Ухвала

від 04.02.2019 по справі 2/142-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"04" лютого 2019 р. Справа № 2/142-38 Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника скаржника (стягувача): Змієвського О.А.,

представника органу ДВС: Постоловського Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"

на дії Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області

у справі № 2/142-38

за позовом Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" в особі Центрального відділення філії "Львівське регіональне управління "ПАТ "ІНДЕКС-БАНК" в м.Луцьк, м.Луцьк

до відповідача Підприємця Козака Андрія Мироновича, м. Луцьк

про стягнення 1 383 545,91 грн.

встановив: 22.01.2019р. АТ "Креді Агріколь Банк" звернулося до господарського суду із скаргою на дії ДВС, в якій просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Постоловського Романа Олеговича, допущену у виконавчому провадженні №39928018 від 12.11.2018 року;

- зобов'язати Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Постоловського Романа Олеговича невідкладно провести виконавчі дії відповідно до вимог закону "Про виконавче провадження" з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області №2/142-1 від 17.12.2009 р. про стягнення з підприємця Козака Андрія Мироновича на корись ПАТ "Індустріально- експортний банк" в особі Центрального відділення філії "Львівське регіональне управління "ПАТ "ІНДЕКС-БАНК" в м.Луцьк боргу в сумі 1 383 545,91 грн.; звернення стягнення з підприємця Козака Андрія Мироновича згідно кредитного договору № 075/21/08 від 07.11.2008 року в сумі 1383 545,91 грн. на зерно пшениці 3-го класу в кількості 2080,0 тон за договором застави товарів на складі № 075/21 /08-зт від 07.11.2008 року; морозильні вітрини Juka M400S у кількості 115 штук Juka M300S у кількості 240 штук вартістю за договором застави рухомого майна № 075/21/08-зоз від 07.11.2008 року на користь ПАТ "Індустріально-експортний банк" в особі Центрального відділення філії "Львівське регіональне управління "ПАТ "ІНДЕКС-БАНК" в м.Луцьк.

Обгрунтовуючи подану скаргу, скаржник зазначає, що державним виконавцем Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 12.11.2018р. в зв'язку із відсутністю у боржника рахунків в банківських установах, рухомого та нерухомого майна, та майна, на яке потрібно звернути стягнення згідно наказу. Проте, незважаючи на наявність зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, державний виконавець не вжив достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого документу, розшуку та вилучення майна боржника або майна, на яке можна звернути стягнення з метою задоволення вимог стягувача та виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 25.01.2019р. скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.02.2019р. з повідомленням про день та час його проведення скаржника (стягувача), боржника та орган ДВС.

В судовому засіданні представник скаржника викладені у скарзі вимоги підтримав.

Представник органу ДВС в судовому засіданні та у відзиві на скаргу проти скарги заперечив. Зазначив, що згідно ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання. Відповідно у наказі суду № 2/142-1 від 17.12.2009, що перебував на виконанні у ДВС, зазначено порядок виконання рішення, а саме звернення стягнення на майно, яке перебуває в заставі відповідно до кредитного договору № 075/21/08 від 07.11.2008 р. Згідно п.2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що містяться в базах і реєстрах. Згідно акта державного виконавця від 05.11.2018 встановлено, що майна боржника, на яке відповідно до рішення суду та наказу № 2/142-1 від 17.12.2009р., слід звернути стягнення, не виявлено. Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 12.11.2018 року відсутні записи, що свідчили б про наявність заставного майна у боржника.

У зв'язку з тим, що в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення за рішенням суду, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, головним державним виконавцем Постоловським Р.О. 12.11.2018р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо наведеного в скарзі переліку тих дій, які, на думку скаржника, повинні були бути вчинені і фактично не були вчинені державним виконавцем та свідчать про наявність підстав вважати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві неправомірною, то Другий відділ ДВС міста Луцьк зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" та Інструкція з організації примусового виконання рішень не містить будь-якого визначеного (імперативного) переліку тих дій, які зобов'язаний вчинити державний виконавець.

Боржник в судове засідання не з'явився, пояснень по суті скарги не подав.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши додані до скарги докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників скаржника та органу ДВС, господарський суд встановив наступне.

АТ "Креді Агріколь Банк" є правонаступником ПАТ Індустріально-експортний банк" що підтверджується витягом зі Статуту АТ "Креді Агріколь Банк".

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.11.2009р. та додатковим рішенням від 07.12.2009р. позовні ПАТ "Індустріально-експортний банк" в особі Центрального відділення філії "Львівське регіональне управління" ПАТ "ІНДЕКС-БАНК" в м.Луцьк задоволено повністю. Постановлено стягнути з Підприємця Козака А.М. на користь ПАТ "Індустріально-експортний банк" в особі Центрального відділення філії "Львівське регіональне управління" ПАТ "ІНДЕКС-БАНК" в м.Луцьк 1 383 545,91 грн., в т.ч. 1200000,00 грн. основного боргу, 178895,08 грн. заборгованості по відсотках, 4650,83 грн. пені; звернути стягнення боргу Підприємця Козак А.М. згідно кредитного договору №075/21/08 від 07.11.2008 року в сумі 1 383 545,91 грн. на зерно пшениці 3-го класу в кількості 2080,0 тон за договором застави товарів на складі №075/21/08-зт від 07.11.2008 року; морозильні вітрини Juka M400S у кількості 115 штук та Juka M300S у кількості 240 штук вартістю за договором застави рухомого майна №075/21/08-зоз від 07.11.2008 року на користь ПАТ "Індустріально-експортний банк" в особі Центрального відділення філії "Львівське регіональне управління" ПАТ "ІНДЕКС-БАНК" в м.Луцьк.

На виконання рішення 17.12.2009р. видано накази №2/142-1 та №2/142-2.

22.01.2010р. головним державним виконавцем Другого відділу ДВС міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Самчуком О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №16844504 згідно наказу суду №2/142-1.

26.04.2013р. органом ДВС було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві згідно п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", в зв'язку з відсутністю у боржника майна.

23.09.2013 року до відділу ДВС надійшла заява від ПАТ "Креді Агріголь Банк" про повторне відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ФОП Козак А.М. в користь ПАТ "Креді Агріголь банк" 1 383 545,91 грн., в т.ч. 1200000,00 грн. основного боргу, 178895,08 грн. заборгованості по відсотках, 4650,83 грн. пені, шляхом звернення стягнення на майно згідно кредитного договору.

25.09.2013 року державним виконавцем Онуфрійчуком Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №39928018.

07.12.2015р. органом ДВС винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про стягнення виконавчого збору.

Згідно п.2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що містяться в базах і реєстрах.

Відповідно до ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Рішенням Господарського суду Волинської області визначено порядок його виконання, а саме: звернути стягнення боргу Підприємця Козак А.М. згідно кредитного договору №075/21/08 від 07.11.2008 року в сумі 1 383 545,91 грн. на зерно пшениці 3-го класу в кількості 2080,0 тон за договором застави товарів на складі №075/21/08-зт від 07.11.2008 року; морозильні вітрини Juka M400S у кількості 115 штук та Juka M300S у кількості 240 штук вартістю за договором застави рухомого майна №075/21/08-зоз від 07.11.2008 року на користь ПАТ "Індустріально-експортний банк" в особі Центрального відділення філії "Львівське регіональне управління" ПАТ "ІНДЕКС-БАНК" в м.Луцьк.

05.11.2018р. державним виконавцем відібрано пояснення у Козака А.М., в якому він повідомив, що не володіє майном та йому невідома інформація про місцезнаходження майна, на яке слід звернути стягнення відповідно до наказу № 2/142-1 від 17.12.2009 року. Боржником на підтвердження пояснень надано копії ухвал від 23.07.2013 року та 23.04.2014 року Луцького міськрайонного суду, винесені у кримінальному провадженні, в яких вказано про те, що майно, на яке потрібно звернути стягнення в рахунок погашення боргу, фактично не існує.

Згідно акта державного виконавця від 05.11.2018 встановлено, що майна боржника на яке відповідно до рішення суду, слід звернути стягнення, не виявлено.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 12.11.2018 року відсутні записи, що свідчили б про наявність заставного майна у боржника - Козака А.М. На наявне майно накладено обтяження згідно інших виконавчих проваджень щодо боржника.

У зв'язку з тим, що в боржника відсутнє майно, на яке необхідно звернути стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, головним державним виконавцем Постоловським Р.О 12.11.2018р. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Скаржник (стягувач) вважає, що державним виконавцем Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу незважаючи на наявність зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна. А тому, державний виконавець не вжив достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого документу, розшуку та вилучення майна боржника та майна, на яке можна звернути стягнення з метою задоволення вимог стягувача та виконання рішення суду.

Статтею 124 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 115 Господарського процесуального кодексу України, встановлено імперативний припис, згідно якого судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно із ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. (ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону).

Згідно з частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження, мають право ознайомлюватись з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії.

Стягувач (скаржник) не скористався вказаним правом та, не ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження № 39928018, у своїй скарзі посилається на певний перелік дій не вчинених, на його думку, державним виконавцем.

Як вбачається із документів, наданих суду державним виконавцем, останнім, у виконавчому провадженні №39928018, вчинялися дії щодо встановлення наявності майна, на яке згідно рішення суду, необхідно було звернути стягнення боргу. А саме: були подані запити до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відібрані пояснення у боржника щодо наявності такого майна. Проте, заходи щодо розшуку нерухомого майна (зерно пшениці, морозильні камери) виявилися безрезультатними. На інше наявне у боржника майно накладене обтяження згідно інших виконавчих проваджень щодо Козака А.М.

Суд вважає, що у зв'язку з тим, що рішенням суду був визначений конкретний спосіб його виконання, головним державним виконавцем були вчинені всі необхідні дії по виявленню майна боржника для виконання рішення суду, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" в межах виконавчого провадження № 39928018.

Крім того, скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Постоловського Р.О., допущену у виконавчому провадженні №39928018, не вказуючи при цьому, в чому саме проявляється така бездіяльність та які саме заходи мав вчинити державний виконавець. Також, скаржником не заявлено вимогу про скасування постанови про повернення виконавчого документу, винесення якої було наслідком проведення виконавчих дій.

Суд звертає увагу на те, що згідно ч.5 сг. 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Також стягувач не позбавлений права змінити спосіб або порядок виконання рішення за його заявою згідно ч.1 ст.331 ГПК України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності із ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, доводи скаржника щодо неправомірної бездіяльності головного державного виконавця, допущеної у виконавчому провадженні №39928018, спростовуються матеріалами справи та є безпідставними.

Вимога стягувача щодо зобов'язання Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Постоловського Р.О. невідкладно провести виконавчі дії відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області №2/142-1 від 17.12.2009р. також є безпідставною, оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу згідно постанови про повернення виконавчого документа від 12.11.2018р., а стягувачем не оскаржуються дії державного виконавця щодо винесення даної постанови та не заявлена вимога про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

З огляду на зазначене, вимоги скаржника є безпідставними, а скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 08.02.2019р.

Суддя О. Г. Слободян