Рішення

від 30.01.2019 по справі 910/12090/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2019Справа № 910/12090/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Антимонопольного комітету України (03035, м.Київ, вул.Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 00032767)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна" (04071, м.Київ, вул.Верхній Вал, буд.68, код ЄДРПОУ 35031928)

про стягнення 37 436 000,00 грн та зобов'язання виконати дії,-

представники учасників справи:

від позивача: Павленко О.В., довіреність № 300-122/02-100 від 11.09.18;

від відповідача: Старик Ю.С., довіреність № б/н від 04.10.18;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Антимонопольний комітет України, 11 вересня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна", про стягнення 37 436 000,00 грн та зобов'язання виконати дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що, оскільки Антимонопольним комітетом України станом на день подання позовної заяви не отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна" документів на підтвердження сплати штрафів, накладених Рішенням №483-р та не виконано зобов'язання за зазначеним рішенням, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна" штраф у розмірі 18 718 000,00 грн та пеню у розмірі 18 718 000,00 грн, а також просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна" виконати пункт 4 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 22.09.2015 №483-р, а саме: припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 22.09.2015 №483-р, шляхом ініціювання внесення змін до договорів про надання послуг з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден у частині встановлення прозорих та прогнозованих змін вартості цих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2018.

17.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна" надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення.

У підготовчому засіданні 17.10.2018 оголошено перерву до 07.11.2018.

26.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Антимонопольного комітету України надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 повідомлено сторін про те, що судове засідання 07.11.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є на лікарняному, наступне засідання у справі призначено на 21.11.18.

У підготовчому засіданні 21.11.2018 суд протокольно ухвалив продовжити строк підготовчого провадження та оголосити перерву в підготовчому засіданні до 20.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста києва від 21.12.2018 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання 20.12.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, наступне судове засідання у справі призначено на 26.12.18.

У підготовче засідання 26.12.2018 з'явилися представники сторін, якими надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 30.01.2019.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні 30.01.2019 надали пояснення по суті спору.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2015 Антимонопольний комітет України прийняв рішення №483-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким:

- визнано, що ТОВ "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна" із січня 2014 року по серпень 2015 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден у межах територій Міжнародного аеропорту "Харків" та Міжнародного аеропорту "Одеса";

- визнано дії ТОВ "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна" протягом листопада 2014 липня 2015 року, які полягають у встановленні завищеної вартості послуг з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден та умов їх реалізації, порушенням, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден в межах територій Міжнародного аеропорту "Харків" та Міжнародного аеропорту "Одеса", шляхом встановлення таких цін та умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за наведене порушення на ТОВ "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна" накладено штраф у розмірі 11 519 000 грн.;

- зобов'язано ТОВ "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна" припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом ініціювання внесення змін до договорів про надання послуг з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден, у частині встановлення прозорих та прогнозованих змін вартості цих послуг;

- визнано дії ТОВ "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна" протягом 2014 - липня 2015 року, що полягали в наданні знижок на послуги з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден на території Міжнародного аеропорту "Одеса" окремому суб'єкту господарювання без об'єктивно виправданих на те причин, порушенням, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді застосування різних цін до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання (авіаперевізниками) без об'єктивно виправданих на те причин;

- за наведене порушення на ТОВ "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна" накладено штраф у розмірі 7 199 000 грн.

В резолютивній частині Рішення також було зазначено, що штрафи підлягають сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Також в Рішенні було зазначено, що рішення може бути оскаржене до Господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.

Станом на теперішній час відповідно до інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна" (код ЄДРПОУ 35031928) змінило найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна", а також змінив місцезнаходження та знаходиться за адресою : вул. Верхній Вал, 68, м.Київ, 04071.

Відповідно до інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день прийняття Рішення юридична особа ТОВ "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна" знаходилась за адресою: 04071, м. Київ, пров. Ярославський, 7/9, офіс 12.

Супровідним листом №128-29/02-10707 від 22.10.2015 Антимонопольний комітет України (далі - позивач) направив копію Рішення АМК Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна" (відповідач). Отримання Рішення відповідачем 26.10.2015 підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення №0303510035154, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Таким чином, строк сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, закінчився 28.12.2015, оскільки 26.12.2015 та 27.12.2015 припадають на вихідний день.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Позивач повідомив про те, що відповідач, не погодившись з Рішенням, оскаржив його до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі №910/31905/15 у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на відсутність передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2017: касаційні скарги АМК та приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" задоволено частково; постанову суду апеляційної інстанції від 04.07.2017 скасовано та справу № 910/31905/15 передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2016 - без змін.

Постановою Верховного суду від 05.06.2018 у справі №910/31905/15 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АМІК Авіейшен Україна" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі № 910/31905/15 - без змін.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Оскільки станом на час подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва відповідач не сплатив штраф, накладений Рішенням, позивач, керуючись статтями 16 та 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна" штрафів в розмірі 18 718 000,00 грн, накладених рішенням Антимонопольного комітету України від 22.09.2015 №483-р та пені в розмірі 18 718 000,00 грн., нарахованої відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за прострочення сплати штрафу, а також просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна" виконати пункт 4 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 22.09.2015 №483-р, а саме: припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 22.09.2015 №483-р, шляхом ініціювання внесення змін до договорів про надання послуг з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден у частині встановлення прозорих та прогнозованих змін вартості цих послуг.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач, відповідно до клопотання про розстрочення виконання рішення не заперечує факт існування заборгованості та не спростовує обов'язок по виконанню грошових зобов'язань перед Антимонопольним комітетом України, проте зазначає про обставини , що можуть істотно, на думку останнього, ускладнити негайне виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, розглядаються господарськими судами.

Пунктом 7 частиною 1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, про накладення штрафу. Останній повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

За змістом частини 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

В свою чергу, рішення Антимонопольного комітету України від 22.09.2015 №№483-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" станом на час розгляду даної справи є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

З огляду на наведене, а також зібрані у даній справі докази, підтверджується, що відповідач ухилився від сплати штрафу в розмірі 18 718 000, 00 грн., накладеного на нього вищенаведеним рішенням Антимонопольного комітету України, у двомісячний строк з дня одержання ним рішення про накладення штрафу, з урахуванням при цьому зупинення виконання даного рішення на підставі імперативних положень ч.4 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Станом на час розгляду спору по суті, штраф в розмірі 18 718 000, 00 грн., накладений Рішенням, залишається не сплаченим відповідачем, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафів у загальному розмірі 18 718 000, 00 грн обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати відповідачем штрафів в розмірі 18 718 000, 00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Абзацами третім-п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Згідно підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Судом встановлено, що нарахування пені за прострочення штрафів, накладених Рішенням №483-р, зупинялось:

- з 22.12.2015 до 22.02.2016 (розгляд справи №910/31905/15 Господарським судом міста Києва);

- з 16.03.2016 до 04.07.2017 (розгляд справи №910/31905/15 Київським апеляційним господарським судом);

- з 10.10.2017 до 21.11.2017 (розгляд справи №910/31905/15 Вищим Госмодарським судом України);

- з 01.12.2017 до 01.02.2018 (розгляд справи №910/31905/15 Київським апеляційним господарським судом);

- з 29.03.2018 до 05.06.2018 (розгляд справи №910/31905/15 Верховним судом).

Враховуючи наведене, а також приписи частини другої, абзаців першого, третього - п'ятого частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", роз'яснення підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", суд прийшов до висновку про те, позивачем вірно визначено періоди протягом яких нараховується пеня, а саме: з 23.02.2016 по 15.03.2016 включно, з 22.11.2017 по 30.11.2017 включно, з 02.02.2018 по 28.03.2018 включно, з 06.06.2018 по 31.08.2018 включно.

Так, сума штрафів, накладених на відповідача Рішенням, становить 18 718 000,00 грн.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 280 770, 00 грн (18 718 000,00 грн * 1,5 %), а за 173 дні - 48 573 210,00 грн (280 770,00 грн х 173 дні).

Відповідно ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Отже, як вірно визначив позивач, розмір пені в спірному випадку не може перевищувати 18 718 000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 18 718 000,00 грн за періоди з 23.02.2016 по 15.03.2016 включно, з 22.11.2017 по 30.11.2017 включно, з 02.02.2018 по 28.03.2018 включно, з 06.06.2018 по 31.08.2018 включно є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 календарних місяців рівними частинами.

Відповідач обґрунтовує своє клопотання тим, зокрема, що наразі існує ряд факторів які можуть унеможливити одномоментне виконання рішення суду, а виконання рішення в примусовому порядку призведе до накладення арешту на рахунки Відповідача, що унеможливить проведення розрахунків за податками та зборами та погашення заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч. 6 ст. 238, 239 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення. Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Отже питання розстрочення рішення є правом суду, яке може бути застосовано за наявності відповідних підстав.

Суд зазначає, що надані відповідачем докази, не підтверджують у повній мірі обставини, на які він посилається у своєму клопотанні. Крім того, суд відзначає, що рішення Антимонопольним комітетом України, яким стягнуто штрафи було прийнято ще 22.05.2015. А виконано воно мало бути до 28.12.2015 (сплата штрафу протягом 2 місяців з дати отримання рішення). Отже відповідач мав три роки для того, щоб акумулювати необхідні кошти. Суд має дотримуватись балансу між правами обох сторін спору, а тому вбачає у обставинах щодо розстрочення сплати штрафу та пені порушення прав позивача.

З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Згідно з частиною дев'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Відповідно до вимог статті 29 Бюджетного кодексу України та статті 56 Закону "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені перераховуються до загального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції".

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна" (04071, м.Київ, вул.Верхній Вал, буд.68, код ЄДРПОУ 35031928) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м.Київ, вул.Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 00032767) штрафи у розмірі 18 718 000 (вісімнадцять мільйонів сімсот вісімнадцять тисяч) грн 00 коп та пеню у розмірі 18 718 000 (вісімнадцять мільйонів сімсот вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп, зарахувавши зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок 31114106026010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна" (04071, м.Київ, вул.Верхній Вал, буд.68, код ЄДРПОУ 35031928) виконати пункт 4 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 22.09.2015 №483-р, а саме: припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 22.09.2015 №483-р, шляхом ініціювання внесення змін до договорів про надання послуг з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден у частині встановлення прозорих та прогнозованих змін вартості цих послуг.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна" (04071, м.Київ, вул.Верхній Вал, буд.68, код ЄДРПОУ 35031928) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м.Київ, вул.Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 00032767) судовий збір у розмірі 563 302, 00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 07.02.2019

Суддя О.Є. Блажівська