Рішення

від 31.01.2019 по справі 826/24142/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2019 року № 826/24142/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київської міської митниці ДФС до Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Київська міська митниця ДФС (далі - позивач) з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу від 07.10.2015 у виконавчому провадженні №48064907.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2015 вказану позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2015 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У зв'язку з припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя судді, у провадженні якого перебувала адміністративна справа №826/24142/15 і не була ним розглянута, відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями справу №826/24142/15 передано на розгляд судді Качуру І.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2016 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що винесена з порушенням чинного законодавства, оскільки державний виконавець, застосовуючи до позивача штрафну санкцію за невиконання рішення суду, не встановив при цьому, що причини такого невиконання рішення поважними.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з огляду на його необґрунтованість, надав до суду копію матеріалів виконавчого провадження №48064907.

З урахуванням вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії) суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Слід зазначити, що з 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції, визначеній Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2015 по справі № 826/20164/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Август і Ко до Київської міської митниці ДФС, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, позов задоволено:

визнано протиправними дії Київської міської митниці ДФС в частині неподання до Управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку щодо повернення надміру сплачених митних платежів у розмірі 73 048,02 грн. (сімдесят три тисячі сорок вісім гривен 02 коп.) оплачених при митному оформленні товару відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів №100190000/2012/411528/2 від 02.11.2012року;

зобов'язано Київську міську митницю ДФС підготувати висновок та подати його Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Август і Ко надміру сплачених митних платежів.

Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2015 набрала законної сили 30.04.2015.

Окружним адміністративним судом м. Києва 15.06.2015 видано виконавчий лист по справі №826/20164/14 про зобов'язання Київської міської митниці ДФС підготувати висновок та подати його Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Август і Ко надміру сплачених митних платежів.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 14.07.2015 відкрито виконавче провадження ВП № 48064907 за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2015 № 826/20164/14 та надано боржнику семиденний строк з моменту винесення цієї постанови самостійно виконати рішення суду.

За невиконання рішення суду у наданий державним виконавцем строк, постановою державного виконавця від 26.08.2015 ВП №48064907 на боржника накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

Одночасно, 26.08.2015 державним виконавцем винесено вимогу, якою зобов'язано Київську міську митницю ДФС виконати рішення суду від 19.02.2015 та в термін до 04.09.2015 повідомити ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

В подальшому, постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 07.10.2015 ВП №48064907 за невиконання рішення суду накладено на боржника - Київську міську митницю ДФС штраф у розмірі 1360 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої, другої статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 17 Закону №606-XIV передбачалось, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону №606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону №606-XIV за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

При цьому, у відповідності до частини першої статті 75 Закону №606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Частина друга цієї статті передбачає, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Так, згідно статті 89 Закону №606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Судом встановлено, що 14.07.2015 старшим державним виконавцем ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №48064907 та надано Київській міській митниці ДФС семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

За правилами Закону № 606-XIV в постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець зазначає строк для добровільного виконання рішення суду, який не може перевищувати семиденний та попереджає боржника про примусове виконання рішення суду після закінчення встановленого строку зі стягненням виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Отже, підставою для винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу є невиконання боржником рішення у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, за умови обізнаності боржника про таку постанову та про строк в який він може добровільно її виконати.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що ним вживались заходи щодо виконання рішення суду, зокрема, Київською міською митницею ДФС листом від 13.07.2015 № 2526/7/26- 70-25-01-05 направлено запит до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо отримання інформації про відсутність (наявність) у ТОВ Август і Ко заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів) перед бюджетом.

Листом Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.07.2015 № 1968/7/26-54-23-02 повідомлено, що станом на 20.07.2015 за ТОВ Август і Ко (код ЄДРПОУ 36630046) обліковується заборгованість.

У зв'язку із викладеним, Київська міська митниця ДФС вважає причини невиконання судового рішення у справі №826/20164/14 поважними.

Крім того, судом встановлено, що Київська міська митниця ДФС зверталась до начальника ВПВР УДВС Головного управління юстиції у м. Києві з листом від 22.07.2015 №2887/9/26-70-25-01-05 з проханням розглянути питання щодо можливості закриття виконавчого провадження у справі №826/20164/14 на підставі п.8 ст.49 Закону № 606-XIV.

Однак, при цьому, позивачем не оскаржувалась бездіяльність начальника ВПВР УДВС Головного управління юстиції у м. Києві щодо ненадання відповіді на вказаний лист та не вчинення будь-яких дій.

Крім того, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження боржник не скористався своїми правами, встановленими Законом України Про виконавче провадження , а саме не звертався до державного виконавця в порядку статті 35 Закону з заявою про відкладення провадження виконавчих дій, не зверталися до суду в порядку статті 36 Закону із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу чи порядку виконання, не надали державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Зважаючи на вищезазначене та беручи до уваги те, що вимоги постанови від 14.07.2015 року ВП №48064907 не виконані позивачем без поважних причин державний виконавець був зобов'язаний накласти на боржника штраф у розмірі 680 грн., прийнявши відповідну постанову від 26.08.2015.

Слід зазначити, що правомірність вказаної постанови перевірялась судом.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016, у задоволенні адміністративного позову Київської міської митниці ДФС до Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про накладення штрафу від 26.08.2015 відмовлено.

При цьому, як передбачено частиною другою статті 89 Закону №606-XIV у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження до дати винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, позивач не вжив заходів щодо своєчасного та належного виконання рішення суду та законні вимоги державного виконавця.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на неможливість виконання рішення суду, оскільки статтею 124 Конституції України та статтею 14 КАС України, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, закріплено принцип обов'язковості судового рішення.

За таких обставин негативні наслідки тривалого невиконання судового рішення має нести саме позивач.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з тим, що судом не встановлено порушень прав позивача з боку відповідача в контексті спірних відносин.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Київської міської митниці ДФС відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.А. Качур