Рішення

від 04.02.2019 по справі 396/1901/18

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1901/18

Провадження № 2/396/14/19

РІШЕННЯ

Іменем України

04.02.2019 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання: Пономаренко Р.В.

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/1901/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе про стягнення заборгованості та розірвання договорів оренди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду до Товариства з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе про стягнення заборгованості та розірвання договорів оренди, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 3524080600:02:000:0197, площею 8,62 гектар та земельної діляки кадастровий номер 3524080600:02:003:0953 площею 4,3089 га, що розташовані на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 10 серпня 2008 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе договір оренди земельної ділянки на підставі якого передав відповідачу в користування належну йому земельну ділянку площею 8,62 га розташовану на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області терміном до 15 листопада 2059 року. Крім того 15 травня 2014 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе договір оренди земельної ділянки на підставі якого передав відповідачу в користування належну йому земельну ділянку площею 4,3089 га розташовану на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області терміном до 15 листопада 2063 року. Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати станом на 01.09.2018 року за користування земельною ділянкою площею 8,62 га., складає 9788,38 грн., а за користування земельною ділянкою площею 4,3089 га, заборгованість по сплаті орендної плати з серпня 2014 року по 01.09.2018 року складає 14724,43 грн, тому позивач просить суд розірвати договори оренди земельних ділянок, стягнути з відповідача заборгованість по орендній плат, штрафні санкції та судові витрати.

10.10.2018 року ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 05.11.2018 року.

29.10.2018 року через канцелярію суду надійшов письмовий відзив від представника відповідача адвоката ОСОБА_3 на цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та розірвання договорів оренди, зі змісту якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе заявлені до нього позовні вимоги позивача не визнає в повному обсязі, вважає їх необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, а також зазначає, що первинні бухгалтерські документи, які свідчать про нарахування та виплату орендної плати ОСОБА_1 в період з 2009 року по 2013 рік включно не збереглися, оскільки відповідно до пункту 44.1 ПКУдля цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 19 червня 2018 року по справі № 396/2004/17 встановлено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 пропустила визначений законом строк звернення до суду, враховуючи дату реєстрації спірного правочину - 22 жовтня 2010 року, початковим строком відліку позовної давності, тобто моментом, з якого позивач повинна була цікавитися долею своєї земельної ділянки, слід вважати кінець 2009 - початок 2010 року, тобто період, в який виплачується орендна плата та/або власники земельних ділянок приймають рішення про спосіб використання земельної ділянки в новий сезон, а також з моменту закінчення 27.12.2009 року строку дії попереднього договору оренди спірної земельної ділянки від 27.12.2004 року.

Відповідно до п. 9 Договору 1 та п. 9 Договору 2 орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земель.

Нормативно - грошову оцінку земельних ділянок, які належать позивачці: земельної ділянки кадастровий номер 3524080600:02:000:0197, площею 8,62 гектар та земельної діляки кадастровий номер 3524080600:02:003:0953 площею 4,3089 га, що розташовані на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не подано позивачкою та її представником.

Матеріали справи містять нормативно - грошову оцінку 1 га земельної ділянки, яка передана у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області станом на 01.01.2014 року, яка становить 23 646,38 грн. Позивачем передано в оренду за Договором 1 та Договором 2 - 12,9289 га земель. Нормативно - грошова оцінка земель переданих ОСОБА_1 в оренду відповідачу в 2014 році склала 12,9289 га х 23 646,38 грн. = 305 721,68 грн.

Отже розмір нарахованої орендної плати в 2014 році склав 305 721,68 грн. х 3 % = 9 171,65 грн.

Відповідач по справі на виконання приписів ПК України сплатив ПДФО в розмірі 15 % від нарахованої орендної плати ОСОБА_1, що становить 9 171,65 грн. х 15 % = 1 375,75 грн. Отже враховуючи вищевикладене, розмір орендної плати ОСОБА_1 згідно Договору 1 та Договору 2 в 2014 році склав: 9 171,65 грн. - 1 375,75 грн. = 7 795 грн. 90 коп., де: 9 171,65 грн. - сума нарахованої орендної плати ОСОБА_1 в розмірі 3% від нормативно - грошової оцінки земельних ділянок переданих в оренду Відповідачу за Договором 1 та Договором 2;

1 375,75 грн. - сума сплаченого ПДФО згідно Договору 1 та Договору 2;

7 795,90 грн. - розмір виплаченої орендної плати ОСОБА_1 за передані в оренду земельні ділянки згідно Договору 1 та Договору 2.

Таким чином, згідно Договору 1 та Договору 2, ТОВ ім. Фрунзе сплачувало орендну плату ОСОБА_1 в розмірі 7 795 грн. 90 коп. щорічно.

В 2014 році, ОСОБА_4 звернулася до ТОВ ім. Фрунзе з прохання виплатити їй орендну плату за 2014 рік та послідуючі роки, посилаючись на скрутне матеріальне становище. За таких обставин ТОВ ім. Фрунзе виплатило ОСОБА_5 орендну плату за Договором 1 та Договором 2 на загальну суму 44 848 грн. 34 коп. Отже, ТОВ ім. Фрунзе в 2014 році виплатило орендну плату згідно Договору 1 та Договору 2 ОСОБА_1 за період з 2014 року по 2019 рік.

Крім того строк сплати орендної плати за 2018 рік за Договором 1 та Договором 2 настане лише 31 грудня 2018 року та в позовній заяві здійснено розрахунок заборгованості по орендній платі, інфляційні втрати, 3 % річних та пені з 2010 року, Тоді як відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 1 п. 2 ст. 258 ЦК України).

05.11.2018 року через канцелярію суду надійшла заява про застосування строку позовної давності подана представником відповідача адвокатом ОСОБА_3 відповідно до якої останній просить суд застосувати позовну давність до заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе по справі № 396/1901/18 до позовних вимог стосовно стягнення заборгованості по орендній платі за 2010, 2011, 2012, 2013 роки відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 10.08.2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ТО В ім. Фрунзе, який зареєстровано 22.10.2010 року Кіровоградською регіональною філією Державного підприємства- Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за № 041037800673 та відмовити в задоволені позовних вимог в цій частині повністю.

05.11.2018 року за клопотанням представника відповідача в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 28.11.2018 року.

06.11.2018 року через канцелярію суду представником позивача адвокатом ОСОБА_2 подано відповідь на відзив по справі № 396/1901/18 в якому представник позивача зазначає, що відповідач відповідно до вимог чинного законодавства зобов'язаний зберігати первинні документи щодо нарахування та виплати орендної плати позивачу протягом 3 років після закінчення строку дії договору, а саме до 15 листопада 2062 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ним було сплачено на користь позивача в якості орендної плати за 2014 - 2019 року грошові кошти у сумі 44 848,34 грн. Сплата грошових коштів відповідачем на користь позивача в якості орендної плати у сумі 21 848,34 грн. підтверджується позивачем у позовній заяві та копіями видаткових касових ордерів, долученими до позовної заяви позивача. При цьому до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено належним чином завірені представником відповідача копії видаткового касового ордеру №121 від 14 лютого року на суму 18 000,00 грн. та видаткового касового ордеру №762 від 17 вересня 2014 року. Як вбачається із зазначених копій видаткових касових ордерів, відповідач надав позивачу позику в рахунок орендної плати за 2014, 2015, 2016 та 2018 рік згідно договорів оренди земельних ділянок від 15 травня 2014 року та 10 серпня 2010 року. Будь-якої інформації про надання зазначених вище грошових коштів позивачу в рахунок оплати орендної плати згідно договорів оренди земельних ділянок від 15 травня 2014 року та 10 серпня 2008 року зазначені копії видаткових касових ордерів не містять.

Зважаючи на викладене, вважаю, що копії видаткових касових ордерів №121 від 14 лютого 2014 року та №762 від 17 вересня 2014 року, долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву, не є достовірними та не можуть бути прийняті судом до уваги при прийнятті судового рішення.

Крім того отримання позивачем орендної плати від відповідача у 2014 році на загальну суму 44 848,34 грн. спростовуються відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків, виданими на ім'я позивача. Таким чином відповідач офіційно підтвердив, що ним було сплачено на користь позивача за період з 2014 року по 2016 рік включно орендну плату у сумі 9166,00 грн.

28.11.2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 14.12.2018 року.

14.12.2018 року в зв язку з викликом позивача оголошено перерву до 18.01.2019 року .

18.01.2019 року у зв'язку з неявкою позивача та її представника, розгляд справи відкладено на 04.02.2019 року .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, додатково пояснивши, що через складні сімейні обставини, а саме смерть рідних вона змушена була брати кошти у ТОВ ім. Фрунзе в 2009 році, 2010 році та 2014 році у кредит, у 2018 р. вона зверталась до відповідача по борошно, керівник надав їй згоду на виписку, але вона не виписувала, так як боялася, що не зведе розрахунки, але яку суму брала не може зазначити. Не заперечує, що останні два роки здійснюється і оранка городів, а до цього доплачувала, поставивиши під сумнів підписи на видатково-касових ордерах.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представники відповідача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, додатково пояснивши, що позивач в господарстві отримувала кошти на поховання. Бухгалтерські документи щодо виплати орендної плати до 2014 року не збереглися. Орендна плати позивачу відповідно до договорів оренди земельних ділянок площею 8,62 га. та 4,3089 га. була сплачена наперед до 2018 року включно, що підтверджується видатковими касовими ордерами. В 2019 році позивач матиме право на отримання орендної плати. Крім того просить відмовити у стягненні пені, інфляційних витратах, 3% річних так, як відсутня зоборгованість по виплаті орендної плати. Представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача стосовно стягнення заборгованості по орендній платі за 2010, 2011, 2012, 2013 роки, пені, інфляційних витратах, 3% річних, відповідно до договорів оренди земельних ділянок.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне їй право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Судом встановлено, що згідно Державних актів на право приватної власності на землю серії II - КР № 013176 від 09.04.2002 року ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,62 га, кадастровий номер 3524080600:02:000:0197 та 4.3089 га кадастровий номер 3524080600:02:003:095, які розташовані на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с.22).

10 серпня 2008 року між позивачем по справі та ТОВ ім. Фрунзе був укладений договір оренди земельної ділянки, належної позивачу на праві приватної власності, площею 8,62 га., яка знаходяться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Згідно п. 8 договору, договір оренди укладається на строк починаючи із терміну його державної реєстрації і закінчується 15 листопада 2059 року. Відповідно п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земель, яка складає 3192 гривень. Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно. В прикінцевих положеннях договору зазначено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України.

Договір зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії державному підприємстві Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 22.10.2010 року за № 041037800673 (а.с.17).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 3524080600:02:000:0197, на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між Орендодавцем ОСОБА_1 та Орендарем ТОВ ім. Фрунзе Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку в розмірі 8,62 га. (а.с. 18).

15 травня 2014 року між позивачем по справі та ТОВ ім. Фрунзе був укладений договір оренди земельної ділянки, належної позивачу на праві приватної власності, площею 4,3089 га., яка знаходяться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Згідно п. 8 договору, договір оренди укладається на строк починаючи із терміну його державної реєстрації і закінчується 15 листопада 2063 року. Відповідно п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земель, яка складає 3057,00 гривень. Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно. В прикінцевих положеннях договору зазначено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у (а.с.30).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01.08.2014 року виданого реєстраційною службою Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області про те, що підставами виникнення іншого речового праває договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 15.05.2014 року, видавник: ОСОБА_1; Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Фрунзе. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки.

Відомості про суб'єкта іншого речового права: Орендодавець (власник): ОСОБА_1. Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Фрунзе (а.с. 31).

Відповідно до видаткових касових ордерів ОСОБА_1 було сплачено арендну плату 19 березня 2014 року - 2000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 225 від 19 березня 2014 року); 4 липня 2014 року - 2000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 559 від 4 липня 2014 року; 17 липня 2014 року - 8000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 602 від 17 липня 2014 року); 23 липня 2014 року - 3000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 632 від 23 липня 2014 року); 8 серпня 2014 року - 2000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 665 від 8 серпня 2014 року); 19 серпня 2014 року - 2000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 689 від 19 серпня 2014 року); 5 грудня 2014 року - 2848,34 грн. (видатковий касовий ордер від 5 грудня 2014 року), (а.с. 23-29). Всьго на загальну суму 21848,34 грн.

Згідно видаткового касового ордеру від 14.02.2014 року ОСОБА_1 отримала позику в сумі 18000,00 грн. в рахунок орендної плати за 2014 рік, 2015 рік та 2016 рік згідно договорів оренди земельних ділянок від 15.05.2014 року та 10.08.2010 року (а.с. 73).

Під час розгляду справи позивачка поставила під сумнів підписи на видатково-касових ордерах, окрім одного (а.с.23-29), хоча їх подано представником позивача на підтвердження розміру отриманої орендної плати, судом роз'яснено право на проведення екпертизи.

Згідно видаткового касового ордеру № 762 від 17.09.2014 року ОСОБА_1 отримала позику в сумі 5000,00 грн. в рахунок орендної плати за 2018 рік згідно договорів оренди земельних ділянок від 15.05.2014 року та 10.08.2010 року (а.с. 74).

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 19 червня 2018 року по справі № 396/2004/17 апеляційну скаргу Виноградавої Лобов Георгіївни, яка діяла в інтересах ОСОБА_1, залишено без задоволення та встановлено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 пропустила визначений законом строк звернення до суду, враховуючи дату реєстрації спірного правочину - 22 жовтня 2010 року, початковим строком відліку позовної давності, тобто моментом, з якого позивач повинна була цікавитися долею своєї земельної ділянки, слід вважати кінець 2009 - початок 2010 року, тобто період, в який виплачується орендна плата та/або власники земельних ділянок приймають рішення про спосіб використання земельної ділянки в новий сезон, а також з моменту закінчення 27.12.2009 року строку дії попереднього договору оренди спірної земельної ділянки від 27.12.2004 року (а.с. 69-71).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 в період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року отримувала доходи з таких джерел: ТОВ ім Френзе 9166,00 грн. Примітка. Інформація потребує уточнення у джерел доходів (а.с. 88).

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України , зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначено в ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факти стосовно добровільності укладення договорів, дати їх підписання та дати їх реєстрації сторонами не оспорювалися.

Представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача стосовно стягнення заборгованості по орендній платі за 2010, 2011, 2012, 2013 роки відповідно до договорів оренди земельних ділянок, пені, інфляційних витратах, 3% річних .

Відповідно дост. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно дост. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік (скорочена) до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5ст. 261 ЦК України).

Частинами третьою, четвертою ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається зі змісту договору оренди (п.11), орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно. Зі змісту договору не вбачається, що строк позовної давності між сторонами збільшувався. До суду позивач звернувся 08.10.2018 року.

Враховуючи наведене заява про застосування строку позовної давності стосовно стягнення заборгованості по орендній платі за 2010, 2011, 2012, 2013 роки за договорами оренди земельної ділянки від 10.08.2009 року підлягає задоволенню.

В частині ч.2 ст. 792 Цивільного кодексу України зазначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Однією з підстав для розірвання Договору, позивач та представник позивача зазначає невиконання орендарем умов договору в частині оплати орендної плати.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 31 Закону України Про орендуземлі регламентує загальний порядок розірвання договору оренди землі, зокрема: ч. 3 та ч. 4 статті встановлюють, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішення суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Обов'язки орендаря визначені у ст. 25 Закону України Про оренду землі , до яких належить: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо обєкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, реєстраційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно дост. 27 Закону України Про оренду землі , орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

В постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6?977цс16 висловлено правову позицію, що закон вимагає систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Разом з тим в постанові від 20 червня 2018 року у справі №392/277/16-ц Верховний Суд погодився з висновками місцевого та апеляційного судів про те, що внесення орендарем орендної плати авансом, за декілька років наперед, та, в зв'язку з цим, невнесення щорічної плати за оплачені періоди, не може вважатися систематичною несплатою орендної плати.

Відповідно п. 9 договору оренди земельної ділянки від 10.08.2008 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земель, яка складає 3192,00 гривень.

Відповідно п. 9 договору оренди земельної ділянки від 15.05.2014 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земель, яка складає 3057,00 гривень.

Відповідно до уточненого розрахунку нормативно грошової оцінки 1 га земельної ділянки, яка передана у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської областістаном на 01.01.2014 року становить - 23646,38 грн (а.с. 72).

Позивачем передано в оренду відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10.08.2008 рокута договору оренди земельної ділянки від 15.05.2014 року - земельні ділянки загальною площею 12,9289 га земель. Нормативно - грошова оцінка земель переданих ОСОБА_1 в оренду відповідачу в 2014 році склала 12,9289 га х 23 646,38 грн. = 305 721,68 грн. Розмір нарахованої орендної плати в 2014 році склав 305 721,68 грн. х 3 % = 9 171,65 грн. З вказаної суми на виконання вимог ПК України відповідачем було сплачено ПДФО в сумі 15% від нарахованої орендної плати: 9171,65 грн *15%=1375,75 грн. Отже враховуючи вищевикладене розмір орендної плати позивачу згідно договору оренди земельної ділянки від 10.08.2008 рокута договору оренди земельної ділянки від 15.05.2014 року склав: 9171,65 грн - 1375,75 грн. = 7795,90 грн.

Отже у 2014 році - розмір орендної плати склав 7795,90 грн., які згідно пояснень представника позивача були нараховані та сплачені позивачу, щорічно до 2018 року включно. Таким чином розмір орендної плати, яка повинна була сплачена позивачу за 2014,2015,2016,2017та 2018 роки складає 7795,90 грн* 5 років= 38979, 50 грн.

В 2014 році ТОВ ім. Фрунзе виплатило ОСОБА_1 орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 10.08.2008 рокута договором оренди земельної ділянки від 15.05.2014 року на загальну суму 44848,34 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами, а саме: видатковий касовий ордер від 14.02.2014 року на суму 18 000,00 грн.; видатковий касовий ордер від 19.03.2014 року на суму 2 000,00 грн.; видатковий касовий ордер від 04.07.2014 року на суму 2 000,00 грн.; видатковий касовий ордер від 17.07.2014 року на суму 8 000,00 грн.; видатковий касовий ордер від 29.07.2014 року на суму 3 000,00 грн.; видатковий касовий ордер від 08.08.2014 року на суму 2 000,00 грн.; видатковий касовий ордер від 19.08.2014 року на суму 2 000,00 грн.; видатковий касовий ордер від 17.09.2014 року на суму 5 000,00 грн.; видатковий касовий ордер від 05.12.2014 року на суму 2 848,34 грн.

Отже за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було виконано зобов'язання за договором оренди земельної ділянки від 10.08.2008 рокута договором оренди земельної ділянки від 15.05.2014 року перед позивачем за 2014,2015,2016,2017рр. та 2018 роки, оскільки нарахована та виплачена орендна плата перевищує розмір оплати встановленої договорами.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що у видатковому касовому ордері № 121 від 14 лютого 2014 року про виплату позивачу грошових коштів в сумі 18 000,00 грн. та у видатковому касовому ордері № 726 від 17 вересня 2014 року про виплату позивачу кошті в сумі 5000,00 грн. в графі підстава зазначено "позика". Будь-якої інформації про надання зазначених вище грошових коштів позивачу в рахунок оплати орендної плати згідно договорів оренди земельних ділянок від 15 травня 2014 року та 10 серпня 2008 року зазначені копії видаткових касових ордерів не містять, а також вказала, що отримання позивачем орендної плати від відповідача у 2014 році на загальну суму 44 848,34 грн. спростовуються відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків, виданими на ім'я позивача відповідно до яких було сплачено на користь позивача за період з 2014 року по 2016 рік включно орендну плату в сумі 9166,00 грн. Крім того позивачем було поставлено під сумнів її підпис в видаткових касових ордерах.

До таких тверджень представника позивача суд відноситься критично з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. абзацу першого підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Позивачем та її представником не надано суду доказів стосовно того, що між позивачем та відповідачем існували будь-якій інші договірні відносини, на виконання яких відповідач повинен був сплачувати грошові кошти в рахунок орендної плати, тому твердження представника позивача, що відповідачем була надана позивачу позика є лише його припущенням.

Щодо ненадання відповідачем відомостей до органів ДФС України про сплату орендної плати на користь ОСОБА_1 на загальну суму 44848,34 грн, суд не може прийняти до уваги так, як вказані відомості формуються податковоми органами на підставі податкової звітності ТОВ ім. Фрунзе, щодо сплати податків, зборів та обов"язкових платежів. З відомості з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків вбачається, що інформація потребує уточнення у джерел доходів (а.с.88).

Також не може бути прийняте до уваги і посилання позивача на те, що в деяких наданих суду видаткових касових ордерах про виплату орендної плати в графі підпис одержувача зроблено підпис іншою особою, а не позивачем, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження такого факту суду не надано, а суд не наділений спеціальними знаннями щодо експертизи підпису осіб. При цьому судом зазначено в судовому засіданні право клопотати про проведення відповідної експертизи підписів, а позивачем та представником позивача, після роз'яснення судом наслідків вчинення або не вчинення процесуальних дій такого клопотання не заявлено.

Згідно з чч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі, у зв'язку із недоведеністю фактів порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду та, які могли бути підставою, передбаченою ст. 32 Закону України Про оренду землі , для розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

Оскільки вимоги про стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних, позивачем заявлено на підставі вимог про стягнення заборгованості та розірвання договорів оренди, відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог, тому в задоволенні цих вимог також необхідно відмовити за необгрунтованістю.

В силу ст. 141 ЦПК України також не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе про розірвання договору оренди земельної ділянки, площею 8,62 га укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ імені Фрунзе Новоукраїнського району Кіровоградської області від 10 серпня 2008 року, зареєстрований 22 жовтня 2010 року Кіровоградською регіональною філією ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за № 041037800673 та розірвання договору оренди земельної ділянки, площею 4,3089 га укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ імені Фрунзе від 15 травня 2014 року, зареєстрований 01 серпня 2014 року Реєстраційною службою Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області за № 6531501, стягненні заборгованості за договорами оренди земельних ділянок площею 8.62 га кадастровий номер 3524080600:02:000:0197 та 4.3089 га кадастровий номер 3524080600:02:003:0953 з урахуванням індексації, пені, інфляційних витрат та 3% річних на загальну суму 9788.38 грн. та 14 724.43 грн. - відмовити повністю за необгрунтованістю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду або через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 07.02.2019 року.

Головуючий: О. А. Гарбуз