Рішення від 05.02.2019 по справі 922/2722/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2722/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХіПП УКРАЇНА " м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкін Дом", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 48592,19 грн за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 02.01.2019;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ХіПП Україна " м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкін Дом", м. Харків, про стягнення заборгованості в загальному розмірі 48592,19 грн., з яких: 24227,33 грн. - сума основного боргу, 21942,13 грн. - пеня, 2422,73 грн. - штраф. Підставою нарахування даної суми заборгованості стало порушення відповідачем свого зобов'язання за договором № РС-16/005-(О) від 04.03.2016, в частині вчасної та в повному обсязі оплати за отриманий товар. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.10.2018 о 12:30 год.

Протокольними ухвалами від 29.10.2018, 21.11.2018 у судових засіданнях оголошувалась перерва у відповідності до приписів ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2018 суд перейшов до розгляду справи № 922/2722/18 за правилами загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Призначено підготовче засідання на 20.12.2018 о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду від 20.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2722/18 до судового розгляду по суті на 14.01.2019 о 10:30 год.

Протокольною ухвалою від 14.01.2019, в порядку ст. 216 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.02.2019 о 10:30 год.

У судовому засіданні 05.02.2019 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 05.02.2019 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав. При цьому суд зазначає, що відповідач про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 61010, м. Харків, пр. Московський, 40/42, а з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за вищезазначеною адресою, але не була ним отримана та повернута Укрпоштою до суду за закінченням встановленого строку зберігання.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

04.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ХіПП Україна (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кашкін Дом (покупець, відповідач) укладений договір № РС-16/005-(0), у відповідності до п. 1.1. якого позивач зобов'язується постачати відповідачу у власність продукцію дитячого харчування торгових марок НІРР , Bebivita і товари дитячого призначення торгової марки НІРР Babysanfit (надалі - продукція), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію за цінами та в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п. 1.3. договору, перехід права власності та ризиків до відповідача відбувається згідно п. 4.7. та 4.8. даного договору в момент передачі продукції відповідачу позивачем або автотранспортною організацією, уповноваженою позивачем для організації доставки відповідачу.

Згідно з п. 2.1. договору, ціни на продукцію встановлюється в гривнях на основі поточного прайс-листа позивача, який діє на момент підтвердження замовлення.

Пунктом 2.4. договору сторони узгодили, що відповідач оплачує продукцію за цінами, вказаними у видатковій накладній або рахунку-фактурі на кожну партію продукції.

Оплата кожної партії продукції повинна бути проведена в повному обсязі в термін, що не перевищує 30 календарних днів від дати поставки відповідної партії продукції. Підставою для оплати являється видаткова накладна або рахунок-фактура, отримані від позивача (п. 7.2. договору).

У відповідності до розділів 5 та 6 договору, позивач зобов'язується постачати продукцію відповідно до затвердженого замовлення, а відповідач зобов'язується приймати його та оплачувати у відповідності до п. 7.2. Договору.

Згідно з п. 7.4. договору, зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті партії продукції вважається виконаним після зарахування грошових засобів на розрахунковий рахунок позивача.

У випадку порушення терміну і повноти оплати за поставлену продукцію, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої в термін продукції за кожний день протермінування, а при протермінуванні сплати більш, ніж на 30 календарних днів - додатково штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої в термін продукції ( п. 8.2. договору).

У відповідності до вимог даного договору, позивачем за період з 15.11.2017 по 16.01.2018 поставлено відповідачу продукцію у загальному розмірі 24227,33 грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи видатковими накладними.

Проте, всупереч умов укладеного між сторонами договору, відповідач вчасно не розрахувався за поставлену позивачем продукцію, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду має заборгованість за договором від 04.03.2016 в розмірі 24227,33 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області, за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до наданих до матеріалів справи видаткових накладних, відповідач (покупець) отримав від позивача товар на загальну суму 24227,33 грн. Проте, всупереч вимогам договору поставки від 04.03.2016, свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману продукцію не виконав та не надав суду доказів на підтвердження сплати суми боргу в розмірі 24227,33 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати продукції за договором поставки від 04.03.2016.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки від 04.03.2016 в сумі 24227,33 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості за договором поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Сторони узгодили, що у випадку порушення терміну і повноти оплати за поставлену продукцію, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої в термін продукції за кожний день протермінування, а при протермінуванні сплати більш, ніж на 30 календарних днів - додатково штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої в термін продукції ( п. 8.2. договору).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 04.03.2016, позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, складає 21942,13 грн. та штраф, який складає 2422,73 грн.

Судом перераховано розмір заявленої позивачем до стягнення суми пені, у відповідності до приписів ст. 343 ГК України, у зв'язку з чим, вірною є сума пені - 4047,25 грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача. В іншій частині заявленої до стягнення суми пені, суд відмовляє, як в безпідставно заявленій.

Розрахунок суми штрафу, зроблений позивачем є вірним, тому сума штрафу в розмірі 2422,73 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "ХіПП Україна" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкін дом" (61010, м. Харків, проспект Московський, 40/42, код ЄДРПОУ 38876086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХіПП України" (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, 100/2, поштова адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 32524959) суму заборгованості за договором від 04.03.2016 в розмірі 24227,33 грн., суму пені в розмірі 4047,25 грн., штраф в розмірі 2422,73 грн., судові витрати в розмірі 1113,11 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 08.02.2019

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/2722/18