Рішення

від 07.02.2019 по справі 235/832/19

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 235/832/19

Провадження №2-о/235/126/ 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор'євої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Волноваський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті особи, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлої 11.01.2019 в селі Степано-Кринка Амвросіївського району Донецької області.

На обґрунтування поданої заявником заяви зазначено, що 11.01.2019 померла її мати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на день смерті проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2. Провести державну реєстрацію смерті матері заявник не має можливості, оскільки наявні в неї документи не є дійсними на території України, адже видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

За змістом поданої заяви заявник просить розглянути справу за її відсутності, на заявлених вимогах наполягає.

Представник заінтересованої особи, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

В силу приписів ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутністю учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи заяви, дослідивши подані заявником документи та проаналізувавши відповідні норми матеріального та процесуального права, суд зазначає таке.

Свідоцтвом про народження серії IV-УР №990053 підтверджується, що заявник є донькою ОСОБА_2, яка, як вбачається з довідки про причину смерті, виданої 11.01.2019 Центром первинної медико-санітарної допомоги в Амвросіївському районі Донецької Народної Республіки, померла 11 січня 2019 року, причина смерті: церебральний атеросклероз, про що 14.01.2019 Степано-Кринською сільською адміністрацією Амвросіївського району Донецької Народної Республіки видано свідоцтво про смерть серії ДНР №130138, актовий запис №1.

За змістом вказаного свідоцтва ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Наданими до заяви документами підтверджується, що заявник звернулась до Волноваського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області задля державної реєстрації смерті ОСОБА_2, померлої 11.01.2019, надавши лікарське свідоцтво про смерть, де листом від 05.02.2019 №15.46-24/959 їй було відмовлено у зв'язку з пред'явленням для підтвердження факту смерті документу, який не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545.

Суд відмічає, що за змістом п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Суд зазначає, що для встановлення факту смерті особи необхідні обставини, що свідчать про цю подію, а також про те, що заявник позбавлений можливості зареєструвати факт смерті в інший спосіб. Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина у певний час за певних обставин.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.77 та ст.78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Надаючи оцінку допустимості наданих заявником доказів, а саме документів, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд керується ч.2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСЛП), за висновками якої, зокрема, у справах проти Туреччини, Молдови та Росії, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Зважаючи на правову позицію, викладену Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 15.04.2016, за змістом якої документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України, суд як виняток приймає до уваги дані про смерть (дату, місце), які зазначені у вищенаведених документах, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Також суд враховує, що відповідно до ст.17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану від 01.07.2010 № 2398-VI та п.1 гл.5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 №52/5, в редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 №3307/5, підставою для державної реєстрації смерті, зокрема є: а) лікарське свідоцтво про смерть форми № 106/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; г) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.

У заявника немає можливості надати лікарське свідоцтво з печатками відповідного зразка медичного закладу України, адже лікарських установ, які б діяли на території Амвросіївського району Донецької області та були б підконтрольні Україні, немає.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що дослідженими у справі доказами доведено факт смерті ОСОБА_1, померлої 11.01.2019 в селі Степано-Кринка Амвросіївського району Донецької області, та підтверджено неможливість реєстрації такого факту в органах реєстрації актів цивільного стану України, відтак, оскільки встановлення відповідного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть встановленої законом України форми та реалізації наслідків, передбачених законодавством у зв'язку зі смертю матері, заява підлягає задоволенню.

Згідно з ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст.263-265, 268, 315-319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання - Донецька область, м.Покровськ, вул.Космонавтів, 65), заінтересована особа - Волноваський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ 23356202, місцезнаходження - Донецька область, м.Волноваха, вул.1 Травня, 9), про встановлення факту смерті особи задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - с.Стариково Глухівського району Сумської області, померла 11 січня 2019 року у селі Степано-Кринка Амвросіївського району Донецької області, Україна, причина смерті: церебральний атеросклероз.

Рішення суду підлягає негайному виконанню та його оскарження не зупиняє виконання рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.

Суддя К.П. Бородавка