Рішення

від 04.02.2019 по справі 924/1177/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2019 р.м. Хмельницький Справа № 924/1177/18

Господарський суд Хмельницької області під головуванням судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПВ КОМПАНІ ЛТД", м. Київ

до Приватного підприємства "ВІКОННІ СИСТЕМИ ЕМ", м. Хмельницький

про стягнення 21 862,56 грн., з яких: 16 156,80 грн. - основного боргу, 807,84 грн. - штрафу, 3 678,44 грн. - пені, 694,74 грн. - інфляційних втрат, 524,74 грн. - 5% річних

Представники сторін: не з'явились

В судовому засіданні винесено вступну та резолютивну частину рішення.

17.12.2018 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СПВ КОМПАНІ ЛТД", м. Київ до Приватного підприємства "ВІКОННІ СИСТЕМИ ЕМ", м. Хмельницький про стягнення 21 862,56 грн., з яких: 16 156,80 грн. - основного боргу, 807,84 грн. - штрафу, 3 678,44 грн. - пені, 694,74 грн. - інфляційних втрат, 524,74 грн. - 5% річних. До позовної заяви подано попередній розрахунок судових витрат на суму 7308,20 грн. та докази їх понесення.

Ухвалою суду від 21.12.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1177/18 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

08.01.2019р. на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою 28.12.2018р. відповідачем заборгованості, а тому позивач просить стягнути з Приватного підприємства "ВІКОННІ СИСТЕМИ ЕМ" 8048,40 грн. основного боргу, 807,84 грн. - штрафу, 3 678, 44 грн. - пені, 694,74 грн. - інфляційних втрат, 524,74 грн. - 5% річних. До заяви додано копію виписки ПАТ Креді ОСОБА_1 від 28.12.2018р. про надходження коштів на суму 8078,40 грн. з призначенням платежу - зг. рах. №9102 від 20.03.2018р.

У судовому засіданні 16.01.2018р. розпочато розгляд справи по суті. Представник позивача подав уточнення попереднього розрахунку суми судових витрат, в якому зазначає про понесені витрати на суму 7898,56 грн. з доданими підтверджуючими документами, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав.

23.01.2019р. на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою 16.01.2019р. відповідачем заборгованості на суму 8078,40 грн., про що надано копію банківської виписки від 16.01.2019р. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ПП "ВІКОННІ СИСТЕМИ ЕМ" суму у розмірі 5705,76 грн., з яких: 807,84 грн. - штрафу, 3 678, 44 грн. - пені, 694,74 грн. - інфляційних втрат, 524,74 грн. - 5% річних.

Оскільки у відповідності до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 та п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, яке відбулось 16.01.2019р., суд приймає заяву ТОВ "СПВ КОМПАНІ ЛТД" від 04.01.2019р. про зменшення розміру позовних вимог, а провадження в частині стягнення решти суми основного боргу на суму 8078,40 грн. належить закрити у зв'язку з надходженням заяви після судового засідання.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, місце та час судового слухання справи, про що свідчить розписка від 16.01.2019р. та повідомлення про вручення 21.01.2019р. відповідачу ухвали від 16.01.2019р.

Враховуючи, що за загальним правилом суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, неявка представників сторін в судове засідання призначене з власної ініціативи суду не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заяву про закриття провадження, судом встановлено та враховується наступне.

07 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СПВ КОМПАНІ ЛТД (постачальник) та Приватним підприємством ВІКОННІ СИСТЕМИ ЕМ (покупець) укладено договір поставки №3559/2-ГР (надалі - Договір), відповідно до змісту якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору протягом всього строку дії договору.

Під товаром у тексті цього договору слід розуміти замки, фурнітуру, ПВХ плівки, двері, дотягувачи, циліндри тощо, асортимент і кількість яких зазначається у видаткових накладних, рахунках-фактури, які являються невід'ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна за одиницю товару вказується у видатковій накладній, яка супроводжує поставку конкретної партії товару і є невід'ємною частиною даного договору.

Покупець зобов'язаний здійснити 100% оплату поставленого товару протягом 4 календарних днів з моменту поставки товару (п. 2.2 договору).

Покупець зобов'язаний підписати видаткову накладну не пізніше дня поставки йому товару. Датою поставки (відвантаження) товару вважається дата, вказана у видатковій накладній (п.п. 3.3, 3.7 договору).

Згідно з п. 3.11 договору право власності на товар переходить до покупця у день прийняття товару від постачальника підтверджується підписанням видаткової накладної.

За порушення строку, визначеного у пункті 2.2 цього договору, щодо оплати за товар, транспортних видатків, покупець сплачує згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ять процентів річних від простроченої суми, а також додатково пеню у розмірі подвійної річної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такої несплати, починаючи з 31-го календарного дня після приймання товару (п. 6.3.1 договору).

Відповідно до п. 6.3.3 договору за прострочення сплати товару більше ніж 30 календарних днів покупець сплачує постачальникові одноразовий штраф у розмірі 5% від суми неоплаченого товару, транспортних видатків, як компенсацію збитків постачальника.

Цей договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє протягом року. Якщо сторонами здійснено поставку товару після закінчення дії договору, вважається, що цей договір автоматично пролонгується на один рік. В будь-якому випадку договір припиняє свою дію не пізніше повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п. 8.6 договору).

Договір №3559/2-ГР від 07.06.2016р. підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

На виконання умов договору №3559/2-ГР від 07.06.2016р. позивачем надіслано через відділення Нова пошта (експрес-накладна №20400082242753 від 21.03.2018р.) на адресу відповідача дві партії товару (ПВХ-плівка), а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними №6698, №6699 від 21.03.2018р. по 8078,40 грн. з доданими рахунками-фактурами №9102, №9114 від 20.03.2018р. на загальну суму 16156,80 грн., податковими накладними №1614, №1615 від 21.03.2018р.

Відповідачем, після відкриття провадження у справі №924/1177/18, оплачено 16156,80 грн., що підтверджується виписками ПАТ Креді ОСОБА_1 по ТОВ „СПВ КОМПАНІ ЛТД» від 28.12.2018р. та від 16.01.2019р. про надходження коштів з призначенням платежів - зг. рах. №9102, 9114 від 20.03.2018р.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем грошових коштів за договором №3559/2-ГР від 07.06.2016р., позивачем нарахувано до стягнення на підставі п.п. 6.3.1, 6.3.3. та ч. 2 ст. 625 ЦК України 807,84 грн. - 5% штрафу, 3 678,44 грн. - пені, 694,74 грн. - інфляційних втрат, 524,74 грн. - 5% річних.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2016 року між сторонами укладено договір поставки №3559/2-ГР, відповідно до змісту якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору протягом всього строку дії договору.

На виконання умов договору №3559/2-ГР від 07.06.2016р. позивачем надіслано через відділення Нова пошта (експрес-накладна №20400082242753 від 21.03.2018р.) на адресу відповідача дві партії товару (ПВХ-плівка), а відповідачем прийнято товар на загальну суму 16156,80 грн., що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем оплачено заборгованість за договором №3559/2-ГР від 07.06.2016р. з простроченням платежу 28.12.2018р. на суму 8078,40 грн. та 16.01.2019р. на суму 8078,40 грн., що підтверджується банківськими виписками та не оспорюється позивачем.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за отриманий товар, у відповідності до п.п. 6.3.1, 6.3.3. нарахував до стягнення 807,84 грн. - 5% штрафу одноразово за прострочення сплати товару більше ніж 30 календарних днів, 3 678,44 грн. - пені за період з 21.04.2018р. по 14.12.2018р.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до змісту ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При перерахунку заявленої до стягнення пені за вказані у розрахунку періоди, суд дійшов до висновку, що пеню обраховано поза межами максимального розміру у зв'язку з неврахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому вимоги про стягнення 3 678,44 грн. пені підлягає частковому задоволенню на суму 2818,81 грн.

Обрахунок штрафу на суму 807,84 грн. в розмірі 5% за прострочення сплати товару більше ніж 30 календарних днів обґрунтований, а тому вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню.

Позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.3.1 договору нарахував до стягнення 694,74 грн. - інфляційних втрат за травень - листопад 2018р., 524,74 грн. - 5% річних за період з 21.04.2018р. по 14.12.2018р.

За змісту ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перерахунку заявлених до стягнення 5% річних встановлених договором за заявлені періоди, судом встановлено допущення арифметичної помилки при визначенні 5% річних, розмір яких має становити 524,54 грн. (в розрахунку 262,27 грн. + 262,27 грн.), а не 524,74 грн., з огляду на що вимога про стягнення 5% річних підлягає частковому задоволенню на суму 524,54 грн.

Розрахунок заявлених інфляційних втрат обґрунтований, а тому вимога про стягнення 694,74 грн. - інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на вищенаведені положення Закону, враховуючи встановлені судом обставини, несвоєчасну сплату відповідачем за поставлений позивачем товар, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 807,84 грн. - штрафу, 2818,81 грн. - пені, 694,74 грн. - інфляційних втрат, 524,54 грн. - 5% річних. У решті позовних вимог належить відмовити.

Витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Окрім того, позивач просить покласти на відповідача обов'язок зі сплати 6136,56 грн. на професійну правничу допомогу, в тому числі 5500,00 грн. юридична допомога адвоката, 94,40 поштові витрати та 542,16 грн. витрати на проїзд залізничним транспортом для забезпечення явки адвоката в судові засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано копії договору про надання правової допомоги №1 від 02.02.2018р., додатку №2 від 28.11.2018р. до договору, рахунку-фактури №25 від 28.11.2018р., платіжного доручення №9575 від 30.11.2018р. на суму 5500,00 грн., банківської виписки від 30.11.2018р., посадочних документів АТ „Укрзалізниця» , акту здачі-прийняття наданих послуг №25 від 14.12.2018р., в якому визначено перелік наданої правової допомоги.

Беручи до уваги зазначені положення законодавства, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, а також часткове задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5895,21 грн. витрат понесених на правничу допомогу адвоката у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 75, 126, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПВ КОМПАНІ ЛТД", м. Київ до Приватного підприємства "ВІКОННІ СИСТЕМИ ЕМ", м. Хмельницький про стягнення 13 784,16 грн., з яких: 8078,40 грн. - основного боргу, 807,84 грн. - штрафу, 3 678,44 грн. - пені, 694,74 грн. - інфляційних втрат, 524,74 грн. - 5% річних задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ВІКОННІ СИСТЕМИ ЕМ" (29000, м. Хмельницький, вул. Гарнізонна, 26А, ідентифікаційний код 36397765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПВ КОМПАНІ ЛТД" (04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Тимофія Шамрила, буд. 7-А, корпус 1, ідентифікаційний код 24569992) 807,84 грн. - штрафу, 2818,81 грн. - пені, 694,74 грн. - інфляційних втрат, 524,54 грн. - 5% річних, 390,55 грн. відшкодування судового збору, 5895,21 витрат на правову допомогу.

Видати наказ.

Провадження у справі № 924/1177/18 у частині позовних вимог про стягнення 8078,40 грн. основного боргу закрити.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.02.2019р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим. (надіслати всім рекомендованим з повідомленням):

1 - до справи,

2 - позивачу (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, 7-А, корпус 1; 04060, м. Київ, вул. Житкова, 3, оф.1);

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Гарнізонна, 26А).