Рішення

від 31.01.2019 по справі 911/2603/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2603/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗИТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАГРАНД ВВ»

про стягнення заборгованості за оплачені та невиконані роботи на суму 696350,68 грн.,

секретар судового засідання: Демідова А.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 30.08 від 30.08.2018 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЗИТ» (далі - ТОВ «ВІЗИТ» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАГРАНД ВВ» (далі - ТОВ «ЛАГРАНД ВВ» , відповідач) про заборгованості за оплачені та невиконані роботи на суму 696350,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару та виконання робіт з його монтажу, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 696350,68 грн. заборгованості, а також 10445,27 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2018 р. було відкрито провадження у даній справі, підготовче засідання призначено на 10.01.2019 р., відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Відповідачем відзиву на позов у встановлений ухвалою суду строк подано не було.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 10.01.2019 р. представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

У судовому засіданні 10.01.2019 р. представник позивача заявив про надання суду всіх наявних у ТОВ «ВІЗИТ» доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.01.2019 р.

У судовому засіданні 31.01.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 31.01.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЗИТ» як покупцем та замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАГРАНД ВВ» як продавцем та виконавцем було досягнуто домовленості щодо поставки останнім дверних блоків, воріт та іншого обладнання, а також щодо виконання монтажних робіт з їх встановлення.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАГРАНД ВВ» було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЗИТ» рахунки-фактури, у тому числі - № СФ-0000077 від 11.09.2017 р на суму 89850,00 грн., № СФ-0000082 від 18.09.2017 р. на суму 27033,94 грн., № СФ-0000089 від 29.09.2017 р. на суму 6798,00 грн., № СФ-0000090 від 29.09.2017 р. на суму 11172,00 грн., № СФ-0000092 від 02.10.2017 р. на суму 18200,00 грн., № СФ-0000101 від 11.10.2017 р. на суму 105000,00 грн., № СФ-0000104 від 13.10.2017 р. на суму 230000,00 грн., № СФ-0000106 від 23.10.2017 р. на суму 148900,00 грн., № СФ-0000108 від 24.10.2017 р. на суму 239700,43 грн., № СФ-0000120 від 31.10.2017 р. на суму 100000,00 грн., № СФ-0000125 від 02.11.2017 р. на суму 102000,00 грн., № СФ-0000126 від 02.11.2017 р. на суму 43666,04 грн., № СФ-0000129 від 07.11.2017 р. на суму 183000,00 грн.

ТОВ «ВІЗИТ» на підставі зазначених вище рахунків-фактур було перераховано ТОВ «ЛАГРАНД ВВ» загалом 1008580,43 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 312 від 12.09.2017 р. на суму 53910,00 грн., № 4939 від 18.09.2017 р. на суму 25000,00 грн., № 5059 від 29.09.2017 р. на суму 6798,00 грн., № 5060 від 29.09.2017 р. на суму 11172,00 грн., № 5126 від 02.10.2017 р. на суму 10000,00 грн., № 5148 від 12.10.2017 р. на суму 70000,00 грн., № 470 від 13.10.2017 р. на суму 160000,00 грн., № 491 від 24.10.2017 р. на суму 239700,43 грн., № 5368 від 31.10.2017 р. на суму 100000,00 грн., № 5250 від 03.11.2017 р. на суму 102000,00 грн., № 5511 від 15.11.2017 р. на суму 100000,00 грн., № 5512 від 15.11.2017 р. на суму 30000,00 грн., № 5513 від 15.11.2017 р. на суму 100000,00 грн.

ТОВ «ЛАГРАНД ВВ» було частково здійснено поставку товару та виконано монтажні роботи на загальну суму 312229,75 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме - № РН-0000069 від 07.11.2017 р. на суму 65347,81 грн., № РН-0000070 від 07.11.2017 р. на суму 105000,00 грн., № РН-0000071 від 07.11.2017 р. на суму 16200,00 грн., № РН-0000072 від 07.11.2017 р. на суму 27033,94 грн., № РН-0000073 від 07.11.2017 р. на суму 89850,00 грн., а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000051 від 07.11.2017 р. на суму 2000,00 грн., № ОУ-0000052 від 07.11.2017 р. на суму 6798,00 грн.

З урахуванням зазначеного, відповідачем не було в повному обсязі поставлено товарів позивачу та виконано робіт на здійснену ТОВ «ВІЗИТ» суму предоплати.

ТОВ «ВІЗИТ» було направлено на адресу ТОВ «ЛАГРАНД ВВ» вимогу № 1068 від 22.10.2018 р., відповідно до якої позивач просив відповідача виконати в натурі обов'язки згідно досягнутих домовленостей щодо поставки товару та виконання монтажних робіт для ТОВ ВІЗИТ на протязі 7 днів з дати отримання даної вимоги або в цей же строк повернути ТОВ ВІЗИТ невикористаний авансовий платіж в сумі 696350, 68 грн.

Відповідь на вимогу позивачем отримано не було, обов'язки відповідачем не виконано, авансовий платіж не повернуто, у зв'язку з чим ТОВ ВІЗИТ і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар та надати послуги, а позивач, в свою чергу, прийняти і оплатити їх.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є змішаним договором поставки та надання послуг.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

У відповідності з ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів поставки товару та виконання робіт на всю суму здійсненої позивачем суми попередньої оплати суду не надав, як і доказів повернення попередньої оплати позивачеві.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене та встановлення судом фактів непостачання відповідачем товару і невиконання робіт на суму здійсненої позивачем попередньої оплати та неповернення здійсненої попередньої оплати на вимогу ТОВ «ВІЗИТ» , вимога позивача про стягнення 696350,68 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗИТ» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗИТ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАГРАНД ВВ» (08122, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1, кімн. 2, код 38648123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗИТ» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Заводська, буд. 23А, код 22206848) 696350 (шістсот дев'яносто шість тисяч триста п'ятдесят) грн. 68 коп. основного боргу, 10445 (десять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 26 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 08.02.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна