Рішення

від 31.01.2019 по справі 0240/3711/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 січня 2019 р. Справа № 0240/3711/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,

представника позивача: Зотікова Ю.М.,

представника відповідача: Савелова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Калинівської центральної районної лікарні до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Калинівська центральна районна лікарня (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області (далі - відповідач, Калинівська ЦРЛ) про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки акта інспекційного відвідування №ВН 1407/200/АВ, на підставі якого прийняті оспорювані постанови про накладення штрафу №ВН 1407/200/АВ/ПС/МГ-ФС, №ВН 1407/200/АВ/ПС/ПС-ФС від 18.09.2018, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.

Ухвалою від 22.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Також, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву (відзив). Призначено підготовче судове засідання на 20.11.2018.

В підготовчому судовому засіданні 22.10.2018 судом оголошено перерву до 19.12.2018.

Ухвалою від 19.12.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 31.01.2019.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив (вх. №54321 від 27.11.2018) та усних поясненнях наданих під час судового розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву (вх. №51506 від 13.11.2018), пояснивши, що управління діяло в спосіб, на підставі та межах встановлених чинним законодавством України. Разом з тим, з боку позивача допущено порушення вимог ч. 1 ст.83 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України), що виразилося у порушення строків виплати заробітної плати, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі та мінімальних гарантій працівникові оплаті праці, а саме: сестри медичної зі стоматології ОСОБА_3, яка отримала кошти згідно відомості зарахувань на карткові рахунки № 06-378 від 20.03.2018 відповідно 20.03.2018, а не в день звільнення 19.03.2018; сестри медичної стаціонару ОСОБА_4, яка отримала кошти згідно відомості зарахувань на карткові рахунки №06-514 від 18.04.2018 відповідно 18.04.2018, а не в день звільнення 17.04.2018.

Також, в ході інспекційного відвідування встановлено, що при звільненні головного лікаря ОСОБА_5 12.07.2018 наказом № 180 від 20.07.2018 про виконання постанови Апеляційного суду Вінницької області від 12.07.2018 по справі №127/9461/17 розрахункові кошти ОСОБА_5 виплачені згідно платіжних доручень № 111 від 26.07.2018, частина заробітної плати під час вимушеного прогулу 72519,55 грн. та № 767 від 16.08.2018 друга частина 8698,37 грн. компенсація за невикористану щорічну відпустку при звільненні станом на 29.08.2018 в сумі 8701,62 грн. не виплачена,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 31.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, встановив наступне.

В період з 23.08.2018 по 29.08.2018 управління Держпраці у Вінницькій області проведено інспекційне відвідування Калинівської центральної районної лікарні.

Результати інспекційного відвідування оформлено актом від 29.08.2018 № ВН 1407/200/АВ (а.с. 9-15).

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем, окрім іншого, вимог ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України.

Зокрема, в ході інспекційного відвідування, встановлено наступні порушення:

- при звільненні працівника ОСОБА_3 з посади сестри медичної зі стоматології 19.03.2018 згідно її заяви та наказу Про припинення трудового договору № 61-0 від 19.03.2018 отримала розрахункові кошти, перераховані згідно відомості зарахувань на карткові рахунки № 06-378 від 20.03.2018 відповідно 20.03.2018, а не в день звільнення;

- при звільненні працівника ОСОБА_4 з посади сестри медичної стаціонару 17.04.2018 згідно її заяви та наказу Про припинення трудового договору № 97-о від 16.04.2018 отримала розрахункові кошти, перераховані згідно відомості зарахувань на карткові рахунки працівників Калинівської ЦРЛ №06-514 від 18.04.2018, а не в день звільнення.

Також встановлено, що постановою Апеляційного суду Вінницької області ухваленої у справі № 127/9461/17 від 12.07.2018, затверджена мирова угода, а саме: в пункті 1 мирової угоди визначено змінити підставу і дату звільнення ОСОБА_5 з посади головного лікаря КУ Калинівська ЦРЛ , а саме: звільнити ОСОБА_5 з посади головного лікаря Комунальної установи Калинівська центральна районна лікарня 12.07.2018 р. за згодою сторін, згідно пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України; а в пункті 2 мирової угоди визначено стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму в розмірі 191 319,86 грн., з яких 159 505,92 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_5 за період з 26.04.2017 по 12.07.2018, 4250,00 грн. - судовий збір, 27 563,94 грн. - компенсація витрат на професійну правничу допомогу в суді, що визначена за обопільною згодою сторін. На виконання вказаної постанови, відповідачем видано наказ № 180-0 від 20.07.2018 по Калинівській ЦРЛ, яким прийнято до виконання зазначену постанову суду, змінено підставу і дату звільнення ОСОБА_5 з посади головного лікаря Калинівської ЦРЛ, а саме звільнено ОСОБА_5 з посади головного лікаря КУ Калинівська ЦРЛ 12.07.2018 за угодою сторін згідно п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, внесено відповідні зміни до трудової книжки, головному бухгалтеру ОСОБА_6 передбачити кошти та виплатити на користь позивача грошову суму 191319,86 грн., яка включає визначені мировою угодою розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції. При цьому, встановлено, що розрахункові кошти позивачу виплачені згідно платіжних доручень № 111 від 26.07.2018, частина заробітної плати під час вимушеного прогулу 72519,55 грн. та № 767 від 16.08.2018 друга частина 8698,37 грн. компенсація за невикористану щорічну відпустку при звільненні станом на 29.08.2018 в сумі 8701,62 грн. не виплачена.

29 серпня 2018 року інспектором праці винесено припис про усунення виявлених порушень № ВН 1407/200/АВ/П у якому зобов'язано Немирівську міську раду усунути порушення до 28 вересня 2018 року.

18 вересня 2018 року на підставі вищезазначеного акту прийнято постанову № ВН 1407/200/АВ/ПС-ФС про накладення штрафу на Калинівську ЦРЛ у розмірі 11169,00 грн.

У прийнятій постанові відповідач вказав, що управлінням встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 116 КЗпП України, в зв'язку з чим до останнього застосовано штрафну санкцію передбачену ч. абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України

Також, 18 вересня 2018 року на підставі вищезазначеного акту прийнято постанову № ВН 1407/200/АВ/МГ-ФС про накладення штрафу на Калинівську ЦРЛ у розмірі 37230,00 грн.

У прийнятій постанові відповідач вказав, що управлінням встановлено порушення позивачем ч. 1 ст.83 КЗпП України, в зв'язку з чим до останнього застосовано штрафну санкцію передбачену ч. абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Крім того, у вказаних постановах зазначено, що на розгляд справи прибули представник за довіреністю позивача юрисконсульт Калинівської ЦРЛ Зотіков Ю.М., який зазначив, що справа про звільнення головного лікаря ОСОБА_5 розглядалась в судовому порядку, а тому невиплачені розрахункові кошти, це кошти за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись з вказаними постановами управління Держпраці, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи в частині прийняття відповідачем постанови від 18.06.2018 № ВН 1407/200/АВ/ПС-ФС про накладення штрафу на Калинівську ЦРЛ у розмірі 11169,00 грн. суд враховує наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в провадженні Апеляційного суду Вінницької області перебувала цивільна справа № 127/9461/17 за позовом ОСОБА_5 до Калинівської районної ради Вінницької області, комунальної установи Калинівська центральна районна лікарня за участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_7 про визнання незаконним і скасування рішення сесії районної ради , визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В процесі розгляду цивільних справ сторони наділяються широкими процесуальними правами. Окрім права позивача на відмову від позову та права відповідача визнати позов, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

Частиною 1 ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), визначено поняття мирова угода, а саме вказано що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою (ч. 1 ст. 208 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що 12.07.2018 Апеляційним судом Вінницької області постановою прийнятою у справі № 127/9461/17 затверджена мирова угода.

У пункті 1 мирової угоди сторони дійшли згоди, щодо зміни підстави і дати звільнення ОСОБА_5 з посади головного лікаря КУ Калинівська ЦРЛ згідно рішення 10 сесії 7 скликання Калинівської районної ради № 233 від 31.03.2017 року Про звільнення головного лікаря ОСОБА_5 центральної районної лікарні , а саме звільнити ОСОБА_5 з посади головного лікаря КУ Калинівська ЦРЛ 12.07.2018 за угодою сторін згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Пунктом другим мирової угоди сторони досягли згоди щодо стягнення з КУ Калинівська ЦРЛ на користь ОСОБА_5 грошову суму в розмірі 191319,86 грн., з яких 159505,92 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.04.2017 по 12.07.2018, визначений за обопільною згодою сторін, 4250,00 грн. в якості компенсації сплаченого ОСОБА_5 судового збору в суді першої та апеляційної інстанції, 27 563,94 грн. в якості компенсації сплачених ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції, що визначена за обопільною згодою сторін.

Таким чином, в даному випадку, апеляційним судом при вирішенні вищезазначеної справи було прийнято постанову, про затвердження мирової угоди, якою в свою чергу встановлено обов'язок Калинівської ЦРЛ виплатити на користь ОСОБА_5 грошову суму в розмірі 191319,86 грн.

Тобто в даному випадку, обов'язок щодо виплати звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.04.2017 по 12.07.2018 виник у позивача на підставі рішення суду апеляційної інстанції в наслідок затвердження укладеної між сторонами мирової угоди у цивільному спорі.

Суд звертає увагу, що мировою угодою не визначено чітку кількість днів (годин) які вимушеного прогулу позивача, також, остання не містить детального розрахунку складових середньої заробітної плати за останньою посадою, яку позивач обіймав на час звільнення, в той же час містить чітко визначену суму в 159505,92 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.04.2017 по 12.07.2018, розмір якої був визначений сторонами цивільної справи на підставі взаємних поступок. Таким чином, наведені Апеляційним судом Вінницької області в постанові № 127/9461/17 від 12.07.2018 суми, що належать до стягнення з позивача мають компенсаційний характер, та повинні бути виплачені ОСОБА_5 в порядку встановленому для виконання рішень судів.

В контексті наведеного суд зазначає, що положеннями ст. 235 КЗпП України визначено особливості поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідний обов'язок щодо прийняття рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у суду виникає й у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі та якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника (ч. 3 ст. 235 КЗпП України).

При цьому, частиною 6 статті 235 КЗпП України, встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Вказана норма має імперативний характер та містить вичерпний перелік випадків негайного виконання судового рішення, яким врегульовані визначені даною статтею правовідносини. Разом з тим, відповідна норма не включає в себе таку підставу для негайного виконання рішення, як зміна формулювання причини звільнення працівника.

З огляду на наведені правові норми суд враховує, що, як вбачається з матеріалів справи, позивач, з однієї сторони та ОСОБА_5, з іншої сторони, на підставі взаємних поступок дійшли згоди щодо зміни дати та формулювання причини звільнення ОСОБА_5 із встановленням роботодавцю обов'язку щодо виплати останньому грошової суми в розмірі 191319,86 грн., яка включила в себе: середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.04.2017 по 12.07.2018, визначений за обопільною згодою сторін, судовий збір сплачений ОСОБА_5 в суді першої та апеляційної інстанції; витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції. Отже, в даному випадку не відбулось поновлення позивача на роботі, що згідно ч. 6 ст. 235 КЗпП України зумовило б негайне виконання відповідної мирової угоди.

Крім того, частиною 1 ст. 208 ЦПК України визначено, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, у випадку необхідності негайного виконання мирової угоди, або її окремих положень, саме на суд законодавцем покладено обов'язок щодо зазначення відповідних особливостей у прийнятому рішенні (постанові). Разом з тим, зміст резолютивної частини прийнятої Апеляційним судом Вінницької області постанови від 12.07.2018 у справі № 127/9461/17 не містить такої вказівки, а відтак у визначеного відповідним рішенням боржника - Калинівської ЦРЛ не виникло обов'язку щодо негайного виконання рішення суду.

Підсумовуючи вищенаведене суд вказує, що в даному випадку прийняття 20.07.2018 Наказу № 180-0 по Калинівській ЦРЛ, а також виплата позивачу визначеної в мировій угоді суми коштів, відбулось на виконання постанови Апеляційного суду Вінницької області, що спростовує твердження сторони відповідача щодо невчасної сплати позивачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, суд бере до уваги, надані в судовому засіданні пояснення представника відповідача щодо малозначності допущеного позивачем порушення під час проведення розрахунку при звільненні працівників ОСОБА_4 з посади сестри медичної стаціонару та ОСОБА_3 з посади сестри медичної зі стоматології, а саме проведення розрахунку з останніми на наступний день після звільнення, та неврахування відповідних порушень при прийнятті оскаржуваних постанов.

З огляду на викладене суд вважає хибними наведені в акті інспекційного відвідування твердження відповідача щодо недотримання позивачем положень ч. 1 ст. 116 КЗпП України, в зв'язку з чим дійшов висновку, що постанова управління Держпраці у Вінницькій області від 18.09.2018 за №ВН 1407/200/АВ/ПС-ФС, якою на Калинівській ЦРЛ накладено штраф у розмірі 11169,00 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги Калинівської ЦРЛ в цій частині підлягають задоволенню.

В свою чергу, щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ВП 1407/200/АВ/ПС/МГ-ФС від 19.09.2018, суд зазначає наступне.

Так, підставою для прийняття вказаної постанови слугували наведені в акті перевірки висновки перевіряючого про порушення позивачем ч. 1 ст.83 КЗпП України, а саме при звільненні головного лікаря ОСОБА_5 12.07.2018 наказом №180 від 20.07.2018 до розрахунку не була включена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за період з 26.04.2017 по 12.07.2018. В зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про допущення позивачем порушення мінімальних гарантій в оплаті праці, в зв'язку з чим застосував штрафну санкцію передбачену ч. абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Суд вищенаведені висновки відповідача оцінює критично, позаяк зазначений в оскаржуваній постанові наказ головного лікаря Калинівської ЦРЛ №180 від 20.07.2018 був виданий на виконання постанови апеляційного суду Вінницької області від 12.07.2018 у справі за №127/9461/17 якою затверджено мирову угоду між Калинівською ЦРЛ та ОСОБА_5

Як вже було зазначено вище, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін (ч. 1 ст. 207 ЦК України). Отже, вказана в мировій угоді сума коштів, яка належить до стягнення з Калинівською ЦРЛ на користь ОСОБА_5 у зв'язку із звільненням останнього, була визначена на підставі взаємних поступок та затверджена в судовому порядку.

Таким чином, наказ №180 від 20.07.2018 був прийнятий позивачем на виконання постанови апеляційного суду Вінницької області, а тому у позивача не було підстав включати у цей наказ інші суми, окрім визначених у мировій угоді.

З огляду на викладене суд вважає хибними наведені в акті інспекційного відвідування твердження відповідача щодо недотримання позивачем положень ч. 1 ст.83 КЗпП України, в зв'язку з чим дійшов висновку, що постанова управління Держпраці у Вінницькій області від 18.09.2018 за №ВП 1407/200/АВ/ПС/МГ-ФС, якою на Калинівській ЦРЛ накладено штраф у розмірі 37230,00 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги Калинівської ЦРЛ в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВП 1407/200/АВ/ПС/МГ-ФС від 19.09.2018, якою на Калинівську центральну районну лікарню накладено штраф у розмірі 37230,00 грн. за порушення частини 1 ст. 83 КЗпП України при звільненні головного лікаря ОСОБА_5 12.07.2018.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВП 1407/200/АВ/ПС-ФС від 18.09.2018, якою на Калинівську центральну районну лікарню накладено штраф у розмірі 11169,00 грн. за порушення частини 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Стягнути на користь Калинівської центральної районної лікарні судові витрати в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Калинівська центральна районна лікарня (юрид. адреса: вул. Киїівська, 19-а, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область, 22445; факт. адреса: вул. Чкалова, 6, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ 01982554)

Управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 08.02.2019

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна