Рішення

від 07.02.2019 по справі 910/16250/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2019Справа № 910/16250/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

За позовом Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"

До Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа"

про стягнення 4 519,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

04.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" до Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" про стягнення 4 519,26 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.01.2018 між сторонами було укладено договір № 3 щодо проведення незалежної оцінки. Умовами договору визначено, що відповідач розпочинає виконання своїх договірних зобов'язань після отримання від позивача оплати вартості послуг. Також договором передбачений строк завершення надання послуг та пред'явлення позивачу звіту про оцінку та акту здачі-приймання наданих послуг не пізніше ніж через 31 календарний день від отримання оплати. Платіжним дорученням № 3396 від 16.01.2018 позивачем здійснено 100% оплату послуг, яка склала 3 000,00 грн., проте відповідачем свої зобов'язання за договором не виконано. Враховуючи викладене, позивач звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідача 4 519,26 грн., з яких 3 000,00 грн. становить сума боргу, 597,00 грн. пеня, 63,19 грн. інфляційні втрати, 49,07 грн. - 3% річних, 600 штрафу у розмірі 20% вартості послуг, 210,00 грн. штрафу у розмірі 7% за прострочення понад тридцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/16250/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 10.12.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103048295545 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01133, м. Київ, вул. Кошиця, 9-б, кв. 18.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 10.12.2018, надіслану за адресою 01133, м. Київ, вул. Кошиця, 9-б, кв. 18, отримав 17.12.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103048295545, а отже відповідач мав подати відзив до 03.01.2019 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 10.12.2018 станом на 07.02.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.01.2018 між Державним підприємством "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (далі - позивач, замовник) та Товарною біржею "Українська універсальна товарна біржа" (далі - відповідач, виконавець) укладено договір щодо проведення незалежної оцінки № 3 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з незалежної оцінки майна Кіровоградської обласної філії державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції": майно (відповідно до наданого переліку у додатку 1), що є у власності державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" та розташоване за адресою: м. Кропивницький, вул. Покровська, 8 (далі - об'єкт оцінки).

Згідно додатку 1 до договору предметом оцінки є наступне майно:

1. Автомобіль CTRY AMULET, д/н АА7249РХТА, 2008 року випуску.

2. Автомобіль ВАЗ 21043, д/н АА7246РХ, 2000 року випуску.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором послуги не надав, в зв'язку з чим позивач вимагає повернути сплачені ним за послуги кошти в сумі 3 000,00 грн., а також нараховані інфляційні втрати в сумі 63,19 грн. та 3% річних в сумі 49,07 грн. Також за несвоєчасне надання послуг позивач просить стягнути пеню в сумі 597,00 грн., 600 штрафу у розмірі 20% вартості послуг, 210 грн. штрафу у розмірі 7% за прострочення понад тридцять днів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна договору та загальна вартість послуг, що підлягає оплаті замовником складає 3 000,00 грн.

Згідно з п. 2.2 договору замовник здійснює оплату вартості наданих послуг (передбаченої п. 2.1 договору) на поточний рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи позивач згідно платіжного доручення № 3396 від 16.01.2018 перерахував відповідачу кошти в сумі 3 000,00 грн. (в призначенні платежу вказано - оплата за оцінку згідно рахунку № 3 від 12.01.2018).

Згідно з п. 3.1 договору виконавець розпочинає виконання своїх договірних зобов'язань після отримання від замовника оплати вартості послуг, згідно з п. 2.2 договору і повного пакету документів, передбаченого національними стандартами і чинними нормативно-правовими актами в сфері оцінки майна та майнових прав для проведення оцінки об'єкту.

Відповідно до п. 3.2 договору строк завершення надання послуг в повному обсязі, передбаченому жданим договором, і представлення замовнику звіту про оцінку не пізніше ніж через 31 календарний день від дати виконання умов, передбачених п. 3.1 договору.

З огляду на те, що оплата позивачем здійснена 16.01.2018, то відповідач мав надати послуги в строк до 16.02.2018 включно.

Згідно з п. 5.1 договору по закінченню надання послуг виконавець передає замовнику звіт про оцінку, оформлений у встановленій формі у кількості - 3 примірника.

Відповідно до п. 5.2 договору після надання послуг, одночасно з передачею звітів про оцінку, виконавець направляє замовнику акт здачі-приймання наданих послуг в двох примірниках. Замовник в свою чергу зобов'язується підписати даний акт або направити мотивовану відмову від його підписання протягом 5 робочих днів з моменту отримання.

Згідно з п. 5.3 договору в разі якщо виконавець не отримав актів приймання-передачі наданих послуг підписаних замовником протягом 5 днів з моменту їх передачі замовнику або мотивованої відмови, надані за цим договором послуги вважаються виконаними в повному обсязі з відповідною якістю і сторони не мають претензій одна до другої.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять жодних доказів надання послуг відповідачем за договором, зокрема відсутні підписаний сторонами акт здачі-приймання наданих послуг або складений відповідачем акт здачі-приймання наданих послуг разом з доказами надіслання його позивачу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 8 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 19.06.2018 на адресу відповідача (м. Київ, вул. Кошиця, 9-б, кв. 18) направив рекомендованою кореспонденцією № 0319004030490 претензію № 1073 від 19.06.2018 з вимогою повернути сплачені за договором кошти в сумі 3 000,00 грн.

Проте конверт з претензією № 1073 від 19.06.2018 був 05.07.2018 повернутий на адресу позивача поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день (05.07.2018) невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу претензії № 1073 від 19.06.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже відповідач мав повернути позивачу грошові кошти у строк до 12.07.2018 включно, що здійснено відповідачем не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3 000,00 грн. коштів, сплачених за послуги, які фактично надано не було.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки послуги не надав та кошти не повернув, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язань.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 597,00 грн., 7 % штрафу за прострочення зобов'язання щодо надання послуг понад 30 днів у сумі 210,00 грн., 20 % штрафу від вартості невиконаних послуг у сумі 600,00 грн. та матеріальні втрати у вигляді інфляційної складової боргу у сумі 63,19 грн. та 3 % річних у сумі 49,07 грн.

Зазначені штрафні та фінансові санкції були нараховані позивачем за порушення зобов'язання.

Разом з тим, слід зазначити, що заявлені позивачем нарахування можуть бути застосовані лише у тому випадку, коли замовник погодився прийняти послуги та не відмовляється від виконання зобов'язання, при цьому очікує на належне надання послуг відповідачем. Натомість, у даному випадку позивач відмовився від подальшого надання відповідачем послуг, у зв'язку з чим просив повернути йому попередню оплату. Отже, у разі відмови замовника від надання послуг та їх прийняття, правові наслідки у вигляді стягнення пені та штрафу у цьому випадку не застосовуються, оскільки у виконавця відсутній обов'язок виконувати зобов'язання, а відповідно і нести відповідальність у вигляді неустойки за порушення строків надання послуг. Аналогічну позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 19 лютого 2014 року по справі № 908/2603/13.

Також необгрунтованими є нарахування позивача відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, на підставі якої він звертається до суду з такою вимогою, оскільки норма вказаної статті застосовується у разі виникнення між сторонами грошового зобов'язання , проте, зобов'язання у відповідача виникло не грошове, а з приводу надання послуг з оцінки за договором. До того ж, як вже зазначалось, позивач відмовився від цього негрошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 597,00 грн.,

7 % штрафу за прострочення зобов'язання щодо надання послуг понад 30 днів у сумі 210,00 грн., 20 % штрафу від вартості невиконаних послуг у сумі 600,00 грн. та матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу у сумі 63,19 грн. та 3 % річних у сумі 49,07 грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, позов ДП "Державний центр" підлягає задоволенню лише в частині стягнення попередньої плати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" до Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" про стягнення 4 519, 26 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" (01133, м. Київ, вул. Кошиця, 9-б, кв. 18, код ЄДРПОУ 31759770) на користь Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 6а, код ЄДРПОУ 39394238) попередню оплату у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 169 (одна тисяча сто шістдесят дев'ять) грн. 66 коп.

В іншій частині в позові відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 07.02.2019.

Суддя Трофименко Т.Ю.