Ухвала

від 08.02.2019 по справі 620/354/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі

08 лютого 2019 року м. Чернігів Справа № 620/354/19

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області (суддя Хандога В.М.) (вул. Шевченка, 57-а, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ - 26513694) про визнання протиправною та скасування постанови, ухвалення нового рішення та стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області (суддя Хандога В.М.), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20.05.2016 у справі № 740/1649/16-п; ухвалити нове рішення, яким передбачити повернення ОСОБА_1 коштів: штраф - 850,00 грн. та судовий збір - 275,60 грн., всього 1125,60 грн.; стягнути з судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Хандоги В.М. грошові кошти на користь ОСОБА_1 у сумі 5,00 грн. за нанесену моральну шкоду.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області (суддя Хандога В.М.) при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано доводи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та невірно застосовано норми чинного законодавства України, не досліджено обставини справи і не надано їм належної правової оцінки, у зв'язку з чим 20.05.2016 у справі № 740/1649/16-п ухвалено протиправне рішення, яке має бути скасовано.

У відповідності до пунктів 4, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу суддя, дослідивши подані матеріали, вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Так, у відповідності до статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Однією з основних конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України).

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони , за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень ; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років .

При цьому, згідно з пунктами 7,9 частини 1 статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Частинами 2-4 статті 46 КАС України встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанції до 15.12.2017) від 20.05.2013 №8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів , вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Суб'єкти владних повноважень - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, які наділені сукупністю прав і обов'язків державних органів, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що спір набуває ознак публічно-правового за умови наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а також здійснення ними у цих відносинах владних управлінських функцій.

Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Отже, відповідно до даних принципів, один суд не має право втручатися в діяльність іншого суду чи суддів у зв'язку з їх рішеннями чи діями, пов'язаними з розглядом справ.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд в системі судоустрою, який здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів чи суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається.

Так, положеннями статті 23 Закону №1402-VIII передбачено, що суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

Відповідно до статті 14 Закону №1402-VIII учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас, частиною 1 статті 352 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону №1402-VIII втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 12.06.2009 №6 Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів зазначив, що суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Поміж тим, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 Про незалежність судової влади роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Отже, зі змісту вищенаведеного вбачається, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити таку перевірку шляхом подання позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, зокрема у справі № 21-319во07 від 15.04.2008 і у справі № 6-3139цс16 від 01.03.2017.

Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Згідно з Висновком №3 (2002) Консультативної ради до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (у тому числі, наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості, що підлягає встановленню у визначеному національним законодавством порядку.

У своєму рішенні від 11.03.2011 у справі №2-рп/2011 Конституційний Суд України зазначає, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень.

З урахуванням наведеного, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбаченому процесуальним законом порядку і їх виконання), чинним законодавством не передбачено.

Питання щодо ухвалення постанови у справі не являється діяльністю суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним саме владних управлінських функцій, і суд в такому випадку не може бути відповідачем у справі про оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судової справи. Тому, рішення, дії чи бездіяльність суду, вчинені у зв'язку з розглядом судової справи, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 6 статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Разом з тим суд зазначає, що відмова у відкритті провадження у справі, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, з підстав, зазначених вище, є винятковою, оскільки дії або бездіяльність суддів (судів) у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, постановленням рішень, зверненням рішень до виконання, оскарженням рішень, дотриманням строків розгляду справ, тощо) регулюються нормами відповідного процесуального законодавства.

Визначення юрисдикції суду, до якого віднесено розгляд такої справи, є неможливим, оскільки вказані відносини регулюються нормами відповідного процесуального законодавства.

Крім того, при вирішення даного питання, з урахуванням принципу верховенства права, суддею застосовано положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, стаття 6 Конвенції гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (пункт 36). На це право на суд , в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13.10.2009 у справі Салонтаджі-Дробняк проти Сербії (пункт 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 28.03.2006 у справі Мельник проти України (пункти 22, 23).

Передбачене статтею 6 Конвенції право на справедливий суд в контексті формулювання суду, встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України ).

Тому суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь моральної школи суд зазначає, що частиною 5 статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За вищенаведених обставин суд відмовляє Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 170, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області (суддя Хандога В.М.) (вул. Шевченка, 57-а, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ - 26513694) про визнання протиправною та скасування постанови, ухвалення нового рішення та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про відмову у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Падій