Рішення

від 24.01.2019 по справі 902/801/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2019 р. Cправа № 902/801/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства "Тульчинський Райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", м.Тульчин Тульчинського району Вінницької області

до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №113", с.Городківка Крижопільського району Вінницької області

про стягнення 393654,57 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, діє на підставі довіреності,

ОСОБА_2 - керівник;

відповідача: ОСОБА_3 - керівник.

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "Тульчинський Райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Крижопільський виправний центр №13" 393654,57 грн заборгованості, що нарахована з посиланням на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №1 від 04.01.2017.

За вказаним позовом ухвалою суду від 17.12.2018 відкрито провадження у справі №902/801/18 для розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 24.01.2019.

На визначену судом дату (24.01.2019) з'явились представники обох сторін.

24.01.2019 від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд вважати відповідача по даній справі Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №113".

Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання суд враховує, що згідно відомостей отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців за кодом юридичної особи 08679630, який зазначено в позовній заяві відносно відповідача, значиться Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №113".

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника позивача та визначити відповідача у даній справі - Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №113".

24.01.2019 відповідачем до суду подано заяву, підписану в.о. директора ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №113" ОСОБА_3, в якій останній зазначає, що визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Зважаючи на визнання відповідачем позову, суд враховує положення ч.4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч.3 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.01.2017 між Дочірнім підприємством "Тульчинський Райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (надалі по тексту також - Продавець, позивач) та державним підприємством "Крижопільський виправний центр №113" (надалі по тексту також - Покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №1 (надалі по тексту також Договір).

Відповідно до предмету Договору Продавець продає, а Покупець купує лісопродукцію (п.1.1. Договору).

Ціна визначається по договорі сторін і зазначається в накладних документах. Підпис накладних документів засвідчує про досягнення домовленості між сторонами про кількість та ціну товару (п.2.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що оплата товару проводиться по кожній доставці товару (на основі рахунку фактури, ордера, ТТН продавця).

Право на товар переходить до покупця з моменту отримання товару, котрий приймається представником сторони (п.6.1. Договору).

Як визнано повноважними представниками сторін: на виконання умов договору відповідно до товарно-транспортних накладних позивач передав відповідачу лісопродукцію на загальну суму 1000454,99 грн.

Останній за отриману лісопродукцію розрахувався частково, сплативши 542000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банку (а.с.143-48).

При цьому, суд зазначає, що в призначеннях вказаних вище платежів відповідачем помилково зазначено: "за лісоматеріали згідно договору №25 від 07.10.2016".

Зазначену помилку відповідач усунув шляхом направлення позивачу листів №12/87 від 20.11.2018 та №12/88 від 20.11.2018 з проханням вважати, що перераховані кошти сплачені згідно Договору №1 від 04.01.2017.

01.11.2018 між сторонами підписано Угоду №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої шляхом часткового погашення зустрічною вимогою за відповідачем перед позивачем залишається борг в сумі 393654,57 грн.

Зазначений борг відповідач визнає, що підтверджується обопільно підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків (а.с.141).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення відповідачем розрахунків за отриману лісопродукцію в повному обсязі, та визнання останнім наявності заборгованості за Договором, позовні вимоги про стягнення 393654,57 грн заборгованості суд вважає правомірними та обґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення 393654,57 грн підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат (судового збору) суд враховує, що заявою від 24.01.2019 відповідач визнав позовні вимоги у справі №902/801/18 в повному обсязі, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду із заявою від 24.01.2019 про повернення 50% вартості сплаченого судового збору з Державного бюджету.

Так, частиною 1 статті 130 ГПК України визначено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України решта судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. ч.3 ст.185, ч.4 ст.191, 2, 13, 74, 76-80, 86, 91, 129, 130, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Задовольнити клопотання представника позивача б/н від 24.01.2019 (вх. №02.1-34/648/19 від 24.01.2019) та визначити відповідача у даній справі - Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №113".

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №113" (вул.Благовіщенська, 106, с.Городківка, Крижопільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 08679630) на користь Дочірнього підприємства "Тульчинський Райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (вул.М.Леонтовича, 65, м.Тульчин, Вінницька обл., 23600, код ЄДРПОУ 36091485) 393654,57 грн - суми заборгованості; 2952,41 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Дочірньому підприємству "Тульчинський Райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (вул.М.Леонтовича, 65, м.Тульчин, Вінницька обл., 23600, код ЄДРПОУ 36091485) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2952,41 грн, сплачений згідно платіжного доручення №256 від 06.12.2018.

6. Платіжне доручення №256 від 06.12.2018, засвідчене відтиском печатки банку знаходиться в матеріалах господарської справи №902/801/18.

7. Примірник даного рішення, скріплене гербовою печаткою суду, є підставою для повернення Дочірньому підприємству "Тульчинський Райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (вул.М.Леонтовича, 65, м.Тульчин, Вінницька обл., 23600, код ЄДРПОУ 36091485) із Державного бюджету 2952,41 грн судового збору.

8. Копію рішення направити згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 04 лютого 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.М.Леонтовича, 65, м.Тульчин, Вінницька обл., 23600);

3 - відповідачу (вул.Леніна, 106, с.Городківка, Крижопільський район, Вінницька обл.)