Рішення

від 17.01.2019 по справі 415/9909/18

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у.н.415/9909/18

н.п.2/415/541/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.01.19 р.

Лисичанський міський суд в особі головуючого судді Фастовця В.М., розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля в особі відокремленого підрозділу Шахта Привільнянська про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідній допомозі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні , інфляційні втрати від несвоєчасно сплачених грошових коштів та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по вихідній допомозі у розмірі 28600 грн., нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 8438 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19066,66 грн., інфляційні втрати від несвоєчасно сплачених коштів, належних до сплати на день звільнення в розмірі 629,65 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., обґрунтовуючи тим, що при звільненні розрахунок проведений не був.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що під час визначення розміру середнього заробітку необхідно взяти до уваги розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини при яких встановлено наявність заборгованості. На даний час керівництво шахти Привільнянська вживає заходи щодо збільшення обсягів видобутку вугілля. Ці заходи призведуть до збільшення надходжень грошових коштів від реалізації вугільної продукції. Планується виділення коштів в частині державної підтримки на покриття витрат із собівартості готової вугільної продукції. В результаті цього заборгованість по заробітній платі буде погашена. Вважає, що вина власника або уповноваженого ним органу щодо строків розрахунку при звільненні не доведена у передбаченому законом порядку і не встановлена рішенням суду.

Відповідно до ст.7 ч.13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Наказом від 02.10.2018 позивач був звільнений за п. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням роботодавцем умов колдоговору.

Відповідачем при звільненні позивача не було проведено розрахунок в день звільнення, що підтверджено довідкою № 24/1146 від 08.11.2018 (а.с.7). Заборгованість з вихідної допомоги при звільненні склала 28600 грн.

1.Рішення суду стосовно позовних вимог про стягнення вихідної допомоги

На підставі ст.233 ч.1, ч.2 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу , працівникові виплачується вихідна допомога… внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку…

2.Рішення суду стосовно позовних вимог про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки, вказані в ст. 116 КЗпП України при відсутності спору про їх розмір підприємство, заклад організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абз.2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Відповідачем при звільненні позивача в порушення ст. 116 КЗпП України не було проведено розрахунок в день звільнення, підтверджена довідкою № 24/1142 від 08.11.2018 заборгованість по заробітній платі складає 8438 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до довідки № 24/1052 від 11.10.2018 середньоденна заробітна плата позивача дорівнює 388,44 грн. з урахуванням суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів , середньомісячне число робочих днів склало 42/2=21 (а.с.12).

Час затримки розрахунку з 03 жовтня 2018 р. по 04 грудня 2018 р. (день подання позову до суду) включно складає 2 місяці 1 день, тобто заробітна плата за час затримки розрахунку визначається за 2 місяці - 2 Х 21 Х 388,44 грн. = 16314,48 грн. і пропорційно кількості за 1 календарний день у грудні 2018 р./31 кількість днів у грудні місяці Х 21 середньомісячна кількість робочих днів Х 388,44 грн. = 263,14 грн.

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 16314,48 грн. + 263,14 грн. = 16577,62 грн. з урахуванням суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

3. Рішення суду стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат від несвоєчасно сплачених грошових коштів.

Відповідно до ст.1-2 абз.1, 3, 4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам

втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за

який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З позовної заяви не вбачається період, за який позивач просить нарахувати компенсацію, та суму заборгованості, тому оскільки компенсація обчислюється з урахуванням періоду заборгованості станом на час виплати, така виплата ще не проведена, а суд захищає тільки дійсні порушені права, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як передчасно заявлені.

4. Рішення суду стосовно стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237 1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних права призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визнається законодавством.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237 1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Підставою для відшкодування моральної шкоди за ст. 237 1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з відповідними змінами) роз'яснено, що згідно статті 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 2371 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Вищевикладена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року по справі № 6-788цс16.

Факт порушення прав позивача у сфері трудових відносин було встановлено судом, що детально мотивовано у вказаному рішенні.

З пояснень позивача, викладених в позовній заяві, вбачається, що внаслідок невиплати йому заробітної плати було порушено його нормальний життєвий уклад, він був нездатний утримувати себе та свою родину, був змушений позичати гроші у інших людей для утримання своєї сім'ї, що принижувало гідність позивача.

Разом з тим суд враховує, що сума в розмірі 54245,27 грн. буде стягнута на користь позивача згідно із цим рішенням у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, тобто позивач отримає значне матеріальне відшкодування за затримку розрахунку при звільненні. При цьому, судом було вирішено не застосовувати принцип співмірності при визначенні суми за затримку розрахунку при звільненні позивача.

Враховуючи викладене, виходячи з засад справедливості та розумності судового розгляду, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 1500 грн. Саме така сума буде справедливою та достатньою з огляду на всі вищевикладені обставини.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо відсутності коштів для своєчасного розрахунку, бо відсутність коштів у підприємства не є доказом відсутності вини.

Таким чином, суд доходить висновку, що є передбачені законом підстави для часткового задоволення позову, надані докази є достатніми та переконливими.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за задоволенні майнові вимоги в розмірі 768,4 грн. та окремо 768,4 грн. за вимоги про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 7, 10, 12, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Луганська обл., Білокуракинський район, с. Червоноармійське до публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля в особі відокремленого підрозділу Шахта Привільнянська , код 26349191, яке розташоване за адресою: Луганська обл., м. Привілля, вул. Менжинського, буд. 53 про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідній допомозі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні , інфляційні втрати від несвоєчасно сплачених грошових коштів та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля в особі відокремленого підрозділу Шахта Привільнянська заборгованість по вихідній допомозі у розмірі 28600 (двадцять вісім тисяч шістсот) грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 16577 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 62 коп. з урахуванням суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 8438 (вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн., інфляційні втрати від несвоєчасно сплачених грошових коштів, належних до сплати на день звільнення в розмірі 629 (шістсот двадцять дев'ять) грн. 65 коп. та моральну шкоду в розмірі 1500 (тисячу п'ятсот) грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля в особі відокремленого підрозділу Шахта Привільнянська інфляційних втрат від несвоєчасно сплачених грошових коштів, належних до сплати на день звільнення, відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля в особі відокремленого підрозділу Шахта Привільнянська судовий збір в розмірі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. на користь держави за такими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030200, код за ЄДРПОУ 37993783, банк Казначейство України (ЕАП), ККДБ 22030200, рахунок 3127205026001, МФО 899998 .

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: