Ухвала

від 08.02.2019 по справі 911/354/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" лютого 2019 р.           м. Київ           Справа № 911/354/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., перевіривши матеріали позовної заяви у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Миронівкатепломережа" (Київська область, м. Миронівка) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" (Київська область, м. Миронівка) про визнання недійсними договору оренди нерухомого майна та договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Миронівкатепломережа" подало до господарського суду позов, згідно з прохальної частини якого просить суд:

1. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Миронівського району, укладений 04.03.2014 між КПТМ "Миронівкатепломережа" та ТОВ ТД "Богуславська сільгосптехніка", за яким передано в оренду приміщення за адресою: вул. Гагаріна 65, м. Миронівка, Київська область.

2. Визнати недійсним укладений між КПТМ "Миронівкатепломережа" та ТОВ ТД "Богуславська сільгосптехніка" договір від 05.12.2016 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Миронівського району, укладений 04.03.2014, за яким ТОВ ТД "Богуславська сільгосптехніка" передано в оренду приміщення за адресою: вул. Гагаріна 65, м. Миронівка, Київська область.

3. Застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язати ТОВ ТД "Богуславська сільгосптехніка" звільнити займане приміщення за адресою: вул. Гагаріна 65, м. Миронівка, Київська область.

Оглянувши зміст позовної заяви та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Так, згідно з вимог п. 2 ч. 1 статті 164 ГПК України унормовано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами ч. 1, пп. 2 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Судовий збір справляється із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а із позовних вимог немайнового характеру – 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року складає 1921,00 грн.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач звернувся до суду із позовом, в якому міститься дві немайнові вимоги про визнання недійсними правочинів та одна вимога про реституцію, яка помилково оцінена заявником також як немайнова вимога.

Натомість суд вказує, що із сукупного аналізу п. 2.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 та п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 вбачається, що вимога про застосування наслідків недійсності провочину (реституція) є саме майновою вимогою.

Так в п. 2.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, вказано, що якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України, судовий збір сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру.

Вказане положення дублюється і в п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, де, серед іншого, зазначено, що у справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується за загальною сумою всіх вимог.

У п. п. 2.10, 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 передбачено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

На підтвердження оплати позивачем судового збору за вимогами заявленими у позові, останнім надано до суду квитанцію від 01.02.2019 на суму 5763,00 грн, що складає вартість трьох немайнових вимог (1921х3).

Натомість доказів, які би свідчили про правильність визначення позивачем ставки судового збору, належного до сплати у зв'язку з подачею позовної заяви з вимогою про застосування наслідків недійсності провочину, позивач до суду не подав.

Суд вказує, що єдино відомі дані, з яких можна встановити вартість нерухомого майна, про повернення якого заявлено позовну вимогу, містяться в копії договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Миронівського району від 04.03.2014, за яким було передано майно в користування та вони датуються станом на 10.07.2013 (звіт про експертну (незалежну) оцінку).

Натомість суд вказує, що копія вищевказану договору оренди нерухомого майна від 04.03.2013 є неналежним доказом, який засвідчує дійсну вартість спірного майна станом на 2019 рік.

При цьому, під дійсною вартістю розуміється "грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості" (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995 №20).

Проаналізувавши тлумачення змісту всіх видів вартості, передбачених пунктом 3 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", слід дійти висновку про те, що поняття "дійсна вартість" є практично тотожним за своїм значенням до закріпленого у вітчизняних національних стандартах поняття "ринкова вартість", під яким розуміється "вартість майна, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу".

Так, приписами статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачена можливість для встановлення дійсної вартості майна шляхом проведення оцінки майна та складення за її результатами звіту про оцінку майна (акту оцінки майна), про повернення якого просить позивач.

Однак позивач документів, що посвідчують станом на 2019 рік дійсну вартість майна, яке є предметом договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Миронівського району від 04.03.2014, суду разом з позовною заявою не подав, тому суд вказує, що наразі відсутня можливість визначити суму судового збору, необхідну для сплати позивачем при поданні даного позову за вимогою про застосування реституції за недійсним правочином.

Водночас слід зазначити, що суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом п. 3 ч. 3 ст. 162 і ст. 163 ГПК України такий обов'язок покладається на позивача.

Окрім того, суд вказує, що у поданій Комунальним підприємством теплових мереж "Миронівкатепломережа" позовній заяві, всупереч п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, відсутні відомості щодо наявності оригіналів доданих до заяви копій документів у позивача або відомості щодо їх місцезнаходження, що в сукупності з іншими обставинами, встановленими судом при огляді позовних матеріалів, вказують на наявність підстав для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху у відповідності до ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Поряд з іншим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на той факт, що приписами статті 50 ГПК надано право суду залучити до участі у справі третю особу як на підставі її власної заяви про вступ у справу, так і на підставі заяви учасників справи. З підстав, зазначених у частині другій вищезгаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяв, на підставі власної ініціативи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. У будь-якому разі судом виноситься з даного питання ухвала з обов'язковим зазначенням у ній, на стороні кого (позивача чи відповідача) залучається ця третя особа.

Саме лише зазначення в позовній заяві певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу (п. 1.6 чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18).

Натомість позивачем при зверненні до суду не обгрунтовано підстав залучення Миронівської районної ради та Миронівської районної державної адміністрації, визначених ним у позовній заяві як третіх осіб, не заявлено окремого клопотання (чи окремої вимоги згідно з прохальної частини позовної заяви) про залучення їх у справу як третіх осіб, не вказано на стороні кого треті особи мають бути залучені у справу та про наявність у них юридичного інтересу у цій справі, а також не зазначено як рішення суду може вплинути на їх права по відношенню до сторін спору.

Вказані недоліки мають бути враховані позивачем при наступному зверненні до суду, в тому числі із заявою про усунення недоліків поданої ним позовної заяви, однак не пізніше ніж до закінчення підготовчого провадження у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків шляхом подання до суду належних та допустимих доказів, які підтверджують дійсну (ринкову) вартість нерухомого майна (нежитлового приміщення площею 26,0 кв.м), розташованого за адресою: вул. Гагаріна 65, м. Миронівка, Київська область, та шляхом зазначення у окремій заяві даних щодо наявності у позивача оригіналів доданих до заяви копій документів або відомостей про їх місцезнаходження.

На підставі викладеного та керуючись п. 8 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164, ст. ст. 174, 234 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Комунального підприємства теплових мереж "Миронівкатепломережа" від 31.01.2019 вих. № 20-вих. 19 залишити без руху.

2. Комунальному підприємству теплових мереж "Миронівкатепломережа" протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

3. Роз'яснити Комунальному підприємству теплових мереж "Миронівкатепломережа", що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.

Суддя                               В.М. Антонова