Рішення

від 28.01.2019 по справі 922/3620/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3620/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Фірми "Трикотажне об'єднання" у вигляді колективного підприємства, м.Харків про стягнення 2608,84грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність 14-17 від 16.01.2019

від відповідача: ОСОБА_1І, доручення від 09.01.2019

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фірми "Трикотажне об'єднання" у вигляді колективного підприємства (надалі - відповідач) про стягнення 2608,84грн., з яких: 1184,15грн. пені, 169,25грн. 3% річних, 1255,44грн. інфляційних втрат.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором №2141/14-ТЕ-32 від 30.01.2014 щодо строків оплати отриманого природного газу.

10 січня 2019 року від відповідача надійшов відзив, у якому він проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності.

У підготовчому засіданні 28.01.2019 представник позивача заперечив проти доводів відповідача щодо пропуску строку позовної давності, посилаючись на умови пункту 9.3 Договору №2141/14-ТЕ-32 від 30.01.2014.

Представник відповідача просив суд врахувати, що заборгованість перед позивачем виникла не з його вини, а була обумовлена несвоєчасним надходженням платежів від населення.

Відповідно до частини 6 статті 183 ГПК України, за письмовою згодою сторін розгляд справи по суті розпочато 28.01.2019 після закінчення підготовчого засідання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 28.01.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

30 січня 2014 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір №2141/14-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу (далі за текстом - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 29.04.2014) передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з пунктом 2.1. договору позивач передає відповідачу з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 12тис.куб.м.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

За умовами пункту 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна за 1000куб.м. природного газу були встановлені сторонами в пункті 5.2 Договору в розмірі 1309,20грн. (з ПДВ).

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 11 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач протягом січня-квітня 2014 року та листопада-грудня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 13271,36грн., що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу.

Дані акти підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено їх печатками.

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався з порушенням передбачених Договором строків, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та не заперечується відповідачем.

Враховуючи несвоєчасне погашення заборгованості відповідачем, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просив стягнути на свою користь 1184,15грн. пені, 169,25грн. 3% річних, 1255,44грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що відповідач повністю розрахувався за поставлений газ згідно Договору, але з порушенням узгоджених сторонами строків оплати.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору у разі невиконання відповідачем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Крім того, згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм чинного законодавства та умов Договору, позивачем за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховано відповідачу 1184,15грн. пені, 169,25грн. 3% річних, 1255,44грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки вказаних сум, суд вважає їх такими, що відповідають матеріалам справи та вимогам законодавства, а тому вважає за можливе задовольнити їх у повному обсязі.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтями 257, 258 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом із тим, статтею 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, умовами пункту 9.3 Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Позивач звернувся з даним позовом 22.12.2018, що підтверджується конвертом, у якому надійшла позовна заява.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності, оскільки вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нараховані за відповідні періоди прострочення, починаючи з 15.02.2014.

Щодо усних доводів представника відповідача про відсутність його вини у порушенні договірних зобов'язань, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Всупереч вказаним нормам, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження його посилань про те, що порушення умов Договору сталося не з його вини. Зокрема, відсутні докази несвоєчасного отримання платежів від населення, а також відомості про те, які заходи вживалися відповідачем для вирішення цього питання.

Також суд звертає увагу на те, що за умовами Договору саме відповідач є зобов'язаною стороною щодо здіснення оплати газу, і умовами пункту 6.1 Договору встановлено чіткий строк для остаточної оплати газу - до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

При цьому, Договором не передбачено умов, які б передбачали, що оплата газу відбувається лише після фактичного отримання коштів від населення.

За таких обставин, доводи відповідача про несвоєчасну сплату населенням спожитого газу не впливають на правовідносини сторін за Договором.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фірми "Трикотажне об'єднання" у вигляді колективного підприємства (61010, м.Харків, вул.Основ'янська, буд.55, код 00307454) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код 20077720) 1184,15грн. пені, 169,25грн. 3% річних, 1255,44грн. інфляційних втрат, а також 1762,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_3