Рішення

від 05.02.2019 по справі 926/2527/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року Справа № 926/2527/18

За позовом керівника Кіцманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 сільська рада Кіцманського району

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Оршівська" с. Оршівці, Кіцманського району

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 12497,10 грн

Cуддя М.І.Ніколаєв

секретар судового засідання А.Б. Озоровська

За участю:

прокурора - Балицької Р.С.,

представників:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 09.01.2019 року

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - ОСОБА_3 сільський голова.

ОСОБА_4 виклад позицій учасників справи.

Керівник Кіцманської місцевої прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма" "Оршівська" про:

- стягнення на користь Ошихлібської сільської ради Кіцманського району 12497,10 грн. шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та звільнення та повернення;

- зобов'язння звільнити та повернути Головному управлінню Держгеокадастру в Чернівецькій області самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий номер 7322588700:01:003:0003) площею 7,5039 га із земель сільськогосподарського призначення (рілля) державної власності, розташованої в адміністративних межах Хлівещанської сільської ради (за межами села Хлівище), в урочище "Могила" Кіцманського району Чернівецької області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на матеріали перевірки, проведеної державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охоронною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, згідно яких встановлено самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок площею 7,5039 га, внаслідок чого проведено розрахунок шкоди, заподіяної державі в розмірі 12497,10 грн.

21 січня 2019 року через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення щодо позовної заяви (а.с. 54-57), в яких останній повідомив суд, що на момент пред'явлення позовних вимог, відповідач не звільнив самовільно зайняту земельну ділянку та не відшкодував шкоду, спричинену самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

До початку судового засідання відповідач позов визнав у повному обсязі (заява від 30 січня 2019 року, а.с. 62,63) та просив розглянути справу без участі його представника..

ІІ. Процесуальні дії у справі, заяви клопотання учасників справи.

Повідомлення учасників про справу та фіксування судового процесу.

У судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права та обов'язки учасників та сторін справи, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог Господарського процесуального кодексуУкраїни.

Сторони, за правилами статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України та інші учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

В порядку статей 8, 222Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Відкриття провадження у справі та підготовче провадження.

Ухвалою суду від 02.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 сільську раду Кіцманського району, розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 05.02.2019 року.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 05.02.2019 року не забезпечив, звернувшись з заявою про розгляд справи без його участі.

До початку судового засідання 05.02.2019 року від прокурора, у зв'язку з опискою в прохальній частині позовної заяви, надійшло клопотання про уточнення позовних вимог щодо третьої особи ОСОБА_1 сільської ради в якому прокурор уточнив пункт 2 прохальної частини позовної заяви та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська (код 03801730, 59321, Чернівецька область, Кіцманський район, с. Оршівці) на користь Ошихлібської сільської ради Кіцманського району (рахунок 3141661102453, код 38053640, МФО 899998, одержувач: Кіцманське УК/с. Хлівище/24062200), шкоду заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 12497,10 грн.

Подане клопотання прийнято судом.

Присутні у підготовчому засіданні прокурор, представник позивача та третьої особи позов підтримали у повному обсязі та у зв'язку із визнанням позовних вимог відповідачем просили суд ухвалити рішення за наслідками підготовчого засідання.

Крім того, прокурор звернувся з клопотанням про повернення прокуратурі Чернівецької області 50 відсотків сплаченого судового збору.

Частиною 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання відповідачем позову та ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження, не звільняє господарський суд від обов'язку встановлення усіх обставин справи, дослідження та оцінку доказів, а також здійснення аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини.

На виконання зазначених вимог Господарського процесуального кодексу України суд встановив, що відзив про визнання позову підписаний директором товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська , який згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником юридичної особи з 01.09.2016 року та має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе ухвалити судове рішення за результатами підготовчого провадження.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

09.06.2017 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 7,5039 га із земель сільськогосподарського призначення (рілля) за кадастровим номером 7322588700:01:003:0003 розташованої в адміністративних межах Хлівещанської сільської ради (за межами села Хлівище), в урочище "Могила" Кіцманського району Чернівецької області, про що складено акт №49 (а.с.22), з якого вбачається, що відповідачем самовільно зайнята та використовується вищезазначена земельна ділянка шляхом посіву сільськогосподарської культури (цукрового буряку).

За результатами даної перевірки уповноваженими особами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на керівника товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 26) за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та надіслано йому поштою припис №15від 09.06.2017 року (а.с. 28), в якому вказано про необхідність в 30-денний термін усунути виявлене порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки чи оформлення права її використання.

Окрім цього, 19.06.2017 державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель винесено постанову №20 (а.с. 29) про визнання керівника товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення - самовільне зайняття та використання земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) площею 7,5039 га, розташованої в адміністративних межах Хлівещанської сільської ради (за межами села Хлівище), в урочище "Могила" Кіцманського району Чернівецької області, та накладення адміністративного штрафу в розмірі 340,00 грн.

19.06.2017 державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 року «Про затвердження методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» , здійснено розрахунок шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, в сумі 12497,10 грн., яка в добровільному порядку не сплачена (а.с. 32).

В подальшому, державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, в порядку контролю, проведено перевірку використання вищевказаної земельної ділянки, за результатами якої складено акт №85-ДК/45/АП/09/01-2018 (а.с. 34), з якого вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська вимоги припису №15 від 09.06.2017 року щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки або оформлення документів на цю землю не виконало.

За результатами проведеної перевірки державним інспектором видано керівнику товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська ОСОБА_5 припис №85-ДК/0047Пр/03/01-18 від 05.03.2018 року (а.с. 38) з вимогою в тридцяти денний термін звільнити вищевказану земельну ділянку або вжити заходів щодо оформлення права користування на неї, про що до 04.04.2018 року повідомити відділ у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області.

Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, в порядку контролю, повторно, проведено перевірку використання вищевказаної земельної ділянки, за результатами якої складено акт №372-ДК/292/АП/09/01-2018 (а.с. 40), з якого вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська в особі керівника ОСОБА_5 вимоги припису №85-ДК/0047Пр/03/01-18 від 05.03.2018 року щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки або оформлення документів на цю землю не виконало.

Крім того, 13.08.2018 року державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області пофторно, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 року «Про затвердження методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» , здійснено розрахунок шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, нараховано шкоду заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 12497,10 грн., яка в добровільному порядку не сплачена (а.с. 41)

Відповідачем не надано доказів оскарження чи скасування вищезазначених актів Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

01 листопада 2018 року прокурор звертався до позивача із листом (а.с. 44), в якому з'ясовував чи вживались ним заходи представницького характеру щодо направлення позовних заяв до суду про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок (зокрема і спірної) та стягнення з відповідача шкоди внаслідок їх самовільного зайняття.

Листом від 02.11.2018 року (а.с. 45) позивач повідомив прокурора про те, що він не звертався до суду із позовом про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок (у тому числі і спірної) та відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

12.12.2018 року комісією в складі Хлівищанського сільського голови ОСОБА_3 та секретаря Хлівищанської сільської ради ОСОБА_6 в присутності директора товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська ОСОБА_5 складено акт обстеження №201 (а.с. 46) кадастровий номер 7322588700:01:003:0003 площею 7,5039 га, розташованої в адміністративних межах Хлівещанської сільської ради (за межами села Хлівище), в урочище "Могила" Кіцманського району Чернівецької області, яким встановлено, що вказана земельна ділянка використовується товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська шляхом обробки сільськогосподарською технікою (виорано).

13.12.2018 року керівник Кіцманської місцевої прокуратури направив відповідачу попередження про необхідність до 20.12.2018 року повернути самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий номер 7322588700:01:003:0003) площею 7,5039 га відшкодувати заподіяну внаслідок самовільного зайняття шкоду в розмірі 12497,10 грн. (а.с. 49).

Листом від 19.12.2018 року (а.с. 50) відповідач повідомив керівника Кіцманської місцевої прокуратури, що питання про звільнення вищевказаної самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди може бути врегульовано в цивільно-правовому порядку.

20.12.2018 року керівник Кіцманської місцевої прокуратури повідомив Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про звернення з даним позовом до суду (а.с.51,52), який отримано позивачем (а.с.53).

Станом на момент вирішення спору доказів укладення договору оренди самовільно зайнятої земельної ділянки чи її добровільного звільнення відповідачем суду не надано.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Розглянувши та оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі є земельним та виник внаслідок самовільного зайняття та використання земельної ділянки державної власності.

IV. Мотивована оцінка аргументів учасників справи, застосування норм права та висновки щодо порушення прав на захист яких подано позов.

Відповідно до положень ст. 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На вимогу положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Щодо звернення прокурора за захистом інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

Відповідно до статті 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Статтею 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі відповідно до яких належать:

здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з частинами 1, 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У рішенні Конституційного Суду України 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, заґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Оцінюючи підстави звернення прокурора із даним позовом, суд зазначає, що посадові особи Головного управління Держгеокадасту в Чернівецькій області з моменту закінчення терміну, визначеного приписом від 05.03.2018 року №85-ДК/0047ПР/03/01-18, і по 27.12.2018 року не звернулись до суду з відповідним позовом на реалізацію повноважень, визначених Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» , що є свідченням неналежного здійснення ними захисту інтересів держави у правовідносинах щодо самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Згідно ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок.

Отже, правом вимоги на відшкодування шкоди заподіяної самовільним захопленням земельної ділянки державної власності наділене Головне управління Дердгеокадастру у Чернівецькій області, як орган уповноважений на виконання функцій держави у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що Головне управління Дердгеокадастру у Чернівецькій області з моменту встановлення підстав для відшкодування шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, жодних заходів представницького характеру не вживало, що свідчить про те, що орган до компетенції якого віднесені представницькі повноваження у даній сфері їх не здійснює.

Таким чином бездіяльність Головного управління Дердгеокадастру у Чернівецькій області, яка полягає у необґрунтованому затягуванні пред'явлення позову про відшкодування шкоди заподіяної державі порушує економічні інтереси держави.

Верховний Суд України у постанові від 29.06.2016 року по справі №6-137ц16 зазначив, що підставою для представництва інтересів держави прокурором визнано захист "суспільного", "публічного" інтересу, яким є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання.

До сфери інтересів держави належить захист права власності на землю.

З вище викладеного вбачається, що правовідносини пов'язані із захистом права власності та ефективним використанням державних земель становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а самовільне захоплення земельних ділянок породжує підстави для захисту вказаних інтересів прокурором.

З приводу вимог про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, обов'язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Як установлено судом вище відповідач не довів суд наявність у нього зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності чи іншого речового права на спірну земельну ділянку.

Натомість, розпорядник земель державної власності сільськогосподарського призначення - позивач у справі, рішень щодо розпорядження спірною самовільно зайнятою земельною ділянкою не приймав, відповідний договір оренди не укладав.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач самовільно зайняв та використовує земельну ділянку площею 7,5039 га кадастровий номер 7322588700:01:003:0003, розташованої в адміністративних межах Хлівещанської сільської ради (за межами села Хлівище), в урочище "Могила" Кіцманського району Чернівецької області та відноситься до земель сільськогосподарського призначення (рілля) державної власності.

Зазначені дії відповідача порушують право державної власності на спірну земельну ділянку, а тому таке підлягає захисту в обраний прокурором спосіб на підставі статей 156, 212 Земельного кодексу України.

Таким чином позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки.

Згідно з частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

У свою чергу спеціальними нормами відносно положень Цивільного кодексу України є положення статті 157 Земельного кодексу України, відповідно до якої відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок наведено у постанові Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу".

Відповідно до пунктів 12 і 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 156, 211, 212 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

З урахуванням наведеного суд також вважає, що в діях відповідача наявні ознаки цивільного правопорушення, а саме вина та дії (протиправна поведінка) відповідача спрямовані на самовільне використання спірної земельної ділянки без достатніх на те підстав, що встановлені постановами про накладення адміністративного стягнення та приписами про усунення порушення, внаслідок чого державі завдано шкоди, яка правомірно розрахована позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

Відтак з відповідача також слід стягнути шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, у сумі 12497,10 грн.

На підставі встановлених у цій справі обставин та зроблених висновків суд констатує, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права інших осіб, а тому приймається судом.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Положеннями частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» , унормовано, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову Прокуратурою Чернівецької області було сплачено судовий збір у сумі 3524 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19.12.2018 № 1482.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач визнав позов повністю до початку розгляду справи по суті, Прокуратурі Чернівецької області належить повернути з Державного бюджету України 1762 грн - 50% сплаченого судового збору за подання позову.

Решту 50% судового збору слід покласти на відповідача у порядку статті 129 ГПК України та стягнути з нього на користь Прокуратури Чернівецької області.

Керуючись статтями 129, 130, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Кіцманської місцевої прокуратури (59300, вул. Г. Сковороди, 2а, м. Кіцмань, Кіцманського району Чернівецької області) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області (код 39909396, 58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194-а) до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська (код 03801730, 59321, Чернівецька область, Кіцманський район, с. Оршівці) задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська (код 03801730, 59321, Чернівецька область, Кіцманський район, с. Оршівці) на користь Хлівещанської сільської ради Кіцманського району (код 14256177, рахунок 3141661102453, код 38053640, МФО 899998, одержувач: Кіцманське УК/с. Хлівище/24062200), заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоду в розмірі 12497,10 грн.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська (код 03801730, 59321, Чернівецька область, Кіцманський район, с. Оршівці) звільнити та повернути Головному управлінню Держеокадастру в Чернівецькій області (код 39909396, 58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194-а) самовільно зайняту земельну ділянку площею 7,5039 га кадастровий номер 7322588700:01:003:0003 із земель сільськогосподарського призначення (рілля) державної власності, розташованої в адміністративних межах Хлівещанської сільської ради (за межами села Хлівище), в урочище "Могила" Кіцманського району Чернівецької області.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська (код 03801730, 59321, Чернівецька область, Кіцманський район, с. Оршівці) на користь Прокуратури Чернівецької області (м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, код 02910020, 58000, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р 35219056004946, класифікація видатків бюджету -2800) судовий збір в сумі 1762,00 грн.

5. Повернути прокуратурі Чернівецької області (58001, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, код 02910120) з Державного бюджету України 1762,00 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №1482 від 19.12.2018.

Повне судове рішення складено 08.02.2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або, відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до суду, що прийняв оскаржуване рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.І. Ніколаєв