Рішення

від 30.01.2019 по справі 522/8155/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/4310/19

Справа № 522/8155/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з Обмеженою Відповідальністю Анкор - Інжірінг , про стягнення заборгованості за договором оренди та зобов'язання виконання акту звірки взаєморозрахунків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10.05.2018 року звернулася до суду з позовом до Товариства з Обмеженою Відповідальністю Анкор - Інжірінг про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 526 347, 50 грн. та зобов'язання виконання акту звірки взаєморозрахунків за договором оренди офісного приміщення по вул. Базарній, буд. 91, офіс 505, у м. Одесі, від 10.09.2015 року.

В обґрунтування позову зазначила, що з 2006 року між нею, ОСОБА_1, та ТОВ Анкор - Інжірінг в особі директора ОСОБА_2 існував договір оренди частини нежитлового приміщення, площею 22 кв.м., яке було розташоване за адресою вулиця Базарна, 91 у місті Одеса, та яке належало ОСОБА_1 на праві приватної власності. Приміщення використовувалося у якості офісу. У зв'язку з виникненням заборгованості за оренду, 10 вересня 2015 року між сторонами був складений Акт звірки взаєморозрахунків за договором оренди офісного приміщення по вулиці Базарної, у будинку 91, оф.505. Предметом зазначеного Акту є нежиле приміщення, яке розташоване за адресою вулиця Базарна,91, офіс 505, у мі сті Одесі, площа якого складає 22 кв. м., та встановлення заборгованості за орендною платою у розмірі 13671 (тринадцяти тисяч шістсот сімдесят один) доларів США, що еквівалентно 375 117 (триста сімдесят п'ять тисяч сто сімнадцять ) гривень. Строк виплати зазначеної суми мав відбутися до 30.09.2015 року. Проте, борг відповідачем сплачений не був до тепер. Зазначила, що відповідач з'їхав із приміщення, про що не повідомив позивача, не підписав акту повернення нерухомого нежитлового приміщення та не сплатив свого боргу.

У зв'язку з цим, позивач просить стягнути із відповідача борг за орендну плату з урахуванням неустойки у загальному розмірі 526 347,50 (п'ятсот двадцять шість тисяч триста сорок сім,50) гривен, що еквівалентно 20 244,13 доларів США, зобов'язати відповідача виконати умови Акту звірки взаєморозрахунків за договором оренди офісного приміщення по вулиці Базарної, 91, офіс 505 у місті Одесі від 10.09.2015 року, стягнути на користь позивача судовий збір та витрати згідно попереднього розрахунку. Правовими підставами позову зазначив положення ст.ст.509,525,526,610,625,759,762,1048 ЦК України.

Ухвалами суду від 16.05.2018 року було відкрито провадження у справі. Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження .

У підготовчому засіданні 11.06.2018 року представник позивача - адвокат ОСОБА_3 (по ордеру серії ОД №189850 від 26.04.2018 року) вимоги позову, підстави та обставини, якими вона обґрунтувала, підтримала та просила задовольнити у повному обсязі. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що в період з 2006 року по 2014 рік, відповідач виконував своє зобов'язання належним чином, але з 2014 року, відповідач безпідставно припинив виконувати своє зобов'язання згідно з умовами договору оренди нерухомого майна, належним чином не повернув приміщення, та залишив його, не сплативши борг з використання приміщення. Протягом тривалого періоду позивач звертався до відповідача з претензіями про зобов'язання виконати умови договору оренди нерухомого майна, як в усної формі, так і в письмової, але тільки 10.09.2015 року, був підписаний Акт звірки по заборгованості. У рамках цивільного законодавства, Акт від 10.09.2015 року, можливо розглядати як правочин, якій підтверджує зобов'язання, яке дійсно існує між сторонами, які його підписали. Загальний розмір заборгованості згідно з Актом від 10.09.2015 року складає 13671 (тринадцяти тисяч шістсот сімдесят один) доларів США, що еквівалентно 355 446 (триста п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сорок шість ) гривень. У зв'язку, що Акт від 10.09.2015 року містить у собі розмір боргу, який мав бути сплачений до 30.09.2015 року, вважає, що це грошове зобов'язання, яке є простроченим. Враховуючи діюче законодавство, та розрахунки, які зроблені на його підставі, вважаємо, що відповідач має сплатити позивачу наступні суми: 13 671 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят один) доларів США, що еквівалентно 355 446 (триста п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сорок шість) гривен - основний борг, згідно договорів оренди та Акту від 10.09.2015 року; 26 731,50 (двадцять шість тисяч сімсот тридцять одна,50) гривен - 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України; 5545 (п'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять) доларів США, що еквівалентно 144 170 (сто сорок чотири тисячі сто сімдесят) гривен - проценти за користування грошовими коштами на підставі ст.1048 ЦК України. Загальний розмір боргу складає 526 347,50 (п'ятсот двадцять шість тисяч триста сорок сім, 50) гривен, що еквівалентно 20 244,13 доларів США.

Відповідач у підготовче засідання не з'явився, відзиву не надав, був повідомлений належним чином, за адресами, які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 03.09.2018 року було розглянуто та залишено без задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 03.09.2018 року по справі було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 01.11.2018 року.

01.11.2018 року розгляд справи був відкладений на 06.12.2018 року у зв'язку з неявкою сторони відповідача. 06.12.2018 року розгляд справи був відкладений на 30.01.2019 року у зв'язку з відсутністю доказів належного сповіщення відповідача.

Учасники справи в судове засідання 30.01.2019 року не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Представник позивача надала суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутності та не заперечувала проти заочного розгляду справи. Жодних клопотань від відповідача до суду не надходило, також останній не скористався своїм процесуальним правом та відзиву на позов до суду не надав.

У Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № R(84) 5 від 28.02.1984 щодо принципів цивільного судочинства, направлених на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що судочинство зазвичай має складатися не більше, ніж з двох судових засідань: перше засідання має бути попереднім слуханням підготовчого характеру, а в ході другого засідання можуть досліджуватися докази, заслуховуватися доводи сторін і, якщо це можливо, ухвалюватися рішення.

Із урахуванням викладеного суд вважає за можливим розглянути справу по суті на підставі наявних в матеріалах справи доказів, за відсутності не з'явившихся в судове засідання сторін та учасників розгляду справи при заочному розгляді справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 08.02.2019 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, додані до неї документи, оцінивши надані докази, прийшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ Анкор - Інжірінг в особі директора ОСОБА_2 10 вересня 2015 року був складений Акт звірки взаєморозрахунків за договором оренди офісного приміщення по вулиці Базарної, у будинку 91, оф.505.

Предметом зазначеного Акту є нежиле приміщення, яке розташовано за адресою вулиця Базарна,91, офіс 505, у мі сті Одесі, площа якого складає 22 кв. м., та встановлення заборгованості за орендною платою станом на 10.09.2015 року у розмірі 13671 (тринадцяти тисяч шістсот сімдесят один) доларів США, що еквівалентно 375 117 (триста сімдесят п'ять тисяч сто сімнадцять ) гривень.

Строк виплати зазначеної суми мав відбутися до 30.09.2015 року. Проте, у добровільному порядку товариство позивачці зазначену суму коштів не виплатила.

Згідно позову та пояснень представника позивача, наданих у підготовчому засіданні, відповідач з'їхав із приміщення, при цьому не повідомив про це позивача, не підписав акту повернення нерухомого нежитлового приміщення, не сплатив свого боргу.

Вирішуючи спір та обираючи норму права, що підлягає застосуванню суд виходить з наступного.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (п.1 зазначеної статті), плата за користування майном вноситься щомісячно (п.5).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Також слід зазначить, що згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (п.п.3,4 ст.611 ЦК України).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим фактом, що боржник не виконував своє зобов'язання за вказаним актом від 10.09.2015 року та не виплатив позивачці суму коштів у строк до 30.09.2015 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів на суму 13 671 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 355 446, 00 грн..

При цьому, суд вбачає, що дане грошове зобов'язання є простроченим із боку відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Коли в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме ст. 625 ЦК.

Згідно ст..76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст..95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Акт звірки взаєморозрахунків, як доказ у суді є письмовим доказом, який встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та обставини, які мають значення для правильного вирішення цивільної справи.

Отже, оскільки жодних доказів того, що ТОВ Анкор-Інжірінг сплатило повністю або частково кошти за актом від 10.09.2015 року, суду не подано, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 26 731,50 (двадцять шість тисяч сімсот тридцять одна,50) гривен.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження представника позивача стосовно того, що існуючий борг відповідача можливо розглядати як своєрідну позику, оскільки між сторонами існували інші договірні правовідносини.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з товариства коштів на суму 5545 (п'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять) доларів США, що еквівалентно 144 170 (сто сорок чотири тисячі сто сімдесят) гривен - як процентів за користування грошовими коштами на підставі ст.1048 ЦК України, тому в цій частині позову відмовляє.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виконати умови акту звірки взаєморозрахунків за договором оренди офісного приміщення по вул. Базарній, буд. 91, офіс 505, у м. Одесі, від 10.09.2015 року.

То суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. При цьому суд враховує, що саме на підставі акту пред'явлені позовні вимоги про стягнення суми заборгованості.

Щодо вимог про стягнення судових витрат.

Відповідно до ч.2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані із розглядом справи покладаються на позивачів у разі відмови у позові.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача на виконання вимог статті 178 ЦПК України подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які сторона очікує понести у зв'язку із розглядом справи, згідно якого витрати склали 21 043, 48 грн., з яких сума судового збору становить 5263, 48 грн. та витрати на правничу допомогу - 15 780 грн..

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Між тим позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення ним судових витрат на суму 15 780, 00 грн., тому в цій частині позову суд також відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15-16, 22, 509, 525, 526, 610, 625, 759, 762 ЦК України , ст.ст. 4, 13, 19, 43, 49, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 263, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1,місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю Анкор-Інжірінг (ЄДРПОУ 34873521, місце реєстрації місто Одеса, вулиця Базарна, 91, оф. 505), про стягнення заборгованості за договором оренди та зобов'язання виконання акту звірки взаєморозрахунків - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю Анкор - Інжінірінг (код ЄДРПОУ 34873521) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код 220564827) борг за орендну плату з урахуванням неустойки у загальному розмірі 382 177,50 грн. (триста вісімдесят дві тисячі сто сімдесят сім гривень 50 копійок).

Стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю Анкор - Інжінірінг (код ЄДРПОУ 34873521) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код 220564827) судовий збір у розмірі 5 263, 48 грн.. (п'ять тисяч двісті шістдесят три гривень 48 копійок).

В іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 08.02.2019 року.

Суддя: Домусчі Л.В.