Ухвала

від 04.02.2019 по справі 916/3095/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3095/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Рога Н. В., розглянув скаргу (вх.№2-309/19 від 22.01.2019р.) Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23; код ЄДРПОУ 38039872) на дії та бездіяльність державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (36000, м.Полтава, провул.Стешенка, буд.6; код ЄДРПОУ 34962946) у справі №916/3095/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія „НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23; код ЄДРПОУ 38039872);

до відповідачів : Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 33494460); Фермерського господарства "КАЛИНОВА ЛЕВАДА" (38733, Полтавська обл.., Полтавський р-н, с. Надержинщина, вул. Миру, 12, код ЄДРПОУ 22519754)

про стягнення

Суб'єкт оскарження: Полтавський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (36000, м.Полтава, провул.Стешенка, буд.6; код ЄДРПОУ 34962946)

За участю представників сторін:

Від позивача (скаржника): ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 03.08.2018р.

Від відповідачів: не з'явився;

Від суб'єкта оскарження: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.02.2018р. у справі №916/3095/17 (суддя Смелянець Г.Є.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено. Солідарно стягнуто з Фермерського господарства "КАЛИНОВА ЛЕВАДА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" штраф у розмірі 1 586 грн. 60 коп., індекс інфляції у розмірі 2 411 грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 1 060 грн. 29 коп., пеню у розмірі 6 417 грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 1 599 грн. 83 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 22 березня 2018р. на виконання вищевказаного рішення видано судові накази.

22 січня 2019р. до суду від ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС» надійшла скарга на дії та бездіяльність державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі- Полтавський РВДВС ГТУЮ у Полтавській області), в якій скаржник просить суд:

визнати дії державного виконавця Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області у виконавчому провадженні №56144142 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17, котрі виразились у винесені Постанови від 29.11.2018 р. про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17 стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» , протиправними, передчасними та незаконними;

визнати недійсною та скасувати Постанову Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 29.11.2018 р. про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018 р. у справі №916/3095/17 стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» ;

визнати за період з 15.11.2018р. по 29.11.2018р. неправомірною бездіяльність державного виконавця Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області у виконавчому провадженні №56144142 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №56144142 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17 із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» ;

зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №56144142 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження» , та котрі були б направлені та свідчили б про перевірку майнового стану та примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17.

Крім того, у вищевказаній скарзі скаржник просить суд стягнути з Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» витрати на правничу допомогу у розмірі 1 620 грн., надану згідно договору №26-12-2018 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.12.2018 р.

В обґрунтування скарги ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС» зазначає, що постановою Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 12.04.2018р. відкрито виконавче провадження №56144142 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17 щодо стягнення з Фермерського господарства "КАЛИНОВА ЛЕВАДА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" штрафу у розмірі 1 586 грн. 60 коп., індексу інфляції у розмірі 2 411 грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 1 060 грн. 29 коп., пені у розмірі 6 417 грн. 53 коп. та судового збору у розмірі 1 599 грн. 83 коп.

Як зазначив скаржник, станом на дату подання скарги наказ Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17 не виконано, а відповідно до офіційних відомостей, що містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, належних, допустимих та об'єктивних виконавчих дій виконавцем не вчинялось. Натомість, 17.01.2019р. на адресу скаржника надійшла постанова Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 29.11.2018р. про повернення наказу стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» .

Скаржник зазначає, що відповідно до офіційних відомостей із ЄДРПОУ щодо Боржника, останній є виробником сільськогосподарської продукції із використанням земельних ділянок, належних йому на праві власності та/або використанні. Але, органом ДВС не враховано та не застосовано положення ст. ст.4, 14, 18 Закону України Про державну статистику . Крім того, враховуючи положення Наказу Державного комітету статистики України від 27 серпня 2008 р. за №296 Про затвердження інструкцій щодо заповнення форм державних статистичних спостережень у галузі сільського господарства , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2008 р. за №877/15568, Закону України «Про виконавче провадження» , Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2832/5 , не здійснено заходи примусового виконання судового рішення щодо направлення запитів до районного (обласного) відділу статистики із вимогою про надання інформації статистичного спостереження сільськогосподарської діяльності Боржника за формами звітності, з метою отримання відповідної інформації.

ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС також зазначає, що відомості, що отримуються від сільської ради не можуть бути єдиними, повними, достовірними та належними доказами. Адже, по-перше, такі дані містять ознаки інформативності, по-друге, чинними законодавством чітко визначено, які органи здійснюють реєстрацію та облік майнового стану (активів) Боржника, надають інформацію щодо даного питання, здійснюють облік такої діяльності у сфері податкового законодавства, земельного, банківського, тощо. Жодні із повноважень, що б могли бути належним та у повному обсязі використані органом ДВС під час виконання рішення суду, чинним законодавством не передбачено (не визначено).

Також, скаржник зазначив, що в даній скарзі періодом оскарження є період з 15.11.2018р. по 29.11.2018р.

При цьому, скаржник зазначає, що Полтавським РВДВС ГТУЮ у Полтавській області не враховано того факту, що, оскільки Боржник зареєстрований як юридична особа до 2012 року, а станом на даний час має місце здійснення та продовження здійснення реформ державних органів, то виявлення рухомого та нерухомого майна Боржника, наявності різного роду форм власності та використання земельних ділянок, має відбуватись шляхом направлення паперових запитів до архіву районного (обласного) відділу БТІ .На думку скаржника, правомірно стверджувати, що не всі дані про активи Боржника перенесені до нових баз, тому, не вчинивши запити до таких установ стверджувати, що у Боржника майна не має, є передчасним, а бездіяльність щодо даного питання є неправомірною.

Податкова ж інформація відносно боржників отримується приватними та державними виконавцями, відповідно до Порядку про надання інформації Державною фіскальною службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, затвердженого наказом Мінфіну та Мінюсту від 13 грудня 2016 р. №3639/5/1085.

ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС зазначає, що відповідно до аналізу ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» об'єктом звернення стягнення є таке майно Боржника як кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Таким чином, наявність у Боржника відповідного майна (майнових прав) та отримання за його рахунок доходів, зокрема, обліковується й Державною фіскальною службою, та зобов'язана бути надана останньою на відповідну законну вимогу державного виконавця.

ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС звертає увагу, що в силу приписів норм Закону України «Про виконавче провадження » та Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, перепон (окрім власного небажання та відвертої бездіяльності), вжити заходи примусового виконання , про які не вперше клопоче Стягувач, у органу ДВС не існує та не існувало й раніше.

Таким чином, скаржник вважає, що викладене свідчить про порушення державним виконавцем Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області принципів неупередженості, своєчасності та повноти проведення виконавчих дій, встановлених нормами Закону України Про виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суддів.

Окрім цього, скаржник зазначив, що витрати, які поніс позивач, сплативши за адвокатські послуги в розмірі 1 620 грн. згідно Договору №26-12-2018 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26 грудня 2018 року адвокату ОСОБА_1 є витратами на професійну правничу допомогу відповідно до ст. 123,126 ГПК України.

При цьому, скаржник просить врахувати, що відповідно до розділу 3 Договору вартість однієї години роботи адвоката складає лише 150 грн., що є втричі меншим розміром від послуг адвокатів відповідного регіону. Відповідно до умов Договору (пункт 3.1.) на адвоката покладаються всі витрати (поштові. комісійні, банківські. транспортні, тощо) по підготовці матеріалів оскарження у відповідності до пункту 1.1. Договору.

ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС також звертає увагу та просить суд врахувати, що заявлений до відшкодування вище розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки, відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), а також, повністю відповідає та не порушує правові позиції з даного питання, що викладені Верховним Судом у таких Постановах як, зокрема: у Постанові від 25 квітня 2018 року у справі №922/3142/17, у Постанові від 02 травня 2018 року у справі №910/22350/16 та у Постанові від 11 червня 2018 року у справі №923/567/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддя ми від 22.01.2019р. скаргу ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС» на дії та бездіяльність державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області у справі №916/3095/17 передано на розгляд судді Рога Н.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2019р. прийнято скаргу ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС» на дії та бездіяльність державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області у справі №916/3095/17 до розгляду та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 04.02.2018р. .

Представник ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС» у судовому засіданні зазначену скаргу підтримує, просить суд її задовольнити.

Представники відповідачів та органу ДВС в судове засідання не з'явилися, міркувань щодо скарги до суду не надходило. За таких обставин, скарга розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ст.165 ГПК України.

Розглянув матеріали скарги, керуючись чинним законодавством України, суд дійшов до такого висновку:

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 16.02.2018р. у справі №916/3095/17 (суддя Смелянець Г.Є.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено. Солідарно стягнуто з Фермерського господарства "КАЛИНОВА ЛЕВАДА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" штраф у розмірі 1 586 грн. 60 коп., індекс інфляції у розмірі 2 411 грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 1 060 грн. 29 коп., пеню у розмірі 6 417 грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 1 599 грн. 83 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 22 березня 2018р. на виконання вищевказаного рішення видано судові накази.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписами ч. 2 та 3 ст. 18 та ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тобто, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Згідно ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном . Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства, і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 року №38773/05 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також, Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 року no. 15729/07).

Також, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі „Шмалько проти України від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. (п. 43).

Згідно з ч.1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Згідно ст.1 Закону України „Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 12.04.2018р. відкрито виконавче провадження №56144142 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17 щодо солідарного стягнення з Фермерського господарства "КАЛИНОВА ЛЕВАДА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" штрафу у розмірі 1 586 грн. 60 коп., індексу інфляції у розмірі 2 411 грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 1 060 грн. 29 коп., пені у розмірі 6 417 грн. 53 коп. та судового збору у розмірі 1 599 грн. 83 коп.

За матеріалами справи, постановою Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 29.11.2018р. у ВП №56144142 повернено виконавчий документ стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» , яка надійшла на адресу скаржника 17.01.2019р.

Відповідно до п.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

При цьому, п.п. 1,4 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов'язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

Відповідно до п. 10 Розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 р. за №2432/5, система забезпечує інформаційну взаємодію з іншими реєстрами та базами даних державних органів, що містять дані про майно, доходи боржника. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до п.п. 2-4 Розділу IV зазначеного Положення виконавцем до Системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов'язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється. У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов'язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.

Обов'язковість внесення державним виконавцем відомостей про вчинення всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні до Автоматизованої системи виконавчого провадження передбачена Законом України «Про виконавче провадження» , Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2832/5, Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 р. за №2432/5.

Таким чином, наявні відомості про вчинення виконавчих дій, які відображені у Інформації про виконавче провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження, за відсутності доказів зворотного, є достовірними та повними.

За приписами ч.1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Термін негайно у розумінні рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1988 р. у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства є виправданим, якщо строк триває до 4-х днів.

Враховуючи вищевикладене, та, з огляду на те, що державним виконавцем своєчасно не здійснені заходи щодо виявлення належного боржнику майна, не здійснені заходи щодо направлення відповідних запитів до органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження про надання інформації щодо наявних рахунків боржника, щодо нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, а також, не здійснено вихід за місцем проживання боржника, суд доходить до висновку про незаконну бездіяльність державного виконавця Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області, що виразилась у невиконанні наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі № 916/3095/17 шляхом вжиття заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Вирішуючи питання стосовно заявлених скаржником вимог щодо стягнення з відділу ДВС витрат на правничу допомогу, суд доходить до наступного висновку:

Відповідно до ч.3 ст. 123 ГПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 344 ГПК України встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно до ч.ч.4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2018р. між ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" та адвокатом ОСОБА_1 було укладено Договір №26-12-2018 про надання адвокатських послуг, за умовами якого адвокат зобов'язався надати скаржнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", ФГ Калинова Левада та Полтавським РВДВС ГТУЮ у Полтавській області, що виникли у виконавчому провадженні №56144142 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17.

Відповідно до п.1.2 Договору правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

18 січня 2019р. між ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" та адвокатом ОСОБА_1 було підписано акт здачі-прийняття виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг за Договором №26-12-2018 від 26.12.2018р., згідно якого загальна вартість наданих адвокатом послуг склала 2 100 грн. На підтвердження оплати ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" додано до скарги квитанцію №0.0.1235220147.1 від 11.01.2019р. на суму 1 500 грн. та квитанцію №0.0.1242556041.1 від 18.01.2019р. на суму 600 грн. При цьому, скаржник просить суд стягнути з Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області витрати на правничу допомогу у розмірі 1 620 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, а також документальне підтвердження наданих адвокатом послуг, що визначені умовами договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №26-12-2018 від 26.12.2018р., витрати на професійну правничу допомогу відповідно до приписів ст. 344 ГПК України покладаються на Полтавський РВДВС ГТУЮ у Полтавській області.

Керуючись ст.ст.129, 234,342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу (вх.№2-309/19 від 22.01.2019р.) Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» на дії та бездіяльність державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області у справі №916/3095/17 - задовольнити.

2. Визнати дії державного виконавця Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області у виконавчому провадженні №56144142 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17, що виразились у винесені Постанови від 29.11.2018 р. про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17 стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» , протиправними, передчасними та незаконними;

3. Визнати недійсною та скасувати Постанову Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 29.11.2018 р. про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018 р. у справі №916/3095/17 стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» ;

4. Визнати за період з 15.11.2018р. по 29.11.2018р. неправомірною бездіяльність державного виконавця Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області у виконавчому провадженні №56144142 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17, що виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №56144142 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17 із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» ;

5. Зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №56144142 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження» , та які були б направлені та свідчили б про перевірку майнового стану та примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №916/3095/17.

4. Стягнути з Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (36000, м.Полтава, провул.Стешенка, буд.6; код ЄДРПОУ 34962946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23; код ЄДРПОУ 38039872) витрати на правничу допомогу у розмірі 1 620 грн., надану згідно договору №26-12-2018 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.12.2018 р.

5. Наказ видати після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 07.02.2019р.

Суддя Н.В. Рога