Рішення

від 08.02.2019 по справі 826/12010/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 08 лютого 2019 року                      № 826/12010/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко І.А. розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом           Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «Укрнафтохіммонтаж» про                     стягнення штрафних санкцій ВСТАНОВИВ: Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «Укрнафтохіммонтаж» (далі по тексту – відповідач), в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «Укрнафтохіммонтаж» адміністративно-господарські санкції у розмірі 35304,00 грн та пеню у розмірі 2012,10 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Дарницькому районі міста Києва, проте протягом 2017 року звіти №3ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до центрів зайнятості міста Києва не подавав та не вживав заходів для працевлаштування інвалідів, отже в силу норм статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції за 2017 рік в строк до 15 квітня 2017 року, проте зазначений обов'язок не виконав, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню та звернувся до суду з даним позовом. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Копія вказаної ухвала надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, повернута на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання». Своїм правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався, заяв/клопотань суду не направляв. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «Укрнафтохіммонтаж» зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Дарницькому районі міста Києва. Позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «Укрнафтохіммонтаж»  протягом 2017 року звіти за формою №3ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до центрів зайнятості міста Києва не подавало, інвалідів не працевлаштовано. Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «Укрнафтохіммонтаж» є юридичною особою, роботодавцем, який відповідно до статті 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів. Згідно зі статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ роботодавці зобов'язані подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма звіту передбачена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42 «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів». Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013року №316 затверджено Форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» і Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Згідно пункту 5 розділу 1 зазначеного Порядку, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. На думку суду, подання звітів про наявність вакансій за формою №3-ПН і звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ є доказами вчинення відповідачем всіх необхідних дій для виконання передбачених законодавством зобов'язань зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, а також з пошуку осіб з інвалідністю з метою забезпечення їх працевлаштування.   Статтею 20 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у його рішенні від 20 червня 2011 року №21-60а11, щодо застосування положень статей 18-20 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. А оскільки відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватися. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року (справа № 807/545/17) та від 06 лютого 2018 року (справа № 815/4252/17). Також, Верховний Суд у справі №825/1276/16 (провадження №К/9901/12232/18) дійшов висновку, щодо до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації (звітність форми №3-ПН) за всі місяці відповідного року може свідчити про вчинення роботодавцем усіх необхідних дій для працевлаштування інвалідів, і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності. Згідно із частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Так, відповідно до листа Київського міського центру зайнятості від 02 липня 2018 року №05-8082/10-21/18 відповідач звітність за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» не подавав. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав обов'язок щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, визначений Законом України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ. Відповідно до звіту відповідача за формою 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ, становить 1 особа, середньорічна заробітна плата штатного працівника 35  304,00 грн, сума адміністративно-господарських санкцій з невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 35  304,00 грн. Судом перевірено розрахунок пені за період прострочення оплати адміністративно-господарської санкції з 17 квітня 2018 року по 20 липня 2018 року та встановлено, що пеня становить 2  012,10 грн (17,5% (облікова ставка Національного банку України з 13 липня 2018 року) х120/100/365=0,06х35304,00=21,18 грн/день х 95 днів =2012,10грн). Станом на час вирішення справи відсутні докази сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій в сумі 35 304,00 грн та пені у розмірі 2 012,10 грн. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено наявність правових підстав для стягнення адміністративно-господарської санкції у розмірі 35 304,00 грн та пені у розмірі 2 012,10 грн, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні. Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, – В И Р І Ш И В: 1.Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити. 2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «Укрнафтохіммонтаж» (02099, місто Київ, вулиця Бориспільска, 2, код ЄДРПОУ 39453036) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 104, код ЄДРПОУ 22869098) адміністративно-господарські санкції у розмірі 35  304 (тридцять п'ять тисяч триста чотири) грн. 00 коп. та пеню у розмірі 2  012 (дві тисячі дванадцять) грн. 10 коп. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                А.І. Кузьменко