Рішення

від 30.01.2019 по справі 925/891/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2019Справа №925/891/18

За позовомДержавного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська мукомельна компанія" простягнення 5474996,37 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаАнтал В.І., довіреність №853 від 18.10.2017; від відповідачане з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мукомельна компанія" 5474996,37 грн, з яких: 4792402,02 грн основної заборгованості, 467593,07 грн пені, 3% річних у розмірі 73261,23 грн та 141740,05 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на переробку зерна №77 від 14.07.2017, а також договору про надання послуг №25/1 від 10.04.2018 в частині здійснення розрахунків за надані позивачем послуги та виконані останнім роботи.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.09.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №925/891/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 26.09.2018; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 26.09.2018.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.01.2018 відкладено підготовче засідання на 18.10.2018; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.10.2018 справу №925/891/18 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу №925/891/18 до свого провадження; підготовче засідання у справі призначено на 05.12.2018; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

У підготовчому засіданні 05.12.2018 було оголошено перерву до 09.01.2019. Сторонам направлено виклик у судове засідання 09.01.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.01.2019.

Представник позивача в судове засідання 30.01.2019 з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання свого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Стосовно повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи №925/891/18, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвали були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03039, м.Київ, вул.Голосіївська, будинок 17.

Однак, конверти з ухвалами Господарського суду міста Києва були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу відповідних ухвал суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 в справі №911/1163/17.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду міста Києва в справі №925/891/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мукомельна компанія" про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.09.2018 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 30.01.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2017 між Державним підприємством "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" (переробник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська мукомельна компанія" (замовник, відповідач) було укладено договір на переробку зерна пшениці №77 (договір переробки), відповідно до умов якого замовник передає переробнику зерно пшениці (якість якого відповідає ДСТУ 3768-2010. Технічні умови) для переробки на борошно на підприємстві переробника, розташованого за адресою: Хмельницька область, Дунаєвецький район, смт.Дунаївці, вул.Лєрмонтова, 1 (п.1.1), переробник приймає зерно, забезпечує збереження і переробку цього зерна на борошно, зберігає і видає борошно замовнику на підприємстві переробника (п.1.2), замовник бере на себе обов'язки, зокрема, оплатити послуги переробнику згідно з умовами, наведеними у розділі 4 договору (п.2.1.2), переробник бере на себе зобов'язання прийняти від замовника партію зерна пшениці для переробки та розмістити її на елеваторі та складах. При прийомі окремої партії зерна на переробку, протягом місяця від дати надходження, тарифікація додаткових послуг елеватора не застосовується. Переробник приймає від замовника зерно пшениці окремими партіями в кількості узгодженій сторонами в окремих специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна кількість усіх партій зерна пшениці, що планується передати для переробки за цим договором становить 50000 тонн (п.2.2.3), переробник бере на себе зобов'язання переробити зерно пшениці на борошно при застосуванні базисного виходу переробника з урахуванням розрахункових виходів продукції (згідно з "Правилами організації і ведення технологічного процесу на борошномельних заводах", затверджених наказом МінАПК України від 20.03.1998 №83, зі змінами) за дозволом замовника на переробку зерна, відповідно до помольної партії, погодженої з переробником. Контроль за показниками виходу здійснюється технологом замовника. Остаточні показники базисного виходу борошна кожної конкретної партії зерна пшениці погоджуються сторонами у специфікаціях (п.2.2.4), переробник бере на себе зобов'язання постачати борошно і висівки насипом або розфасованими в мішкотару замовника (за письмовою заявкою замовника) на умовах EXW (франко - склад переробника), місце поставки - підприємство переробника (п.2.2.5), переробник бере на себе зобов'язання забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки (п.2.2.6), розмір плати (тарифу) за надання послуг по переробці зерна становить 470 грн 00 коп за одну тонну з урахуванням ПДВ. Розмір плати (тарифу) за надання послуг відвантаження на автотранспорт або на залізничний транспорт борошна в мішкотарі 50 кг становить 120 грн 00 коп. за тонну з урахуванням ПДВ. Розмір плати (тарифу) за надання послуг відвантаження борошна безтарно становить 95 грн 00 коп. за тонну з урахуванням ПДВ. Загальна вартість послуг з переробки і додаткових послуг за цим договором складається із сукупної вартості послуг наданих протягом терміну дії договору (п.4.1), оплата послуг, пов'язаних із переробкою зерна, проводиться замовником та здійснюється у безготівковій формі на підставі наданих переробником актів за договором переробки протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами актів (п.4.3), у разі порушення замовником строків проведення розрахунків, останній сплачує переробнику пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п.5.2), договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.07.2018, але в будь-якому разі до моменту виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором.

Відповідно до підписаної між контрагентами додаткової угоди №1 від 26.07.2017 до договору переробки сторонами викладено п.2.2.3 договору у наступній редакції: "переробник бере на себе зобов'язання прийняти від замовника партію зерна пшениці для переробки та розмістити її на елеваторі та складах. При прийомі окремої партії зерна на переробку, тарифікація додаткових послуг елеватора застосовується згідно тарифів, вказаних в п.4.1 цього договору", а п.4.1 договору переробки у наступній редакції: "розмір плати (тарифу) за надання послуг по переробці зерна становить 470 грн 00 коп. за тонну з урахуванням ПДВ. Розмір плати (тарифу) за надання послуг відвантаження на автотранспорт або на залізничний транспорт борошна в мішкотарі 25 кг становить 120 грн 00 коп. за тонну з урахуванням ПДВ, борошна в мішкотарі 50 кг становить 115 грн 00 коп. за тонну з урахуванням ПДВ. Розмір плати (тарифу) за надання послу відвантаження борошна безтарно становить 95 грн 00 коп. за тонну з урахуванням ПДВ. Розмір плати (тарифу) за надання послуг відвантаження на автотранспорт або на залізничний транспорт висівок становить 120 грн 00 коп. за тонну з урахуванням ПДВ. Розмір плати (тарифу) з урахуванням ПДВ за приймання зерна пшениці, що передається в переробку за цим договором, становить 15 грн 00 коп. за 1 тонну, за очистку 15 грн 60 коп. за 1 тонно/відсоток, за сушіння - 41 грн 10 коп. за 1 тонно/відсоток, за відвантаження однієї тонни зерна - 105 грн 00 коп. Вартість складської квитанції - 14 грн 08 коп. за комплект з урахуванням ПДВ, вартість товарно - транспортної накладної - 2 грн 40 коп. з ПДВ, вартість послуги по переоформленню партії зерна - 50 грн 10 коп. Загальна вартість послуг з переробки і додаткових послуг за цим договором складається із сукупної вартості послуг наданих протягом терміну дії договору. Оплата послуги за зберігання зерна, що передане в переробку за цим договором не здійснюється".

Додатковою угодою №2 від 15.09.2017 до договору переробки сторони доповнили п.4.1 договору наступного змісту: "розмір плати (тарифу) за надання послуг відвантаження на автотранспорт або на залізничний транспорт зернових відходів становить 120,00 грн за тонну з урахуванням ПДВ, вартість складської квитанції з 15.09.2017 становитиме 19,06 грн за комплект з урахуванням ПДВ".

Додатковою угодою №3 від 15.09.2017 до договору переробки контрагенти доповнили п.4.1 абзацом наступного змісту: "замовник зобов'язується відшкодовувати переробнику понесені витрати з лабораторних випробувань борошна та висівок на відповідність їх вимогам чинних нормативних документів щодо якості та безпеки продукції, визначення вмісту ГМО на підставі наданих переробником рахунків".

Згідно додаткової угоди №3/1 від 16.10.2017 до договору переробки сторони виклали п.2.2.2 договору та виклали його в наступній редакції: "у разі невідповідності якісних показників зерна пшениці нормам стандарту переробник здійснює доведення (доробку) зерна до обмежувальних кондицій згідно ДСТУ за рахунок замовника. Вартість таких послуг включається до розміру плати (тарифу) за надані послуг по переробці зерна".

Додатковою угодою №4 від 01.11.2017 до договору переробки сторони внесли зміни у п.4.1 договору, а саме: "розмір плати (тарифу) за надання послуг по переробці зерна становить 490,00 грн за тонну з урахуванням ПДВ. Розмір плати (тарифу) за надання послуг відвантаження на автотранспорт або на залізничний транспорт висівок становить 150,00 грн за тонну з урахуванням ПДВ".

Згідно додаткової угоди №5 від 03.01.2018 до договору переробки сторони доповнили договір переробки п.4.5 наступного змісту: "вартість послуги відвантаження збільшується на 100% у разі надання такої послуги у вихідні, святкові, не робочі дні".

Відповідно до специфікацій №1 від 01.10.2017, №2 від 01.11.2017, №3 від 01.12.2017, №4 від 03.01.2017, №5 від 01.03.2017, №6 від 01.04.2018 замовник зобов'язався передати, а переробник прийняти для переробки на борошно на підприємстві переробника зерно пшениці на умовах договору переробки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи з переробки зерна, що підтверджується підписаними представниками контрагентів та скріпленими печатками господарюючих суб'єктів актами виконаних робіт (послуг) на загальну суму 8438178,49 грн, а саме: №Д-00000000041 від 30.10.2017 на суму 493303,07 грн, №Д-00000000042 від 31.10.2017 на суму 957037,50 грн, №Д-00000000070 від 30.11.2017 на суму 1682669,66 грн, №Д-00000000097 від 28.12.2017 на суму 986125,98 грн, №Д-18-00000047 від 31.01.2018 на суму 980000,00 грн, №Д-18-00000126 від 31.03.2018 на суму 2450000,00 грн, №Д-18-00000156 від 30.04.2018 на суму 889042,28 грн.

Згідно платіжних доручень №565 від 14.11.2017 на суму 500000,00 грн, №807 від 20.12.2017 на суму 1000000,00 грн, №889 від 28.12.2017 на суму 1000000,00 грн, №852 від 28.12.2017 на суму 878068,11 грн, №1025 від 18.01.2018 на суму 986125,98 грн, №1216 від 26.04.2018 на суму 2000000,00 грн та виписок банку з рахунку позивача за відповідний період, відповідачем було оплачено за виконані позивачем роботи 6364194,09 грн.

Також за договором на переробку зерна №77 від 14.07.2017 позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги з навантаження висівок, борошна, зерновідходів, що підтверджується актами виконаних робіт (послуг), які підписані представниками контрагентів та скріпленими печатками останніх за період з 31.10.2017 по 30.06.2018 на загальну суму 2398773,92 грн.

Крім того, між сторонами були підписані та скріплені печатками акти виконаних робіт (послуг) про виконання лабораторних досліджень за період з 31.10.2017 по 30.04.2018 на загальну суму 41849,70 грн.

10.04.2018 між Державним підприємством "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" (переробник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська мукомельна компанія" (замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг №25/1 із протоколом розбіжностей до нього.

Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується на давальницьких умовах за замовленням замовника надати послуги по гранулюванню пшеничних висівок, а замовник зобов'язується своєчасно оплатити надані послуги в розмірі, строки та порядку, визначеному цим договором (п.1.1), розмір плати (тарифу) за надання послуг по грануляції висівок становить 339,42 грн за тонну з урахуванням ПДВ (п.2.1), розмір плата (тариф) за надання послуг відвантаження на автотранспорт або на залізничний транспорт висівок становить 150,00 грн за тонну з урахуванням ПДВ (п.2.2), оплата послуг здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на підставі наданих виконавцем актів за даним договором протягом 3-х робочих днів з моменту (отримання замовником) підписання сторонами актів (п.2.3), виконавець зобов'язаний, зокрема, надати послуги замовнику відповідно до умов цього договору (п.3.2), замовник зобов'язаний, зокрема, оплатити послуги в порядку та відповідно до ціни встановленої договором (п.3.4), договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою виконавця та діє до 31.12.2018 (п.6.1).

Згідно додаткової угоди №1 від 11.04.2018 до договору про надання послуг сторони замінили п.2.1 пунктом наступного змісту: "розмір плати (тарифу) за надання послуг по грануляції висівок становить 339,42 грн за тонну з урахуванням ПДВ".

З матеріалів справи слідує, що позивачем були виконані, а відповідачем прийняті послуги з гранулювання висівок, що підтверджується підписаними представниками контрагентів та скріпленими печатками господарюючих суб'єктів актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 277794,00 грн, а саме: №Д-18-00000162 від 30.04.2018 на суму 147351,60 грн, №Д-18-00000186 від 31.05.2018 на суму 130442,40 грн.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладених між сторонами договорів на переробку зерна №77 від 14.07.2017 та про надання послуг №25/1 від 10.04.2018 в частині здійснення розрахунків за надані позивачем послуги та виконані останнім роботи, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір на переробку зерна №77 від 14.07.2017 є змішаним договором, який поєднує в собі риси договору підряду та договору про надання послуг, а договір про надання послуг №25/1 від 10.04.2018 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст.837 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладені між сторонами договори як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладених між сторонами договорів, Державним підприємством "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" були виконані роботи та надані послуги, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська мукомельна компанія" прийняті роботи та послуги на загальну суму 11156596,11 грн, про що свідчать складені та підписані представниками сторін і скріплені печатками господарюючих суб'єктів без жодних зауважень та заперечень акти виконаних робіт (наданих послуг) за період з 30.10.2017 по 30.06.2018, однак відповідач, всупереч умовам п.4.3 договору на переробку зерна №77 від 14.07.2017 та п.2.3 договору про надання послуг №25/1 від 10.04.2018 оплатив за виконані позивачем роботи та надані останнім послуги частково, на суму 6364194,09 грн, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мукомельна компанія" виникла заборгованість на суму 4792402,02 грн. Строк виконання відповідачем обов'язку з оплати за виконані позивачем роботи та надані останнім послуги є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відтак, за висновками суду, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4792402,02 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також за прострочення виконання зобов'язання по оплаті за виконані позивачем роботи та надані останнім послуги, Державне підприємство "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" просило суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 73261,23 грн за період прострочки з 04.11.2017 по 22.08.2018, інфляційні втрати у розмірі 141740,05 грн за період прострочки з 14.11.2017 по 25.04.2018 та пеню за договором на переробку зерна №77 від 14.07.2017 на суму 467593,07 грн за період з 22.02.2018 по 22.08.2018.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті за виконані позивачем роботи та надані останнім послуги, то вимоги Державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є законними та обґрунтованими.

За висновками суду, розрахунок 3%річних, який наданий позивачем, є арифметично вірним, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 73261,23 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який наданий позивачем, дійшов висновку про часткове задоволення вимог Державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" в цій частині, у зв'язку із врахуванням судом оплат відповідача, умов договорів щодо здійснення розрахунку, а також рекомендацій, які викладені в листі Верховного Суду України від 01.07.2014. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за загальний період прострочки з листопада місяця 2017 по квітень місяць 2018 на суму 111653,80 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за договором на переробку зерна №77 від 14.07.2017 на суму 467593,07 грн за період з 22.02.2018 по 22.08.2018, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст.231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору на переробку зерна №77 від 14.07.2017 передбачено, що у разі порушення замовником строків проведення розрахунків, останній сплачує переробнику пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Після проведення перевірки наведеного заявником розрахунку пені, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки матеріалами справи не підтверджується наявність зазначеної позивачем у розрахунку заборгованості у відповідний період нарахування, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мукомельна компанія" підлягають задоволенню частково.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мукомельна компанія" (03039, м.Київ, вул.Голосіївська, будинок 17, ідентифікаційний код 39909164) на користь Державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" (32413, Хмельницька обл., Дунаєвецький район, селище міського типу Дунаївці, вул.Лермонтова, будинок 1, ідентифікаційний код 00952485) заборгованість у розмірі 4792402 (чотири мільйони сімсот дев'яносто дві тисячі чотириста дві) грн 02 коп, 3% річних на суму 73261 (сімдесят три тисячі двісті шістдесят одна) грн 23 коп, інфляційні втрати в сумі 111653 (сто одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн 80 коп та судовий збір у розмірі 74659 (сімдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 76 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 07.02.2019.

Суддя Ю.М.Смирнова