Постанова

від 04.02.2019 по справі 344/10084/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/10084/18

Провадження № 22-ц/4808/196/19

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Мельник О.В.

з участю: апелянта ОСОБА_1, та його представника ОСОБА_2 представника відповідача ТзОВ Івано-Франківське АТП-0927 Василюка М.П., відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківське АТП-0927 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2018 року, ухвалене суддею Татаріновою О.А.,

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківське АТП-0927 (далі - ТОВ Івано-Франківське АТП-0927 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовна заява мотивована тим, що 03 серпня 2017 року ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом марки Камаз 5410 , державний номер НОМЕР_1, з причіпом МАЗ 9397, номерний знак НОМЕР_2, у м.Івано-Франківську по вул.Набережна, порушив Правила дорожнього руху, що спричинило ДТП, внаслідок якої завдано пошкодження належному позивачу автомобілю марки Skoda Octavia Tour , державний номер НОМЕР_3.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 30 серпня 2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача згідно висновку експерта-оціювача №27 від 12.03.2018 року становить 10 715,43 гривні.

Власником автомобіля, яким керував ОСОБА_5, є ТОВ Івано-Франківське АТП-0927 , яке, на думку позивача, повинно нести солідарну відповідповідальність.

Крім того, у зв'язку з пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, позивач зазнав моральних страждань.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 10 715,43 гривні, моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень, витрати на проведення оцінки вартості збитків в розмірі 2000 гривень, а всього 22 715,43 гривні, а також сплачений судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Апелянт не погоджується з тим, що обґрунтовуючи рішення, суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі №755/18006/15-ц, яка полягає в тому, що обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика, який уклав відповідний договір суперечить меті інституту страхування цивільно-правої відповідальності. Посилаючись на цю правову позицію, суд першої інстанції не врахував, що спір, розглянутий Верховним судом, виник з інших відносин, в іншому суб'єктному складі сторін, із застосуванням інших норм права ніж ті, що виникли у цій справі, що унеможливлює застосування вказаної правової позиції. На думку апелянта, у цій справі необхідно застосовувати іншу правову позицію, висловлену у постановах Верховного Суду України від 14.09.2016 р. по справі №6-725цс16 та від 26.10.2016 р. по справі №6-954цс16, а також у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 р. у справі №501/1793/14-ц, від 14.02.2018 р. у справі №754/1114/15-ц. Ця правова позиція полягає в тому, що у спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред'явлення позову за вибором особи або до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.

Крім того, суд не надав жодної оцінки доводам, наведеним у відзиві на позов ОСОБА_5 про те, що він працює водієм на ТзОВ Івано-Франківське АТП-0927 і ДТП сталося при виконанні ним трудових обов'язків.

Також апелянт стверджує, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, пережив моральні страждання та хвилювання, змушений був витрачати час та кошти на відновлення порушеного права, що призвело до негативних змін упорядкованого життєвого ритму, не мав можливості користуватися автомобілем тривалий час, і відповідно терпів незручності через неможливість своєчасного вирішення питань життєвого та робочого характеру.

ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що керував автомобілем у зв'язку з виконанням трудових обов'язків перед ТОВ Івано-Франківське АТП-0927 , яке і повинно відшкодовувати шкоду в силу вимог ч.2 ст. 1187 та ч.1 ст.1172 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №759/4049/16-ц, а також у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 р. у справі №6-108цс13.

Директор ТОВ Івано-Франківське АТП-0927 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить у її задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване. Зокрема, зазначає, що з урахуванням положень ст. 1187, 1188 ЦК України, ТОВ Івано-Франківське АТП-0927 не повинно відшкодовувати шкоду, завдану ОСОБА_5, який на відповідній правовій підставі володів транспортним засобом Камаз 5410 , державний номер НОМЕР_4. Крім того, цивільно-правова відповідальність ТОВ Івано-Франківське АТП-0927 на момент скоєння ДТП була застрахована у приватному акціонерному товаристві Страхова компанія Здорово , яка і повинна нести відповідальність. Підстави для стягнення з ТОВ Івано-Франківське АТП-0927 моральної шкоди відсутні, оскільки товариство не завдавало жодної шкоди позивачу, крім того, позивач не довів факту завдання моральної шкоди.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши апелянта та його представника, які доводи апеляційної скарги підтримали, представника відповідача ТОВ Івано-Франківське АТП-0927 та відповідача ОСОБА_5, які вимоги скарги заперечили, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 03.08.2017 року водій - відповідач ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом марки "КАМАЗ 5410", д.н.з. НОМЕР_4 з причіпом МАЗ 9397, д.н.з. НОМЕР_2 в м. Івано-Франківську по вул. Набережна ім.В.Стефаника, порушив Правила дорожнього руху, що спричинило ДТП, внаслідок якої завдано пошкодження автомобілю марки « Skoda Octavia Tour» , д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1 (а.с.10)

Постановою Івано-Франківського міського суду від 30.08.2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КупАП ( а.с.11,12).

Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку власнику колісного транспортного засобу № 27 від 12.03.2018 року експерта-оцінювача Євченка Є.М. вартість відновлюваного ремонта транспортного засобу автомобілю марки « Skoda Octavia Tour» , д.н.з. НОМЕР_3 становить 10715,43 гривень ( а.с. 13-25).

Власником транспортного засобу марки "КАМАЗ 5410" д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5 є Товариство з обмеженою відповідальністю Івано-Франківське АТП-0927 ( а.с.8). ДТП сталося під час виконання ОСОБА_5, який працює водієм ТОВ Івано-Франківське АТП-0927 трудових обов'язків, що підтверджується поясненнями ОСОБА_5, договором №1716904 особистого страхування водії від нещасних випадків на транспорті із списком застрахованих осіб (а.с. 41-44) та відсутністю заперечення цієї обставини зі сторони ТОВ Івано-Франківське АТП-0927 .

Цивільно-правова відповідальність відповідача ТОВ Івано-Франківське АТП-0927 як власника забезпеченого транспортного засобу марки "КАМАЗ 5410" д.н.з. НОМЕР_4, на час ДТП була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2803679 від 16.01.2017 року у ПАТ Страхова компанія Здорово , страхова сума(ліміт відповідальності) на одного потерпілого становить сто тисяч гривень, розмір франшизи - 0 грн. (а.с.46, 47).

Суд першої інстанції у рішенні встановив із пояснень позивача, що після ДТП останній звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування до ПАТ "Страхова компанія "Здорово , страхова компанія виплату не здійснила, а тому позивач вважає, що шкода підлягає стягненню з відповідачів. Також позивач заперечив проти залучення у справі в якості співвідповідача ПАТ "Страхова компанія "Здорово".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки транспортний засіб на момент ДТП був застрахований згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПАТ "Страхова компанія "Здорово", тому враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі від 04 липня 2018 року №755/18006/15-ц, саме страховик має відшкодовувати цю шкоду. Встановивши, що позивач заперечив проти залучення у справі в якості співвідповідача страховика - ПАТ Страхова компанія Здорово , суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди пред'явлений до неналежного відповідача.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Із змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, які регулюються Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Закон).

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Крім того, за змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).

Таким є правовий висновок, висловлений у Великою Палатою Верхоного Суду у постанові від 04 липня 2018 у справі №755/18006/15-ц, який суд правильно враховував у цій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що відповідачем за позовом ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди має бути страховик.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду по справі №755/18006/15-ц, на яку послався суд першої інстанції, не підлягає врахуванню, оскільки спір виник з інших відносин, в іншому суб'єктному складі сторін, із застосуванням інших норм права ніж ті, що виникли у цій справі є безпідставні, повністю спростовуються змістом вказаної постанови, із якої видно, що у тій справі Велика Палата Верховного Суду вирішувала, в тому числі питання, що є предметом розгляду цієї справи і дійшла висновку, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

В апеляційній скарзі апелянт посилався також на те, що у цій справі необхідно застосовувати іншу правову позицію, яка полягає в тому, що у спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред'явлення позову за вибором особи або до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди (постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 р. по справі №6-725цс16 та від 26.10.2016 р. по справі №6-954цс16, а також постанова Верховного Суду від 28.02.2018 р. у справі №501/1793/14-ц, від 14.02.2018 р. у справі №754/1114/15-ц). Такі доводи апелянта не можуть бути взяті до уваги, оскільки враховуватися має саме правовий висновок, висловлений у постанові Великої Палати Верхоного Суду від 04 липня 2018 у справі №755/18006/15-ц, яка ухвалена пізніше за всі інші постанови. Більше того, у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №342/134/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у такій же справі, що й ця, яка розглядається, врахувавши правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 у справі №755/18006/15-ц, дійшов висновку, що суди дійшли передчасного висновку про стягнення з відповідача майнової шкоди, без урахування вимог Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземний транспортних засобів щодо відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскарженого рішення у вказаній частині немає.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем обставини щодо перенесених моральних страждань не підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції у цій частині не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пленум Верховного Суду України у абзаці 2 пункту 5 постанови від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди роз'яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обгрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач у позовній заяві зазначав, що внаслідок ДТП, пережив моральні страждання та хвилювання, змушений був витрачати час та кошти на відновлення порушеного права, що призвело до негативних змін упорядкованого життєвого ритму; не мав можливості користуватися автомобілем тривалий час і відповідно терпів незручності через неможливість своєчасного вирішення питань життєвого та робочого характеру. Позивач оцінив завдану йому моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

Враховуючи, факт пошкодження ОСОБА_5 майна позивача, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вину останнього в її заподіянні, суд вважає, що позивач зазнав душевних страждань і зазначені ним обставини підтверджують факт завдання шкоди.

Оціюючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить із характеру правопорушення ОСОБА_5, незначної глибини душевних страждань позивача, а тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що розмір грошового відшкодування позивачу моральної шкоди має становити 2 000 гривень.

Визначаючи особу відповідальну за відшкодування моральної шкоди суд виходить із такого.

Відповідно до ч.1. ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Верховний Суд України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі №6-108цс13 висловив правову позицію, яка полягає в тому, що ст. ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, моральна шкода в розмірі 2000 гривень, завдана позивачу ОСОБА_5 - працівником ТОВ Івано-Франківське АТП - 0927, повинна бути відшкодована ТОВ Івано-Франківське АТП - 0927 .

Розподіляючи судовий збір, суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, зважаючи на те, що позивачем не оплачено судовий збір за подання позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до суду першої інстанції, з ТОВ Івано-Франківське АТП - 0927 в дохід держави необхідно стягнути 140 гривень 96 копійок судового збору, оскільки зазначена сума не сплачувалась за подання позовної заяви та на користь позивача 211 гривень 44 копійки сплаченого судового судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківське АТП - 0927 , ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківське автотранспортне підприємство - 0927 (код ЄДРПОУ 22165010, місцезнаходження: вул. Юності, 25, с. Микитинці, м.Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, АДРЕСА_1) 2000 (дві тисячі) гривень завданої моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківське автотранспортне підприємство - 0927 (код ЄДРПОУ 22165010, місцезнаходження: вул. Юності, 25, с. Микитинці, м.Івано-Франківськ, 76018) в дохід держави 140 гривень 96 копійок судового збору за подання позову до Івано-Франківського міського суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Івано-Франківське АТП-0927 (код ЄДРПОУ 22165010, місцезнаходження: вул. Юності, 25, с. Микитинці, м.Івано-Франківськ, 76494) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, АДРЕСА_1) 211 гривень 44 копійки сплаченого судового судового збору.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 лютого 2019 року

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Л.В. Василишин

І.О. Максюта