Рішення

від 07.02.2019 по справі 360/4087/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4087/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач), в якій позивач просить стягнути з відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 20.07.2014 по 31.12.2014 в сумі 16677,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить службу в органах внутрішніх справ України. В період з 20 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 13 грудня 2014 року № 98, від 07 червня 2015 року № 158, від 17 листопада 2015 року № 321, від 07 грудня 2015 року № 341, від 30 квітня 2018 року № 120дск, про що свідчать довідки від 28 листопада 2018 року № А-11426.

Всупереч вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 № 158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету відповідачем за період з липня 2014 року по грудень 2014 року позивачу не виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

З урахуванням положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 № 158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету розмір винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року за розрахунком позивача складає 16677,61 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 1-2).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмовий відзив на позову заяву від 26.12.2018 б/н, у якому зазначив, що наказом АТЦ при СБУ від 13.12.2014 № 98 позивач включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 20.06.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 позивач виключений зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 07.11.2015. Виплата винагороди за участь в АТО у 2014 році була передбачена постановою КМУ від 04.06.2014 № 158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету . Для виплати винагороди були виділені кошти з резервного фонду із зазначенням сум, які виділяються для проведення виплат. Разом з тим, наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 був виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з липня по грудень 2014 року.

Крім того, представник відповідача з посиланням на статті 105 та 112 Цивільного кодексу України зазначив, що позивач, як кредитор юридичної особи - Старобільський районний відділ ГУМВС України у Луганській області, що ліквідується, мав право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про відмову ліквідаційної комісії у задоволенні його вимог, звернутися до суду з позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Позивач звільнений з ОВС 06.11.2015, остаточний розрахунок з ним проведено в 14.04.2016, до суду звернувся лише 06.12.2018. Тобто позивачем пропущений строк звернення до суду, визначений частиною третьою статті 122 КАС України, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Винагорода за участь в АТО не є щомісячною, у зв'язку з чим не має постійного характеру, а тому не може бути складовою грошового забезпечення. Виплати, про стягнення яких просить позивач, носять періодичний характер, і про порушення своїх прав позивач був обізнаний безпосередньо після отримання винагороди за кожен конкретний часовий період відповідний місяць відповідного року. Тобто, позивач, отримуючи грошові кошти, знав про їх розмір, а відтак довідався про існування дій, що порушують його інтереси. Таким чином вимога про стягнення винагороди може буди розглянута в межах місячного строку, так як пов'язана з проходженням публічної служби (а.с. 26-32).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, судом встановлено таке.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), з 09.08.2011 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Відповідно до інформації, зазначеної в довідці про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 28.11.2018 № ВДЗ/6429/А, Позивач дійсно в період з 20.06.2014 по дату видачі довідки брала участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення (а.с. 57).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР Про оплату праці (далі - Закон № 108), заробітна плата виплачується працівникові власником або уповноваженим органом, та виплата заробітної плати проводиться за місцем роботи (статті 24 цього Закону). Крім того, відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці судам необхідно враховувати, що згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Оскільки Позивач безпосередньо перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату в Старобільському районному відділі ГУМВС України у Луганській області, саме цей орган внутрішніх справ є належним відповідачем у справі.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (далі - Постанова № 158) військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до пункту 2 Постанова № 158 за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 2 наказу від 23.07.2014 № 719 Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище правових положень Постанови № 158 та Наказу № 719, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті пункту 2 Постанови № 158, суд дійшов висновку, що спірна винагорода обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі.

Тобто, виплата такої винагороди за час перебування особи у відпустці не передбачена. Зазначеним Наказом № 719 передбачена виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

З інформації, зазначеній в довідках про доходи за період 01.06.2014 по 31.12.2014 від 26.11.2018 № 16898 та від 17.12.2018 № 17931, виданих ліквідаційною комісією Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, судом встановлено, що Позивачу виплачене грошове забезпечення в загальній сумі 19042,78 грн, в тому числі:

у червні 2014 року - 459,80 грн, з яких: посадовий оклад - 238,33 грн, оклад за спеціальне звання - 40,33 грн, надбавка за вислугу років - 27,87 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби - 153,27 грн;

у липні 2014 року - 2110,91 грн, з яких: посадовий оклад - 650,00 грн, оклад за спеціальне звання - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 76,00 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби - 418,00 грн, премія - 206,91 грн, матеріальна допомога на оздоровлення - 650,00 грн;

у серпні 2014 року - 2144,34 грн, з яих: посадовий оклад - 650,00 грн, оклад за спеціальне звання - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 76,00 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби - 418,00 грн, премія - 890,34 грн;

у вересні 2014 року - 2422,30 грн, з яких посадовий оклад - 650,00 грн, оклад за спеціальне звання - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 76,00 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби - 418,00 грн, премія - 1153,68 грн, індексація - 14,62 грн;

у жовтні 2014 року - 2725,06 грн, з яких посадовий оклад - 650,00 грн, оклад за спеціальне звання - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 76,00 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби - 418,00 грн, премія - 1467,18 грн, доплата за службу в нічний час - 3,88 грн;

у листопаді 2014 року - 3262,48 грн, з яких посадовий оклад - 650,00 грн, оклад за спеціальне звання - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 76,00 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби - 418,00 грн, премія - 1943,70 грн, індексація - 49,94 грн, доплата за службу в нічний час - 14,84 грн;

у грудні 2014 року - 5917,89 грн, з яких посадовий оклад - 650,00 грн, оклад за спеціальне звання - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 76,00 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби - 418,00 грн, премія - 2570,70 грн, індексація - 80,39 грн, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань - 2000,00 грн, доплата за службу в нічний час - 12,80 грн (а.с. 15, 37).

З інформації, зазначеній в довідках від 26.11.2018 № 16927, від 17.12.2018 № 17928, судом встановлено, що Позивач у період з 20.06.2014 по 19.07.2014 перебувала у черговій відпустці (30 діб) (а.с. 17, 36).

Позивачем в позовній заяві виконаний розрахунок позовних вимог (а.с. 7).

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція), установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з додатком 26 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб індексація, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не відносяться.

При цьому, до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ входить доплата за службу в нічний час.

Оскільки відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 Позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 20.06.2014, то винагорода Позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період саме з 20.06.2014.

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь Позивача за 2014 рік повинен становити:

за липень 2014 року - 1161,24 грн (3000,00 грн (мінімальний розмір грошового забезпечення) : 31 (кількість днів у липні) х 12 (участь в АТО з 20.07.2014, відпустка з 01.07.2014 по 19.07.2014);

за серпень 2014 року - 3000,00 грн;

за вересень 2014 року - 2300,00 грн (3000,00 грн (мінімальний розмір грошового забезпечення) - 700,00 грн (виплачена винагорода за безпосереднью участь в АТО);

за жовтень 2014 року - 3000,00 грн (мінімальний розмір грошового забезпечення);

за листопад 2014 року - 3212,54 грн (3262,48 грн (грошове забезпечення за листопад з врахуванням нічних) - 49,94 грн (індексація);

за грудень 2014 року - 3837,50 грн (5917,89 грн (грошове забезпечення за грудень з врахуванням нічних) - 2000,00 грн (матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) - 80,39 грн (індексація).

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованою суму винагороди в розмірі 16511,28 грн.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог Позивача, а саме з відповача на користь позивача підлягає стягненню винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 20.07.2014 по 31.12.2014 в сумі 16511,28 грн. У задоволенні позовної вимоги про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 20.07.2014 по 31.12.2014 в сумі 166,33 грн слід відмовити.

У запереченнях відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому Відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 Бурдов проти Росії ).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 2 Закону № 108 в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за участь в АТО, яка є складовою грошового забезпечення) застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини третьої статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Посилання представника відповідача на положення статей 105 та 112 Цивільного кодексу України, суд також вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Керуючись викладеним, суд дійшов висновку, що положення статей 105, 112 Цивільного кодексу України не поширюються на осіб публічного права, яким є Старобільський районний відділ ГУМВС України у Луганській області.

Суд вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що безпосередня участь позивача у проведенні антитерористичної операції здійснюється на підставі відповідних рапортів керівництва, за якими і проводиться нарахування та виплата винагороди за таку участь (на підставі відповідних наказів). Вказані накази стосовно позивача у період з 20.06.2014 по 31.12.2014 у Старобільському РВ ГУМВС України у Луганській області відсутні. У зв'язку з чим немає підстав для виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Так, як вже зазначалось судом раніше, згідно довідки ГУНП в Луганській області від 28.11.2018 № А-11426 позивач наказом першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 13.12.2014 № 98, з 12.06.2014 по 07.11.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (а.с. 12).

Аналогічна інформація зазначена у довідці ГУ МВС України у Луганській області від 20.12.2018 № 6/4-518ЛК (а.с. 33).

Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що залучення позивача до участі в антитерористичній операції згідно вказаних наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, чітко вказує на те, що позивач залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області у вказані періоди, що надає йому право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.

Висновок суду в цій частині узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі № 812/927/16.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) до Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670935, місце знаходження: 92700, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Айдарська, буд. 2) про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.

Стягнути зі Старобільського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 20.07.2014 по 31.12.2014 включно у загальному розмірі 16511 (шістнадцять тисяч п'ятсот одинадцять) гривень 28 копійок, в тому числі - за липень 2014 року - 1161 (одна тисяча сто шістдесят одна) гривень 24 копійки; за серпень 2014 року - 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, за вересень 2014 року - 2300 (дві тисячі триста) гривень 00 копійок; за жовтень - 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок; за листопад - 3212 (три тсячі двісті дванадцять) гривень 54 копійки; за грудень - 3837 (три тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 50 копійок; з відрахуванням податків та обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 20.07.2014 по 31.12.2014 в сумі 166,33 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Чиркін