Постанова

від 05.02.2019 по справі 757/11365/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/11365/18 Головуючий у І інстанції - Остапчук Т.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/1781/2019 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Таргоній Д.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Немудрої Ю.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Блек Енд Пінк про зняття арешту майна,

встановив:

у березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про зняття арешту майна , мотивуючи свої вимоги тим, що 06 червня 2011 року, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Каращук К.Л. відкрито виконавче провадженні №27151716 на виконання виконавчого листа №2-7401/10 виданого 29 березня 2011 року Печерським районним судом м. Києва (справа №2-7401/10) про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2, як поручителів, на користь Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Скорпіо за кредитними договорами №011-05/968, № 012-05/969, №011-05/970 від 24 квітня 2008 року, в розмірі 37 024 779 грн. 00 коп., судового збору в розмірі 1 700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

28 грудня 2011 року на підставі договору про відступлення права вимоги №1, укладеного між Публічним акціонерним товариством Ерсте Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю БЛЕК ЕНД ПІНК , заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Скорпіо за Генеральною кредитною угодою №010-05/698 від 24 квітня 2008 року та за кредитними договорами 011-05/968, № 012-05/969, №011-05/970 від 24 квітня 2008 року передано Товариству з обмеженою відповідальністю БЛЕК ЕНД ПІНК .

Відповідно до довідки виданої Товариством з обмеженою відповідальністю БЛЕК ЕНД ПІНК №01/11 від 16 листопада 2012 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Скорпіо за вказаними кредитними договорами погашена повністю.

29 січня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречухом О.Я., при примусовому виконанні виконавчого листа №2-7401/10 виданого 20 березня 2011 року Печерським районним судом міста Києва, винесена постанова про арешт майна позивача та оголошена заборона на його відчуження, а також, винесена постанова про стягнення з позивача виконавчого збору.

Про факт накладення арешту на майно позивачу стало відомо 25 жовтня 2017 року під час вчинення нотаріальної дії.

12 грудня 2017 року позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби із заявою про закінчення виконавчого провадження №27151716, зняття арешту, накладеного на майно (кошти) позивача, виключення відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників, скасування інших вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення та скасування постанови від 29 січня 2014 року про арешт майна, оголошення заборони на його відчуження та стягнення з позивача виконавчого збору.

Дана заява на сьогоднішній день є нерозглянутою.

Просив суд, зняти арешт, накладений на майно (кошти) боржника, відомості про боржника виключити з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення відповідно до ВП №27151716 на виконання виконавчого листа №2-7401/10 виданого 29 березня 2011 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ПАТ Ерсте Банк заборгованість за кредитними договорами №011-05/968 від 24 квітня 2008 року №012-05/969 від 24 квітня 2008 року, №011-05/970 від 24 квітня 2008 року в розмірі 37024770 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на іфнормаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року, відмовлено у задоволенні вищезазначеного позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що вищезазначене рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження роз'яснено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Висновки суду та доводи скаржника про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби є помилковими. Для стягнення виконавчого збору державний виконавець повинен вчинити виконавчі дії, а не тільки винести постанову.

Крім цього, згідно довідки ТОВ Блек Енд Пінк від 16 листопада 2012 року, останнє повідомило, що станом на 16 листопада 2012 року заборгованість ТОВ Скорпіон за Генеральною кредитною угодою №010-05/956 від 24 квітня 2008 року та за кредитними договорами №011-05/968, №012-05/969, №011-05/970 від 24 квітня 2008 року відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року по справі №2-7401/10 погашено повністю. Товариство не має майнових та будь-яких інших претензій до ТОВ Скорпіо та інших осіб, в тому числі поручителів, щодо виконання умов кредитних та інших договорів.

Представник відповідача та суд першої інстанції стверджують, що рішення суду в добровільному порядку з моменту відкриття виконавчого провадження і до теперішнього часу не виконано, заходів спрямованих на його виконання не здійснено, позивачем не повідомлено державного виконавця про неможливість його виконання.

В даному випадку рішення суду виконано в добровільному порядку про що повідомлено державного виконавця у зверненні до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 12 грудня 2017 року та докази надані суду.

Просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі виконавчого листа №2-7401/10 від 29 березня 2011 року, виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ПАТ Ерсте Банк заборгованості за кредитними договорами №011-05/968, № 012-05/969, №011-05/970 від 24 квітня 2008 року, в розмірі 37 024 779 грн., судового збору в розмірі 1 700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. була винесена постанова від 06 червня 2011 року про відкриття виконавчого провадження ВП №27151716.

Боржнику був наданий 7-денний строк для самостійного виконання рішення суду, який обчислювався з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

29 січня 2014 року, у зв'язку з самостійним невиконанням боржником рішення суду, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Гречухом О.Я. винесена постанова про стягнення у виконавчому провадженні №27151716 з боржника - ОСОБА_2 виконавчого збору у сумі 3 702 659 грн.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 29 січня 2014 року, для забезпечення реального виконання рішення, був накладений арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення, враховуючи виконавчий збір, загальною сумою 40 729 249 грн.

Зазначені постанови державного виконавця позивачем не оскаржувалися.

Згідно довідки ТОВ БЛЕК ЕНД ПІНК від 16 листопада 2012 року, товариство повідомило, що станом на 16 листопада 2012 року заборгованість ТОВ Скорпіон за Генеральною кредитною угодою № 010-05/956 від 24 квітня 2008 року та за кредитними договорами № 011-05/968, № 012-05/969, № 011-05/970 від 24 квітня 2008 року відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року по справі №2-7401/10 погашено повністю.

Товариство не має майнових та будь-яких інших претензій до ТОВ Скорпіо та інших осіб, в тому числі поручителів, щодо виконання умов кредитних та інших договорів.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на сьогоднішній день, постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 27151716 від 06 червня 2011, про стягнення з боржника виконавчого збору від 29 січня 2014 року та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29 січня 2014 року не скасовані, виконавче провадження не закінчене, а тому відсутні правові підстави для зняття арешту з майна (коштів) позивача.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.28 Закону України Про виконавче провадження , у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про звернення стягувача або боржника до державної виконавчої служби з приводу виконання рішення та закінчення виконавчого провадження до моменту винесення постанов про стягнення виконавчого збору та арешту майна боржника від 29 січня 2014 року.

Заява позивача про скасування постанов державного виконавця від 29 січня 2014 року, закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна (коштів) боржника була подана до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби 12 грудня 2017 року та стосувалася лише погашення суми боргу.

Статтею 57 Закону України Про виконавче провадження визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч.3 ст.59 вищезазначеного Закону, у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Частиною 4 ст.59 Закону України Про виконавче провадження визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, серед яких, зокрема передбачена така підстава як надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Статтею 40 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

За змістом наведених положень Закону України Про виконавче провадження , в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Із таким позовом до суду може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.367 ,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення .

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2019 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Д.О. Таргоній

С.О. Журба