Рішення

від 07.02.2019 по справі 540/2374/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2374/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гомельчука С.В.,

при секретарі Воронцовій К.С.,

за участю:

представника позивача - Кермача А.І.,

представників відповідача - Вчерашнюк І.В., Смолінкіної Т.С., Козлової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Колективного підприємства промислово-комерційної фірми "Квазар-Юг" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2018 року №№ 0001261422, 0001271422, 0001251422, 0001281422,

встановив:

Колективне підприємство промислово комерційна-фірма "Квазар-Юг" (далі-позивач, КП ПКФ "Квазар-Юг") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2018 року №0001261422, №000127142, №0001251422, №0001281422.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 10.04.2018р. №73/21-22-14-06/14117705. На підставі вказаного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.04.2018 №0001261422, №000127142, №0001251422, №0001281422. Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що стали підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень (далі-ППР) звернувся до суду з даним позовом та просить визнати протиправними, скасувати ППР від 19.04.2018 року №0001261422, №000127142, №0001251422, №0001281422. Крім того, підставами для скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач вважає ненадання податковим органом рішення за результатами розгляду скарги в адміністративному порядку та відсутність підстав проведення перевірки, за результатами якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 22.11.2018р. відкрите провадження у справі. Розгляд справи призначений за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 13.12.2018р., відкладено за клопотанням представника відповідача на 22.01.2019р. та закрито в цей день з призначенням розгляду справи по суті на 31.01.2019р. Під час розгляду справи в судовому засіданні оголошувалася перерва для надання додаткових доказів на 06.02.2019р.

В судовому засіданні 31.01.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представники відповідача позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві. Зокрема, пояснили, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом встановлені порушення податкового законодавства, що полягало у заниженні податку на прибуток підприємства за 2016-2017 роки на загальну 131425 грн.; заниженні суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за період листопад, грудень 2016, січень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року на загальну суму ПДВ 141486 грн.; завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за січень 2017 на суму ПДВ 4542 гривень. Не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентом-покупцем ТОВ Біопроменерго (код 39836636) на загальну суму ПДВ 29122 грн. (в межах податкового кредиту).

Вказані висновки податковий орган обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки на підставі наданих платником первинних документів, аналізу податкової звітності постачальників та фактичної можливості виконання господарських операцій, ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі встановлено факти, які доводять нереальність проведення господарських операцій з контрагентами - постачальниками ПП Резерв-Торг , ПП А-Оптторгсервіс , ПП Бібор , ПП Райтере , ПП Трайгон-Херсон-Південь .

На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми законодавства (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), суд дійшов до наступних висновків.

Колективне підприємство промислово комерційна-фірма "Квазар-Юг" (ідентифікаційний код юридичної особи 14117705) зареєстроване в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 12.12.1995р. Перебуває на обліку в контролюючих органах як платник податків. Видами діяльності позивача за кодами КВЕД є: 31.09 виробництво інших меблів; 16.29 виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.91 роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

Судом встановлено, що відповідачем оформлені та направлені на адресу позивача запити про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) від 15.02.2017р. №402/10/21-22-12-01-08, від 20.04.2017р. №1494/10/21-22-12-01-08, від 22.02.2017р. №586/10/22-21-22-12-1-08 та від 05.12.2017р. №6240/10/21-22-12-01-08.

На вказані запити податкового органу позивачем надані пояснення та документальні підтвердження: від 03.03.2017р. на 178 арк., від 11.05.2017р. на 142 арк., від 17.03.2017р. на 69 арк., від 26.12.2017р. на 179 арк., від 01.02.2018р. на 37 арк., від 30.01.2018р. на 42 арк., від 03.03.2018р. на 2 арк.

За результатами аналізу зібраної податкової інформації та на підставі ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказом ГУ ДФС у Херсонській області від 20.03.2018р. №310 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП ПКФ "Квазар- Юг" (код 14117705) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства за 2016-2017 роки та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ПП Резерв-Торг (код 40719093) у грудні 2016, січні 2017 року, ПП А-Оптторгсервіс (код 40821214) у вересні, жовтні 2017 року, ПП Бібор (код 40720129) у грудні 2016 року, ПП Райтере (код 40719884) у листопаді, грудні 2016 року, ПП Трайгон-Херсон-Південь (код 40852132) у квітні, травні, липні, серпні, вересні 2017 року.

Зазначений наказ та повідомлення про проведення перевірки від 20.03.2018р. №174/21-22-14-06 направлене на адресу позивача та отримане останнім 24.03.2018р., що не заперечується сторонами.

03 квітня 2018р. співробітником ГУ ДФС у Херсонській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка КП ПКФ "Квазар-Юг". За результатами проведеної перевірки складений акт від 10.04.2018р. №№73/21-22-14-06/14117705 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки КП ПКФ Квазар-Юг (код 14117705) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства за 2016-2017 роки та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами- постачальниками: ПП Резерв-Торг (код 40719093) у грудні 2016, січні 2017 року, ПП А-Оптторгсервіс (код 40821214) у вересні, жовтні 2017 року, ПП Бібор (код 40720129) у грудні 2016 року, ПП Райтере (код 40719884) у листопаді, грудні 2016 року, ПП Трайгон-Херсон-Південь (код 40852132) у квітні, травні, липні, серпні, вересні 2017 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей, відображення здійснених фінансово господарських операцій у податковій звітності" (далі-акт №73), в якому зафіксовані наступні висновки щодо порушень:

- пп. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2016-2017 роки на загальну суму 131425 грн.: 2016р. в сумі 67403 грн., 2017р. в сумі 64022 грн.

- п. 44.1, п.44.6 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України КП ПКФ "Квазар-Юг" за період листопад, грудень 2016, січень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 175150 грн., що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18) за період листопад, грудень 2016, січень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року на загальну суму ПДВ 141486 грн. в т.ч.: в листопаді 2016 на суму 24794 грн.; в грудні 2016 на суму 50098 грн.; в січні 2017 на суму 6426 грн.; в квітні 2016 на суму 2232 грн.; в травні 2017 на суму 9225 грн.; в липні 2017 на суму 1662 грн.; в серпні 2017 на суму 23 129 грн.; у вересні 2017 на суму 12924 грн.; в жовтні 2017 на суму 10996 гривень та призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19) за січень 2017 на суму ПДВ 4542 гривень;

- п. 44.1, п.44.6 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України КП ПКФ "Квазар-Юг" за період листопад, грудень 2016р., серпень, вересень 2017р., в зв'язку з чим не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентом-покупцем ТОВ Біопроменерго (код 39836636) на загальну суму ПДВ 29122 грн. (в межах податкового кредиту) в т.ч.: у листопаді 2016р. на суму 3644 грн., у грудні 2016р. на суму 9420 грн., у січні 2017р. на суму 8231 грн., у серпні 2017р. на суму 4051 грн., у вересні 2017р. на суму 3776 грн.

Вказані висновки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 19.04.2018 №0001261422, №000127142, №0001251422, №0001281422, які були оскаржені в адміністративному порядку. Однак рішенням ДФС України від 03.07.2018р. у задоволенні скарги КП ПКФ "Квазар-Юг" відмовлено, вказані ППР залишені без змін. Однак позивач стверджує, що не отримав вказане рішення ДФС, що в свою чергу є самостійною підставою для скасування ППР.

Позивач вважає вищевказані ППР протиправними та просить скасувати їх, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд приймає до уваги наступні обставини та приписи законодавства.

Висновки відповідача про завищення податкового кредиту та відповідне заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету ґрунтуються на визнанні контролюючим органом нереальними господарських операцій, здійснених позивачем з контрагентами-постачальниками ПП Резерв-Торг , ПП А-Оптторгсервіс , ПП Бібор , ПП Райтере , ПП Трайгон-Херсон-Південь та контрагентом-покупцем ТОВ Біопроменерго .

Щодо господарських операцій між позивачем та ПП "Резерв-Торг" судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій між КП ПКФ "Квазар-Юг" та ПП "Резерв-Торг", податковий орган фактично дослідив виконання вказаними підприємствами договорів, укладених між ними. Так, відповідач в акті №73 посилається на наступні обставини: "… Згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення лушпиння соняшника не можливо встановити фактичне місцезнаходження проведених операцій та ідентифікувати сутність господарської операції так, як навантаження даного товару проводилось за адресою яка не містить повної назви, а саме: м. Київ, Шевченківський район. При цьому автомобільним перевізником та вантажовідправником є ПП Резерв-Торг , проте, згідно баз даних АС Податковий блок у ПП Резерв-Торг не можливо встановити основні засоби, так як фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства не надавався. Згідно з даними ЄРПН, ПП Резерв-Торг не мало взаємовідносин із сторонніми організаціями з отримання автотранспортних послуг від контрагентів-постачальників та не платників ПДВ. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власне або орендоване нерухоме майно, земельні ділянки у ПП Резерв-Торг відсутнє. Згідно ТТН водієм є ОСОБА_5, який 04.01.2017 та 05.01.2016 здійснив перевезення лушпиння соняшника подрібнененого за маршрутом м. Київ Шевченківський район-м. Херсон, вул. Полякова, б.27. Податковим органом від Регіонального сервісного центру МВС у Кіровоградській області отримано інформацію щодо відсутності реєстрації автомобілів, які відображено в ТТН на території Кіровоградської області. Але, за даними номерами зареєстровано легкові автомобілі марки ЗАЗ 110307 та автомобіль марки ВАЗ 21 1540, а за номером НОМЕР_1 значиться причіп марки ПР 183121 для легкового автомобіля. З огляду на вищенаведене, не можливо підтвердити транспортування лушпиння соняшника подрібненого від контрагента-постачальника ПГІ Резерв-Торг , так як задокументовані автомобілі на перевезення не відповідають фактичній реєстрації та є легковими, не належать та не орендуються ПП Резерв-Торг .

Крім того, за даними ЄРПН встановлено відсутність реального, законного джерела походження лушпиння соняшника подрібненого у контрагента-постачальника ПП Резерв-Торг . КП ПКФ Квазар-Юг задокументований товар (лушпиння соняшника подрібнене) від ПП Резерв-Торг , яке не має джерела походження в подальшому частково реалізовано у грудні 2016, січні 2017 на адресу контрагента-покупця ТОВ Біопроменерго (код 39836636)… .

З огляду на вищенаведене, податковий орган вважає, що за відсутності ПП Резерв-Торг необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через недостатню кількість управлінського або технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів не можливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій між ПП Резерв-Торг та КП ПКФ Квазар-Юг , а отже і підтвердити здійснення господарських операцій з документування реалізації товару (лушпиння соняшника подрібненого) на адресу контрагента-покупця ТОВ Біопроменерго .

Судом досліджено первинну документацію з вказаних господарських операцій та встановлено, що між ПП Резерв-Торг та КП ПКФ Квазар-Юг укладені договори:

1.Поставки №2/12 від 23.12.2016р., відповідно до умов якого Постачальник (ПП Резерв-Торг ) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити подрібнене лушпиння соняшника, а покупець (КП ПКФ Квазар-Юг ), прийняти цей товар та оплатити його. Також за умовами вказаного договору у разі несвоєчасної поставки товару постачальник зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 3 відсотків від вартості непоставленого товару згідно додатку до даного договору, який є його невід'ємною частиною (п.6.2 Договору).

2.Про надання послуг №1 від 03.01.2017р., відповідно до умов якого за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги з подрібнення і поставки лушпиння соняшника в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

На виконання вказаних договорів позивачем надані, а судом дослідженні первинна бухгалтерська документація, зокрема: податкові накладні від 29.12.2016р. №152, від 29.12.2016р. №153, від 03.01.2017р. №18, від 04.01.2017р. №19, від 05.01.2017р. №20, видаткові накладні від 29.12.2016р. №РН-0000153, від 29.12.2016р., від 03.01.2017р. №18, №РН-0000152, від 04.01.2017р. №19, від 05.01.2017р. №20, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-20, №ОУ-19, №ОУ-18, рахунок-фактура від 27.12.2016р. №ГС-0000027, від 03.01.2017р. №0000003, від 04.01.2017р. №0000004, від 05.01.2017р. №ГС-0000005, банківські виписки №БВ-0000181 за 28.12.2016р., №БВ-0000180 за 27.12.2016р., №БВ-0000003 за 06.01.2017р., №БВ-0000002 за 05.01.2017р., №БВ-0000001 за 04.01.2017р., журнал-ордер по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за грудень 2016р. та за січень 2017р., оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за січень 2017р., картка рахунку 631 по контрагенту ПП Резерв-Торг за грудень 2016р. та за січень 2017р., а також ТТН №17 за 27.12.2016р., №18 за 27.12.2016р., №15 за 26.12.2016р., №16 за 26.12.2016р.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом не висловлено жодного зауваження щодо бухгалтерської документації, складеної за результатами проведеної господарської операції, окрім відсутності в ТТН вказівки конкретної адреси навантаження (м. Київ, Шевченківський район).

З приводу недоліків ТТН слід звернути увагу на зауваження Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладене у постанові від 24.01.2019р. у справі № 806/8289/13-а, де зокрема зазначено, що товаросупроводжувальні документи не можуть слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладеної угоди позивача з його контрагентом, оскільки такі документи не можуть однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб'єктами не пов'язані в сфері транспортування, так як основна їх мета це купівля-продаж товару.

Крім того, при обґрунтуванні нереальності господарських операцій між позивачем та ПП Резерв-Торг відповідач посилається на недостатню кількість управлінського або технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів саме у контрагента позивача.

Вищезазначене також стало підставою для висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-покупцем ТОВ Біопроменерго .

Тобто, неможливість встановлення податковим органом походження товару та факту придбання його приватним підприємством Резерв-Торг стало підставою для висновків щодо безтоварності операцій між останнім і позивачем та між позивачем і контрагентом-покупцем ТОВ Біопроменерго , внаслідок чого контролюючий орган робить висновок про порушення саме позивачем податкового законодавства.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно пояснень представника відповідача у судових засіданнях, податковим органом не проводились зустрічні звірки контрагентів позивача, вказані висновки зроблені на підставі аналізу баз даних.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом в постанові від 15.05.2018р. у справі №870/9721/12, в постанові від 27.02.2018р. у справі №813/1766/17.

Щодо доводів податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП "Резерв Торг" через відсутність у останнього власного або орендованого нерухоме майно, земельної ділянки та працівників, які перебували у трудових відносинах з цим контрагентом, а також придбання ним відмінного від реалізованого товару позивачу, суд звертає увагу на те, що в постанові від 12.04.2018р. у справі №805/4710/16-а Верховний Суд вказав, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб'єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, судом встановлено, факти постачання товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом України у постанові від 22 вересня 2015 року у справі № 21-1359а15.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх припущень, викладених в акті перевірки щодо нереальності господарської операції, що відбулась між позивачем та контрагентом ПП "Резерв-Торг", натомість позивачем надана первинна документація з якої вбачається, що вищезазначена господарська операція мала реальний характер.

Також суд зазначає, що податковий орган фактично не спростовує подальший рух товару, а саме реалізацію товару контрагенту-покупцю ТОВ Біопроменерго , а лише робить висновок про нереальність цих операцій з підстав неможливості встановлення походження товару у контрагента-постачальника позивача.

Крім того, дослідивши умови вищевказаних договорів, судом встановлено, що обов'язок поставки товару покладався на постачальника (ПП Резерв-Торг ), тому необґрунтованим є посилання податкового органу на неможливість доведення позивачем транспортування зазначеного товару через відсутність у постачальника транспортних засобів або господарських відносин з іншими суб'єктами щодо транспортування товару.

Стосовно господарських операцій між позивачем та ПП А-Оптторгсервіс суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом відповідач посилається на такі обставини: "… КП ПКФ Квазар-Юг протягом вересня, жовтня 2017 року документувало придбання товару від контрагента - постачальника ПП А-Оптторгсервіс . Згідно баз даних СРПН, встановлено, що контрагент-постачальник ПП А-Оптторгсервіс не здійснював придбання товару (лушпиння соняшника подрібненого та одягу), який в подальшому реалізовано КП ПКФ Квазар-Юг , що свідчить про відсутність факту його (законного джерела) походження. Перевезення лушпиння соняшника подрібненого задокументовано на підставі ТТН, згідно яких автомобільним перевізником та вантажовідправником є ПП А-Оптторгсервіс , при цьому у останнього основні засоби відсутні (підтверджено фінансовий звітом суб'єкта малого підприємства). Крім того, ПП А-Оптторгсервіс не мало взаємовідносин із сторонніми організаціями з отримання автотранспортних послуг від контрагентів-постачальників та від не платників ПДВ.

З огляду на вищенаведене, транспортування зазначеного товару не підтверджується. ПП А-Оптторгсервіс до контролюючого органу надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за III кв.2017, IV кв. 201 7 року, чисельність працівників становить 6 осіб.

Також, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у ПП А-Оптторгсервіс відсутнє власне або орендоване нерухоме майно. З огляду на вищенаведене, за відсутності ПП А-Оптторгсервіс необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через недостатню кількість управлінського або технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів не можливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій між ПП А-Оптторгсервіс та КП ПКФ Квазар- Юг … .

Враховуючи вищевикладене, податковий орган робить висновок, що КП ПКФ Квазар-Юг використовувало лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від контрагента-постачальника ПП А-Оптторгсервіс .

Судом досліджено первинну документацію з вказаних господарських операцій та встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП А-Оптторгсервіс (постачальник) укладено договір поставки №011017 від 01.10.2017р. предметом якого є поставка лушпиння соняшника подрібнене в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець-прийняти товар в кількості не менше мінімального об'єму поставки, вказаного в п.2.1 даного договору.

За умовами вказаного договору обов'язок поставки товару також покладено на постачальника (даний факт визнаний відповідачем, що вбачається з акту №73), отже як і в попередньому випадку, необґрунтованими є доводи відповідача щодо неможливості підтвердження позивачем поставки товару через відсутність у його контрагента-постачальника транспортних засобів.

На підтвердження виконання договору поставки від 01.10.2017р. №011017 позивачем надана первинна бухгалтерська документація, документи на підтвердження руху товару, які досліджені судом.

Суд зауважує, що ані в акті перевірки, ані у судових засіданнях податковим органом не висловлено жодного зауваження щодо первинної бухгалтерської документації, складеної в ході здійснення господарської операції між зазначеними підприємствами. Єдиною підставою висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій є факт неможливості встановлення походження товару, тобто наявність цього товару у контрагента-постачальника позивача. Крім того, з акту перевірки №73 (с.16) вбачається, що придбаний у контрагента-постачальника ПП А-Оптторгсервіс товар не був реалізований позивачем у даному періоді контрагентам-покупцям. При цьому, судом встановлено, що податковим органом не був досліджений подальший рух цього товару в інших періодах.

Слід звернути увагу, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх припущень, викладених в акті перевірки щодо нереальності господарської операції, що відбулась між позивачем та контрагентом ПП А-Оптторгсервіс , натомість позивачем надана первинна документація з якої вбачається, що вищезазначена господарська операція мала реальний характер.

Окремо, суд звертає увагу на пояснення представника відповідача, який в судових засіданнях пояснив, що господарська діяльність контрагента позивача не перевірялась, зустрічні перевірки проведені не були, усі викладені в акті доводи були сформовані за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та АС "Податковий блок".

Аналогічні обставини стали підставою висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ПП Бібор , ПП Райтере , ПП Трайгон-Херсон-Південь , тобто відсутність у вказаних контрагентів-постачальників власного або орендованого нерухомого майна, земельної ділянки, транспортних засобів та працівників.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом-постачальником ПП Бібор позивачем надано та судом досліджено письмові докази, зокрема: договір поставки №1/12 від 19.12.2016р., специфікація №1 від 19.12.2016р., додаткова угода №1 від 21.12.2016р. до договору поставки №1/12, податкові накладні від 20.12.2016р. №18, від 21.12.2016р. №19, видаткові накладні від 20.12.2016р. №РН-18, від 21.12.2016р. №РН-19, рахунок-фактура від 21.12.2016р. №ГС-0000021, від 20.12.2016р. №ГМ-0000020, ТТН від 21.12.2016р. №70, від 21.12.2016р. №69, від 20.12.2016р. №65, від 20.12.2016р. №66, банківські виписки.

Контролюючим органом не висловлено жодного зауваження щодо вищезазначених документів.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом-постачальником ПП Райтере позивачем надано та судом досліджено письмові докази, а саме: договір поставки №1/11 від 22.11.2016р., специфікація №1 від 22.11.2016р., додаткова угода №1 від 24.11.2016р. до договору поставки №1/11, договір поставки №3219907 від 01.09.2016р., податкові накладні №4 від 30.11.2016р., №8 від 30.11.2016р., №10 від 30.12.2016р., №129 від 30.12.2016р., №162 від 12.12.2016р., №156 від 06.12.2016р., №104 від 05.12.2016р., видаткові накладні №РН-8 від 29.11.2016р., №РН-129 від 30.11.2016р., №РН-4 від 29.11.2016р., №РН-10 від 30.11.2016р., №РН-31 від 12.12.2016р., №РН-104 від 05.12.2016р., №РН-156 від 06.12.2016р., рахунок-фактура №СФ-0000025 від 25.11.2016р., №СФ-0000002 від 29.11.2016р., №СФ-0000029 від 29.11.2016р., №СФ-0000030 від 30.11.2016р., №ГС-00000005 від 05.12.2016р., №ГС-0000006 від 06.12.2016р. №ГС-0000012 від 12.12.2016р., ТТН №95 від 30.11.2016р., №97 від 30.11.2016р., №98 від 30.11.2016р., №92 від 30.11.2016р., №87 від 30.11.2016р., №89 від 30.11.2016р., №90 від 30.11.2016р., №84 від 29.11.2016р., №85 від 29.11.2016р., №86 від 29.11.2016р., №88 від 29.11.2016р., №105 від 05.12.2016р., №103 від 05.12.2016р., №104 від 05.12.2016р., №107 від 06.12.2016р., №110 від 12.12.2016р., банківські виписки, картки рахунку 631 контрагент ПП Райтерс , журнал-ордер, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Щодо вищезазначених документів контролюючим органом також не висловлено жодного зауваження.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом-постачальником ПП Трайгон-Херсон-Південь позивачем надано та судом досліджено письмові докази, зокрема: договір №25/04-2017 від 25.04.2017р., додаткова угода №1 від 27.04.2017р. до договору №25/04-2017, податкові накладні №45 від 27.04.2017р., №57 від 31.05.2017р., №37 від 19.05.2017р., №27 від 12.05.2017р., №1 від 03.07.2017р., №96 від 28.08.2017р., №62 від 25.08.2017р., №56 від 22.08.2017р., №40 від 17.08.2017р., №32 від 15.08.2017р., №20 від 09.08.2017р., №15 від 07.08.2017р.. №10 від 01.08.2017р., №51 від 21.09.2017р., №9 від 05.09.2017р., видаткові накладні №РН-0000102 від 27.04.2017р., №РН-0000169 від 31.05.2017р., №РН-0000151 від 19.05.2017р., №РН-0000140 від 12.05.2017р., №РН-0000240 від 03.07.2017р., №РН-0000279 від 01.08.2017р., №РН-0000287 від 07.08.2017р., №РН-0000291 від 09.08.2017р., №РН-0000303 від 15.08.2017р., №РН-0000311 від 17.08.2017р., №РН-0000321 від 22.08.2017р., №РН-0000323 від 25.08.2017р., №РН-0000332 від 28.08.2017р., №РН-0000348 від 05.09.2017р., №РН-0000383 від 21.09.2017р., рахунок-фактура №СФ-0000161 від 27.04.2017р., №СФ-0000246 від 31.05.2017р., №СФ-0000223 від 19.05.2017р., №СФ-0000213 від 12.05.2017р., №СФ-0000324 від 03.07.2017р., №СФ-0000388 від 01.08.2017р., №СФ-0000401 від 07.08.20107р., №СФ-0000406 від 09.08.2017р., №СФ-0000419 від 15.08.2017р., №СФ-0000426 від 17.08.2017р., №СФ-0000441 від 22.08.2017р., №СФ-0000447 від 25.08.2017р., №СФ-0000479 від 28.08.2017р., №СФ-0000498 від 05.09.2017р., №СФ-0000537 від 21.09.2017р., ТТН №22/08 від 22.08.2017р., №27/04 від 27.04.2017р., №12/05 від 12.05.2017р., №12/05/1 від 12.05.2017р., №19/05 від 19.05.2017р., №31/05 від 31.05.2017р., №03/07 від 03.07.2017р., №01/08 від 01.08.2017р., №01/08/1 від 01.08.2017р., №07/08 від 07.08.2017р., №09/08 від 09.08.2017р., №15/08 від 15.08.2017р., №17/08 від 17.08.2017р., №22/08/1 від 22.08.2017р., №25/08 від 25.08.2017р., №25/08/1 від 25.08.2017р., №25/08/2 від 25.08.2017р., №25/08/3 від 25.08.2017р., №28/08 від 28.08.2017р., №20/09 від 20.09.2017р., №20/09/1 від 20.09.2017р., №21/09 від 21.09.2017р., від 25/09 від 25.09.2017р., від 21/09 від 21.09.2017р., від 21/09/1 від 21.09.2017р., від 21/09/2 від 21.09.2017р., банківські рахунки, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Стосовно вищевказаних досліджених документів контролюючим органом також не висловлено жодного зауваження.

Також судом досліджені документи, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом-покупцем ТОВ Біопроменерго , зокрема: договір поставки №010916 від 01.09.2016р., договір поставки №2 від 01.01.2017р., банківські виписки, картки субконто, видаткові накладні №РН-0000092 від 26.12.2016р., №РН-0000093 від 26.12.2016р., №РН-0000094 від 28.12.2016р., №0000095 від 28.12.2016р., №РН-0000002 від 03.01.2017р., №РН-0000001 від 02.01.2017р., №РН-0000003 від 04.01.2017р., №РН-0000065 від 09.10.2017р., №РН-0000070 від 10.10.2017р., №РН-0000074 від 11.10.2017р., №РН-0000078 від 12.10.2017р., №РН-0000089 від 25.12.2016р., №РН-0000088 від 23.12.2016р., №РН-0000086 від 20.12.2016р., №РН-0000087 від 20.12.2016р., №РН-0000067 від 29.11.2016р., №РН-0000071 від 02.12.2016р., №РН-0000070 від 01.12.2016р., №РН-0000072 від 03.12.2016р., податкові накладні №29 від 26.12.2016р., №30 від 26.12.2016р., №32 від 28.12.2016р., №33 від 28.12.2016р., №2 від 03.01.2017р., №1 від 02.01.2017р., №4 від 04.01.2017р., №13 від 04.10.2017р., №19 від 10.10.2017р., №21 від 11.10.2017р., №26 від 12.10.2017р., №28 від 25.12.2016р., №24 від 20.12.2016р., №36 від 30.11.2016р., №35 від 29.11.2016р., №5 від 02.12.2016р., №6 від 01.12.2016р.

Таким чином, позивачем надані до суду договори, що укладені з контрагентами та первинну бухгалтерську документацію, складену в ході господарських операцій за вказаними договорами та за їх наслідками. Дослідивши зміст договорів, судом встановлено, що при укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству. Дослідивши зміст вищезазначених документів (в тому числі первинної бухгалтерської документації), судом встановлена реальність господарських операцій, що відбулись між позивачем та контрагентами-постачальниками, а також між позивачем та контрагентом-покупцем ТОВ Біопроменерго .

Отже, дослідивши надані докази судом встановлено, що факт придбання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку, податковій звітності позивача, придбаний товар позивачем фактично використано у своїй господарській діяльності шляхом подальшого продажу.

За статтею 1 та частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі К/800/12536/15 та № К/800/39823/13.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов'язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З дослідженого акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти постачання товарів позивачу контрагентами та його подальша реалізація у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З приводу збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток суд зазначає наступне.

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

В силу статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Судом встановлено, що кошти сплачені позивачем його контрагентам в оплату за поставлений товар, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з : постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

На підтвердження обставин, викладених у відзиві на позовну заяву відповідачем подано до суду 05.02.2019р. клопотання про доручення додаткових доказів, а саме: витяг ухвали Печерського районного суду м. Києва, та витяги з АІС Управління документами, щодо листа ГУ ДФС у Миколаївській області. Вказане клопотання суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 180 КАС України передбачено, що клопотання та заяви учасника справи з питань, визначених у частині третій цієї статті, подані після закриття підготовчого засідання, залишаються без розгляду, за винятком випадків, коли вони стосуються доказів, поданих після закриття підготовчого засідання.

Відповідно до ч.8 ст.79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд зауважує, що відповідачем подане клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових доказів після закриття підготовчого провадження, при цьому жодним чином не обґрунтована неможливість їх подання у строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на надані до суду документи, вони не були покладені в основу оскаржуваних ППР та жодним чином не стосуються позивача чи предмету оскарження.

Отже, за недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами з приводу придбання товарів висновки податкового органу є безпідставними.

Щодо доводів позивача стосовно ненадання податковим органом рішення за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення від 19.04.2018 №0001261422, №000127142, №0001251422, №0001281422, які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням ДФС України від 03.07.2018р. у задоволенні скарги КП ПКФ "Квазар-Юг" відмовлено, вказані ППР залишені без змін. Позивачем не отримане зазначене рішення, у зв'язку з чим останній наполягає на тому, що його скарга вважається повністю задоволеною. Крім того, позивач вважає, що факт неотримання ним рішення ДФС є самостійною підставою для задоволення даного позову.

Надаючи правову оцінку вказаному доводу позивача, суд вказує наступне.

Відповідно до приписів п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2 ст.56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з положеннями п.п. 56.8., 56.9. ст. 56 цього Кодексу контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до п. 56.10. ст. 56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ДФС України прийняте рішення від 25.05.2018р. №18199/6/99-99-11-01-02-05 про продовження до 03.07.2018р. строку розгляду скарги КП ПКФ "Квазар-Юг" (вх..№39344/6 від 05.05.2018р.) на податкові повідомлення-рішення від 19.04.2018 №0001261422, №000127142, №0001251422, №0001281422.

За результатами розгляду вищезазначеної скарги ДФС України прийняте рішення від 03.07.2018р. №22320/6/99-99-11-01-02-25, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення від 19.04.2018 №0001261422, №000127142, №0001251422, №0001281422 залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Судом встановлено, що рішення ДФС України від 03.07.2018р. №22320/6/99-99-11-01-02-25 направлене на адресу КП ПКФ "Квазар-Юг" (м.Херсон, вул. Полякова, б.27) засобами поштового зв'язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням №0100163857353. Однак, вказане рішення не вручене адресату з причин незалежних від податкового органу, а саме з невідомих останньому причин відправлення перенаправлено поштовим відділенням до іншого відділення за місцем обслуговування та 12.07.2018р. відправлення повернено за зворотною адресою з інших причин .

Отже, рішення про продовження строку розгляду скарги позивача та рішення ДФС України за результатами розгляду скарги прийняті та направлені у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п. 42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд дійшов до висновку про безпідставність доводів позивача про те, що факт неотримання ним рішення ДФС свідчить про його неприйняття податковим органом, що є самостійною підставою для задоволення даного позову, оскільки чинним законодавством покладається на податковий орган обов'язок щодо прийняття рішення за результатами розгляду скарги та його направлення на адресу платника податків.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДФС України розглянута скарга позивача, рішення за її наслідками прийняте у встановлені законодавством строки та направлене на адресу позивача відповідно до вимог Податкового кодексу України, неотримання такого рішення позивачем через дії поштового відділення не можуть свідчити про порушення податковим органом вимог законодавства.

Щодо доводів позивача про безпідставність призначення та проведення перевірки суд зазначає наступне.

Колегія суддів Верховного суду у постанові від 27.02.2018р. у справі № №820/19845/14 не погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що спірний наказ про призначення перевірки не підлягає скасуванню, оскільки був реалізований, а отже вичерпав свою дію виконанням, з огляду на те, що норми, які регулюють порядок та підстави проведення документальних невиїзних перевірок, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Такі перевірки здійснюються без обов'язкової участі платника податків, через що платник податків не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення. Тому питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної перевірки має вирішуватись судом незалежно від того, чи відбулася така перевірка на час розгляду справи.

Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 ПК України. Зокрема, п.п.79.1, 79.2 ст.79 ПК України закріплено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Із наказу про проведення перевірки вбачається, що підставою її призначення є пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України, тобто виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015р. у справі №21-425а14.

Як зазначалось вище, податковим органом неодноразово були надіслані запити про надання пояснень та документальних підтверджень, зокрема від 15.02.2017р. №402/10/21-22-12-01-08, 20.04.2017р. №1494/10/21-22-12-01-08, 22.02.2017р.№586/10/22-21-22-12-1-08 та 05.12.2017р. №6240/10/21-22-12-01-08.

На вказані запити податкового органу позивачем надані пояснення та документальні підтвердження: від 03.03.2017р. на 178 арк., від 11.05.2017р. на 142 арк., від 17.03.2017р. на 69 арк., від 26.12.2017р. на 179 арк., від 01.02.2018р. на 37 арк., від 30.01.2018р. на 42 арк., від 03.03.2018р. на 2 арк.

Крім того, у розділі ІІІ акту перевірки податковим органом зазначено, що позивачем надані відповіді на запити. При цьому акт перевірки не містить жодних зауважень щодо ненадання позивачем будь-яких пояснень чи їх документальне підтвердження або надання неповної відповіді на запити. Отже, відповідач фактично при проведенні перевірки визнає факт виконання позивачем вимог контролюючого органу щодо надання інформації на неодноразові запити, а також документальне підтвердження цих пояснень. Однак, за результатами обробки зібраної інформації податковим органом призначена перевірка. При цьому, суд звертає увагу, що, ані наказ перевірки, ані будь-який інший документ не містить обґрунтувань підстав призначення перевірки з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача про відсутність підстав призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП ПКФ Квазар-Юг . При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не оскаржено в судовому порядку наказ про призначення вищезазначеної перевірки. Також в межах даної справи позивачем не оспорюється правомірність проведення перевірки, а лише зазначається у позові як одна з підстав скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2018 року №0001261422, №000127142, №0001251422, №0001281422, що і буде достатнім способом захисту порушених прав позивача.

Таким чином, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75) від 19.04.2018 року №№ 0001261422, 0001271422, 0001251422, 0001281422.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75) на користь Колективного підприємства промислово-комерційної фірми "Квазар-Юг" (код ЄДРПОУ 14117705, 73000, м. Херсон, вул. Полякова, 27) судові витрати в сумі 5622,04 грн. (п'ять тисяч шістсот двадцять дві гривні, чотири копійки), шляхом безспірного списання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08 лютого 2019 р.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 111030300