Рішення

від 04.02.2019 по справі 910/15490/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.02.2019Справа №  910/15490/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Приватного підприємства "АктивТоргКріп"  до Приватного акціонерного товариства "Електроград"  про стягнення 3  851, 57  грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство "АктивТоргКріп" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Електроград" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 20 648, 88 грн., з яких: 15 898, 07 грн. – основного боргу, 4 041, 85 грн. – пені, 374, 12 грн. – 3 % річних та 334, 84 грн. – інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 7/КР-АТК-17 від 12.01.2017 в частині оплати поставленого товару. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 позовну заяву Приватного підприємства «АктивТоргКріп» залишено без руху. Встановлено Приватному підприємству «АктивТоргКріп» строк протягом двох днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. 03.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного підприємства «АктивТоргКріп» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу, строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності). 14.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій повідомив суд, що відповідачем повністю погашена сума основного боргу, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2  685, 19 грн. – пені, 406,45 грн. – 3 % річних та 759, 93 грн. – інфляційних втрат. Розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд відзначає наступне. Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Господарським процесуальним кодексом, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову Враховуючи наведене, суд розцінює подану заяву, як заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду. За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 3  851, 57 грн., яка складається з: пені у розмірі 2  685, 19 грн., 3 % річних у сумі 406,45 грн. та інфляційних втрат у розмірі 759, 93 грн. 17.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Електроград"   надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в якій відповідач повідомляє про погашення існуючої заборгованості у сумі 15  898, 07 грн.  та про намір укласти мирову угоду з позивачем, у зв'язку з чим просить суд проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням та викликом сторін (яке надіслано засобами поштового зв'язку 14.12.2018 згідно відтиску штемпеля поштового відділення на конверті). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 заяву Приватного акціонерного товариства "Електроград"   про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - залишено без розгляду. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч.   6 ст.  242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Так, з метою повідомлення відповідача   про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.12.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01601, м. Київ, площа Спортивна, буд. 1 А, Бізнес-Центр "Гулівер", 17 поверх.           З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 07.12.2018 ухвали Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 про відкриття провадження у справі. Згідно з ч.  6 ст.  242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 12.01.2017 між Приватним підприємством "АктивТоргКріп"  (далі – постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Електроград"  (далі - покупець) укладено договір поставки № 7/КР-АТК-17, предметом якого є поставка кріпильних матеріалів (далі - товар). Відповідно до п. 1.2. договору, постачальник зобов'язується передати у встановлений цим договором строк товар, визначений у п. 1.1. договору, у власність покупця на умовах, визначених у п. 2.1. договору, а покупець зобов'язується передати у встановлений цим договором строк товар, визначений у п. 1.1. договору, у власність покупця на умовах, визначених у п. 2.1. договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору. Найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, що постачається, погоджується сторонами в заявці покупця і підтверджується у рахунку-фактурі та видаткових накладних на товар, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.3. договору). Згідно п. 3.2. договору, загальна сума договору складається із загальної вартості товару, поставленого покупцю на протязі строку дії договору, згідно видаткових накладних на кожну партію товару. Пунктом 4.3.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежу на 14 календарних днів з моменту отримання товару, згідно видаткової накладної. Товар надається покупцю на умовах відстрочення оплати, без товарного кредиту, та без нарахування відсотків за користування. За умовам п. 7.7. договору, датою переходу права власності на товар є дата підписання видаткової накладної про приймання товару та/або акт приймання-передачі товару. Відповідно до п. 9.2. договору, у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання договірних зобов'язань сторонами. Припинення дії даного договору до настання моменту закінчення його дії, може мати місце лише у таких випадках: оголошення будь-якої із сторін банкрутом; взаємної згоди сторін (п. 11.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 19.01.2018). Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар, що підтверджується видатковими накладними № 23132 від 19.01.2018 на суму 8  271, 28 грн., № 23155 від 22.01.2018 на суму 10  338, 99 грн., № 23358 від 25.01.2018 на суму 2  353, 99 грн., № 23359 від 25.01.2018 на суму 193, 31 грн., № 23371 від 25.01.2018 на суму 8  642, 09 грн., № 23372 від 25.01.2018 на суму 944, 57 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи). Проте, відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням строків встановлених договором, а саме п. 4.3.1, зокрема заборгованість у розмірі 15 898, 07 грн. погасив 23.11.2018 та 29.11.2018 відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями № 2671 на суму 15  000, 00 грн. та № 916 на суму 898, 07 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 2  685, 19 грн. – пені за загальний період з 03.02.2018 по 13.12.2018,  406,45 грн. -  3 % річних за період з 03.02.2018 по 13.12.2018 та 759, 93 грн. - інфляційних втрат за період з 03.02.2018 по 13.12.2018. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 7/КР-АТК-17 від 12.01.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки. Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.   Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).   Договір, відповідно до  ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом встановлено, позивачем було поставлено відповідачеві товар, який прийнятий останнім без зауважень та заперечень, що підтверджується видатковими накладними № 23132 від 19.01.2018 на суму 8  271, 28 грн., № 23155 від 22.01.2018 на суму 10  338, 99 грн., № 23358 від 25.01.2018 на суму 2  353, 99 грн., № 23359 від 25.01.2018 на суму 193, 31 грн., № 23371 від 25.01.2018 на суму 8  642, 09 грн., № 23372 від 25.01.2018 на суму 944, 57 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи). Проте, відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням строків встановлених договором, а саме п. 4.3.1, зокрема заборгованість у розмірі 15 898, 07 грн. погасив 23.11.2018 та 29.11.2018 відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями № 2671 на суму 15  000, 00 грн. та № 916 на суму 898, 07 грн. Пунктом 4.3.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежу на 14 календарних днів з моменту отримання товару, згідно видаткової накладної. Товар надається покупцю на умовах відстрочення оплати, без товарного кредиту, та без нарахування відсотків за користування. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Таким чином,  враховуючи п. 4.3.1 договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого товару після спливу 14 календарних днів з моменту отримання товару, тож за видатковою накладною № 23132 від 19.01.2018 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з 03.02.2018, за видатковою накладною № 23155 від 22.01.2018 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з 06.02.2018 та за видатковими накладними № 23358 від 25.01.2018, № 23359 від 25.01.2018, № 23371 від 25.01.2018, № 23372 від 25.01.2018 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з 09.02.2018 Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача 2  685, 19 грн. – пені за загальний період з 03.02.2018 по 13.12.2018,  406,45 грн. -  3 % річних за період з 03.02.2018 по 13.12.2018 та 759, 93 грн. - інфляційних втрат за період з 03.02.2018 по 13.12.2018. Відповідно до п. 9.2. договору, у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати. Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності   учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського   зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним. При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 року) Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 року). Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від  17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”,  інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України,   належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки  № 7/КР-АТК-17 від 12.01.2017, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідача 2  685, 19 грн. – пені за загальний період з 03.02.2018 по 13.12.2018,  406,45 грн. -  3 % річних за період з 03.02.2018 по 13.12.2018 та 759, 93 грн. - інфляційних втрат за період з 03.02.2018 по 13.12.2018.                         Тож, позовні вимоги Приватного підприємства "АктивТоргКріп" підлягають задоволенню у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись   статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва. ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Приватного підприємства "АктивТоргКріп"   задовольнити. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Електроград" (01601, м. Київ, площа Спортивна, буд. 1 А, Бізнес-Центр "Гулівер", 17 поверх, ідентифікаційний код - 30734728) на користь Приватного підприємства "АктивТоргКріп" (03115, м. Кивї, проспект Перемоги, буд. 89-А, ідентифікаційний код - 37359888) 2 685 (дві тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 19 коп. – пені, 406 (чотириста шість) грн. 45 коп. – 3 % річних, 759 (сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 93 коп. – інфляційних втрат та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. – судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом  17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.               Суддя                                                                                                   С. О.  Щербаков