 (провадження № К/9901/62717/18) та отримано 16.10.2018.

Як видно з довідки б/н, виданої командиром ВЧ НОМЕР_1 , рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року у справі № 813/290/18 виконано 29.10.2018 року, ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення за період з 19.06.2017 по 20.07.2017 в сумі 5439,76 грн. та з відрахуванням належних податків та зборів сума 5358,16 грн. 29.10.2018 року перерахована на його картковий рахунок.

Про виконання рішення суду державний виконавець повідомлений позивачем листом № 3789 від 07.11.2018 (вх. № 8782/01-19110).

12.11.2018 року державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у ВП № 56367515, згідно якої вирішено стягнути з боржника ВЧ НОМЕР_1 виконавчий збір у розмірі 14892 грн. (чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати).

Не погодившись з вказаною постановою Військова частина НОМЕР_1 оскаржила її до суду.

Згідно ст.1 Закону України від 02.06.2016, № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статей 40, 42 Закону передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною 3 статті 40 Закону унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини 9 статті 27 Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Аналіз вищенаведених норм Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

З матеріалів виконавчого провадження №56367515 встановлено, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом №813/290/18 виданим 02.05.2018, оскільки Військова частина НОМЕР_1 виконала рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року добровільно після набрання ним законної сили та отримання ухвали Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 04.10.2018 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 813/290/18.

Суд не приймає до уваги зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк для добровільного виконання боржником рішення суду до 20.07.2018 року, оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду у зазначений строк не набрало законної сили, а отже, і постанова про відкриття виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно.

Як вказано вище, позивач звертався до державного виконавця з заявою від 12.07.2018 про зупинення виконавчого провадження ВП № 56367515 з покликанням на те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 у справі № 813/290/18 не набрало законної сили, однак, виконавче провадження не було зупинено.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердила, що жодних дій з примусового виконання виконавчого листа № 813/290/18 державним виконавцем не здійснювалось з огляду на подання заяви про зупинення виконавчого провадження, а про розгляд справи апеляційним судом відділ державної виконавчої служби дізнався з листа боржника про виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Суд відхиляє покликання позивача на невірне зазначення в оскаржуваній постанові розміру виконавчого збору з огляду на те, що встановлено інші підстави для її скасування та враховуючи зміст виконавчого документа (згідно рішення суду та виконавчого листа Військову частину НОМЕР_1 було зобов`язано здійснити дії щодо виплати грошового забезпечення, а не стягнуто певну суму коштів).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем позовні вимоги не спростовані.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задоволити повністю. Скасувати постанову Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення виконавчого збору від 12.11.2018 ВП № 56367515.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити повністю.

Скасувати постанову Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення виконавчого збору від 12.11.2018 ВП № 56367515.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79044, м. Львів, вул. Конотопська, 6/8, ЄДРПОУ 35009269) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 1762 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Крутько О.В.