Рішення

від 05.02.2019 по справі 909/951/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/951/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Бабенецька А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: BiomssMarketServices JU (Естонія),

Limited liability company

Тарту мнт.7-7, 10145, м. Талін, Харьюський повіт, Естонська республіка

адреса для листування: АДРЕСА_1, 61019

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Комплект"

вул. Василя Симоненка, 23, офіс 305, м. Івано-Франківськ, 76006

про стягнення заборгованості за контрактом №23/09/2016 від 23.09.2016 у сумі 72 731,52 грн

Представники сторін не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

BiomssMarketServices JU (Естонія) подав позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Комплект" про стягнення заборгованості за контрактом №23/09/2016 від 23.09.2016 у сумі 72 731,52 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 27.11.2018 року. Ухвалою суду від 13.11.2018 року задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 27.11.2018 року відкладено підготовче засідання на 11.12.2018 року. Ухвалою суду від 11.12.2018 року відкладено підготовче засідання на 20.12.2018 року. Ухвалою суду від 20.12.2018 року підготовче провадження у справі закрито і призначено розгляд справи по суті на 22.01.2019 року. Ухвалою суду від 22.01.2019 року відкладено розгляд справи по суті на 05.02.2019 року.

Судове засідання 05.02.2018 року мало відбутися в режимі відеоконференції, згідно клопотання, поданого позивачем. Проведення такого засідання в режимі відеоконференції мав забезпечити Московський районний суд м. Харкова відповідно до ухвали суду про відкладення розгляду справи по суті. В судовому засіданні мав брати участь представник позивача.

Проте, судове засідання 05.02.2019 року в режимі відеоконференції не відбулося. Згідно пояснень, наданих відповідальним працівником Московського районного суду м. Харкова в телефонному режимі, з технічних причин неможливо забезпечити вхід до системи. При цьому, суду стало відомо, що представник позивача до Московського районного суду м. Харкова для участі в засіданні в режимі відеоконференції прибув.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

При цьому, суд виходить з того, що згідно з ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, частиною 4 ст. 197 ГПК України передбачено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Ухвалою суду від 20.12.2018 року підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті на 22.01.2019 року.

Відповідно до ч.2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. В спірному випадку, строк вирішення справи по суті завершився.

Таким чином, суд, враховуючи пояснення надані представником позивача в попередніх судових засіданнях та наявні матеріали справи, в тому числі відзив, наданий відповідачем, враховуючи ситуацію, що склалася та пов'язані з нею ризики - вважає за можливе у відповідності до ст.202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній доказами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Позиція позивача.

Позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що ним на підставі укладеного між сторонами контракту №23/09/2016 від 23.09.2016 року було проведено передоплату на підставі виставлених продавцем рахунків у розмірі 3 880 євро відповідно до платіжного доручення від 13.10.2016 року №6. За словами позивача, відповідачем було здійснено постачання лише частини замовленого товару на суму 1939, 60 євро, решти частини товару на суму 1940, 40 євро відповідачем не доставлено.

З посиланням на ст. 626, 627, 662, 693, 712 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 1940, 40 євро, що становить 59 686, 70 грн, а на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача процент на суму попередньої оплати на період з 13.10.2016 року по 12.06.2018 року у розмірі 13 044, 82 грн.

У відповіді на відзив (вх.№19875/18 від 19.12.2018) позивач вказує, що до вимоги про стягнення з відповідача процентів в розмірі 13 044, 82 грн слід застосувати аналогію закону, а саме ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, оскільки на думку позивача має місце подібність відносин.

Заперечення відповідача.

Відповідно до відзиву на позовну заяву (вх.№18207/18 від 21.11.2018) відповідач вказав, що відповідач повністю виконав умови контракту, поставивши товар на суму передоплати. Крім того, вказав, що умовами контракту не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами. З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а відтак просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Комплект" та BiomssMarketServices JU укладено контракт №23/09/2016 від 23.09.2016 року, відповідно до якого продавець (відповідач по справі) продає, а покупець (позивач по справі) купляє пелети (гранули), брикети паливні (відповідно до кожного замовлення покупця) з деревної тирси, деревне вугілля складовані на піддони (щільно укладені) або в біг-бегах, далі - товар, на умовах викладених в цьому договорі (а.с.13).

Відповідно до пункту 1.2. загальна вартість товару складає 1 260 000 євро. Відповідно до пункту 1.3. товар постачається по ціні згідно рахунку-фактури на кожну партію.

Пунктом 6.1. передбачено, що товар постачається автомобільним транспортом на умовах FCA, за умови передоплати в розмірі 100% вартості партії.

Відповідно до п.6.4. у разі невиконання або неповного виконання домовленості продавець повинен у разі невиконання або неповного виконання домовленості продавець повинен сплатити покупцю 0,5 % вартості товару за кожний день прострочення, якщо товар не надано своєчасно.

Відповідно до п. 7.1. поставка товару покупцю відбувається автомобільним транспортом на умовах FCA - всі територія України, або DDU країни Євросоюзу і СНД, які розкриті у відповідних додатках до контракту, партіями згідно вантажомісткості автотранспорту і правилам перевезень, кількість машин, що поставляються продавцем - від 5 на місяць.

Пунктом 7.10. передбачено, що в разі неготовності товару (через відсутність транспорту, затримки або проблем на виробництві або з інших причин, не залежних від продавця) оплачені за товар кошти повертаються покупцю в повній сумі протягом 3-5 банківських днів.

Відповідно до п.7.11. продавець зобов'язується надати даний товар протягом 3-5 банківських днів з моменту проведення передоплати і пред'явлення документів, що підтверджують оплату.

Продавцем було виставлено покупцю рахунок-фактуру №1 від 13.10.2016 року на суму 1939, 60 євро та рахунок-фактуру №2 від 13.10.2016 року на суму 1940, 40 євро.

Відповідно до міжнародного платіжного доручення №6 від 13.10.2016 року (номер операції №2016101300250035) позивачем на рахунок відповідача перераховано кошти в розмірі 3 880 євро (а.с.18).

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної від 07.12.2016 року відповідачем було доставлено частину замовленого товару, а саме: гранули паливні (пелети) індустріальні з відходів деревини 1540 мішків, термічно оброблені при температурі 300 0 С в кількості 23 430 кг, постачання вказаного товару відбулось на підставі оплаченого рахунку-фактури №1 від 13.10.2016 року на суму 1939, 60 євро (а.с.20).

Виходячи з фактичних обставин справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку таких висновків.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 1940, 40 євро, що становить 59 686, 70 грн, слід вказати таке.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

В спірному випадку, має місце укладення між сторонами зовнішньоекономічного договору - контракту №23/09/2016 від 23.09.2016 року, який за своїм змістом є договором поставки.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

Пунктом 7.10. контракту передбачено, що в разі неготовності товару (через відсутність транспорту, затримки або проблем на виробництві або з інших причин, не залежних від продавця) оплачені за товар кошти повертаються покупцю в повній сумі протягом 3-5 банківських днів.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В спірному випадку, матеріалами справи доведено, що позивачем здійснено переказ коштів на рахунок відповідача в сумі 3 880 євро за товар, а відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної від 07.12.2016 року доставлено було лише частину замовленого товару на суму 1939, 60 євро (відповідно до фактури №1 від 13.10.2016 року). Докази доставки відповідачем решти товару на суму 1940, 40 євро, відповідно до виставленого рахунку-фактури №2 від 13.10.2016 року - в матеріалах справи відсутні, а відтак має місце порушення зобов'язання за контрактом №23/09/2016 від 23.09.2016 року.

Враховуючи викладені обставини, вимога позивача в частині стягнення з відповідача 1940, 40 євро, що становить 59 686, 70 грн підлягають до задоволення.

При цьому слід вказати, що доводи відповідача про те, що поставка товару виконана ним в повному обсязі не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до ст.80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву поступив до суду 21.11.2018 року. В додаток до вказаного відзиву подано докази відправлення відзиву відповідачу та довіреність представника.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 044, 82 грн процентів на суму попередньої оплати за період з 13.10.2016 року по 12.06.2018 року, суд вважає за правильне вказати таке.

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (в спірному випадку сторонами по справі є юридичні особи). Таким чином, в спірному випадку, судом приймається до уваги ч.2 ст. 536 ЦК України, яка передбачає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стороною не наведено норму законодавства, яка б мала пряму дію щодо відповідальності у вигляді сплати процентів за користування чужими коштами, а положеннями укладеного між сторонами контракту №23/09/2016 від 23.09.2016 року не передбачено умови щодо сплати процентів на суму попередньої оплати.

Таким чином, законодавством врегульовано порядок встановлення відповідальності за користування коштами у випадку проведення сторонами розрахунків на умовах попередньої оплати. Така відповідальність повинна бути однією з умов укладеного договору. Відсутність в договорі передбаченого розміру процентів за користування чужими коштами (попередня оплата) суд розцінює, як відповідна домовленість сторін з цього приводу в момент укладення договору.

З урахуванням положень ст. 8 ЦК України - якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Порядок нарахування процентів на суму попередньої оплати встановлено ч.2 ст. 536 ЦК України, яка передбачає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, наполягання сторони на необхідність застосування в спірному випадку аналогії закону (ст. 8 ЦК України) є помилковим, оскільки аналогія закону застосовується за умови якщо відносини сторін не врегульовані діючим законодавством або договором.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, враховуючи, що сторонами при укладенні контракту не передбачено такої умови, як сплата процентів на суму попередньої оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 044, 82 грн процентів на суму попередньої оплати за період з 13.10.2016 року по 12.06.2018 року визнається судом безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Доводи позивача про необхідність застосування ч.1 ст. 1048 ЦК України та ст.8 ЦК України відхиляються судом як необґрунтовані з підстав, викладених вище.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши подані докази, а саме: контракт №23/09/2016 від 23.09.2016 року, рахунок-фактуру №2 від 13.10.2016 року на суму 1940, 40 євро, міжнародне платіжне доручення №6 від 13.10.2016 року (номер операції №2016101300250035), міжнародну товарно-транспортну накладну від 07.12.2016 року - визнав їх належними та допустимими доказами і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про те, що вимоги позивач слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. 11, 509, 536, 626, 627, 655, 662, 663, 693 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 77, 79, 86, 129 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов BiomssMarketServices JU (Естонія), Limited liability company /Тарту мнт.7-7, 10145, м. Талін, Харьюський повіт, Естонська республіка, реєстраційний номер 14107380/ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Комплект" /вул. Василя Симоненка, 23, офіс 305, м. Івано-Франківськ, 76006, код ЄДРПОУ 39370751/ про стягнення заборгованості за контрактом №23/09/2016 від 23.09.2016 року у розмірі 72 731, 52 грн, з яких: 59 686, 70 грн - основна сума боргу, 13 044, 82 грн - проценти на суму попередньої оплати - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Комплект" /вул. Василя Симоненка, 23, офіс 305, м. Івано-Франківськ, 76006, код ЄДРПОУ 39370751/ на користь BiomssMarketServices JU (Естонія), Limited liability company /Тарту мнт.7-7, 10145, м. Талін, Харьюський повіт, Естонська республіка, реєстраційний номер 14107380/ основну суму заборгованості за контрактом №23/09/2016 від 23.09.2016 року у розмірі 59 686, 70 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 70 к.) та судовий збір в розмірі 1445, 95 грн (одна тисяча чотириста сорок п'ять гривень 95 к.) .

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

В решті частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів до Західного апеляційного господарського суду (м. Львів).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.02.2019

Суддя Фрич М. М.