Постанова

від 28.01.2019 по справі 914/1048/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2019 р. Справа №914/1048/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів: Плотніцького Б.Д.

ОСОБА_1

Секретар судового засідання Андреюк Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради, б/н від 15.11.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/1118/18 від 15.11.2018)

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 року (повне рішення підписано 25.10.2018)

у справі №914/1048/18 (суддя Запотічняк О.Д.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» , м. Київ

до відповідача:Львівської міської ради, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:Навчально-виховний комплекс «Школа-садок «Софія» м. Львова,м. Львів

про визнання протиправним та скасування Ухвали Львівської міської ради № 2775 від 24.10.2013р. «Про затвердження навчально-виховному комплексу «Школа-садок «Софія" м.Львова технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. О.Мишуги, 13-а» .

За участю представників від:

позивача: ОСОБА_2- адвокат;

відповідача: ОСОБА_3 - представник;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: не з'явився;

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/1048/18 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Плотніцького Б.Д. та Хабіб М.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 у справі №914/1048/18.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 призначено справу №914/1048/18 до розгляду у судовому засіданні на 14.01.2019

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 розгляд справи відкладено на 28.01.2019.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 у справі №914/1048/18 (суддя Запотічняк О.Д.) позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано ухвалу Львівської міської ради № 2775 від 24.10.2013 року Про затвердження навчально-виховному комплексу Школа-садок Софія м. Львова технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. О. Мишуги, 13-а . Присуджено до стягнення з Львівської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств Укрнафтохімпроект витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач є власником нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. О. Мишуги, 13, ухвалою Львівської міської ради № 1754 від 17.04.2008 позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. О. Мишуги, 13, а ухвалою Львівської міської ради № 3964 від 30.09.2010 позивачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано земельні ділянки на вул. Мишуги, 13 для реконструкції адміністративних будівель і їх обслуговування. Вказана земельна ділянка, яка перебувала у користуванні позивача, у такого не вилучалася, право користування нею не припинялося.

Оскільки, частина спірної земельної ділянки площею 1,0392 га на вул. Мишуги, 13-а, яка надана ухвалою Львівської міської ради № 2775 від 24.10.2013 у постійне користування НВК Софія , перебувала у користуванні позивача, було чинне рішення відповідача про затвердження проекту землеустрою та фактичне відведення земельної ділянки позивачу, Львівська міська рада порушила право позивача на завершення процесу оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване набуте ним на праві власності нерухоме майно.

При цьому, суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача про пропуск строку позовної давності, вказуючи на те, що перебіг строку позовної давності за цим спором розпочався з 20.03.2018, оскільки про порушення прав та свобод позивачу стало відомо з відповідей на адвокатські запити. Відтак, з урахуванням положень статті 257 ЦК України, суд дійшов до висновку, що кінцевим терміном звернення до суду є 20.03.2021, а позивач звернувся із відповідним позовом до суду 20.06.2018, тобто у межах строку позовної давності.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Львівська міська рада звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 у справі №914/1048/18 та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що НВК Школа-садок Софія належить на праві оперативного управління нерухоме майно на вул. Мишуги, 13-а у м. Львові, що є підставою, відповідно до ст.120 ЗК України, для одержання третьою особою земельної ділянки у користування. З огляду на наведене та те, що земельна ділянка на вул. Мишуги, 13-а у м. Львові належить до комунальної власності, Львівська міська рада правомірно та у передбаченому законом порядку надала таку у користування НВК Школа-садок Софія .

Окрім того, відповідач вважає, що оскаржуваною ухвалою не порушено прав позивача, оскільки у ПАТ Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» не виникло права на спірну земельну ділянку і така на момент прийняття оскаржуваної ухвали перебувала у комунальній власності.

6 грудня 2018 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 у справі №914/1048/18 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що після набуття права власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Мишуги,13 у позивача виникло право на одержання земельної ділянки в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою. Однак, приймаючи оскаржувану ухвалу, Львівська міська рада надала у користування третій особі земельну ділянку, яка частково накладається на земельну ділянку, яка фактично використовується позивачем та надана йому у користування ухвалою Львівської міської ради № 3964 від 30.09.2010. Отже, надаючи земельну ділянку третій особі, відповідач порушив права позивача, позбавивши його можливості завершити процес оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване набуте ним на праві власності нерухоме майно.

В судове засідання прибули представники сторін.

Третя особа участі уповноваженого представника в судовому засіданні повторно не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, надали пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 21.08.2003 між Державним підприємством завод Полярон та Відкритим акціонерним товариством Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств Укрнафтохімпроект , правонаступником якого є ПАТ Укрнафтохімпроект , було укладено біржову угоду №155-03/4 договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості, згідно умов якої позивач придбав нежитлові приміщення двоповерхового будинку без підвалу літераА-2 загальною площею 1 655,9 м, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Мишуги,13.

Ухвалою Львівської міської ради № 1754 від 17.04.2008 погоджено ВАТ Укрнафтохімпроект , правонаступником якого є ПАТ Укрнафтохімпроект , місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. О.Мишуги,13 для реконструкції адміністративних будівель за рахунок земель житлової та громадської забудови: площею 0,4908 га в оренду терміном на 10 років; площею 0,0032 га в оренду терміном 5 років у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва. Вказаною ухвалою надано тримісячний термін на подання у встановленому поре проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для затвердження міською радою.

На виконання вказаної ухвали ПАТ Укрнафтохімпроект було розроблено проект землеустрою та погоджено з усіма контролюючими органами та службами необхідні висновки, а саме: Управлінням земельних ресурсів у м. Львові висновок від 24.10.2008 року №40/01-15/+5278; Управління архітектури Львівської міської ради висновок від 04.07.2008 року №32-10465/2401; Сихівською районною санітарно-епідеміологічною станцією м. Львова акт від 27.06.2008 року; Державним управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області висновок від 31.07.2008 року №4-02-12301; Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради висновок від 24.07.2008 року №04/2946.

Ухвалою Львівською міської ради № 3515 від 07.05.2010 внесено зміни до ухвали Львівської міської ради № 1754 від 17.04.2008, а саме слова площею 0,4908 га змінено словами площею 0,3768 га ; у п.п. 1.2 слова площею 0,0032 га змінено словами площею 0,0007 га .

Ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 №3964 вилучено за згодою з користування ДП НВК Полярон земельну ділянку площею 0,53 га на вул Мишуги,13 (п.1); затверджено Відкритому акціонерному товариству Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств Укрнафтохімпроект проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. О.Мишуги,13 для реконструкції адміністративних будівель і їх обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання-землі комерції (п.2): площею 0,3768 га в оренду терміном на 10 років (п.2.1.); площею 0,0007 га в оренду терміном 5 років (п.2.2.).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі № 1510/8551/2012, визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради № 3515 від 07.05.2010 Про внесення змін до ухвали міської ради № 1754 від 17.04.2008 року , визнано протиправними та скасовано положення п.2.1.,2.2.,3.1.,3.2.2. ухвали Львівської міської ради 30.09.2010 №3964 .

Ухвалою Львівської міської ради № 2775 від 24.10.2013 затверджено Навчально-виховному комплексу Школа-садок Софія м. Львова технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Мишуги, 13-а та передано НВК Софія земельну ділянку площею 1,0392 га (кадастровий номер 4610136800:01:005:0028) на вул. Мишуги, 13-а у постійне користування для обслуговування будівель навчального закладу за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі громадського призначення.

Публічне акціонерне товариство Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств Укрнафтохімпроект звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання протиправним та скасування Ухвали Львівської міської ради № 2775 від 24.10.2013 з тих підстав, що вказаною ухвалою Львівська міська рада надала у постійне користування НВК Софія земельну ділянку площею 1,0392 га на вул. Мишуги, 13-а, яка частково накладається на земельну ділянку площею 0,494 га, якою фактично користується Львівська філія Публічного акціонерного товариства Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств Укрнафтохімпроект .

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частинами 2 та 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЗК України).

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що на підставі біржової угоди №155-03/4 від 21.08.2003 договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості позивачу належать на праві власності нежитлові приміщення будинку без підвалу (літера А-2) загальною площею 1 655,9 м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мишуги, 13, що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1777867 від 21.10.2003 року, виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно зі ст. 120 ЗК України (в редакції Закону України N 1119-IV ( 1119-15 ) від 11.07.2003, чинній станом на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість (правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 у справі № 920/1195/16).

У відповідності до ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. З моменту виникнення права користування на нерухоме майно у набувача виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном, оскільки право власності або користування виникає з моменту його державної реєстрації відповідно до приписів ст.125 ЗК України. Не вчинення набувачем передбаченої законодавством дії для оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване набуте на праві власності нерухоме майно, не свідчить про безпідставне отримання чи використання земельних ділянок ( постанова Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/2973/17).

Як зазначалось вище, ухвалою Львівської міської ради № 1754 від 17.04.2008 погоджено позивачу місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. О.Мишуги,13 для реконструкції адміністративних будівель за рахунок земель житлової та громадської забудови: площею 0,4908 га в оренду терміном на 10 років; площею 0,0032 га в оренду терміном 5 років у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва.

На виконання вказаної ухвали ПАТ Укрнафтохімпроект було розроблено проект землеустрою та погоджено з усіма контролюючими органами та службами необхідні висновки, а саме: Управлінням земельних ресурсів у м. Львові висновок від 24.10.2008 року №40/01-15/5278; Управління архітектури Львівської міської ради висновок від 04.07.2008 року №32-10465/2401; Сихівською районною санітарно-епідеміологічною станцією м. Львоваакт від 27.06.2008 року; Державним управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області висновок від 31.07.2008 року №4-02-12301; Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради висновок від 24.07.2008 року №04/2946.

Однак, ухвалою Львівською міської ради № 3515 від 07.05.2010 внесено зміни до ухвали Львівської міської ради № 1754 від 17.04.2008, а саме слова площею 0,4908 га змінено словами площею 0,3768 га ; у п.п. 1.2 слова площею 0,0032 га змінено словами площею 0,0007 га .

Ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 №3964 вилучено за згодою з користування ДП НВК Полярон земельну ділянку площею 0,53 га на вул Мишуги,13 (п.1); затверджено Відкритому акціонерному товариству Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств Укрнафтохімпроект проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. О.Мишуги,13 для реконструкції адміністративних будівель і їх обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання-землі комерції (п.2): площею 0,3768 га в оренду терміном на 10 років (п.2.1.); площею 0,0007 га в оренду терміном 5 років (п.2.2.).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі № 1510/8551/2012, визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради № 3515 від 07.05.2010 Про внесення змін до ухвали міської ради № 1754 від 17.04.2008 року , визнано протиправними та скасовано положення п.2.1.,2.2.,3.1.,3.2.2. ухвали Львівської міської ради 30.09.2010 №3964.

При цьому, судами встановлено, що Державне підприємство Полярон листом №01/42 від 20.02.2008 надало згоду на вилучення частини земельної ділянки площею 0,53 га на умові передачі її в користування позивачу ПАТ Укрнафтохімпроект як єдиному власнику об'єкта нерухомості; ДП Полярон разом з нежитловим приміщенням передало ПАТ Укрнафтохімпроект у користування земельну ділянку площею 0,531 га.

Окрім того, судами встановлено, що Львівська міська рада приймаючи ухвалу №3964 від 30.09.2010 затвердила саме проект землеустрою на відведення земельних ділянок площею 0,4940 га та площею 0,0032 га розроблений позивачем на виконання ухвали від 17.04.2008 №1754, а інший проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,3768 га та 0, 0007 га позивачем до Львівської міської ради в установленому законом порядку не надавався.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ухвалою Львівської міської ради № 3964 від 30.09.2010 затверджено поданий позивачем проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано земельні ділянки на вул. Мишуги, 13 для реконструкції адміністративних будівель і їх обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання землі комерції: площею 0,4940 га в оренду терміном на 10 років; площею 0,0032 га у межах червоних ліній з обмеженням без права капітального будівництва в оренду терміном на 5 років. Земельній ділянці, яка надана у користування позивачу, присвоєно кадастровий номер 4610136800:01:005:0011 (а.с. 30).

Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України ( в редакції, чинній на момент прийняття ухвали Львівської міської ради № 3964 від 30.09.2010) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Однак договору оренди земельних ділянок на вул. Мишуги, 13 між сторонами укладено не було.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність в особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може свідчити про не виникнення у такої особи права на спірну земельну ділянку, що повністю узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 28.03.2018 у справі № 910/24189/16.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на те, що у позивача не виникло права на земельну ділянку на вул. Мишуги, 13.

Ухвалою Львівської міської ради № 2775 від 24.10.2013 затверджено третій особі -НВК Софія технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Мишуги, 13-а та передано НВК Софія земельну ділянку площею 1,0392 га (кадастровий номер 4610136800:01:005:0028) на вул. Мишуги, 13-а у постійне користування для обслуговування будівель навчального закладу за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання землі громадського призначення.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи плану топографічного знімання території, земельна ділянка площею 1,0392 га на вул. Мишуги, 13-а, яка надана у користування третьої особи НВК Софія , частково накладається із земельною ділянкою площею 0,4940 га, якою фактично користується позивач та яка надана у користування позивача згідно ухвали Львівської міської ради № 3964 від 30.09.2010, у наступних межах: з точки 3 по 10 площею 0,0818 га; з точки 16 по 19 площею 0,0285 га; загальна площа накладання 0.1103 га. Вказані обставини підтверджені в судовому засіданні і представником Львівської міської ради.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваної ухвали Львівської міської ради № 2775 від 24.10.2013 частина земельної ділянки площею 1,0392 га на вул. Мишуги, 13-а, наданої у користування НВК Школа-садок Софія , вже перебувала у користуванні позивача, зокрема, на підставі чинного рішення Львівської міської ради про затвердження проекту землеустрою та фактичне відведення земельної ділянки позивачу.

Згідно з ч. 10 статті 123 ЗК України, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази вилучення у позивача частини земельної ділянки, наданої йому у користування, з метою надання такої в користування третій особі.

Окрім того, за змістом пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 ,закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 198 ЗК України, кадастрові зйомки це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами ; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України(частина 2 ст. 50 Закону України Про землеустрій ).Тобто, погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов'язковим при виділенні земельної ділянки у власність чи постійне користування.

Однак, судом встановлено, що при виділенні земельної ділянки у користування третьої особи із позивачем не було погоджено межі земельної ділянки.

Наведеними вище обставинами підтверджено, що приймаючи оскаржувану ухвалу, Львівська міська рада порушила право позивача на користування наданими йому в оренду ухвалою від 30.09.2010 №3964 земельними ділянками та позбавила позивача можливості завершити процес оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване набуте ним на праві власності нерухоме майно, шляхом укладення відповідного договору.

Наведеними вище законодавчими положеннями та встановленими обставинами справи, спростовуються посилання апелянта на те, що Львівська міська рада правомірно та у передбаченому законом порядку надала земельну ділянку площею 1,0392 га на вул. Мишуги, 13-а у користування НВК Школа-садок Софія , а також те, що оскаржуваною ухвалою не порушено прав позивача.

Разом з тим, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК Україна, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав, що повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2018 у справі № 902/538/14.

Представник позивача у наданій суду відповіді на відзив зазначив, що про порушення прав та свобод їм стало відомо з відповідей на адвокатські запити, копії яких додані до позову та знаходяться у матеріалах даної справи, а тому строк позовної давності у цих правовідносинах починає свій перебіг із 20.03.2018. При цьому, позивачем зазначено про неможливість дізнатись про порушення свого права раніше, оскільки попереднє листування з питань потенційної можливості передачі земельної ділянки у майбутньому не свідчить про обізнаність суб'єкта із фактом незаконної передачі земельної ділянки. Надана у постійне користування НВК Школа-садок Софія земельна ділянка не огороджена межовими знаками, жодні роботи на ній не проводились, акт узгодження меж із третьою особою НВК Школа-садок Софія позивач не підписував.

Оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подані докази, які б підтверджували обізнаність позивача про оскаржувану ухвалу Львівської міської ради № 2775 від 24.10.2013 до моменту отримання відповідей на адвокатські запити, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не мав об'єктивної можливості дізнатися про порушення своїх прав до 20.03.2018. Отже, з урахуванням положень ст.257 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом у межах 3 річного строку позовної давності.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 у справі №914/1048/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Львівської міської ради - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Хабіб М.І.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.02.2019