Рішення

від 29.01.2019 по справі 328/929/17

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/929/17

29.01.2019

2 /328/198/19

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2019 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Коваленко П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., представників позивачів адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім.Котовського , ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство Центр Державного земельного кадастру в особі Токмацького міськрайонного виробничого відділу Запорізької регіональної філії, про визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні землею,

встановив:

До Токмацького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВ Агрофірма ім.Котовського (Позивач-1), ОСОБА_3 (Позивач-2), ОСОБА_4 (Позивач-3) до ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні землею, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державне підприємство Центр Державного земельного кадастру в особі Токмацького місьрайонного виробничого відділу Запорізької регіональної філії,. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.09.2016 ТОВ Агрофірма ім. Котовського уклало з ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки площею 3,9606 га №2325280800:09:002:0081 строком на 15 років. Цей договір було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.01.2017, про що вчинено запис про реєстрацію права №18730841. 10.10.2016 Позивач-1 уклав зі ОСОБА_4 договір оренди земельної ділянки площею 3,9001 га № 2325280800:09:001:0020 строком на 15 років. Цей договір було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.01.2017, про що вчинено запис про реєстрацію права № 18731008. При цьому, до проведення державної реєстрації вказаних договорів Позивач-1 підписав з Позивачем-2 та Позивачем-3 всі передбачені законом документи, які є невід'ємною частиною договорів оренди землі: акти приймання-передачі земельних ділянок та акти визначення меж в натурі (на місцевості). Після проведення державної реєстрації договорів оренди, Позивач-1 мав намір приступити до користування земельними ділянками з метою вирощування сільськогосподарських культур. Зі слів Позивача-2 та Позивача-3, Позивачу-1 було відомо, що раніше, на підставі усної домовленості земельними ділянками Позивача-2 та Позивача-3 користувався громадянин ОСОБА_6 (відповідач по справі). 01.03.2017 позивач направив на адресу громадянина ОСОБА_6 лист №28, в якому повідомив про укладення та реєстрацію договорів оренди з Позивачем-2 та Позивачем-3 та просив не чинити перешкод у користуванні земельними ділянками. Листом від 10.03.2017 ОСОБА_6 повідомив Позивача-1 про те, що нібито між Позивачем-2 та Позивачем-3 укладені договори оренди вищевказаних земельних ділянок на строк 49 років, які зареєстровані в Токмацькому райвідділі Запорізької філії ДП Центр державного земельного кадастру , і на підставі вказаних договорів він вважає себе законним користувачем цих земельних ділянок. Позивач-2 та Позивач-3 договори оренди земельних ділянок на 49 років з Відповідачем не підписували. У 2002, 2006 році Позивач-2 та Позивач-3 усно домовилися з ОСОБА_5 про те, що вони передадуть належні їм земельні ділянки, а відповідач надасть Позивачу-2 та Позивачу-3 грошові кошти в рахунок виплати орендної плати за користування землею, що було оформлено розписками, які залишилися у відповідача. Крім розписок про отримання грошових коштів, більше ніяких документів Позивач-2 та Позивач-3 з відповідачем не складали та підписували. У 2016 році Позивач-2 та Позивач-3 вирішили передати належні їм земельні ділянки в оренду Позивачу-1, для чого, наприкінці 2016 року звернулися до Позивача-1 з пропозицією взяти в оренду їх земельні ділянки, на що той погодився. Досягнувши згоди по всім істотним умовам, сторони уклали договори оренди у письмовій формі у відповідності до Типового договору. Всі додатки до договорі оформлені згідно чинного законодавства України та власноручно підписані сторонами, після чого договори оренди були подані Позивачем-1 для проведення державної реєстрації.

Державну реєстрацію договорів оренди, укладених Позивачами 2, 3 з Позивачем-1 проведено 24.01.2017, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач-2 та Позивач-3 не укладали з відповідачем договори оренди на 49 років та не підписували їх, а тому оскаржувані договори оренди не відповідають внутрішній волі Позивачів, фактично є неукладеними. Однак, як вбачається з листа від імені ОСОБА_5 від 10.03.2017, який надійшов Позивачу-1, неукладені з Позивачем-2 та Позивачем-3 договори на час розгляду є зареєстрованими. Оскільки між Позивачем-2 і Позивачем-3 з одного боку, та Позивачем-1 з іншого боку, на момент розгляду дійсної справи у встановленому законом порядку підписані Акти приймання-передачі земельних ділянок, укладені та належним чином зареєстровані договори оренди земельних ділянок, Позивач-1 є користувачем земельної ділянки на підставі ст.ст. 6,14 Закону України Про оренду землі , просять суд:

1. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.07.2006 p., кадастровий №2325280800:09:002:0081 площею 3,9606 га, що належить на праві власності ОСОБА_3, який 09.02.2010р. зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру за №041028000002 та скасува ти його державну реєстрацію;

2. витребувати земельну ділянку кадастровий №2325280800:09:002:0081 площею 3,9606 га, орендовану ТОВ Агрофірма ім. Котовського з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та зобов'язати ОСОБА_6 усунути перешкоди ТОВ Агрофірма ім. Котовського у користуванні вказаною земельною ділянкою;

3. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.03.2006 р. кадастровий № 2325280800:09:001:0020 площею 3,9001 га, що належить на праві власності ОСОБА_7, який 10.11.2008 р. зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру за № 040828000076 та скасува ти його державну реєстрацію;

4. витребувати земельну ділянку кадастровий № 2325280800:09:001:0020 площею 3,9001 га, оре ндовану ТОВ Агрофірма ім. Котовського з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та зобов'язати ОСОБА_6 усунути перешкоди ТОВ Агрофірма ім. Котовського у користуванні вказаною земельною ділянкою, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Відповідачем ОСОБА_5 було надано заперечення на позов, у якому останній просив відмовити у задоволені позовних вимог з тих підстав, що 28.07.2006 між ним та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,96 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Токмацького району, строком на 49 років, та який був зареєстрований в ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 09.02.2010, що підтверджується договором оренди землі від 28.07.2006 № 041028000002. На підставі даного договору, в рахунок орендної плати відповідачем ОСОБА_3 було сплачено 13 480,00 гривень, що підтверджується розпискою від 05.10.2006. Так як в цей час ОСОБА_3 знаходився в місцях позбавлення волі, договір оренди землі для підпису був залишений його матері ОСОБА_8, яка їздила до нього у виправну колонію, де він підписав договір оренди землі та написав розписку про отримання грошових коштів. Після цього договір оренди землі та розписка були передана йому та він зареєстрував зазначений договір у відповідних органах та відповідно до чинного на той час земельного законодавства.

Також, 28.03.2006 між ним та ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,90 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Токмацького району, строком на 49 років та в подальшому зареєстрований в ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 10.11.2008 за № 040828000076, що також підтверджується договором оренди землі 040828000076 від 28.03.2006. При підписанні ОСОБА_4 договору оренди землі, зазначений договір був залишений їй для ознайомлення, а через деякий час він забрав вже підписаний договір оренди землі. У зв'язку з укладенням даного договору, ОСОБА_4 було наперед сплачено орендну плату в розмірі 15000,00 грн., про що та написала розписку від 25.10.2006, а також оригінал Державного акту на право власності на землю, який ОСОБА_4 віддала йому.

Як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4, отримавши гроші, запевнили його, що земля їм не потрібна.

Відповідач користується земельною ділянкою Позивача-2 з 2010 року, а Позивача-3 - з 2008 року, сумлінно виконує умови договорів оренди землі та вклав немало грошових коштів для покращення родючості землі. На протязі багатьох років, позивачами №2 та №3 жодного разу не було пред'явлено до нього претензій з приводу користування їхніми земельними ділянками, про те, що зазначені позивачі договори оренди не підписували, дізнався під час даного судового розгляду.

Крім того, вважає, що позивачами пропущено строк позовної давності та просить до заявлених позовних вимог застосувати строк позовної давності - три роки.

Також вважає, що ТОВ Агрофірма ім. Котовського є неналежним позивачем за даною справою, так як не є власником земельних ділянок та не стороною договору оренди землі, який був укладений між ним та позивачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4

З зазначених підстав просить відмовити ТОВ Агрофірма ім. Котовського , ОСОБА_3, ОСОБА_4 у задоволенні позовної заяви про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні землею у повному обсязі.

Провадження у даній справі було відкрито в порядку Цивільного процесуального кодексу України, що діяв до 15 грудня 2017 року.

У зв'язку з набранням чинності з 15 грудня 2017 року Закону України Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України , згідно Перехідних положень цього Кодексу, справи провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 11.04.2017 відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.04.2017 (т.1 а.с.36).

Відповідно до ухвали Токмацького районного суду Запорізької області від 14.07.2017 задоволено заяву представника Позивача-1 ОСОБА_1, витребувано у ОСОБА_5 оригінал договору оренди земельної ділянки кадастровий № 2325280800:09:002:0081, площею 3,9606 га, укладеного 28.07.2006 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, який зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держаному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.02.2010 за № 041028000002 та оригінал договору оренди земельної ділянки кадастровий № 2325280800:09:001:0020, площею 3,9901 га, укладеного 28.03.2006 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держаному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.11.2008 за № 040828000076; витребувано у державного підприємства Центр Державного земельного кадастру в особі Токмацького міськрайонного виробничого відділу Запорізької регіональної філії оригінал договору оренди земельної ділянки кадастровий № 2325280800:09:002:0081, площею 3,9606 га, укладеного 28.07.2006 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, який зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держаному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.02.2010 за № 041028000002 та оригінал договору оренди земельної ділянки кадастровий № 2325280800:09:001:0020, площею 3,9901 га, укладеного 28.03.2006 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держаному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.11.2008 за № 040828000076 (т.1 а.с.124).

Відповідно до ухвали Токмацького районного суду Запорізької області від 11.08.2017 задоволено заяву представника Позивача-1 ОСОБА_1, витребувано в Головному управлінні Держгеокадастру в Запорізькій області оригінал договору оренди земельної ділянки кадастровий № 2325280800:09:002:0081, площею 3,9606 га, укладеного 28.07.2006 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, який зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держаному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 09.02.2010 за № 041028000002 та оригінал договору оренди земельної ділянки кадастровий № 2325280800:09:001:0020, площею 3,9901 га, укладеного 28.03.2006 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держаному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 10.11.2008 за № 040828000076 (т.1 а.с.125).

Відповідно до ухвали Токмацького районного суду Запорізької області від 05.10.2017 задоволено заяву представника Позивача-1 ОСОБА_1, витребувано з Оріхівської виправної колонії №88 оригінали документів, які містять особистий підпис ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.208).

12.12.2017 Токмацьким районним судом Запорізької області постановлено ухвалу про відмову в задоволенні заяви представника Позивача-1 ОСОБА_1 про об'єднання в одне провадження цивільної справи №328/929/17 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ Агрофірма ім.Котовського до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державне підприємство Центр Державного земельного кадастру в особі Токмацького міськрайонного виробничого відділу Запорізької регіональної філії, про визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні землею, та цивільної справи №328/1283/17 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ Агрофірма ім.Котовського , ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсним та скасування (т.1 а.с.231).

Відповідно до ухвали Токмацького районного суду Запорізької області від 12.12.2017 задоволено клопотання представника Позивача-1 ОСОБА_1 по справі призначено почеркознавчу експертизу документів, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 17.04.2018 провадження у справі поновлено (т.2 а.с.1).

Відповідно до ухвали Токмацького районного суду Запорізької області від 14.05.2018 задоволено заяву представника Позивача-1 ОСОБА_1, по справі призначено почеркознавчу експертизу документів, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. (т.2 а.с.18).

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 31.08.2018 провадження у справі поновлено (т.2 а.с.40).

Представник позивача ТОВ Агрофірма імені Котовського ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги та обставини, якими їх обґрунтовано в позовній заяві, підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання 29.01.2019 не з'явились, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство Центр Державного земельного кадастру в особі Токмацького міськрайонного виробничого відділу Запорізької регіональної філії в судове засідання не з'явилася, надала клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

В судовому засіданні, проведеному 28.07.2018 позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

На запитання суду позивач ОСОБА_4 пояснила, що спірний договір оренди вона не підписувала, щодо наявної у відповідача розписки пояснила, що, дійсно, отримувала від нього гроші у вказаній в розписці сумі, а саме 3 тисячі доларів США, що на той час становило 15 тисяч гривень, за усною домовленістю про оренду належної їй земельної ділянки на строк шість років. Вона передала ОСОБА_5 оригінал свого Державного акту на право власності на землю. В 2016 році дружина ОСОБА_5 повернути їй Державний акт на право власності на землю відмовилась, тоді вона подала заяву про втрату зазначеного державного акту. Про порушення своїх прав, як власника земельної ділянки, з боку відповідача дізналася у 2016 році, коли уклала договір оренди з ТОВ Агрофірма ім. Котовського .

На запитання суду позивач ОСОБА_3 пояснив, що спірний договір оренди він не підписував, на час підпису спірного договору оренди відбував покарання в місцях позбавлення волі. Від відповідача отримував гроші в 2005 році в сумі 2 тисячі доларів США, за усною домовленістю про оренду належної йому земельної ділянки на строк десять років. Розписку про отримання грошей писала його мати. Довіреності не давав. Про порушення своїх прав, як власника земельної ділянки, з боку відповідача дізнався у 2016 році, коли уклав договір оренди з ТОВ Агрофірма ім. Котовського .

Представник позивачів адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, заперечувала проти застосування заявленого відповідачем строку позовної давності за безпідставністю, оскільки позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про існування зазначених договорів оренди дізналися лише в 2016 році, крім того, порушення прав позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є триваючим та станом на час розгляду зазначеної справи судом не припинилось.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання, призначене на 29.01.2019, не з'явився. 28.01.2019 через канцелярію суду надав заяву, в який прохав призупинити розгляд даної цивільної справи до прийняття рішень по кримінальним провадженням №12018080350000185 від 16.02.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України та за №12018080350000201 від 21.02.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Заяви аналогічного змісту ОСОБА_5 через канцелярію суду надав 17.10.2018 та 21.11.2018, долучивши до зазначених заяв ухвали слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 15.02.2018 та від 20.02.2018, а також витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080350000185 та за № 12018080350000201.

Представник позивачів адвокат ОСОБА_1 та представник позивача ТОВ Агрофірма ім.Котовського ОСОБА_2, проти задоволення зазначеної заяви заперечували, посилаючись на її необґрунтованість.

Розглянувши зазначену заяву, вислухавши учасників процесу, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд вважає, що зазначене клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяви про вчинення кримінального правопорушення не є підставою, в розумінні наведеної норми, для зупинення провадження у справі. Кримінальні провадження, на які посилається відповідач, перебувають на стадії досудового розслідування, як вбачається з наданих відповідачем витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080350000185 від 16.02.2018 та за №12018080350000201 від 21.02.2018, підозра у даних кримінальних провадженнях нікому не пред'явлена, жодне з зазначених кримінальних проваджень не перебуває на розгляді в суді в порядку кримінального судочинства по суті, тому зупинити провадження у справі до набрання законної сили вироком у кримінальній справі є неможливим.

Крім того, із заяви про зупинення провадження у справі та доданих до неї матеріалів не вбачається об'єктивної неможливості розгляду даної справи до закінчення розгляду по суті зазначених кримінальних проваджень, зібрані у даній цивільній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду.

Тому суд, не вбачає підстав у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Крім того, в судове засідання, призначене на 29.01.2019, відповідач ОСОБА_5 не з'явився, при цьому, в цей день прибув до приміщення Токмацького районного суду Запорізької області, але увійти до зали суду, де на розгляді перебувала зазначена цивільна справа, відмовився, в приміщенні Токмацького районного суду знаходився з 12-36 год. 29.01.2019, при цьому 29.01.2019 через канцелярію суду подав заяву про долучення до матеріалів справи CD-R диску з записами розмов позивачів зі мною, які підтверджують факт визнання ними договорів оренди зі мною та отримання плати наперед .

Зазначений CD-R диск, наданий відповідачем ОСОБА_5, судом не досліджується, виходячи з наступного.

Стаття 31 Конституції України гарантує громадянам таємницю листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Згідно з ч.8 ст.7 ЦПК України, особисті папери, листи, записи телефонних розмов, телеграми та інші види кореспонденції можуть бути оголошені у судовому засіданні лише за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України. Це правило застосовується при дослідженні звуко- і відеозаписів такого самого характеру.

Відповідно до ч.1 ст.306 ЦК України, фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції.

Відповідно до ст.186 ЦПК України, зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України.

Відповідно до положень ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Крім того, повинно бути враховано, що запис повинно бути зроблено з обізнаності особи про сам запис та мету його використання (ст.32 Конституції України, ст.307 ЦК України), але з інформації наданої позивачем не вбачається, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знають, що записують їх розмову.

Також суд бере до уваги, що відповідно до ч.9 ст.83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Доказів виконання вимог ч.9 ст.83 ЦПК України відповідачем суду надано не було.

Таким чином, оскільки записи телефонних розмов є власністю, в тому числі, позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і вони не надали суду згоди на їх оголошення, відповідачем не надано доказів надання згоди позивачів на здійснення такого запису розмови, як не надано і будь-яких інших доказів наявності у нього законних підстав втручання у приватне спілкування позивачів та здійснення звукозапису розмов позивачів, враховуючи відсутність підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, тому вони не можуть досліджуватись і використовуватись як докази та повинні бути відхилені, у зв'язку з їх недопустимістю.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлена завчасно та належним чином - 02.01.2019. 29.01.2019 від ОСОБА_10 надійшла заява про відкладення розгляду зазначеної цивільної справи, призначеної на 12.45 год., у зв'язку з її зайнятістю в іншій справі, а саме в якості представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_11 по в адміністративній справі за позовом ТУ ДСА України в Запорізькій області до ДАБІ у Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії, яка призначена на 14.00 год. 29.01.2019.

Представник відповідачів адвокат ОСОБА_1 та представник позивача ТОВ Агрофірма ім.Котовьского ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та зазначили, що така процесуальна поведінка сторони відповідача спрямована виключно на затягування розгляду справи.

Розглядаючи вказане клопотання про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволені з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що після отримання висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №320-18 від 07.08.2018 та поновлення провадження у справі відповідно до ухвали суду від 31.08.2018, у зазначеній цивільній справі призначались судові засідання на 28.09.2018, 22.11.2018 та 21.12.2018, однак у жодне з цих судових засідань як відповідач ОСОБА_12, так і його представник адвокат ОСОБА_10, будучи належним чином завчасно повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились, кожного разу надавали заяви про відкладення розгляду справи.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У відповідності з п.1 Постанови №11 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950) (далі - Конвенція) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа Скопелліті проти Італії від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа Папахелас проти Греції від 25 березня 1999 року).

За змістом п.3 вказаної Постанови розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства, відповідно до п.п.10,11 ч.3 ст.2 ЦПК України, є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частиною 2 статті 121 ЦПК України передбачено, що строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010року, Смірнова проти України від 08 листопада 2005 року, Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 року, Літоселітіс Проти Греції від 05 лютого 2004 року та інші). Оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід звернути увагу на те, що невиконання ними процесуальних обов'язків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК, доказів у справі; неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду .

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі Цихановський проти України національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

За змістом ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й осіб які беруть участь у справі.

Суд не зобов'язаний відкладати засідання, якщо представник сторони навіть вперше не з'явився на розгляд і має право ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами, про що Вищий Господарський Суд України виклав в своїй постанові від 07 липня 2016 року у справі № 910/21819/15. ВГС України підкреслив, що підставою для відкладення є не відсутність представника сторони, а саме неможливість вирішити спір у судовому засіданні, тобто відкладення справи є правом, а не обов'язком суду. Якщо матеріалів у справі достатньо і суд правильно застосовує при вирішенні спору законодавство, то відсутність представника сторони вже ні на що не впливає. Єдиною умовою в такому випадку для суду, щоб рішення не було скасоване у вищих судових інстанціях, це належне повідомлення сторін та учасників справи про час та місце розгляду справи, зокрема відсутність в матеріалах справи поштових повернень про невручення стороні відповідних повідомлень суду.

В силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції (параграф 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі Смірнова проти України ). Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи учасники справи повідомлені своєчасно та належним чином, зокрема представник відповідача адвокат ОСОБА_10 - 02.01.2019. Заявляючи клопотання про відкладення справи, адвокат ОСОБА_10 посилалась на зайнятість в іншому судовому процесі в м.Запоріжжя, при цьому додала до клопотання судову повістку про виклик до Запорізького окружного адміністративного суду на 14.00 год. 290.01.2019, відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду про продовження строку підготовчого засідання від 18.01.2019.

Слід зазначити, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних права та обов'язків. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Оцінюючи всі вищезазначені обставини, а саме поведінку сторони відповідача в судді: неодноразові заявлення клопотання про зупинення провадження у справі без належного обґрунтування, неодноразові заявлення клопотань про відкладення розгляду справи, з огляду на тривалість розгляду справи (з 05.04.2017), суд неявку представника відповідача адвоката ОСОБА_10 в судове засідання визнає, як неповажну та відмовляє в задоволенні її клопотання про відкладення судового засідання.

Враховуючи, що неодноразова неявка відповідача та його представника у судові засідання свідчить про недобросовісну реалізацію належних їм процесуальних прав, порушує право позивачів на своєчасний та швидкий розгляд справи, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились.

При цьому суд бере до уваги, що відповідачем подано письмові заперечення на позовну заяву, в яких викладено позицію відповідача у справі.

Заслухавши позивачів, представників сторін, дослідивши матеріали, на які сторони посилаються як на підставу позову та відзиву, з урахуванням процесуальної поведінки відповідача та його представника, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, обов'язок їх доказування та подання визначені ст.ст.13,76-82 ЦПК України, згідно даних приписів доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом; сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки кадастровий номер 2325280800:09:001:0020, площею 3,9001 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Запорізька область, Токмацький район, Долинська сільська рада. Підставою виникнення права власності є Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІІ- ЗП номер 048315, виданий 20.11.2002 Токмацькою райдержадміністрацією, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 67896505 від 13.09.2016 (т.1 а.с.12, 117).

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 2325280800:09:002:0081, площею 3,9606 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Запорізька область, Токмацький район, Долинська сільська рада. Підставою виникнення права власності є Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП номер 119560, виданий 06.06.2005 Токмацькою райдержадміністрацією, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 66330636 від 22.08.2016 (т.1 а.с.10, 118).

10 жовтня 2016 року між ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма імені Котовського укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області (кадастровий номер 2325280800:09:001:0020), загальною площею 3,9001 га, у тому числі 3,9001 га ріллі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 159596,90 грн. Договір укладено на 15 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, що підтверджується відповідним договором (т.1 а.с.20-22).

Право оренди земельної ділянки зареєстровано, орендарем зазначено ТОВ Агрофірма імені Котовського , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 78980167 від 27.01.2017 (т.1 а.с.11).

07 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма імені Котовського укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області (кадастровий номер 2325280800:09:002:0081), загальною площею 3,9606 га, у тому числі 3,9606 га ріллі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 159596,90 грн. Договір укладено на 15 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, що підтверджується відповідним договором (т.1 а.с.13-15).

Право оренди земельної ділянки зареєстровано, орендарем зазначено ТОВ Агрофірма імені Котовського , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 78979249 від 27.01.2017 року (т.1 а.с.9).

За заявою позивача ОСОБА_3 до матеріалів справи долучена копія довідки Оріхівської ВК (№88) від 19.09.2012, з якої вбачається, що він був засуджений 28.04.2009 Токмацьким районним судом Запорізької області за ст.186 ч.2, 71 ч.1 КК України на строк 4 роки 6 місяців, відбував покарання у місцях позбавлення (обмеження) волі з 29 червня 2008 року по 19 вересня 2012 року, звільнений по відбуттю строку покарання.

Як вбачається з зазначеної довідки, ОСОБА_3 також був засуджений 03.10.2005 за ст.309 ч.2, ст.71 ч.1 КК України на строк 3 роки 6 місяців і станом на 28.07.2006, тобто на дату, нібито укладення договору оренди з позивачем, відбував покарання в Оріхівській виправній колонії. (т.1 а.с.74-75).

Відповідач ОСОБА_5 в обґрунтування своїх заперечень в частині правомірності користування земельною ділянкою, що належить ОСОБА_4, кадастровий номер 2325280800:09:001:0020, площею 3,9001 га, посилається на договір оренди землі за №040828000076 від 28.03.2006, укладений між ним та ОСОБА_4, який в подальшому зареєстрований в ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 10.11.2008 за № 040828000076.

Крім того, як зазначає відповідач ОСОБА_5 в своїх запереченнях, 28.07.2006 між ним та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,96 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Токмацького району, строком на 49 років, та який був зареєстрований в ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 09.02.201 року, що підтверджується договором оренди землі від 28.07.2006 № 041028000002. Зазначений договір оренди земельної ділянки, згідно з поясненнями відповідача, від імені ОСОБА_3 підписала його матір ОСОБА_8, якій він залишав зазначений договір для підписання, оскільки сам ОСОБА_3 на той час перебував в місцях позбавлення волі.

Відповідно до висновку судової-почеркознавчої експертизи №639-17 від 28.03.2018, проведеної за клопотанням представника позивачів ОСОБА_9, експертом Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис, виконаний від імені ОСОБА_3 та розміщеного в договорі оренди земельної ділянки кадастровий №2325280800:09:002:0081, площею 3,9606 га, укладеного 28.07.2006 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, який зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.02.2010 за № 041028000002, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою (т.1 а.с.245-254).

Відповідно до висновку судової-почеркознавчої експертизи №320-18 від 07.08.2018, проведеної за клопотанням представника позивачів ОСОБА_9 експертом Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис, виконаний від імені ОСОБА_4 в договорі оренди земельної ділянки кадастровий №2325280800:09:001:0020, площею 3,9901 га, укладеного 28.03.2006 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.11.2008 за № 040828000076, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою (т.2 а.с.28-34).

Оцінивши вказані висновки, суд, з урахуванням наданих сторонами пояснень, приходить до висновку, що експертизи, за результатами яких складено саме вказані висновки, проведені у відповідності з принципами об'єктивності та повноти експертного дослідження, визначеними ст.3 Закону України Про судову експертизу , а також приписами ст.102 ЦПК України, самі висновки є повними, чіткими та конкретними.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст.391 ЦК України,власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно зі ст.12,14,19 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду, індексації передбачуються умовами договору, які не можуть суперечити законам України) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ці ж самі обставини зазначені в ст.627 ЦК України, в якій зазначено, що сторони договору є вільними в укладенні договору.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особами.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. А згідно з ч.3 цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З викладеного вбачається, що підписи сторін є обов'язковим реквізитом договору, укладеного в письмовій формі, який відображає волевиявлення сторін на укладення такого договору.

Спірні правовідносини врегульовано спеціальним законом, яким є Закон України Про оренду землі .

У ст.13 вказаного закону надано визначення договору оренди. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Також передбачена законом і форма договору оренди землі, який укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України Про оренду землі , укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Отже, визначальним для договору оренди землі є форма договору, яка включає і підпис сторони договору.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, будучи власниками земельних ділянок кадастровий №2325280800:09:002:0081, площею 3,9606 га та кадастровий №2325280800:09:001:0020, площею 3,9001 га відповідно, згоди на їх оренду не надавали, договори оренди зазначених земельних ділянок з відповідачем не укладали, підписи в договорах оренди вчинений не ними, а іншими особами, що свідчить про відсутність волевиявлення учасників зазначених правочинів, яке має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі.

Відтак, договір оренди земельної ділянки кадастровий №2325280800:09:002:0081 площею 3,9606 га, укладений 28.07.2006 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, укладений за відсутності волевиявлення орендодавця, а тому є недійсним на підставі частин 1,3 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України.

Договір оренди земельної ділянки кадастровий №2325280800:09:001:0020 площею 3,9001 га, укладений 28.03.2006 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який укладений за відсутності волевиявлення орендодавця, також є недійсним на підставі частин 1,3 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно з ч.2 вказаної статті у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на землю, передбаченим частиною 3 статті 152 Земельного Кодексу України.

Відповідно до статей 317,319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи, що спірні договори, укладені від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підписаний не ними, а іншою особою (особами), відсутність волевиявлення власника земельної ділянки є підставою для визнання договору недійсним з моменту його укладання (ст.ст.203,215 ЦК України ).

У зв'язку з тим, що вищезазначені договори оренди підлягають визнанню недійсними, враховуючи те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України), тому похідні вимоги про скасування державної реєстрації зазначених договорів у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру підлягають задоволенню.

Оскільки відповідно до абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, право власності позивачів на зазначені земельні ділянки підтверджено відповідними документами, тому позовні вимоги щодо витребування зазначених земельних ділянок у відповідача та зобов'язання відповідача усунути перешкоди ТОВ Агрофірма ім.Котовського у користуванні вказаними земельними ділянками також є обґрунтованими.

Таким чином, аналізуючи зібрані в судовому засідання докази суд, враховуючи те, що лише власнику земельної ділянки в розумінні положень частини 1 статті 317 ЦК України належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, зокрема, право передачі земельної ділянки в оренду, приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивачів в повному обсязі.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача та його представника про те, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_13 отримали від відповідача орендну плату за користування їх земельними ділянками відповідно до договорів оренди земельної ділянки кадастровий №2325280800:09:002:0081 площею 3,9606 га від 28.07.2006 та оренди земельної ділянки кадастровий №2325280800:09:001:0020 площею 3,9001 га від 28.03.2006.

Посилання відповідача та його представника на отримання позивачами орендної плати, як підстави наявності волевиявлення позивачів на укладення договорів оренди, за обставин, які встановлені в судовому засіданні, судом не приймаються. Крім того, суду на підтвердження зазначених обставин не було надано належних доказів, оскільки з розписок про отримання грошових коштів ОСОБА_3 25 жовтня 2006 року та ОСОБА_13 25 жовтня 2006 року не вбачається достатньої інформації про підставі видачі грошових коштів позивачам, а саме, що грошові були видані позивачам саме на виконання оспорюванних договорів оренди земельної ділянки кадастровий №2325280800:09:002:0081 площею 3,9606 га від 28.07.2006 та оренди земельної ділянки кадастровий №2325280800:09:001:0020 площею 3,9001 га від 28.03.2006 відповідно.

Тому, факт отримання орендодавцями плати за користування землею не спростовує висновку суду про недійсність договору і не створює для нього правових наслідків.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України (постанова від 22 квітня 2015 року, справа №6-48цс15).

Щодо порушення строків позовної давності, на які вказує відповідач в своїх запереченнях та клопотаннях, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст.257, 261 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В судовому засіданні встановлено,що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дізналися про порушення своїх прав, тобто про наявність спірних договорів оренди, лише у 2016 році, при укладенні договорів оренди належних їм земельних ділянок з ТОВ Агрофірма ім. Котовського , що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є початком перебігу позовної давності.

Посилання відповідача на те, що початок перебігу позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірних договорів оренди, оскільки позивачі отримували плату за користування землею, суперечить нормам статті 261 ЦК України.

З положень п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав вбачається, що за змістом п.2 статті 391 ЦК позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов'язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв'язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом.

Судом також враховані висновки ОСОБА_14 Верховного Суду, викладені у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), відповідно до яких, допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном.

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не пропущено строк позовної давності, в зв'язку з чим вони на законних підставах звернулися за захистом свого порушеного права.

Дані обставини відповідачем не спростовані, оскільки не підтвердженні належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В разі задоволення позову на відповідача покладаються також інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договорів про надання правової допомоги №89 від 01.12.2016 та №№ 89/1, 89/2 від 09.06.2017 адвокат ОСОБА_1 надавала позивачам ТОВ Агрофірма імені Котовського , ОСОБА_3, ОСОБА_4 правову допомогу у вказаній справі.

14.05.2018 адвокатом ОСОБА_1, на виконання вимог ч.1 ст.134 ЦПК України, наданий попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

29.01.2019 адвокат ОСОБА_1, до закінчення судових дебатів у справі,на підтвердження витрат на правничу допомогу, надала суду клопотання про стягнення судових витрат, договір про надання правової допомоги №89 від 01.12.2016 між нею та ТОВ Агрофірма імені Котовського , додаток до зазначеного договору, - узгоджений розмір гонорару за надання правової допомоги; акт №89/1 приймання-передачі наданих послуг від 27.12.2016 на суму 2250,00 гривень; акт №89/6 приймання-передачі наданих послуг від 11.10.2018 на суму 27 200 грн.; квитанції про отримання адвокатом ОСОБА_1 гонорару адвоката від 29.12.2016 на суму 2250,00 гривень, від 03.10.2018 на суму 4000,00 гривень, від 19.04.2017 на суму 1750,00 гривень, від 11.10.2018 на суму 21 450,00 гривень. Відповідно до наданих документів сума гонорару адвоката склала 29 450,00 гривень.

Згідно із положенням ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто включає весь діапазон професійної правничої допомоги, в тому числі й участь адвоката в судових засіданнях.

Суд вважає, що з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг, участі адвоката в судових засіданнях, відшкодуванню підлягають судові витрати згідно з поданим адвокатом ОСОБА_1 розрахунком, зазначеним у клопотання від 29.01.2019, в розмірі 29 450,00 грн.

При цьому, не підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з поданням клопотання про призначення судової експертизи від 13.05.2018 згідно з квитанцією №10, в сумі 881 грн., оскільки з аналізу зазначеного у клопотання від 29.01.2019 розрахунку вбачається, що вказана процесуальна дія охоплюється та є складовою частиною наданої адвокатом ОСОБА_1 правової допомоги по цивільній справі №328/929/17. Крім того, адвокатом ОСОБА_1 не долучалася до матеріалів справи квитанція від 13.05.2018 №10 на суму 881 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача на користь ТОВ Агрофірма імені Котовського понесені і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору на загальну суму 2880,00 гривень та витрати за проведення судових почеркознавчих експертиз №639-17 від 28.03.2018 в розмірі 6864,00 грн. та №320-18 від 07.08.2018 в розмірі 5491,20 грн., на загальну суму 12 355,20 гривень.

Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 13, 15, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Котовського , ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство Центр Державного земельного кадастру в особі Токмацького міськрайонного виробничого відділу Запорізької регіональної філії, про визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні землею - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.07.2006, кадастровий №2325280800:09:002:0081 площею 3,9606 га, що належить на праві власності ОСОБА_3, який 09.02.2010 зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру за №041028000002 та скасува ти його державну реєстрацію.

Витребувати земельну ділянку кадастровий №2325280800:09:002:0081 площею 3,9606 га, орендовану ТОВ Агрофірма ім.Котовського з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди ТОВ Агрофірма ім.Котовського у користуванні вказаною земельною ділянкою.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.03.2006, кадастровий №2325280800:09:001:0020 площею 3,9001 га, що належить на праві власності ОСОБА_4, який 10.11.2008 зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру за №040828000076 та скасува ти його державну реєстрацію.

Витребувати земельну ділянку кадастровий №2325280800:09:001:0020 площею 3,9001 га, оре ндовану ТОВ Агрофірма ім.Котовського з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди ТОВ Агрофірма ім.Котов ського у користуванні вказаною земельною ділянкою.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім.Котовського витрати по сплаті судового збору в розмірі 2880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім.Котовського витрати, пов'язані з проведенням судових почеркознавчих експертиз на загальну суму 12 355 (дванадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім.Котовського 29 450 (дванадцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок компенсації витрат на правничу допомогу, понесену у зв'язку з розглядом цивільної справи № 328/1283/17.

Повне найменування сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім.Котовського , місце знаходження: 71760, Запорізька область, Токмацький район, село Долина, вулиця Центральна, будинок №57, код в ЄДРПОУ 03749514.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України СВ 560562, виданий Токмацьким РВ УМВС України в Запорізькій області 05.09.2002, рнокпп НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 71760, Запорізька область, Токмацький район, село Долина, вулиця Центральна, будинок №49.

Позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України СА 698289, виданий Токмацьким РВ УМВС України в Запорізькій області 10.02.1998, рнокпп НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 71760, Запорізька область, Токмацький район, село Рибалівка, вулиця Мирна, будинок №5.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, рнокпп НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство Центр Державного земельного кадастру в особі Токмацького міськрайонного виробничого відділу Запорізької регіональної філії, місце знаходження: 03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 3, код в ЄДРПОУ 21616582, філія розташована за адресою: 71701, Запорізька область, місто Токмак, вулиця Центральна, 47.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення виготовлено 06.02.2019.

Суддя: