Рішення

від 06.02.2019 по справі 914/2111/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2019 Справа №914/2111/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., за участю секретаря судового задання ОСОБА_1, розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» , с. Черляни, Городоцький район, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Буд» , м. Яворів, Яворівський район, Львівська область,

предмет позову: стягнення 42 867,43 грн.,

підстава позову: порушення виконання зобов'язань по договору №545861 від 01.06.2018 року,

за участю представників:

позивача : ОСОБА_2 - представник на підставі доручення б/н від 03.01.2019 року,

відповідача: не з'явився.

ПРОЦЕС

13.11.2018 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Буд» про стягнення 42 867,43 грн.

Ухвалою суду від 19.11.2018 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 10.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвала про відкриття провадження отримана позивачем 21.12.2018 року, відповідачем - 18.12.2018 року, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відводів складу суду сторонами не заявлено. Відзиву у визначений законом і судом строк відповідачем не подано.

У судовому засіданні 10.01.2019 року у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 23.01.2019 року. Ухвала суду про відкладення розгляду справи надіслана на адресу відповідача, однак, конверт повернувся на адресу суду 24.01.2019 року з відміткою пошти інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення .

У судовому засіданні 23.01.2019 року відповідач повторно не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надіслання ухвали на відому суду адресу, за якою ухвала про відкриття провадження отримана адресатом. Судом відкладено розгляд справи, про що повідомлено відповідача шляхом надіслання відповідної ухвали від 23.01.2019 року.

01.02.2019 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

У судове засідання 06.02.2019 року з'явився представник позивача, озвучив та підтримав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, заявив усне клопотання про поновлення строку для подання доказу, долученого до клопотання від 01.02.2019 року. Судом без виходу до нарадчої кімнати задоволено усне клопотання про поновлення строку на подання доказу - рахунку-фактури від 31.07.2018 року.

Відповідач повторно явки представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надіслання ухвали на відому суду адресу. Докази вручення чи невручення до суду на час судового засідання не повернулися, проте згідно з відстеженням пересилання поштових відправлень за поштовим ідентифікатором 7901412245787 (згідно з реєстром поштових відправлень суду за 24.01.2019 року) кореспонденція отримана особисто 30.01.2019 року за місцем обслуговування.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, та отримав ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відтак, відповідач повідомлений про відкриття провадження у даній справі, проте, своїми процесуальними правами не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав, інших заяв, клопотань не заявляв. Наступну кореспонденцію суду відповідач не отримував, зокрема, конверт з ухвалою від 10.01.2019 року повернувся до суду з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення . Враховуючи наведене, а також обмеження розгляду справи по суті строком, встановленим законом, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за участю представника, що з'явився, та за відсутності представника відповідача, що повторно не забезпечив явку представника у судове зсідання та не повідомив причин неявки.

У судовому засіданні 06.02.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки. Так, позивач стверджує, що на виконання умов договору здійснив поставку покупцеві товару на загальну суму у розмірі 46 319,98 грн., що підтверджується видатковою накладною. Станом на 01 листопада 2018 року покупець не здійснив оплати за отриманий товар у повному обсязі, а сплатив лише 13 089,39 грн. Відтак, несплаченими залишаються 33 230,59 грн. У зв'язку з допущенням прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем також заявлено до стягнення пеню в розмірі 2 758,58 грн., штраф 6 646,11 грн., 3% річних - 232,15 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, доказів на спростування заявлених вимог не надав, доказів сплати боргу також не представив.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.06.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Благо-Буд» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) уклали договір поставки №545861, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п.1.1).

Предметом договору є поставка запасних частин до транспортних засобів за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника (п.1.2).

Згідно з п.1.4 договору підтвердженням факту узгодження сторонами найменувань, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації, в розумінні ст.266 Господарського Кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.072018 року сторонами підписано видаткову накладну FTV00101558/18 на підставі замовлення 000234549/18, договору №545861 від 01.06.2018 року, що свідчить про поставку покупцю товару - шини 385/65R22,5 TR 692 160 J/158L в кількості 6 штук на загальну суму 46 319,98 грн., та відповідає рахунку-фактурі постачальника № 000234549/18 від 31.07.2018 року.

Згідно з банківськими виписками за період 10.08.2018 року, 10.09.2018 року ТзОВ Благо-Буд сплатило ТзОВ КПП-Центр 3 000,00 грн. та 10 000,00 грн. з призначенням платежу оплата за автозапчастини згідно рах. № 000234549/18 від 31.07.2018 року .

Докази сплати решти коштів у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України).

Судом вище встановлено, матеріалами справи підтверджується, відповідачем не спростовано, що 31.07.2018 року позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар, загальною вартістю 46 319,98 грн. Так, видаткова накладна не містить печатки покупця, проте, суд не вважає, що це не підтверджує факту прийняття товару, адже згідно зі ст.58 1 ГПК України використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим; наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Більше того, здійснена поставка відповідачем прийняття та визнана, про що додатково свідчать докази часткової оплати.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з договору, сторони визначили інший строк оплати, а саме погодили, що оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару. Виходячи з наведеного, товар мав бути оплачений у строк до 07.08.2018 року включно.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст.256 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач як покупець здійснив оплату отриманого товару лише частково - на суму 13 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, у зв'язку з чим залишок несплаченої вартості товару становить 33 319,98 грн. Однак, позивач стверджує, що заборгованість становить 33 230,59 грн. і саме таку суму заявляє до стягнення.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, суд зазначає, що з 08.08.2018 року відповідач вважався таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 46 319,98 грн. Враховуючи оплати в серпні та вересні 2018 року, заборгованість зменшувалась та залишилась незміною в розмірі 33 230,59 грн.

Відтак, враховуючи, що докази оплати заборгованості у розмірі 33 230,59 грн. у матеріалах справи відсутні, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення вказаної суми (оскільки суд не вправі виходити за межі заявлених позивачем вимог) підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.6.1 договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Розрахунок пені здійснено позивачем за період 08.08.2018 року-01.11.2018 року на суму заборгованості - 33 230,59 грн., хоча, як зазначалося вище, сума заборгованості на дату виникнення прострочення була більшою. Попри це, суд не вправі виходити за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені (п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ). Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що така порахована правильно та вимога про її стягнення у розмірі 2 758,58 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Договором (п.6.3) сторони також погодили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи доведеність прострочення виконання зобов'язання на суму 33 230,59 грн., яке тривало з 11.09.2018 року (оскільки після 10.09.2018 року оплати не здійснювались), тобто, до початку подання позову понад 30 днів, то позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 6 646,11 грн. Відтак, позовна вимога в цій частині також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просив стягнути 3% річних у розмірі 232,15 грн. Так, згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку, здійсненого позивачем, суд зазначає, що такий здійснено правильно, відтак, вимог про стягнення 232,15 грн. також підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи позивача, враховуючи їх неспростовність відповідачем, суд доходить висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог і наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст.ст.237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Благо-Буд (81000, АДРЕСА_1, код ЄДР 37161914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КПП Центр (81500, Львівська обл., Городоцький район, село Черляни, вулиця Польова, будинок 97, код ЄДР 38169102) 33 230,59 грн. основного боргу, 2 758,58 грн. пені, 6 646,11 грн. штрафу, 232,15 грн. 3% річних, 1 762,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07.02.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.